Прага, 7 жовтня 2003 – За останні шість років ситуація з корупцією в Україні погіршилася. Про це свідчить нове дослідження міжнародної організації “Трансперансі Інтернешинал”. У порівняльній таблиці, що складається зі 133 країн, Україна посіла 106 місце і сприймається, як одна з найкорумпованіших країн світу.
Україна з часом дедалі сильніше погрузає у корупції, такого невтішного висновку доходять фахівці неурядової організації “Transparency International”, яка займається боротьбою з корупцією. Міклош Маршалл, виконавчий директор організації, що відповідає за країни Східної Європи говорить, що Україна проходить процес деградації. «На жаль, для України ми маємо справді погані новини. В індексі 2003 року Україна має показник 2,3, що є дуже поганою ознакою. Якщо подивитися, що наша шкала від 10 до нуля, де 0 – абсолютна скорумпованість, ви побачите, що місце України дійсно погане. З цього регіону гірший показник мають лише Киргизстан, Азербайджан, Грузія та Таджикистан».
Говорячи про Україну, представник “Transparency International” вказує на те, що вона не лише має низький абсолютний показник, але і на те, що з роками ситуація погіршується. «Замість покращення відбувається погіршення ситуації. Якщо подивитися на перше дослідження, в яке було включено Україну у 1998 році, тоді її індекс був 2,8, пізніше цей показник погіршувався з року в рік. Так що тепер, і це для України має бути особливо прикро, її сприймають як більш корумповану країну, ніж Росія, хоча шість років тому було навпаки. Тепер Україну сприймають у світі, як країну з дуже серйозною проблемою корупції, з якою не борються, а тому ситуація погіршується».
Міклош Маршалл із “Transparency International” пояснює, що йдеться саме про сприйняття корупції, бо індекс, який готує його організація, спирається на опитування міжнародних бізнесменів, фінансових аналітиків, дослідження таких організацій, як Міжнародний валютний фонд та Світовий банк і визначає, як країну сприймають у світі щодо корупції. «Корупцію практично неможливо виміряти, тому ми вимірюємо сприйняття корупції з боку компетентних людей, в основному, з бізнесових кіл: що вони думають про корупцію в різних країнах. Ми використовуємо лише думки міжнародних незалежних організацій, які можуть порівнювати ситуацію в різних країнах».
Таке сприйняття корупції в Україні з боку міжнародних інвесторів уже дорого обійшлося для неї самої, говорить Міклош Маршалл: «Україна економічно постраждала від того, що її сприймають як країну з високим рівнем корупції. Вона недоотримала великої частини закордонних інвестицій і через це відстає і в економічному розвитку».
Однак критики “Transparency International” говорять, що публікація індексу скорумпованості може призвести до зачарованого кола, бо зменшуються міжнародні інвестиції, міжнародна спільнота має менший вплив на країну, країна потрапляє до ізоляції, а її влада має ще менше стимулів до змін. Але Міклош Маршалл не погоджується з цією думкою: «Нашою метою не є сприяти ізоляції держави , лише назвати і зганьбити. Навпаки, ми намагаємося допомогти. Ми маємо представників в Україні, які допомагають у створенні законодавства, є радниками у різних питаннях боротьби із корупцією. Ми готові до співпраці, якщо в країні є політична воля, але поки що ми її не побачили».
Україна з часом дедалі сильніше погрузає у корупції, такого невтішного висновку доходять фахівці неурядової організації “Transparency International”, яка займається боротьбою з корупцією. Міклош Маршалл, виконавчий директор організації, що відповідає за країни Східної Європи говорить, що Україна проходить процес деградації. «На жаль, для України ми маємо справді погані новини. В індексі 2003 року Україна має показник 2,3, що є дуже поганою ознакою. Якщо подивитися, що наша шкала від 10 до нуля, де 0 – абсолютна скорумпованість, ви побачите, що місце України дійсно погане. З цього регіону гірший показник мають лише Киргизстан, Азербайджан, Грузія та Таджикистан».
Говорячи про Україну, представник “Transparency International” вказує на те, що вона не лише має низький абсолютний показник, але і на те, що з роками ситуація погіршується. «Замість покращення відбувається погіршення ситуації. Якщо подивитися на перше дослідження, в яке було включено Україну у 1998 році, тоді її індекс був 2,8, пізніше цей показник погіршувався з року в рік. Так що тепер, і це для України має бути особливо прикро, її сприймають як більш корумповану країну, ніж Росія, хоча шість років тому було навпаки. Тепер Україну сприймають у світі, як країну з дуже серйозною проблемою корупції, з якою не борються, а тому ситуація погіршується».
Міклош Маршалл із “Transparency International” пояснює, що йдеться саме про сприйняття корупції, бо індекс, який готує його організація, спирається на опитування міжнародних бізнесменів, фінансових аналітиків, дослідження таких організацій, як Міжнародний валютний фонд та Світовий банк і визначає, як країну сприймають у світі щодо корупції. «Корупцію практично неможливо виміряти, тому ми вимірюємо сприйняття корупції з боку компетентних людей, в основному, з бізнесових кіл: що вони думають про корупцію в різних країнах. Ми використовуємо лише думки міжнародних незалежних організацій, які можуть порівнювати ситуацію в різних країнах».
Таке сприйняття корупції в Україні з боку міжнародних інвесторів уже дорого обійшлося для неї самої, говорить Міклош Маршалл: «Україна економічно постраждала від того, що її сприймають як країну з високим рівнем корупції. Вона недоотримала великої частини закордонних інвестицій і через це відстає і в економічному розвитку».
Однак критики “Transparency International” говорять, що публікація індексу скорумпованості може призвести до зачарованого кола, бо зменшуються міжнародні інвестиції, міжнародна спільнота має менший вплив на країну, країна потрапляє до ізоляції, а її влада має ще менше стимулів до змін. Але Міклош Маршалл не погоджується з цією думкою: «Нашою метою не є сприяти ізоляції держави , лише назвати і зганьбити. Навпаки, ми намагаємося допомогти. Ми маємо представників в Україні, які допомагають у створенні законодавства, є радниками у різних питаннях боротьби із корупцією. Ми готові до співпраці, якщо в країні є політична воля, але поки що ми її не побачили».
