Прага, 9 жовтня 2003 – Численні оглядачі звертають увагу, що після розгрому військами коаліції режиму “Талібан” в Афганістані, життя простих афганців не зазнало суттєвого поліпшення. «Афганців звільнили, але «забули» нагодувати та відкрити кращу перспективу країні, чий головний доход походить від вирощування опіумного маку», - говорять коментатори. Кореспондент радіо «Свобода» Джей Ем Ледґард нещодавно побував у афганській глибинці. У повідомленні на цю тему він говорить, що його співрозмовники бояться зараз двох речей: якщо вони не помруть від голоду, то їх можуть вбити бойовики “Талібану”, який останнім часом почав перегруповуватися.
Ліхтарик освітлює скромну кімнату в селищі До Аб у центральному районі Афганістану. У ній 22-літній Могамед Фазель грає пісні про кохання на тамбурі, простенькому музичному інструменті, схожому на двострунну балалайку. Його аудиторія - четверо знайомих з місцевої міліції, які сидять просто на підлозі та ще кілька старійшин. Надворі тихо, а всередині точиться гаряча розмова про голод, який охоплює зубожілу Сайґанську долину та про “Талібан”, який починає перегруповуватись.
Командир місцевої міліції 35-літній Могамед Фітрат говорить, що у долині немає зброї. Місцеві хазари та таджики живуть мирно. Головною проблемою, на його думку, є голод. За час 7-літньої посухи криниці обезводніли, пропали посіви пшениці та кукурудзи. Добре ведеться тільки маку, який висіявся на опустілих полях. Запаси їжі тануть на очах і багато місцевих уже голодує.
Фітрат у розпачі: люди починають помирати, а міжнародні агентства допомоги нічого роблять, щоб їх урятувати: «Наша проблема – це відсутність води. Після посухи майже 400 родин у пошуках їжі подалися до міст : до Мазар-і-Шарифа, Кабула. Найбідніші ті, де чоловіків з родини вбили під час правління “Талібану”. Тепер про цілу родину, що може складатися із 20 осіб, має піклуватися лише один дорослий чоловік. Люди дійсно страждають і помирають з голоду».
До розмови долучається розвідник з міліцейського загону Фітрата Маграм Алі. Він каже, що рештки “Талібану” починають перегруповуватись, і керує ними колишній місцевий губернатор. Ïхня мета, як переконаний розвідник, - відновити режим “Талібан” у одному окремо взятому районі в Афганістані. Зброю та іншу підтримку вони отримують від товаришів по зброї з Пакистану і зібрали уже чимало. «Вони мають 600 гармат, «калашникови», «зікояки» і 30 вантажівок амуніції. А крім того, у схованках досить зброї ще з попередніх часів».
Представники міжнародних організацій в Афганістані говорять, що повідомлення про таку кількість зброї, яку сконцентровано так далеко всередині країни, викликають занепокоєння. Але наразі вони вважають, що серйозної загрози ця зброя поки що не становить.
Ліхтарик освітлює скромну кімнату в селищі До Аб у центральному районі Афганістану. У ній 22-літній Могамед Фазель грає пісні про кохання на тамбурі, простенькому музичному інструменті, схожому на двострунну балалайку. Його аудиторія - четверо знайомих з місцевої міліції, які сидять просто на підлозі та ще кілька старійшин. Надворі тихо, а всередині точиться гаряча розмова про голод, який охоплює зубожілу Сайґанську долину та про “Талібан”, який починає перегруповуватись.
Командир місцевої міліції 35-літній Могамед Фітрат говорить, що у долині немає зброї. Місцеві хазари та таджики живуть мирно. Головною проблемою, на його думку, є голод. За час 7-літньої посухи криниці обезводніли, пропали посіви пшениці та кукурудзи. Добре ведеться тільки маку, який висіявся на опустілих полях. Запаси їжі тануть на очах і багато місцевих уже голодує.
Фітрат у розпачі: люди починають помирати, а міжнародні агентства допомоги нічого роблять, щоб їх урятувати: «Наша проблема – це відсутність води. Після посухи майже 400 родин у пошуках їжі подалися до міст : до Мазар-і-Шарифа, Кабула. Найбідніші ті, де чоловіків з родини вбили під час правління “Талібану”. Тепер про цілу родину, що може складатися із 20 осіб, має піклуватися лише один дорослий чоловік. Люди дійсно страждають і помирають з голоду».
До розмови долучається розвідник з міліцейського загону Фітрата Маграм Алі. Він каже, що рештки “Талібану” починають перегруповуватись, і керує ними колишній місцевий губернатор. Ïхня мета, як переконаний розвідник, - відновити режим “Талібан” у одному окремо взятому районі в Афганістані. Зброю та іншу підтримку вони отримують від товаришів по зброї з Пакистану і зібрали уже чимало. «Вони мають 600 гармат, «калашникови», «зікояки» і 30 вантажівок амуніції. А крім того, у схованках досить зброї ще з попередніх часів».
Представники міжнародних організацій в Афганістані говорять, що повідомлення про таку кількість зброї, яку сконцентровано так далеко всередині країни, викликають занепокоєння. Але наразі вони вважають, що серйозної загрози ця зброя поки що не становить.
