Прага, 4 жовтня 2003 року.
Ірина Перешило
Сім днів демократії - це спеціальна програма на хвилях "Радіо Свобода". Перед мікрофоном у Празі ведуча - Ірина Перешило. Протягом наступних 25 хвилин ви почуєте низку матеріалів, котрі вже звучали цього тижня у передачі "Демократія і держава".
Зокрема серед іншого ви почуєте: Леонід Кучма призначив нового керівника Державного управління справами, президентській вибір спричинив гостру реакцію у середовищі опозиційних політиків. Фільми міжнародного кінофестивалю "Чечня" заборонено демонструвати у державних російських кіноцентрах. У котельні польського суду спалили 23 твори українського сакрального мистецтва, таким було рішення судді. Американський кінорежисер Даніель Провензано отримав тюремне ув''язнення за фільм "Це моя справа", річ у тім, що режисер показав власні подвиги насильства та злочинів.
Другого жовтня був оприлюднений указ президента України про призначення Ігоря Бакая керівником Державного управління справами. Це призначення викликало вельми гостру реакцію у середовищі опозиційних політиків і незалежних аналітиків, і водночас - демонстративну відмову від коментарів з боку про урядових депутатів. Про що ж ідеться? Чим є Державне управління справами в структурі влади України і ким є в чинному політикумі Ігор Бакай? Слово Сергієві Грабовському.
Сергій Грабовський
Державне управління справами - структура, відсутня в Конституції і законодавстві України. Її функції визначені лише президентськими указами. Відтак, на думку політолога Віктора Небоженка, Державне управління справами (або ж, як його звуть журналісти, ДУСя), перебуває взагалі на краю правового поля, що не заважає цьому управлінню бути однією з наймогутніших фінансово-організаційних структур країни, яка не поступається жодному із олігархів, принаймні, за владою і впливом. А за словами народного депутата Андрія Шкіля, "ДУСя фінансується без обмежень", і посада її керівника - "один із найбільш відповідальних постів в Україні".
До цього призначення Ігор Бакай обіймав посаду голави Державного комітету України з водного господарства, на котру був призначений 21 липня нинішнього року. З весни 1998 року по березень 2000 року Бакай очолював правління НАК "Нафтогаз України", був депутатом Верховної Ради України другого і третього скликань, але не зумів пройти по мажоритарному округу до чинного парламенту. Раніше Державне управління справами України очолював Юрій Дагаєв. Він помер 22 липня 2003 року в результаті раптового нападу гострого тромбофлебіту. На думку головного редактора журналу "Людина і політика" Олексія Кордуна, призначення на цю посаду Бакая, за яким тягнеться шлейф звинувачень у розкраданні майна в особливо великих розмірах, не є випадковістю. "Призначення такої одіозної фігури, як Бакай, - відзначає Олексій Кордун, - свідчить про те, що перед ним поставлено завдання за досить короткий час перевести величезне господарство, яким нині володіє адміністрація президента, в якусь форму капіталу, яку можна було б вкласти в якусь перспективну справу чи перевезти за кордон. Як свідчить досвід, такі справи Бакай вміє вирішувати". КЦ Схожої думки народний депутат Степан Хмара: "Один з найбільших лиходіїв повинен займати найбільш відповідальний пост, де можна найбільше вкрасти. І якщо президент є джерелом корупції в державі і відповідальним за те, що вона, корупція, перетворилася в епідемію, то це - дуже вдале призначення". КЦ
А от головний редактор тижневика "Свобода" Олег Ляшко, де за останні роки було опубліковано чимало матеріалів про корупційну діяльність за участю Ігоря Бакая, оцінює події дещо інакше. Він наголошує, що це призначення є зайвим свідченням прагнення Леоніда Кучми за будь-яку ціну зберегти владу. Говорить Олег Ляшко: "Призначивши Бакая, Кучма перш за все думав про власні інтереси, а не про інтереси Бакая, якому нова посада дасть можливість набивати свої кишені ще з більшою ефективністю, ніж він робив на інших посадах до цього, зокрема в Нафтогазі і Держводгоспі. Певно, завдання Бакая було, призначивши його на Держводгосп, концентрувати в його руках певні ресурси, об''єднати під Держводгосп геолого-розвідувальну службу, лісове господарство і таким чином мати кілька мільярдів гривень, якими можна буде вільно розпоряджаться. Але певно з''ясувалося, що крім нафтових плям на воді Бакаю більш нічого не світить, його перевели в ДУСю, а ми знаєм, що таке ДУСя. Згадайте скандали, які коїлись при покійному Дагаєву, попереднику Бакая. Коли вони контрабандно меблі завозили, звільняється від сплати мит, торгують чим завгодно. В тому числі водкою, в тому числі продуктами харчування, при цьому не платять жодних податків. Тобто є можливість заробляти гроші, якими можна розпоряджатися, абсолютно безконтрольно. Для мене прихід Бакая в ДУСю свідчить про одне, що Кучма вирішив залишатися президентом і на далі і надовго".
Схожої думки дотримується і політолог Дмитро Видрін. Він зазначає: "Мабуть, Леоніду Кучмі прийшов час консолідувати людей близької політичної орієнтації - як етичної, з одними поглядами на світ, на бізнес, так і з політичної. Мабуть, вирішили вдихнути нове життя в Управління у справах України напередодні майбутнього виборчого року, що викликало необхідність поставити на власність, на кошти людини, максимально довіреної і близької за духом Леоніду Кучмі". КЦ. А народний депутат Григорій Омельченко вважає, що жодних принципових змін це призначення не несе: "Подивіться просто у всю ту розкладку. Останній рік. Де був Кравченко після усунення займаної посади, після усих тих скандалів, звинувачення і так далі. Тихенько, як кажуть, випав в осадок і відсидівся. Де відсидівся, у комерційній структурі Ігоря Бакая. А потім призначили на посаду голови ДПА. Де був Бакай? Так же само осів, як кажуть, у мул і чекав не рухаючись так сказать. Але коли дійсно почали згущуватися хмари і реально ставитись питання про притягнення до кримінальної відповідальності і арешту Бакая і Кравченка. Вони були призначені, той на посаду голови ДПА, той на посаду голови Державного комітету з водних ресурсів і т.д. Ну а тепер чергове призначення, і так кожного із осіб, які всі ці 10 років керівництва Україною Кучмою, функціонували в оточенні президента України. Як використовували за нецільовим призначенням державні бюджетні кошти. Хто б не був на цій посаді, чи був покійний Дагаєв, чи тепер буде живий Ігор Бакай, чи якійсь Петренко. Нічого не зміниться. Так же будуть і розкрадати державні валютні кошти, чи не валютні кошти, але державні народні кошти. І президент України Кучма і його оточення, тому ви розумієте - абсолютно нічого не зміниться, кого б Кучма не призначив”.
Впадає в око, що досі ніхто із політиків та аналітиків не висловив публічної підтримки новому кадровому рішенню президента Леоніда Кучми. Показовою є реакція народного депутата Бориса Андресюка (фракція об''єднаних соціал-демократів): "Це винятково прерогатива президента, винятково його повноваження - призначати на цю посаду. Якщо він ухвалив це рішення, значить, у нього були підстави". А комуніст Георгій Крючков висловився просто-таки афористично: "Пустили щуку в річку! Сергій Грабовський, "Радіо Свобода", Київ.
Ірина Перешило
Керівництво московського кіноцентру відмовилися демонструвати на великому екрані цього кінозалу в російській столиці фільми Міжнародного кінофестивалю "Чечня". Керівництву кінотеатру не сподобалась ідеологічна спрямованість цілої низки закордонних документальних стрічок. Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Фестиваль документальних фільмів "Чечня" із великим успіхом пройшов у Лондоні, Вашингтоні, Нью-Йорку, Токіо. І всюди він збирав аудиторію людей, які не просто цікавляться тим, що відбувається на північному Кавказі, а насамперед бажають, щоб там припинилася війна. Однак в Росії можливості подивитися документальні стрічки про те, що відбувається в Чечні у людей не буде. В тім, якась можливість існує. На протязі двох днів 20 документальних стрічок буде демонструвати музей Андрія Сахарова. Однак не на великому екрані, на маленькому, на відео. Звичайно ж, таких можливостей, як у московського кіноцентру у музею Андрія Сахарова не має. Однак замислимося, все ж таки стрічки можна подивитися в Росії. Їх ніхто не забороняє. Мова йде про позицію керівництва кіноцентра, заклада цілком державного, який фінансується Міністерством культури РФ і, звичайно ж, держава може вплинути на кіноцентр. А держава - це окремий чиновник, який бажає продемонструвати певним силам, очевидно, зацікавленими, в тому, щоб стрічок не побачили, свою лояльність. Серед стрічок, які демонструвалися на арт-фестивалі "Чечня", керівництво кіноцентру досить серйозно було стурбовано не тільки стрічкою "Замах на Росію", який, як відомо був знятий при підтримці Бориса Березовського. Однак і стрічка Дена Ріда "Терор в Москві", про захоплення Норд-Ост, а також "Правдиві розповіді. Війна Бабицького". Звичайно ж кожна з цих стрічок зовсім інакше демонструє війну в Чечні, ніж це роблять контрольовані сьогодні державою російські телевізійні канали. І разом із цим треба сказати, що кіноцентр вагався до останнього дня. Про те, що фестиваль документальних фільмів про Чечню не відбудеться стало відомо буквально за день до початку цього заходу. Очевидно патріотичного для Росії, однак не дуже приємного для чиновників московського кіноцентру. Так, що ще одна досить важлива частина інформації про чеченську війну залишається поза увагою громадськості. І все ж таки, якщо громадськість бажає, вона може отримати інформацію про те, що відбувається скажімо у тому ж музеї Андрія Сахарова, а разом із цим і усвідомити позицію тих людей, які відмовляють документальним стрічкам про Чечню у можливості з''явитися на російському екрані. Віталій Портников, "Радіо Свобода", Москва.
Ірина Перешило
Найбільше щоденне видання Польщі, "Газета Виборча", надрукувала фотознімки 5 українських ікон. Всі вони разом з 18 іншими були вилучені нещодавно польськими митниками у громадянина України на перехідному пункті Краковець-Корчова. Польські митники упродовж року конфіскують сотні творів мистецтва, що їх контрабандисти нелегально намагаються ввезти з України до Польщі. Однак ці конкретні ікони потрапили на сторінки газет з тієї причини, що вони вже фізично не існують. Їх спалено у котельні районного суду міста Ярослав. Повідомляє Володимир Павлів.
Володимир Павлів
Кілька місяців тому польські митники знайшли у одного з громадян України, що перетинав польсько-український кордон 23 ікони. Оскільки ці твори мистецтва були незадекларованими їх тимчасово вилучили, щоб отримати їх назад власникові необхідно було заплатити митний податок у розмірі 1000 доларів. Однак той відмовився. Тоді згідно процедури справа потрапила до районного суду у місті Ярослав. У документах, які митники вислали до суду не було фотографій конфіскованих творів мистецтва, а було лише указано, що це картини були мальовані вручну на дереві. Не було теж запрошеного експерта, котрий дав би оцінку конфіскованим творам. Митники цього не зробили через недогляд, а суддя цього не зробив, бо це завдання митного управління. Внаслідок цього всього суддя Веслав Вільчинський не надто переймаючись цінністю творів мистецтва виніс вирок: контрабандні картини знищити, і вони майже відразу були спалені у котельні ярославського суду. Ця справа так і ніколи і не побачила б світла денного, якби речник митного управління у Перемишлі Кристина Мельніцка не прислала зроблені митниками фотографії 5 ікон до редакції "Газети Виборчої". І вже газета звернулася до історичного музею у місті Сянок, котрий володіє найбільшою у Польщі колекцією ікон з проханням спробувати оцінити знищені ікони на підставі фотографій. Директор сяноцького музею Веслав Банах висловив думку, що це найімовірніше були ікони ХІХ століття, не надто високої художньої цінності. Ринкова вартість яких вагається в межах від 50 до 250 доларів. Після оприлюднення цієї справи керівництво районного суду в Ярославі визнало, що суддя Веслав Вільчинський зробив помилку, а речник окружної прокуратури сказав журналістам, що до даного судді можливо буде застосовано міри дисциплінарного покарання. Сам суддя відмовився цей випадок прокоментувати. Ну бо дійсно коментувати вже нічого. Можна лише констатувати факт, що в результаті захланності українського контрабандиста та халатності польських митників і судді, культура втратила 23 твори сакрального мистецтва. Володимир Павлів, для "Радіо Свобода", Варшава.
Ірина Перешило
Слухачі, які стежать за нашими програмами, вже, мабуть, чули про надзвичайні пригоди американського кінорежисера Даніеля Провен-зано. Він написав сценарій і зняв на підставі власного літературного твору фільм, зігравши в ньому одну з головних ролей. Фільм називається "Це наша справа". Італійською "наша справа" перекладається як "коза ностра". Так називають сицилійську мафію. Фільм Провензано гангстерський. Ну то що тут незвичайного, скажуть, подібними фільмами в Америці хоч греблю гати, вони й до нашого берега теж дістаються. Це правда, але незвичайність нової картини полягає в тому, що режисер показав там власні "подвиги" на полі насильства й злочинів. Фінальний епізод його пригод розіграно було цими днями. Даніель Провензано отримав тюремне ув''язнення, так би мовити, за мистецтво, що імітувало життя. Перефразовуючи великого гумориста Іллю Ільфа, "його творчий метод обговорювали у суді". Докладніше про цю справу розповідає на нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн.
Юрій Дулерайн
Даніель Провензано, 39 років, письменник, кінорежисер, актор і, за сумісництвом, як виходить, рекетир, визнав себе винним. Уільям Міган,суддя Верховного суду штату Нью-Джерзі, проголосив вирок: 10 років тюрми за рекет і понад 111 тисяч доларів штрафу за ухиляння від податків за неоголошені прибутки. Провензано був власником друкарні "Едвайз" у містечку Форт Лі в Нью-Джерзі. Він особисто покарав бухгалтера своєї фірми, спійманого на крадіжці, розтрощивши йому молотком великого пальця на правиці. Провензано також відряджав бандитів, щоб вони кулаками вибивали гроші з боржників. Ці та інші подібні епізоди Провензано вніс до свого сценарію, за яким і створив кінофільм "Це наша справа". Картина, щоправда, не прославила імені Провензано у мистецтві, хоча знімалися там разом з автором відомі актори Джеймс Каан і Френк Вінсент. Фільм іде другими екранами, як і належиться картинам, які відносять до категорії "Б". Суддя Міган сказав: "Шкода, що такий інтелігентний, якоюсь мірою навіть винятково розумний чоловік втратив моральний компас". Він запитав, чи кіномитець у стані розрізнити, де життя, а де вигадка. "Де справжній містер Провензано ,чи він існує лише в кіно, чи він є особистістю поза межами екрану?" - запитав суддя. Адвокати Провензано стверджували, що слідство так ревно взялося за Даніеля лише тому, що він є племінником Ентоні Провензано, відомого мафіозного ватажка типу "хрещеного батька". "З цього вивели, що й я належу до організованої злочинності, хоча такого ніколи не було", - казав Провензано-молодший. Проти нього, справді, спочатку висували звинувачення у керівництві організованим злочинним угрупованням, але згодом Роберт Коді, заступник головного прокурора штату Нью-Джерзі, визнав, що Провензано не пов"язаний з жодною мафіозною родиною. На захист Провензано виступив і Френк Вінсент. На суддю, одначе, він вплинути не зміг.
Вислухавши вирок, Провензано заявив, що після звільнення він виступатиме по школах, агітуючи проти насильства, додавши: "Втім, це не означає, що я відтак не зніматиму фільмів з епізодами насильства". Але для цього митцеві доведеться відсидіти з десятьох років принаймні років чотири-п''ять, коли за зразкову поведінку його зможуть достроково звільнити. Юрій Дулерайн, для "Радіо Свобода", Нью-Йорк.
Ірина Перешило
В Україні існує понад 100 громадських організацій, котрі опікуються проблемами молоді. Із загального молодіжного напрямку вже змогли виокремитися кілька організацій, котрі займаються переважно з дітьми. Дитячо-юнацьке товариство "Січ" - одна з таких організацій. Основна увага її лідерів спрямована на гармонійне виховання дитини - починаючи з моральних устоїв і закінчуючи фізичним розвитком. Докладніше про роботу товариства розповідає Ірина Біла.
Ірина Біла
Використовуючи світовий педагогічний досвід організації роботи з дітьми, за взірець все ж взято демократичний спосіб взаємин, що існував за часів української козаччини. Говорить головний отаман Дитячо-юнацького об''єднання "Січ" Борис Скребцов: "Ми використовуємо надбання світової педагогіки і, зокрема, скаутського методу, але залишаємося скаутською дитячою організацією. Плекаємо історичну свідомість саме в тому, що ми зупинились на такому відрізкові, який дуже важливий для української історії. І, навіть, в двух словах державного гімну є той наш виклик "і покажемо, що ми браття козацького роду". В цілому можна сказати, що ми зорієнтовані на те, щоби виховати дитину, яка в нестандартній життєвій ситуації прийме відповідальне рішення і буде відповідати за своє рішення."
Головне - дати дитині можливість проявити себе, не затискувати її в лещатах стандартних підходів, що передбачають прямі накази і виконання. Ініціатива і відповідальність, на думку Бориса Скребцова, є запорукою їхньої самостійності: "З віком ми їм надаємо все більше і більше свободи з тим, щоби діти починали самореалізовуватися. В нас був такий випадок під час козацької січової гри наш підхід виявився більш ефективним, тому, що коли ми дали дітям свободу, дали їм можливість самовияву, а наші гості дуже чітко ходили під командою, ходили строєм, але не могли приймати рішення. Вони моментально програли цю гру, тому що не була задіяна масова творчість, не була задіяна ініціатива самих дітей, тобто, навіть, в самих підходах, в самому початку гри можна було бачити, хто переможе. Коли ми оце побачили, ми впевнилися в тому, що дітям потрібно довіряти."
Окрім роботи безпосередньо в первинних осередках, або ж як це прийнято називати в "Січі" - низових паланках, кілька разів на рік проводяться спільні загальноукраїнські заходи. Лише нинішнього літа їх було проведено три і всі вони мали свою мету і завдання. Скажімо, поїздка до Криму, що мала назву "До рідних витоків", передбачала знайомство дітей з української діаспори та української малечі з культурою південного краю. Ще один вид активного дитячого відпочинку передбачав сплав дітей на байдарках річкою Ворскла. І останній літній проект Товариства "Січ" мав, передусім, суспільно-екологічне спрямування. Докладніше про нього розповідає Борис Скребцов: "70 чоловіків, представників із 8 регіонів з''їхалися на полонині Драгобрат, неподалік від найвищої вершини, гори Говерла, з тим, щоб провести акцію громадсько-суспільних робіт - очистити полонину від побутового сміття. Можна сказати, що навіть діти почали дослідження, з яких же часів це сміття збиралося. Десь ранішою бляшанкою, яку можна було ідентифікувати - це була бляшанка за 1977 рік, яка до цього часу валялась там і чекала, коли приїдуть січовики, підберуть 250 мішків сміття (2 здоровенних машини) були вивезені із полонини вже на офіційне сміттєзвалище".
Нинішній рік був ювілейним для Дитячо-юнацького товариства "Січ", яке відзначило своє 10-ліття. Слід визнати, що ця дата не пройшла повз увагу державних керманичів, котрі нагородили лідера Дитячо-юнацького товариства "Січ" Бориса Скребцова Орденом за заслуги 3-го ступеня. Але водночас інша дата - 85-річчя ВЛКСМ удостоєна значно більшої уваги з боку державних мужів. Зокрема, нещодавно Верховна Рада ухвалила постанову, яка передбачає відзначення річниці ВЛКСМ на державному рівні. Слід зауважити, що в статутних програмах Дитячо-юнацького товариства "Січ" і Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді є схожі завдання - це впровадження здорового способу життя і патріотичне виховання молоді. От тільки в слово "патріотизм" вкладаються зовсім різні поняття. Ірина Біла, Український освітній центр реформ, для "Радіо Свобода".
Ірина Перешило
На цьому ми завершуємо передачу Сім днів демократії. З вами була Ірина Перешило. Я дякую вам за увагу і до наступних зустрічей на хвилях "Радіо Свобода".
Ірина Перешило
Сім днів демократії - це спеціальна програма на хвилях "Радіо Свобода". Перед мікрофоном у Празі ведуча - Ірина Перешило. Протягом наступних 25 хвилин ви почуєте низку матеріалів, котрі вже звучали цього тижня у передачі "Демократія і держава".
Зокрема серед іншого ви почуєте: Леонід Кучма призначив нового керівника Державного управління справами, президентській вибір спричинив гостру реакцію у середовищі опозиційних політиків. Фільми міжнародного кінофестивалю "Чечня" заборонено демонструвати у державних російських кіноцентрах. У котельні польського суду спалили 23 твори українського сакрального мистецтва, таким було рішення судді. Американський кінорежисер Даніель Провензано отримав тюремне ув''язнення за фільм "Це моя справа", річ у тім, що режисер показав власні подвиги насильства та злочинів.
Другого жовтня був оприлюднений указ президента України про призначення Ігоря Бакая керівником Державного управління справами. Це призначення викликало вельми гостру реакцію у середовищі опозиційних політиків і незалежних аналітиків, і водночас - демонстративну відмову від коментарів з боку про урядових депутатів. Про що ж ідеться? Чим є Державне управління справами в структурі влади України і ким є в чинному політикумі Ігор Бакай? Слово Сергієві Грабовському.
Сергій Грабовський
Державне управління справами - структура, відсутня в Конституції і законодавстві України. Її функції визначені лише президентськими указами. Відтак, на думку політолога Віктора Небоженка, Державне управління справами (або ж, як його звуть журналісти, ДУСя), перебуває взагалі на краю правового поля, що не заважає цьому управлінню бути однією з наймогутніших фінансово-організаційних структур країни, яка не поступається жодному із олігархів, принаймні, за владою і впливом. А за словами народного депутата Андрія Шкіля, "ДУСя фінансується без обмежень", і посада її керівника - "один із найбільш відповідальних постів в Україні".
До цього призначення Ігор Бакай обіймав посаду голави Державного комітету України з водного господарства, на котру був призначений 21 липня нинішнього року. З весни 1998 року по березень 2000 року Бакай очолював правління НАК "Нафтогаз України", був депутатом Верховної Ради України другого і третього скликань, але не зумів пройти по мажоритарному округу до чинного парламенту. Раніше Державне управління справами України очолював Юрій Дагаєв. Він помер 22 липня 2003 року в результаті раптового нападу гострого тромбофлебіту. На думку головного редактора журналу "Людина і політика" Олексія Кордуна, призначення на цю посаду Бакая, за яким тягнеться шлейф звинувачень у розкраданні майна в особливо великих розмірах, не є випадковістю. "Призначення такої одіозної фігури, як Бакай, - відзначає Олексій Кордун, - свідчить про те, що перед ним поставлено завдання за досить короткий час перевести величезне господарство, яким нині володіє адміністрація президента, в якусь форму капіталу, яку можна було б вкласти в якусь перспективну справу чи перевезти за кордон. Як свідчить досвід, такі справи Бакай вміє вирішувати". КЦ Схожої думки народний депутат Степан Хмара: "Один з найбільших лиходіїв повинен займати найбільш відповідальний пост, де можна найбільше вкрасти. І якщо президент є джерелом корупції в державі і відповідальним за те, що вона, корупція, перетворилася в епідемію, то це - дуже вдале призначення". КЦ
А от головний редактор тижневика "Свобода" Олег Ляшко, де за останні роки було опубліковано чимало матеріалів про корупційну діяльність за участю Ігоря Бакая, оцінює події дещо інакше. Він наголошує, що це призначення є зайвим свідченням прагнення Леоніда Кучми за будь-яку ціну зберегти владу. Говорить Олег Ляшко: "Призначивши Бакая, Кучма перш за все думав про власні інтереси, а не про інтереси Бакая, якому нова посада дасть можливість набивати свої кишені ще з більшою ефективністю, ніж він робив на інших посадах до цього, зокрема в Нафтогазі і Держводгоспі. Певно, завдання Бакая було, призначивши його на Держводгосп, концентрувати в його руках певні ресурси, об''єднати під Держводгосп геолого-розвідувальну службу, лісове господарство і таким чином мати кілька мільярдів гривень, якими можна буде вільно розпоряджаться. Але певно з''ясувалося, що крім нафтових плям на воді Бакаю більш нічого не світить, його перевели в ДУСю, а ми знаєм, що таке ДУСя. Згадайте скандали, які коїлись при покійному Дагаєву, попереднику Бакая. Коли вони контрабандно меблі завозили, звільняється від сплати мит, торгують чим завгодно. В тому числі водкою, в тому числі продуктами харчування, при цьому не платять жодних податків. Тобто є можливість заробляти гроші, якими можна розпоряджатися, абсолютно безконтрольно. Для мене прихід Бакая в ДУСю свідчить про одне, що Кучма вирішив залишатися президентом і на далі і надовго".
Схожої думки дотримується і політолог Дмитро Видрін. Він зазначає: "Мабуть, Леоніду Кучмі прийшов час консолідувати людей близької політичної орієнтації - як етичної, з одними поглядами на світ, на бізнес, так і з політичної. Мабуть, вирішили вдихнути нове життя в Управління у справах України напередодні майбутнього виборчого року, що викликало необхідність поставити на власність, на кошти людини, максимально довіреної і близької за духом Леоніду Кучмі". КЦ. А народний депутат Григорій Омельченко вважає, що жодних принципових змін це призначення не несе: "Подивіться просто у всю ту розкладку. Останній рік. Де був Кравченко після усунення займаної посади, після усих тих скандалів, звинувачення і так далі. Тихенько, як кажуть, випав в осадок і відсидівся. Де відсидівся, у комерційній структурі Ігоря Бакая. А потім призначили на посаду голови ДПА. Де був Бакай? Так же само осів, як кажуть, у мул і чекав не рухаючись так сказать. Але коли дійсно почали згущуватися хмари і реально ставитись питання про притягнення до кримінальної відповідальності і арешту Бакая і Кравченка. Вони були призначені, той на посаду голови ДПА, той на посаду голови Державного комітету з водних ресурсів і т.д. Ну а тепер чергове призначення, і так кожного із осіб, які всі ці 10 років керівництва Україною Кучмою, функціонували в оточенні президента України. Як використовували за нецільовим призначенням державні бюджетні кошти. Хто б не був на цій посаді, чи був покійний Дагаєв, чи тепер буде живий Ігор Бакай, чи якійсь Петренко. Нічого не зміниться. Так же будуть і розкрадати державні валютні кошти, чи не валютні кошти, але державні народні кошти. І президент України Кучма і його оточення, тому ви розумієте - абсолютно нічого не зміниться, кого б Кучма не призначив”.
Впадає в око, що досі ніхто із політиків та аналітиків не висловив публічної підтримки новому кадровому рішенню президента Леоніда Кучми. Показовою є реакція народного депутата Бориса Андресюка (фракція об''єднаних соціал-демократів): "Це винятково прерогатива президента, винятково його повноваження - призначати на цю посаду. Якщо він ухвалив це рішення, значить, у нього були підстави". А комуніст Георгій Крючков висловився просто-таки афористично: "Пустили щуку в річку! Сергій Грабовський, "Радіо Свобода", Київ.
Ірина Перешило
Керівництво московського кіноцентру відмовилися демонструвати на великому екрані цього кінозалу в російській столиці фільми Міжнародного кінофестивалю "Чечня". Керівництву кінотеатру не сподобалась ідеологічна спрямованість цілої низки закордонних документальних стрічок. Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Фестиваль документальних фільмів "Чечня" із великим успіхом пройшов у Лондоні, Вашингтоні, Нью-Йорку, Токіо. І всюди він збирав аудиторію людей, які не просто цікавляться тим, що відбувається на північному Кавказі, а насамперед бажають, щоб там припинилася війна. Однак в Росії можливості подивитися документальні стрічки про те, що відбувається в Чечні у людей не буде. В тім, якась можливість існує. На протязі двох днів 20 документальних стрічок буде демонструвати музей Андрія Сахарова. Однак не на великому екрані, на маленькому, на відео. Звичайно ж, таких можливостей, як у московського кіноцентру у музею Андрія Сахарова не має. Однак замислимося, все ж таки стрічки можна подивитися в Росії. Їх ніхто не забороняє. Мова йде про позицію керівництва кіноцентра, заклада цілком державного, який фінансується Міністерством культури РФ і, звичайно ж, держава може вплинути на кіноцентр. А держава - це окремий чиновник, який бажає продемонструвати певним силам, очевидно, зацікавленими, в тому, щоб стрічок не побачили, свою лояльність. Серед стрічок, які демонструвалися на арт-фестивалі "Чечня", керівництво кіноцентру досить серйозно було стурбовано не тільки стрічкою "Замах на Росію", який, як відомо був знятий при підтримці Бориса Березовського. Однак і стрічка Дена Ріда "Терор в Москві", про захоплення Норд-Ост, а також "Правдиві розповіді. Війна Бабицького". Звичайно ж кожна з цих стрічок зовсім інакше демонструє війну в Чечні, ніж це роблять контрольовані сьогодні державою російські телевізійні канали. І разом із цим треба сказати, що кіноцентр вагався до останнього дня. Про те, що фестиваль документальних фільмів про Чечню не відбудеться стало відомо буквально за день до початку цього заходу. Очевидно патріотичного для Росії, однак не дуже приємного для чиновників московського кіноцентру. Так, що ще одна досить важлива частина інформації про чеченську війну залишається поза увагою громадськості. І все ж таки, якщо громадськість бажає, вона може отримати інформацію про те, що відбувається скажімо у тому ж музеї Андрія Сахарова, а разом із цим і усвідомити позицію тих людей, які відмовляють документальним стрічкам про Чечню у можливості з''явитися на російському екрані. Віталій Портников, "Радіо Свобода", Москва.
Ірина Перешило
Найбільше щоденне видання Польщі, "Газета Виборча", надрукувала фотознімки 5 українських ікон. Всі вони разом з 18 іншими були вилучені нещодавно польськими митниками у громадянина України на перехідному пункті Краковець-Корчова. Польські митники упродовж року конфіскують сотні творів мистецтва, що їх контрабандисти нелегально намагаються ввезти з України до Польщі. Однак ці конкретні ікони потрапили на сторінки газет з тієї причини, що вони вже фізично не існують. Їх спалено у котельні районного суду міста Ярослав. Повідомляє Володимир Павлів.
Володимир Павлів
Кілька місяців тому польські митники знайшли у одного з громадян України, що перетинав польсько-український кордон 23 ікони. Оскільки ці твори мистецтва були незадекларованими їх тимчасово вилучили, щоб отримати їх назад власникові необхідно було заплатити митний податок у розмірі 1000 доларів. Однак той відмовився. Тоді згідно процедури справа потрапила до районного суду у місті Ярослав. У документах, які митники вислали до суду не було фотографій конфіскованих творів мистецтва, а було лише указано, що це картини були мальовані вручну на дереві. Не було теж запрошеного експерта, котрий дав би оцінку конфіскованим творам. Митники цього не зробили через недогляд, а суддя цього не зробив, бо це завдання митного управління. Внаслідок цього всього суддя Веслав Вільчинський не надто переймаючись цінністю творів мистецтва виніс вирок: контрабандні картини знищити, і вони майже відразу були спалені у котельні ярославського суду. Ця справа так і ніколи і не побачила б світла денного, якби речник митного управління у Перемишлі Кристина Мельніцка не прислала зроблені митниками фотографії 5 ікон до редакції "Газети Виборчої". І вже газета звернулася до історичного музею у місті Сянок, котрий володіє найбільшою у Польщі колекцією ікон з проханням спробувати оцінити знищені ікони на підставі фотографій. Директор сяноцького музею Веслав Банах висловив думку, що це найімовірніше були ікони ХІХ століття, не надто високої художньої цінності. Ринкова вартість яких вагається в межах від 50 до 250 доларів. Після оприлюднення цієї справи керівництво районного суду в Ярославі визнало, що суддя Веслав Вільчинський зробив помилку, а речник окружної прокуратури сказав журналістам, що до даного судді можливо буде застосовано міри дисциплінарного покарання. Сам суддя відмовився цей випадок прокоментувати. Ну бо дійсно коментувати вже нічого. Можна лише констатувати факт, що в результаті захланності українського контрабандиста та халатності польських митників і судді, культура втратила 23 твори сакрального мистецтва. Володимир Павлів, для "Радіо Свобода", Варшава.
Ірина Перешило
Слухачі, які стежать за нашими програмами, вже, мабуть, чули про надзвичайні пригоди американського кінорежисера Даніеля Провен-зано. Він написав сценарій і зняв на підставі власного літературного твору фільм, зігравши в ньому одну з головних ролей. Фільм називається "Це наша справа". Італійською "наша справа" перекладається як "коза ностра". Так називають сицилійську мафію. Фільм Провензано гангстерський. Ну то що тут незвичайного, скажуть, подібними фільмами в Америці хоч греблю гати, вони й до нашого берега теж дістаються. Це правда, але незвичайність нової картини полягає в тому, що режисер показав там власні "подвиги" на полі насильства й злочинів. Фінальний епізод його пригод розіграно було цими днями. Даніель Провензано отримав тюремне ув''язнення, так би мовити, за мистецтво, що імітувало життя. Перефразовуючи великого гумориста Іллю Ільфа, "його творчий метод обговорювали у суді". Докладніше про цю справу розповідає на нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн.
Юрій Дулерайн
Даніель Провензано, 39 років, письменник, кінорежисер, актор і, за сумісництвом, як виходить, рекетир, визнав себе винним. Уільям Міган,суддя Верховного суду штату Нью-Джерзі, проголосив вирок: 10 років тюрми за рекет і понад 111 тисяч доларів штрафу за ухиляння від податків за неоголошені прибутки. Провензано був власником друкарні "Едвайз" у містечку Форт Лі в Нью-Джерзі. Він особисто покарав бухгалтера своєї фірми, спійманого на крадіжці, розтрощивши йому молотком великого пальця на правиці. Провензано також відряджав бандитів, щоб вони кулаками вибивали гроші з боржників. Ці та інші подібні епізоди Провензано вніс до свого сценарію, за яким і створив кінофільм "Це наша справа". Картина, щоправда, не прославила імені Провензано у мистецтві, хоча знімалися там разом з автором відомі актори Джеймс Каан і Френк Вінсент. Фільм іде другими екранами, як і належиться картинам, які відносять до категорії "Б". Суддя Міган сказав: "Шкода, що такий інтелігентний, якоюсь мірою навіть винятково розумний чоловік втратив моральний компас". Він запитав, чи кіномитець у стані розрізнити, де життя, а де вигадка. "Де справжній містер Провензано ,чи він існує лише в кіно, чи він є особистістю поза межами екрану?" - запитав суддя. Адвокати Провензано стверджували, що слідство так ревно взялося за Даніеля лише тому, що він є племінником Ентоні Провензано, відомого мафіозного ватажка типу "хрещеного батька". "З цього вивели, що й я належу до організованої злочинності, хоча такого ніколи не було", - казав Провензано-молодший. Проти нього, справді, спочатку висували звинувачення у керівництві організованим злочинним угрупованням, але згодом Роберт Коді, заступник головного прокурора штату Нью-Джерзі, визнав, що Провензано не пов"язаний з жодною мафіозною родиною. На захист Провензано виступив і Френк Вінсент. На суддю, одначе, він вплинути не зміг.
Вислухавши вирок, Провензано заявив, що після звільнення він виступатиме по школах, агітуючи проти насильства, додавши: "Втім, це не означає, що я відтак не зніматиму фільмів з епізодами насильства". Але для цього митцеві доведеться відсидіти з десятьох років принаймні років чотири-п''ять, коли за зразкову поведінку його зможуть достроково звільнити. Юрій Дулерайн, для "Радіо Свобода", Нью-Йорк.
Ірина Перешило
В Україні існує понад 100 громадських організацій, котрі опікуються проблемами молоді. Із загального молодіжного напрямку вже змогли виокремитися кілька організацій, котрі займаються переважно з дітьми. Дитячо-юнацьке товариство "Січ" - одна з таких організацій. Основна увага її лідерів спрямована на гармонійне виховання дитини - починаючи з моральних устоїв і закінчуючи фізичним розвитком. Докладніше про роботу товариства розповідає Ірина Біла.
Ірина Біла
Використовуючи світовий педагогічний досвід організації роботи з дітьми, за взірець все ж взято демократичний спосіб взаємин, що існував за часів української козаччини. Говорить головний отаман Дитячо-юнацького об''єднання "Січ" Борис Скребцов: "Ми використовуємо надбання світової педагогіки і, зокрема, скаутського методу, але залишаємося скаутською дитячою організацією. Плекаємо історичну свідомість саме в тому, що ми зупинились на такому відрізкові, який дуже важливий для української історії. І, навіть, в двух словах державного гімну є той наш виклик "і покажемо, що ми браття козацького роду". В цілому можна сказати, що ми зорієнтовані на те, щоби виховати дитину, яка в нестандартній життєвій ситуації прийме відповідальне рішення і буде відповідати за своє рішення."
Головне - дати дитині можливість проявити себе, не затискувати її в лещатах стандартних підходів, що передбачають прямі накази і виконання. Ініціатива і відповідальність, на думку Бориса Скребцова, є запорукою їхньої самостійності: "З віком ми їм надаємо все більше і більше свободи з тим, щоби діти починали самореалізовуватися. В нас був такий випадок під час козацької січової гри наш підхід виявився більш ефективним, тому, що коли ми дали дітям свободу, дали їм можливість самовияву, а наші гості дуже чітко ходили під командою, ходили строєм, але не могли приймати рішення. Вони моментально програли цю гру, тому що не була задіяна масова творчість, не була задіяна ініціатива самих дітей, тобто, навіть, в самих підходах, в самому початку гри можна було бачити, хто переможе. Коли ми оце побачили, ми впевнилися в тому, що дітям потрібно довіряти."
Окрім роботи безпосередньо в первинних осередках, або ж як це прийнято називати в "Січі" - низових паланках, кілька разів на рік проводяться спільні загальноукраїнські заходи. Лише нинішнього літа їх було проведено три і всі вони мали свою мету і завдання. Скажімо, поїздка до Криму, що мала назву "До рідних витоків", передбачала знайомство дітей з української діаспори та української малечі з культурою південного краю. Ще один вид активного дитячого відпочинку передбачав сплав дітей на байдарках річкою Ворскла. І останній літній проект Товариства "Січ" мав, передусім, суспільно-екологічне спрямування. Докладніше про нього розповідає Борис Скребцов: "70 чоловіків, представників із 8 регіонів з''їхалися на полонині Драгобрат, неподалік від найвищої вершини, гори Говерла, з тим, щоб провести акцію громадсько-суспільних робіт - очистити полонину від побутового сміття. Можна сказати, що навіть діти почали дослідження, з яких же часів це сміття збиралося. Десь ранішою бляшанкою, яку можна було ідентифікувати - це була бляшанка за 1977 рік, яка до цього часу валялась там і чекала, коли приїдуть січовики, підберуть 250 мішків сміття (2 здоровенних машини) були вивезені із полонини вже на офіційне сміттєзвалище".
Нинішній рік був ювілейним для Дитячо-юнацького товариства "Січ", яке відзначило своє 10-ліття. Слід визнати, що ця дата не пройшла повз увагу державних керманичів, котрі нагородили лідера Дитячо-юнацького товариства "Січ" Бориса Скребцова Орденом за заслуги 3-го ступеня. Але водночас інша дата - 85-річчя ВЛКСМ удостоєна значно більшої уваги з боку державних мужів. Зокрема, нещодавно Верховна Рада ухвалила постанову, яка передбачає відзначення річниці ВЛКСМ на державному рівні. Слід зауважити, що в статутних програмах Дитячо-юнацького товариства "Січ" і Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді є схожі завдання - це впровадження здорового способу життя і патріотичне виховання молоді. От тільки в слово "патріотизм" вкладаються зовсім різні поняття. Ірина Біла, Український освітній центр реформ, для "Радіо Свобода".
Ірина Перешило
На цьому ми завершуємо передачу Сім днів демократії. З вами була Ірина Перешило. Я дякую вам за увагу і до наступних зустрічей на хвилях "Радіо Свобода".
