Доступність посилання

ТОП новини

“Інтернет-майдан”


Андрій Охрімович “Інтернет-майдан”

Київ, 29 вересня 2003 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий передачі Андрій Охрімович.

Життя вперто підштовхує до фаталістичних формул на кшталт: Україна – країна мінливих умов, але зі сталою погодою, яка не обкладається податками, не входить у різного роду економічні простори і час від часу випадково інтегрується у Європу, себто гуляє, як сама знає. А це у свою чергу наштовхує на розхристану думку про те, що політичне життя перебуває в неусвідомленій залежності від кліматичних умов.

Дозволимо собі фантазію: що якби ЄЕПівські документи підписували не влітку у Ялті, а, скажімо, серед зими на Чукотці у спеціально облаштованій юрті? Пригадайте, як гуляла погода останні півмісяця. Дощі, потім спека з доброго дива, а ще - магнітні бурі. Останні так врізали по світосприйняттю слабких на нерви громадян, що загострились деякі хронічні хвороби. Одні пропонують комсомол уславляти на державно-незалежному рівні, інші в ООН розповідають про боротьбу зі СНІДом... Українські бізнесмени з україно-російського бізнес-форуму надсилають запопадливі “одобрямси” Гарантовому підпису в Ялті, сподіваючись на пряника від податкової.

Тим часом погода міняється. В Одесі проблеми з електрикою, а Москва марить ліберальними імперіями та глобальним потеплінням. Хаос, друзі мої, як у колгоспі “Червоне дишло” після виступу Паваротті. Що робити чесному сітуайену, який прагне якщо не гармонії, то, бодай, ясності у звивинах? Дядько той розшнуровує “ботінкі” і, ворушачи пальцями ніг перед каміном, слухає огляд віртуальної преси у виконанні Надії Шерстюк.

Надія Шерстюк

Інтернет-видання продовжують гаряче дискутувати на тему вступу України до Єдиного економічного простору. “Який же Україні від цього зиск?” – запитує “Комсомольская правда”. “Може митники на кордонах стануть привітнішими, - припускає вона, - і куплений у Москві телевізор чи мікрохвильовку можна буде привезти в Україну без поборів і нервування”.

Електронні ж “Грані-плюс” були більш емоційними. “Четвірка дружньо ЄЕПнулась”, - дещо брутально пожартували вони. І далі продовжують: “Чотири товарища – чекіст, комуніст, колгоспник і парторг – гарантують совєтському народу ( а те, що він таки “совєтський”, то видання у цьому сумніву немає), так от, вони гарантують йому “стабільний та ефективний розвиток економік, підвищення рівня життя населення” на єдиному і неподільному економічному просторі.

“Може так статися, - продовжує віртуальний часопис, - що уся ця забавка з ЄЕПом зникне сама по собі, як це було з СНД. А може й ні”. “Якщо ж врахувати другий варіант, то Росія, - пишуть далі “Грані”, - зробить все, щоб ускладнити постачання українського цукру і сільськогосподарської продукції”.

На думку ж “Контексту”, для України ситуація, що склалася, є патовою. “Офіційний Київ, - аналізує часопис, - завис між європейським майбутнім і євразійським минулим”. Для Росії ж наразі головною проблемою є те, що Москву не запрошують ні до Європейського Союзу, ні до НАТО, і їй необхідно знайти варіант, коли у неї будуть стабільні союзники на середньострокову перспективу.

У такому випадку РФ намагається скористатися цим і загребти країни Східної Європи, котрі не перебувають під пильним поглядом Євросоюзу.

“Україні потрібна зона вільної торгівлі, - це вже голос “Української правди”, - але до неї Росія якраз йти не збирається. Їй це не вигідно”. Путіну вкрай важливий зовсім не економічний, а політичний аспект усієї цієї справи, щоб прославитися у світі “великим збирачем земель руських”, тобто пострадянських.

Андрій Охрімович

Мені часто дорікають однобокістю. Мовляв, вчепився у владу, мов бультер’єр, і світу іншого за всім отим не бачиш. “Неправда ваша, - кажу я, - а комуністи, а ялові націоналісти, а професійні українчики усіх мастей... Хіба ми їх не любимо?”

От і сьогодні, Сергій Грабовський заліз на сайт www.razom.org.ua/, який має безпосередній стосунок до надії Української нації Віктора Ющенка. Заліз і таки насмикав ниточок та кавалочків для “Офіційної павутини”.

Сергій Грабовський

Навряд чи політична ситуація зараз сприятлива для блоку “Наша Україна”. Опозиція розколота різними варіантами відповідей на виклики Єдиного економічного простору і конституційної реформи; особистий рейтинг лідера блоку Віктора Ющенка завис на позначці, ледь вищій за 20% потенційного електорату; розпочата рік тому за участю частини блоку акція “Повстань, Україно!” закінчилася невідомо чим; а тим часом парламентська більшість готується провести через Верховну Раду такі конституційні зміни, які на загал унеможливлять усенародні президентські вибори, іншими словами, скасують усі надії “Нашої України” поставити свого президента.

Утім, чи матимуть узагалі сенс такі вибори після того, як майже неминуча ратифікація угоди щодо ЄЕП скасує добрячу половину суверенних прав України?

Подивимося, як же відповідає на ці виклики блок. Якщо вірити сайту www.razom.org.ua, ситуація далеко не кепська. Віктор Ющенко зустрічається з представниками західних мільярдерів і розповідає їм про демократичні перспективи Української держави і зазначає щодо ЄЕП (цитата) “важко погодитися з частковою втратою державного суверенітету”; Молодіжна партія, яка входить до “Нашої України”, звертається з черговою скаргою на урядовців до президента Кучми; Віктор Пинзеник закликає Верховну Раду не допустити продовольчої лихоманки; а Борис Тарасюк вважає, що Україні, її державному керівництву “бракує послідовності, готовності жити по-європейськи”. Іншими словами, нормальний сайт нормального парламентського блоку партій у, можливо, не зовсім іще досконалій, проте, як підкреслює згаданий Тарасюк, європейській країні.

Одне тільки незрозуміло з сайту “Нашої України”: якщо не все так погано у нашому домі, то навіщо Віктору Ющенкові балотуватися у президенти? І з якого дива часом деякі політики блоку вживають словосполучення “антинародний режим”?

Андрій Охрімович

На одному з форумів сайту “Кореспондент-нет” у розділі “розваги” їден дотепник набазграв щось подібне до хоку: “Дитинство – Ленін в гробу. Юність – Сталін в гробу. Старість – Брежнєв в гробу...” У цих суворих рядках – вся куца еволюція хомо-совєтікуса. З іншого боку, це трохи пояснює поривання деяких хомо-депутатусів та іже з ними типусів з держадміністрації зробити комсомол причиною свята на державному рівні.

Хурделиця, гідна деяких інтернет-форумів з числа неадекватних. Але між форумними балачками та політикуванням колишньої комси є суттєва різниця. Політики, розгубившись від несподіваних кон’юктурних змін, починають хурделити навмання. Запустять бульку, а далі, в залежності од фракції, гукають “Слава!” або “Ганьба!”.

У форумних балакунів все навпаки. Вони чітко формулюють тезу і чекають на ефектну та напружену дискусію. Один з дописувачів не витримав перевантаження: “Ну наплодила розумників Русь Київська... Таке враження, що дітям замість казок “Політичний оглядач читають...”.

Словом, ситуація складається так, що без санітара знову не розібратись. Віктор Недоступ. “Палата№6”. Віктор Недоступ

Російських громадян на сайті “Правди.ру” не дуже зацікавила перспектива Єдиного економічного простору. “Якщо Путін знав, що доведеться жувати соплі, як він сказав,” – пише анонім – “то навіщо підписував?”

Значно глибше зачепила читачів стаття “Російська мова в СНД – життя після смерті”. Такий собі Роман з Києва радить російським бюджетникам не витрачати 252 мільйони на відпочинок дітей у кримських таборах, а підтримувати цими фінансами російськомовних політиків в Україні.

Дещо інший настрій у дописувача на ім’я Шаміль: “Еге, росіяни теж почали про свою мову турбуватись! А в Татарстані міносвіти Росії наказує припинити уроки з татарської літератури – це, між іншим, свіжа новина. І після цього ви хочете, щоб я любив цю федерацію?” Тим часом українські реакції вражають піднесеною вітальністю. Інтернет видання “Форум” запропонувало тему: “Російська мова буде державною на всьому пострадянському просторі.”

Персонаж на ім’я Дилетант одразу поцікавився: “ А яке міністерство РФ перевірятиме знання мови: МЗС, Міносвіти, чи Міноборони?” Спец на ім’я Володимир: “Чого перевіряти. Знання і так є, навіть у свідомих. Треба документально закріпити.”

Натомість на форумах “Української правди” відбулась атака клонів з приводу ЄЕП та мовного питання. Підписи – Темник, Цинік, СССР, навіть – Медведчук. Всі одностайно, але на різні єхидні голоси висловлюють радість з приводу фантомної русифікації та не менш фантомного єдиного простору.

Втім, наступна тема запхала ейфоруючих у те місце, де ніколи не світить сонце. Персонаж на псевдо-ЧІН прокоментував небажання Росії знизити ціни на енергоносії: “Недовго маялась “старушка” у високовольтних проводах...” Повідомлення за підписом Гарант підводить риску: “Правильно. Кому треба лишню обузу? А ващє, подонкі, блін, висшей мєри...” І на форумі знов запахло плівками Мельниченка.

Андрій Охрімович

СОС – рятуйте душі інтернет–меломанів, які отримали шалений кайф від презентації у “Павутині” семи музичних дисків з блюзами! Їм важко повернутися до реального світу! Уявіть себе на їхньому місці: ви сидите за домашнім компом, спостерігаєте за учасниками презентації у Лос-Анджелесі і слухаєте блюзові мелодії, які вже понад 50 років захоплюють світ. Принаймні, таку забаву запропонував своїм користувачам сайт billboard.com. Моя колега Богдана Костюк теж туди заглянула.

Богдана Костюк

Нарешті трапилося те, на що чекали користувачі музичних сайтів після подібних презентацій, проведених PINK FLOYD-ом, Мадонною, U2. Нарешті інтернет–грабіжники спокійно можуть займатися своєю чорною віртуальною справою, котра може зашкодити окремим людям і міжнародним корпораціям реального світу. Оскільки і перші, і другі 28-го вересня спостерігали за презентацією “чудової блюзової сімки” – компакт–дисків під назвою “Сім ночей – сім історій”, де кожен альбом розповідає про блюзи...

Щоправда, без аудіо–програм у комп’ютері приєднатися до армії слухачів цього жанру музичної класики складно. “А блюз вартий того, щоб його слухати і отримувати задоволення від самої музики,” - наголосив перед інтернет–презентацією відомий американський кінорежисер Мартін Скорсезе. І не погодитися з ним неможливо.

Андрій Охрімович

Кумедний парадокс: тих, хто пише вірші, значно більше, ніж тих, хто їх читає. Та й видати поетичну збірочку – річ не проста. Втім, із поширенням Інетернету молодим авторам стало значно легше знайомити широкий загал зі своїм нетлінним доробком, існує ж бо ціла купа сайтів і сайтиків, де можна розмістити власні тексти.

Але, якщо ви серйозно цікавитеся українською поезією, варто звернутися до найпопулярнішої та найсоліднішої в Укрнеті поетичної бібліотеки – сайту "Поетика". Інна Набока так і зробила.

Інна Набока

Сайт містить українську поезію від Котляревського і Шевченка до наших днів, переклади (від Данте до Бродського), тексти народних і сучасних пісень. Щоденно на сайті буває близько 50-ти відвідувачів, більшість яких – з-поза меж України. Є тут Форум, новини, Літ-газета, де подаються доволі цікаві оригінальні рецензії на книжкові новинки. На сторінці, призначеній для авторів, обговорюється питання, чи не зменшує Інтернет-версія попит на реальні видання. Кріейтори сайту вважають, що навпаки, Інтернет слугує рекламою для автора. На розміщення своїх творів у "Поетиці" дали дозвіл Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Ігор Калинець, Василь Герасим’юк, Іван Малкович, Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Олександр Ірванець і багато інших відомих поетів.

А от ще одна поетична подія у “Павутинні”. Про неї повідомляє сайт центральноєвропейського часопису "Потяг 76": potyah76.org.ua. Веб-сайт "Міжнародна поетична мережа" відкрив сторінку, присвячену українській поезії. У "мережу" входить 16 країн-учасниць, кожна з яких має свою сторінку. Поезії подаються в оригіналі та в англійському перекладі. Перші три автори української сторінки – Наталка Білоцерківець, Сергій Жадан та Юрій Андрухович, чиї поезії, мабуть, найбільше перекладалися іноземними мовами. Цей сайт – ukraine.poetryinternational.org - буде регулярно поповнюватися новими іменами.

Богдан Бойчук, поет легендарної Нью-йоркської групи, якось зазначив, що українська поезія значно сучасніше, ніж суспільство в цілому. Чи не тому вона активно заявляє про себе і в Інтернеті?

Андрій Охрімович

І на завершення маленький подарунок від Михайля Семенка, який свого часу тяжко карався у “обезженщеній пустелі”.

“Дивлюсь на гори із вікна, На простір дикий ції пустки І пригадалася вона - Забилось серце хутко-хутко. Згадались тіні теплий присмерк І світло милої кімнати, І серця бої серця тиски, Умовностей невільні грати. Не знаю може ждеш і досі І мнеш зів’ялі вже троянди, Троянди уплітаєш в коси, Троянди палиш в серця гарті. І я в обіймах ції пустки Дивлюсь на море з стрімкоскелі, А серце б’ється хутко-хутко В цій обезженщеній пустелі”.

На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG