Доступність посилання

ТОП новини

Про етику посла і українське законодавство.


Віктор Березанець Про етику посла і українське законодавство.

Київ, 26 вересня 2003 - Проблема етики представників іноземних посольств в Україні в українських ЗМІ майже ніколи не обговорюється. І то зовсім не тому, що такої проблеми не існує. Вона існує. В усякому разі поведінка російських послів в Україні, а надто нинішнього посла пана Чорномирдіна, не один раз давали підстави для порушення цієї проблеми не тільки в ЗМІ, а й на міждержавному рівні. Так, у березні цього року за підписом 130 депутатів був зроблений депутатський запит до прем‘єр-міністра щодо втручання посла Чорномирдіна у внутрішні справи України. Офіційну відповідь КМ озвучував перший віце-прем‘єр Азаров. За його словами, Чорномирдіна попереджено про те, що шановний посол у своїй діяльності має дотримуватись українського законодавства. Щоправда, на думку багатьох журналістів, поведінка посла Чорномирдіна поки що не дає підстав вважати, що попередження на нього якось подіяло. Та й чи було таке попередження насправді, сумніваються інші. Черговий інцидент російського посла з українською пресою стався 26 вересня під час прес-конференції білоруського, казахського та російського послів.

Конфліктність посла Чорномирдіна під час його публічних акцій,зокрема зустрічей з журналістами ,все частіше стає предметом гострого обговорення в середовищі тих же журналістів. Присутніх подекуди шокують відповіді шановного посла на деякі запитання, що стосуються українсько-російських відносин. Справа навіть не в тому, що посол Чорномирдін, скажімо, не визнає провини Кремля за організацію голоду в Україні в 32-33 роках. Привертає увагу сама манера поведінки російського посла.

Так, на прес-конференції 26 вересня Чорномирдін вимагав від українських журналістів, щоб ті ставили свої запитання російською мовою. Коли ж кореспондентка львівської газети “ За вільну Україну” Галина Левицька відмовилась перейти на “общепонятний” і нагадала пану Чорномирдіну, що він є послом в Україні, де діють українські закони (принаймні, мають діяти), посол пообіцяв журналістці “розібратись з нею”.

Це що, погроза ?

Пікантною вийшла ситуація з кореспонденткою “Голосу Америки” Оксаною Ліг остовою, від якої Чорномирдін теж зажадав російської мови. На що журналістка відповіла, що в своїй роботі користується мовою держави, в якій працює, або англійською. Пан посол не виявив ентузіазму спілкуватись англійською.

Ми далекі від того, щоб давати якісь оцінки діям російського дипломата. Цей клопіт мусять на себе взяти відповідні державні відомства України (МЗС, наприклад). Та виникають деякі запитання. Принаймні у журналістів, котрі брали участь у цій прес-конференції.

Чи має право іноземний дипломат вимагати, щоб місцеві журналісти розмовляли з ним його мовою, чи дипломат , якщо не розуміє мови країни, в якій він працює, повинен користуватись послугами перекладача ?

Чи своїми вимогами дипломат не перешкоджає журналістам, котрі працюють в україномовних ЗМІ, виконувати свої професійні обов‘язки?

Зрештою, чи не є подібна поведінка дипломата спробою демонстративного ігнорування українського законодавства, тобто, втручанням у внутрішні справи України ?

Ще одна деталь: організатор прес-конференції (директор прес-клубу Василь Юричко) запопадливо підтримував вимоги російського дипломата. Чи то з надмірної поваги до російського гостя, чи то від недостатньої поваги до українського законодавства ?

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG