Прага, 29 вересня 2003 – Західна преса широко відгукнулася на суботню зустріч президента США Буша з російським керівником Путіним, головними темами якої було непоширення зброї масового знищення, а також проблеми Іраку і Близького сходу.
У центрі уваги західних коментаторів залишається також ситуація в Іраку.
Серед відгуків на тему зустрічі Буш – Путін минулої п’ятниці й суботи в Кемп-Дейвіді та відносин між США і Росією варто навести коментар колишнього радника президента США з питань національної безпеки Роберта МакФарлейна у газеті «Інтернешанел геральд трібюн». Автор стверджує значне зближення політичних позицій обох країн і спільні інтереси, зокрема у стабілізації становища в Іраку і на Близькому сході. Обидві країни, на думку колишнього радника президента США з питань національної безпеки, мають подібний досвід у справі тероризму. У США від терору постраждали головні міста Нью-Йорк і Вашингтон, у Росії - минулого року Москва, веде далі МакФарлейн, де чеченські терористи організували атаку проти глядачів столичного театру. Росія була і залишається важливим партнером США в боротьбі проти міжнародного тероризму, особливо проти мережі Аль Каїда. І хоча між сторонами постали розбіжності у справі воєнної акції в Іраку, Путін погодився з потребою усунути режим Саддама Гуссейна. Далі автор наголошує на готовності Москви підтримати міжнародні миротворчі сили в Іраку за згодою Ради безпеки ООН, навіть під американським командуванням. Звичайно, стверджує МакФарлейн, мотиви Росії, як і Сполучених Штатів не зовсім альтруїстичні. Взамін вона бажає брати технічну і фінансову участь у відбудові Іраку, вона вимагає також запевнень, що контракти російських фірм з Багдадом, підписані перед воєнною акцією, залишаться чинними. Хоча США історично завжди були ближчі до Західної Європи, ніж до Росії, закінчує свій коментар колишній радник президента США з питань національної безпеки, але в інтересах Вашингтона завжди було кооперувати з обома сторонами.
Із відгуків на ситуацію в Іраку варто навести коментар Джессики Метьюз в газеті «Вашингтон пост». Сьогодні стало цілком очевидним, пише автор, що насилля проти іноземців у Іраку, яке має політичну основу, не може бути вирішене військовими засобами. Як свого часу французи в Алжирі, нині росіяни у Чечні, а ізраїльтяни на палестинських землях, із подібною ситуацією зіштовхнулося коаліційне керівництво в Іраку. Оглядачка стверджує погіршення ситуації і за цих умов пропонує у жодному випадку не залишати поза бортом політичного життя арабів-сунітів (на яких, до речі, тримався режим Саддама Гуссейна), не залишати їх із почуттям, що у них немає майбутнього, немає політичної партії і достатнього представництва в перехідному уряді. Якраз у районах їхнього поселення зростає хвиля насилля.
Оглядачка закликає також виважено поставитися до підготовки нової конституції Іраку, щоб вона не стала мінним полем, де почнуться вибухи відразу ж після виведення коаліційних сил з Іраку.
У центрі уваги західних коментаторів залишається також ситуація в Іраку.
Серед відгуків на тему зустрічі Буш – Путін минулої п’ятниці й суботи в Кемп-Дейвіді та відносин між США і Росією варто навести коментар колишнього радника президента США з питань національної безпеки Роберта МакФарлейна у газеті «Інтернешанел геральд трібюн». Автор стверджує значне зближення політичних позицій обох країн і спільні інтереси, зокрема у стабілізації становища в Іраку і на Близькому сході. Обидві країни, на думку колишнього радника президента США з питань національної безпеки, мають подібний досвід у справі тероризму. У США від терору постраждали головні міста Нью-Йорк і Вашингтон, у Росії - минулого року Москва, веде далі МакФарлейн, де чеченські терористи організували атаку проти глядачів столичного театру. Росія була і залишається важливим партнером США в боротьбі проти міжнародного тероризму, особливо проти мережі Аль Каїда. І хоча між сторонами постали розбіжності у справі воєнної акції в Іраку, Путін погодився з потребою усунути режим Саддама Гуссейна. Далі автор наголошує на готовності Москви підтримати міжнародні миротворчі сили в Іраку за згодою Ради безпеки ООН, навіть під американським командуванням. Звичайно, стверджує МакФарлейн, мотиви Росії, як і Сполучених Штатів не зовсім альтруїстичні. Взамін вона бажає брати технічну і фінансову участь у відбудові Іраку, вона вимагає також запевнень, що контракти російських фірм з Багдадом, підписані перед воєнною акцією, залишаться чинними. Хоча США історично завжди були ближчі до Західної Європи, ніж до Росії, закінчує свій коментар колишній радник президента США з питань національної безпеки, але в інтересах Вашингтона завжди було кооперувати з обома сторонами.
Із відгуків на ситуацію в Іраку варто навести коментар Джессики Метьюз в газеті «Вашингтон пост». Сьогодні стало цілком очевидним, пише автор, що насилля проти іноземців у Іраку, яке має політичну основу, не може бути вирішене військовими засобами. Як свого часу французи в Алжирі, нині росіяни у Чечні, а ізраїльтяни на палестинських землях, із подібною ситуацією зіштовхнулося коаліційне керівництво в Іраку. Оглядачка стверджує погіршення ситуації і за цих умов пропонує у жодному випадку не залишати поза бортом політичного життя арабів-сунітів (на яких, до речі, тримався режим Саддама Гуссейна), не залишати їх із почуттям, що у них немає майбутнього, немає політичної партії і достатнього представництва в перехідному уряді. Якраз у районах їхнього поселення зростає хвиля насилля.
Оглядачка закликає також виважено поставитися до підготовки нової конституції Іраку, щоб вона не стала мінним полем, де почнуться вибухи відразу ж після виведення коаліційних сил з Іраку.
