Доступність посилання

ТОП новини

Нью-Йорк Таймс про Брайтон Біч: занадто нагадує стару Росію.


Юрій Дулерайн Нью-Йорк Таймс про Брайтон Біч: занадто нагадує стару Росію.

Нью-Йорк, 10 жовтня 2003 - Цікава публікація з’явилася цими днями в газеті “New York Times”. Йшлося про Брайтон Біч, район на півдні Брукліна, де мешкає чимало колишніх громадян Радянського Союзу, Росії, України. Там російську мову можна почути частіше від англійської, навіть корейці, власники овочевих крамничок, кажуть покупцеві “Спасібо” і “до свіданія”. Там на кожному кроці вивіски з екзотичними назвами: “Ресторан Одеса”, “Националь”, “Ресторан “Україна”, “Кафе Арбат”, книгарні “Чорне море” та “Санкт-Петербург”, “Гастроном “Южный”. А ще адвокатські контори, поліклініки, аптеки з написами на вікнах: “Говорим по- русски”. Газетні кіоски на Брайтон Біч пропонують десятки назв тижневиків типу “Вечерний Нью-Йорк”, “Курьер”, “Русский Базар”, “Русская Реклама”, “Интересная Газета” тощо. Багато товстих газет, 300-500 сторінок, дешево, по 25 центів, а деякі видання просто так роздають. Разом з тим, як уважає “New York Times”, для багатьох молодих росіян, які нещодавно прибилися до американського берега, Брайтон Біч – не стільки екзотика, скільки неприємне нагадування про Радянський Союз. Мовляв, ці люди приїхали з країни, що вже змінилася, тож для них справжнє життя не в Брукліні, а в Мангеттені, у центрі міста, або у Вашингтоні.

Оглядач “New York Times” Сабрина Таверніз розмовляла з молодими росіянами, з якими вона познайомилась на Брайтон Біч. Один з них каже: «Брайтон Біч – це карикатура на Росію. Крамниці надто вже російські. Таких у Росії вже нема. Тут від 70-х років нічого не змінилося. Це як у музеї». А 30-літній Максим Стоклицький, що навчається у Джорджтаунському університеті у Вашингтоні, із захопленням згадує Москву. «Там сила, - каже він, - там гроші. Там зміни. Як у Мангеттені. Не як у Брукліні». З того, як він непевно і з помилками будує англомовне речення, відчувається, що Стоклицький нещодавно приїхав до Америки, а з його тону видно, що він російський патріот. Дехто з місцевих жителів - іммігрантів теж ніби соромиться неамериканської атмосфери Брайтон Біч. Вони воліють селитися по інших місцях величезного тримільойнного Брукліна. Але чи це означає, що іммігранти втікають з Брайтон Біч? Зовсім ні. Радше навпаки. Оксана Хмельницька, наприклад, приїхала до Сполучених Штатів з Білорусі. Їй 32 роки і для неї рідна країна під владою президента Лукашенка, якого називають «міні-Сталіним», це все одно, що старий Радянській Союз з його порожніми крамницями. За її словами, їй приємно бачити щедрі продовольчі крамниці Брайтон Біч і відчувати атмосферу бурхливого вільного життя.

У Нью-Йорку, за статистикою недавніх років, понад 236 тисяч вихідців з колишнього Радянського Союзу, переважно єврейського походження. Але ця статистика не враховує нелегальних іммігрантів-росіян, українців, білорусів. Ніхто з певністю не може сказати, скільки їх, але можна зауважити,що там дедалі більше саме слов’янських облич. За підрахунками міської управи, вельми приблизними, щоправда, десь три чверті приїжджих туристів і гостей з країн колишнього СРСР залишаються тут. Вони живуть на пташиних правах, купують у шахраїв фальшиві картки соціального забезпечення і шоферські посвідчення, фіктивно одружуться з американськими громадянами, працюють за готівку, де пощастить: від житлового будівництва до миття посуду в ресторанах. Для них, нелегальних, Брайтон Біч – це земля обітована, що б там не казали репортерам скептичні молоді люди, чиї заможні батьки спромоглися відправити їх до американских університетів.

Ось недавній випадок. Ми з друзями обідали в ресторані «Распутін» на розі Коні Айленд і Авеню Екс, неподалік Брайтон Біч Авеню. Офіціантом у нас був білявий сіроокий хлопець років десь тридцяти, явно військової постави. Я жартома запитав, яке у нього було звання. Хлопець цілком серйозно відповів, що служив на Півночі, капітан-лейтенантом на підводному човні.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG