Київ, 11 жовтня 2003 року.
Тарас Марусик
Ви слухаєте оглядову програму “Тиждень реґіонів”. З київської студії радіо “Свобода” вас, шановні слухачі, вітає укладач та ведучий Тарас Марусик. Оператор у студії – Сергій Балабанов.
Сьогоднішню передачу розпочнемо з матеріалу нашої львівської кореспондентки. 8 жовтня у Львові помер 57-річний доцент Львівського Національного університету Станіслав Шендрик. 3 жовтня він здійснив акт самоспалення. В такий спосіб він намагався захистити від чиновників власну земельну ділянку площею сім сотих гектара.
Слово нашій кореспондентці Галині Терещук.
Галина Терещук
Поблизу будинку, у якому мешкав Станіслав Шендрик разом зі своєю родиною, є земельна ділянка. Нею родина користувалась упродовж останніх 50-ти років і виростила фруктовий сад. Документів на право власності землею сім’я не мала. Згідно зі статтею 119 Земельного кодексу України, після 15 років користування землею вона переходить у власність того, хто на ній працює.
Однак 4 липня цього року земельна ділянка була продана фірмі “Тілець” на земельному аукціоні, який організувала міська рада, за 360 тисяч гривень. Львівські чиновники зробили це всупереч рішенню Галицького районного суду, яким заборонялось виставляти цю земельну ділянку на продаж. Не взяли до уваги працівники міськради і негативні висновки державної землевпорядної експертизи щодо продажу цієї ділянки.
Львівська міська природоохоронна прокуратура порушила кримінальну справу проти організаторів аукціону через невиконання рішення Галицького суду.
Після продажу земельної ділянки нові власники почали щодня навідуватись на подвір’я Шендриків з тим, щоб розпочати будівництво будинку. Родина Шендриків написали заяву в суд, документ там пропав. І в прокуратурі теж їхньої заяви чомусь не знайшли. Станіслав Шендрик безрезультатно обходив усі кабінети міських начальників. І як вислід, на знак протесту проти цинічного безправ’я в державі і свавілля чиновників львівської міської ради, облив себе бензином і підпалив на очах у нових власників земельної ділянки.
Як стверджують сусіди пана Станіслава, будівельники, які мали розпочати роботу на ділянці, ще й підсміювались з чоловіка.
Відтак Станіслава Шендрика у важкому стані доставили у шпиталь. 70 відсотків його тіла були обпечені. Медики відразу не давали втішних прогнозів. У ніч з вівторка на середу потерпілий помер.
Міський голова Львова Любомир Буняк, для якого проведення земельних аукціонів стало справою честі, відмовляється від коментарів у цій справі. Правда, подейкують, що у приватній розмові щодо самоспалення людини міський голова сказав наступне: мовляв, тому доцентові потрібно було звернутися до психіатра.
Не коментує трагедію і організатор аукціону – земельне управління міськради.
А тим часом, цими днями у Львові відбувся вже третій за рахунком земельний аукціон. І знову із численними порушеннями. Адже продавалися ділянки, які, згідно з рішеннями місцевих судів, було заборонено виставляти на продаж.
Тарас Марусик
Напередодні чергового судового засідання, яке мало відбутися 15 жовтня, відомий підприємець Київщини, голова агрокорпорації “Сквира” Іван Суслов потрапив в автокатастрофу. Іван Суслов - головна дійова особа нарисів “Тече річка Роставиця”, опублікованих лауреатом Національної премії України імени Тараса Шевченка, письменником Степаном Колесником у газеті “Сільські вісті” в грудні минулого року. В публікаціях ішлося про те, що підприємницька діяльність Суслова ускладнилася після гострої критики ним методів роботи та зловживань керівника області Анатолія Засухи та його дружини, засновника низки підприємств АПК Київщини Тетяни Засухи.
На Івана Суслова та Степана Колесника відоме подружжя подало в суд. 15 жовтня мало відбутися 6-те судове засідання і, за словами Степана Колесника, дуже важливе. І ось така трагедія...
Тему продовжить наш кореспондент Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Відразу повідомлю, що сьогодні життю Івана Суслова нічого не загрожує. Його прооперовано. В результаті шляхової пригоди дуже постраждала права рука. Хірургам її довелося складати по шматочках. Водій, з яким поряд сидів Суслов, постраждав менше, але теж перебуває у стаціонарі на лікуванні. Їх врятували подушки безпеки, які спрацювали під час зіткнення з зустрічним автомобілем...
Сталося все це в понеділок вранці, коли ще не спав туман. Потужна “Тойота”-всюдихід Суслова від’їхала кілометрів 20 від Сквири і наближалася до Білоцерківського району. Вони обігнали фуру, і тут побачили, що прямо на них мчить зустрічний легковик “Жигулі”. Удар був жахливим. Водій “Жигулів” помер.
Обставини автокатастрофи викликають багато запитань, на які поки що немає відповіді. Іван Суслов, отямившись після пережитого, переконаний, що водій “Жигулів” мав багато можливостей уникнути зіткнення, але цього не зробив.
Чому? Мені вдалося зв’язатися з Іваном Сусловим, який знаходиться в лікарні, по мобільному телефону. Він розповідає.
Іван Суслов
Водію “Жигулів” було куди втекти від нас... Удар відбувся 40 см на зустрічній смузі.
Володимир Ляшко
Тобто Ви вийшли всього на 40 см і вже...
Іван Суслов
Ми вже сховалися. Ми обігнали фуру і вже сховалися, а він як йшов, не звернувши і сантиметра, так і їхав.
Володимир Ляшко
Тобто Ви вважаєте, що дії цього водія були досить дивні?
Іван Суслов
Він тисячу раз мав змогу уникнути цього. Чи він заснув, чи він... Я не можу цього пояснити.
Володимир Ляшко
Тобто Ви як досвідчений водій не можете пояснити дії водія “Жигулів”?
Іван Суслов
В лобову йти такою машиною як у мене, це просто щось не те.
Володимир Ляшко
Це треба бути якимось самогубцем або діяти під впливом якихось засобів?
Іван Суслов
Так, по-іншому не назвеш ніяк. В нього була вільна смуга, він йшов саме по осьовій.
Володимир Ляшко
Юрист агрокорпорації “Сквира” Володимир Хімчук, який відразу прибув на місце аварії, розповів, що слідчий Сквирського райвідділу міліції, який прибув на місце події, по суті був відсторонений від розстеження.
Через кілька годин сюди приїхав з Києва старший слідчий Слідчого управління обласної міліції Володимир Панасюк. Він почав давати різні вказівки і, за словами Хімчука, ревізувати дії колег зі Сквири. Тому довелося викликати прокурора району Анатолія Іващенка і скаржитися на дії Панасюка. Володимир Панасюк заперечує те, що він діяв поза рамками закону .Він вважає, що йдеться про рядову дорожньо-транспортну пригоду, яких трапляється, на жаль, багато.
Від розгорнутого коментаря Володимир Панасюк утримався, до уточнення всіх деталей пригоди.
Натомість письменник Степан Колесник вважає, що ця пригода лише продовжила низку трагедій, які переслідують підприємця Івана Суслова після критики ним голови обласної держадміністрації, який так і не з’явився на жодне з судових засідань, хоча виступає там позивачем.
Хроніка сумних подій довкола Суслова примножується. У серпні невідомі кинули у його будинок гранати. Зловмисників не знайдено. Раніше невідомі потруїли кілька сот свиней на фермі господарства Суслова. Зловмисників не знайдено. Є й інші приклади.
До того ж, письменник Степан Колесник схильний розглядати цю пригоду у світлі останніх публікацій в пресі про наявність в Україні спеціальних приладів, які надійшли в арсенал спецслужб ще за часів КГБ. Вони можуть викликати короткочасну втрату свідомості в людини, коли на неї спрямувати потужний електромагнітний промінь. Його дія може спричинити і перебої у роботі електронної системи автомобіля. Не відомо, у чиїх руках знаходяться ці прилади сьогодні.
На думку Степана Колесника, ця аварія дуже схожа на ту, в яку потрапив порівняно недавно голова Верховної Ради Володимир Литвин. Тарас Марусик
Кримська Асоціація вільних журналістів висловила рішучий протест проти позбавлення акредитації на самміті „Україна-ЄС” відомої кримської журналістки Лілі Буджурової. Вона насмілилася поставити президентові України запитання, яке президентська прес-служба ставити не радила. Втім, у прес-службі Міністерства закордонних справ України заявили, що Ліля Буджурова акредитована при прес-центрі самміту і може тут працювати.
Детальніше про це розповів у вівторок наш кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
У заяві Асоціації, поширеній у вівторок, мовиться, що 6 жовтня у Симферополі в перебігу офіційного заходу за участі Леоніда Кучми на кореспондента каналу “СТБ” Лілю Буджурову чинився тиск з боку співробітників прес-служби президента й особисто прес-секретаря Олени Громницької, яка наполегливо радила тележурналістці не ставити президентові незручні запитання, зокрема, про ситуацію навколо дій Росії в Керченській протоці. Одним з аргументів називалася відсутність у плані заходу "підходу", під час якого журналісти мають можливість задати главі держави свої питання. Проте, Ліля Буджурова не прислухалася до вимог прес-секретаря, а Леонід Кучма, почувши прохання представників преси, погодився прокоментувати цю актуальну для україно-російських відносин подію.
І через якийсь час Лілі Буджуровій повідомили, що вона позбавлена акредитації на самміт "Україна-ЄС", який розпочинається сьогодні в Ялті, попри те, що журналістка була акредитована на цю подію у встановлений термін із дотриманням усіх необхідних вимог, заявлених організаторами.
"Кримська Асоціація вільних журналістів змушена зробити висновок, що в такий спосіб прес-секретар президента України "покарала" журналіста за "норовистість". Тим самим Громницька, порушуючи чинне законодавство і використовуючи своє службове становище, перешкоджала виконанню професійних обов''язків представника мас-медіа", - зазначається в заяві.
Ліля Буджурова
Те що сталося – дуже симптоматично, враховуючи, що я фактично позбавлена акредитації на самміт „Україна-ЄС”, де Україна знову, очевидно, говоритиме про свій європейський вибір, про демократію, про відданість принципам свободи слова. Причому, я втратила акредитацію лише тому, що просто виконувала свої професійні обов’язки. Думаю, що такий стиль роботи із журналістами у країні, яка прагне вступити в Європейський Союз, не тільки неприпустимий, він просто визивно неприпустимий!” – заявила Ліля Буджурова.
Володимир Притула
Тим часом у представництві президентської прес-служби на самміті повідомили, що там нічого не відомо про позбавлення акредитації тележурналістки Буджурової.
Представництво президентської прес-служби на самміті (голос по телефону)
У нас такої інформації немає. Єдине – спробуйте можливо останні цифри 49.
Володимир Притула
Це прес-служба МЗС?
Представництво президентської прес-служби на самміті (голос по телефону)
Так.
Володимир Притула
А що ж у представництві прес-служби Міністерства закордонних справ України?
Представництво прес-служби МЗС України
Чекайте, у мене вона акредитована. Ніхто її нічого не позбавляв. Я особисто списки друкувала – ніхто нікого не викреслював.
Володимир Притула
Ліля Буджурова уточнює...
Ліля Буджурова
Вчора протягом усього дня я отримувала суперечливу інформацію про те, що я позбавлена акредитації, потім її спростовували, в тому числі і Олена Громницька, яка мені говорила, що моє прізвище перебуває у списках. І тільки о сьомій вечора мені повідомили у прес-службі МЗС, що так воно і є, але у тих списках, за якими журналісти конкретно працюватимуть (братимуть участь у прес-конференціях, висвітлюватимуть двосторонні зустрічі), моє прізвище замінили на прізвище іншого журналіста. Тож виходить, що прес-служба МЗС запрошує мене просто прогулятися Ялтою і надає можливість працювати з документами та подивитися телевізор у прес-центрі. Телевізор я подивлюся вдома, а пройтися Ялтою можу за свій рахунок.
Тарас Марусик
Ви слухаєте “Тиждень реґіонів”. Це огляд найважливіших матеріалів, які прозвучали на тижні, що минає, в програмах радіо “Свобода” “Україна реґіональна”. Перед мікрофоном – ведучий Тарас Марусик. Продовжуємо.
Залишаємося в Криму, де розпочалося будівництво приміщення для єдиної в автономії української гімназії. У церемонії закладення пам’ятної капсули до фундаменту майбутнього гімназичного комплексу взяв участь Президент України Леонід Кучма.
Подробиці – в понеділковому матеріалі Володимира Притули.
Володимир Притула
Близько сотні учнів і вчителів Симферопольської Української гімназії під сонцем і вітром чекали на президента України понад три години. Попри те, що кільком з них від такого чекання стало погано, приїзд Леоніда Кучми школярі зустріли із щирою радістю. І справді, у них з’явився шанс уже наступного навчального року вчитися у новому, нормальному приміщенні.
Зараз же 444 гімназистів ходять до колишнього дитячого садка, розрахованого на 140 малюків. Тут немає ні спортивного залу, ні майстерень, ні їдальні, ні актового залу, а під класи пристосовані навіть туалети.
Тепер Леонід Кучма взяв під свій патронат будівництво нового приміщення для Української гімназії, яке вже розпочалося на околиці Симферополя.
Леонід Кучма
Проблем у нас занадто багато, але коли ти бачиш з кожним роком, як ми їх вирішуємо... Ми сьогодні дали слово перед дітьми. Я обіцяю обов’язково приїхати перед новим навчальним роком. Дійсно, тут відкрили саму кращу в Україні гімназію, щоб вона відповідала не сьогоднішнім, а всім майбутнім стандартам, щоб наші учні отримували знання, які тільки можна отримати в нашій Україні. А школярам – нехай вам щастить усюди!
Володимир Притула
Наприкінці серпня сесія кримського парламенту ухвалила рішення продати елітний санаторій „Ай-Даниль” в Ялті і на отримані кошти збудувати в Симферополі Українську гімназію. Минулого тижня Антимонопольний комітет дав на це згоду, і будівництво розпочалося ударними темпами. Вже за рік тут має вирости перша черга гімназичного комплексу, який за два з половиною роки складатиметься з кількох учбових корпусів, двох басейнів, стадіону, їдальні, бібліотеки, актового залу і зимового саду. Попередня загальна вартість проекту – більше 10 мільйонів гривень.
Директор гімназії Наталя Руденко каже, що їй і досі важко повірити у те, що ці гроші знайшлися, і будівництво розпочалося.
Наталія Руденко
Я думаю, чи це правда, чи це може бути. Це, що здійснилося, я не знаю, чи це ласка Божа, чи це те, коли ставиш мету, а потім – дуже добре, що знайшли розуміння цього у всіх владних структурах в Криму і в Україні.
Володимир Притула
А кримський прем’єр Сергій Куницин, який першим підтримав ідею будівництва української гімназії у Симферополі, вважає це „великою політичною подією”.
Сергій Куницин
Це дуже добра справа, що в Криму з’являється... Це не просто гімназія, це не просто учбовий заклад, це – центр українства. Я хотів би, щоб він ним і став. Я вам скажу, що це велика політична подія для Криму і для України в цілому.
Володимир Притула
Вже зараз Симферопольська Українська гімназія є однією з найкращих в регіоні, а з часом може стати престижним і навіть елітним навчальним закладом. Втім, на загальну ситуацію з україномовною освітою в Криму це мало вплине. Зараз в автономії існує лише 4 українські школи. А україномовну освіту отримує менше 2% кримських школярів.
Тарас Марусик
Луганський апеляційний суд розглянув скаргу підприємця Сергія Мельничука, який наполягав на порушенні кримінальної справи проти чиновників міської ради. Останні, на думку позивача, порушили закон, надавши йому відповідь російською мовою, тоді як до міської влади він звернувся – державною, українською мовою.
Послухайте нашого луганського кореспондента Василя Соколенка.
Василь Соколенко
Безпрецедентний судовий процес у Луганську триває вже більше року. Місцевий мешканець С.Мельничук судиться з владою, вимагаючи від неї дотримання закону щодо використання у роботі державної мови. Луганський апеляційний суд вже вдруге розглянув його скаргу. На першому засіданні суд визнав, що чиновники зобов’язані користуватися українською мовою у своїй роботі. А на другому засіданні Мельничуку чомусь відмовили у задоволені його позову, в якому він наполягав на тому, щоб проти працівників виконкому Луганської міської ради порушили карну справу.
Ще раніше у порушенні карної справи з цього приводу відмовила і міська прокуратура. У прокурорській відповіді зазначалося, що нібито опитаний начальник аналітичного відділу Управління архітектури Луганської міської ради Черняков пояснив, що відповідь на звернення Мельничука була підготовлена російською мовою на підставі ст. 10 Конституції України, “яка гарантує вільний розвиток використання і захист російської та інших мов національних меншин”.
Окрім того, той же Черняков, як пояснює прокуратура, керувався “Законом про мови в УРСР”. Але на першому засіданні Апеляційного суду, який частково задовольнив скаргу Мельничука, судді цитували вже інший документ: “Рішення Конституційного Суду про обов’язкове використання української мови як державної працівниками усіх державних установ та організацій”.
В інтерв’ю для радіо “Свобода” С.Мельничук прокоментував постанову Апеляційного суду так:
Сергій Мельничук
Рішення Апеляційного суду Луганської області про незадоволення моїх вимог я передбачав, але це не означає, що я ними задоволений. Оскільки порушенні права на спілкування державною українською мовою не відновленні, то виникають правові підстави для оскарження дій Луганського міськвиконкому в Європейському суді з прав людини.
Василь Соколенко
Позицію С.Мельничука вже підтримали громадські організації Луганська національно-демократичного спрямування. Вони звернулися до Генерального прокурора, Уповноваженого з прав людини, до Профільного парламентського комітету та до Вищої ради юстиції. У своїх зверненнях вони зазначили, що тотальна дискримінація українців за мовною ознакою можлива лише за сприяння і потурання з боку органів, які контролюють дотримання законів у державі.
Тепер Європейський суд з прав людини розглядатиме мовну ситуацію у найсхіднішому регіоні України, де, до речі, дискримінації зазнають 57% українців від всієї кількості місцевого населення.
Тарас Марусик
Впродовж кількох останніх місяців радіо “Свобода” слідкувала за розгортанням конфлікту довкола закритої міською радою Донецька школи №36.
Черговий сплеск у цьому питанні стався в кінці вересня між різними посадовими особами. Зокрема, міністр освіти i науки України Василь Кремень заявив, що Міністерство i Донецька облдержадмiнiстрацiя найближчим часом визначать, з якого року розпочнеться перехід до викладання українською мовою конкретно по школах реґіону (цитую): “Програма матиме еволюційний характер... будуть збережені школи, де діти, які бажають навчатися рідною мовою, що збігається з державною, матимуть таку можливість”.
Міський голова Донецька Олександр Лук’янченко в боргу не залишився (цитую): “Навчальні заклади Донецька ще не готові до повного переходу на україномовне навчання. Це просто чергова профанація... На сьогоднішній день ми не можемо взяти тисячі україномовних викладачів-предметників, щоб в однин момент за бажанням міністра освіти почати у всіх школах перехід на українське навчання. Тому це чергова політична заява”.
Що нового в цій гучній справі, яка набула всеукраїнського звучання?
Нагадаю, що в двічі закритій міською радою школі № 36 з 1 жовтня мала працювати хореографічна школа. Однак вона не тільки не працює, але й не проводяться жодні роботи. На моє запитання “чому” відповідає начальник відділу культури міської ради Донецька Микола Юренко.
Микола Юренко
Хореографічна школа не може працювати. Нам для того, щоб працювала школа, треба здійснити ремонт і переробити класи під хореографію. Там потрібні дзеркала, там потрібні станки і т.д. Ми вже замовили все. Проектні роботи вже готові. Але зрозумійте, що потрібна документація – без проекту ми не можемо приступати до роботи. Ми плануємо на кінець місяця розпочати роботу і зробимо школу, щоб вона відповідала всім потребам.
Тарас Марусик
Між іншим, з усіх донецьких шкіл була вилучена 21 ставка викладачів, 10 з яких передано з 1 вересня в нову хореографічну школу, яка не працює.
Микола Юренко
10 ставок ми дали на організацію занять для того, щоб поповнити контингент учнів.
Тарас Марусик
Тобто ці ставки для набору учнів?
Микола Юренко
Так, ми пообіцяли. Зараз в школі займається 350 учнів, хоча ми відкривали її як філіал, але насправді це буде як основна школа. Вся адміністрація перебереться у цю школу, тому що там капітальна побудова і там є більше можливостей для занять.
Тарас Марусик
Це був начальник відділу культури міської ради Донецька Микола Юренко.
Вчора стався новий поворот у справі. Начальник відділу освіти Ленінського району Донецька Микола Торчинович надіслав листа батькам трьох дітей, які продовжують навчатися в 36-ій школі. Говорить мама одного з учнів, звільнена з посади директор 36-ої донецької школи Ніна Прокопович.
Ніна Прокопович
Розкручується нова фаза відносин між владою та батьками тих 3-х дітей, які залишилися в 36-й школі. Батьки отримали письмові повідомлення про те, що необхідно визначитися з подальшим навчанням наших дітей. Їм було запропоновано, що ми мусимо робити: або перевести їх в інші школи, або перейти на індивідуальне навчання. Що стосовно цього листа, то він порушує рішення міської ради від 4 вересня цього року.
Тарас Марусик
Нагадаю: в тому рішенні зазначено, що частина приміщень 36-ої школи надається в розпорядження 45-ої школи для навчання тих дітей, які раніше тут навчалися.
Ніна Прокопович продовжує.
Ніна Прокопович
В цьому листі пан Торчинович посилається на лист Міністерство освіти і науки України від 10 вересня 2003 року, в якому сказано, що, відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту,” кількість учнів у класах повинна становити не менше 5 осіб (тобто до уваги цей лист береться, але чомусь не береться до уваги те рішення, яке виносить сама рада).
Тарас Марусик
До колишнього директора 36-ої донецької школи Ніни Прокопович долучається голова батьківського комітету Людмила Кондракова.
Людмила Кондракова
Це дуже дивує, тому що рішення Комітету ВР з питань освіти і науки, де забороняється закривати школу №36, урядова телеграма на сесію міської ради від 3 вересня 2003 року, де категорично заборонено закривати школу №36, до уваги не взялося, було проігноровано, а цей лист береться до уваги. Це щось незрозуміле. Якщо мені вигідно, то я використовую, а якщо мені це не вигідно, то я це ігнорую?
Тарас Марусик
Це була голова батьківського комітету Людмила Кондракова.
Позицію Міністерства освіти та науки щодо закриття школи озвучив заступник Міністра Віктор Огнев’юк.
Віктор Огнев’юк
Це рішення підтримане судом, тобто всі заходи можливі до відновлення цієї роботи школи були вичерпані. Тому ми, зрештою, зважили на ту об’єктивну ситуацію, яка склалася, і на ті об’єктивні причини, які призвели до закриття цієї школи.
Тарас Марусик
Однак судовий розгляд ще не завершився. Говорить заступник голови Донецького обласного відділу Всеукраїнського товариства “Просвіта” Марія Олійник.
Марія Олійник
26 вересня Донецька обласна організація Всеукраїнського комітету охорони прав людини подала апеляційну скаргу у Ворошилівський місцевий суд. Сталося так, що 1 числа ми хотіли познайомитися з матеріалами, але, на превеликий жаль, ці матеріали з приміщення суду кудись зникли. В канцелярії сказали, що у суді. Суддя закрилася у себе в кабінеті на ключ, але нам повідомили, що нібито з нею переговорили, і вона повідомила, що документи справи опинилися у сейфі секретарки, яка пішла на цей час у відпустку і буде тільки через тиждень. Ми написали відповідну скаргу, і матеріали через 2 дні знайшлися. Коли ми прийшли вдруге знайомитися з матеріалами справи, то побачили, що йде затягування передачі цих матеріалів до Апеляційного суду.
Тарас Марусик
Заступник Міністра освіти та науки Віктор Огнев’юк повідомив також, що в листопаді заплановано провести в Донецьку спільне засідання колегій Міносвіти та облдержадміністрації, на якій має бути затверджена програма переведення шкіл Донецької області на українську мову навчання.
Марія Олійник продовжує.
Марія Олійник
Я не розумію, як влада може спочатку все знищити, а потім планувати то хореографічну, то художню школу, виділяти якісь ставки під хореографічну школу неіснуючу на сьогоднішній день. Це для мене просто нонсенс. Я не знаю, як ця влада думає і надалі з людьми контактувати.
Тарас Марусик
І на закінчення. В Донецьку нещодавно працювала голова Комітету з боротьби з організованою злочинністю при Президентові України Ольга Колінько, яка кілька разів зустрічалася з фігурантами цього конфлікту і спілкувалася з ними по кілька годин. Пані Колінько пообіцяла найближчим часом прокоментувати ситуацію довкола закриття 36-ої донецької школи.
Зацікавилася цим питанням і Генеральна прокуратура України. За даними прес-служби, зараз там вивчають розшифровані записи передач і прямих етерів, які прозвучали на радіо за останні місяці.
Мистецька еліта Закарпаття просить голову обласної держадміністрації повернути посаду керівникові Закарпатського художнього музею Володимирові Дехтярьову. Його звільнили за портрет Віктора Ющенка, який був виставлений в обласному художньому музеї.
Про політичні репресії в Закарпатті – наша власна кореспондентка Анастасія Осадчук.
Анастасія Осадчук
Наприкінці літа в Закарпатському художньому музеї відбулася ретроспективна виставка портретів, намальованих крайовими художниками. Організатором цікавої і безпрецедентної акції став фонд “Екологія душі”, який сам і формував експозицію. Власне, музей і надав виставкові площі. Серед полотен був і портрет В.Ющенка з бокалом закарпатського вина, намальований художником Сергієм Глущоком.
Відповідь не забарилася – терміново з посади Закарпатського художнього музею звільнили В.Дехтярьова, але точніше, попросили написати заяву про звільнення за власним бажанням.
Як зізнався сам В.Дехтярьов, це він зробив під тиском. За 12 років керівництва директор не мав жодної догани чи зауваження, а художній музей перетворився в справжній осередок культури: тут проводяться не тільки виставки, але й концерти та інші мистецькі акції. А в минулому році сам голова обласної адміністрації нагородив директора музею почесною грамотою за сумлінну роботу. І тут раптом звільнення.
Такі дії влади не залишилися поза увагою мистецької еліти краю: близько 30 найвідоміших митців Закарпаття звернулося з листом до губернатора Івана Різака повернути посаду В.Дехтярьову. Чому нині за портрет В.Ющенка звільняють з посади директора Закарпатського музею; чи існує в Закарпатті свобода пензля, і чи захоче обласна влада загострювати стосунки з митцями краю?
Тарас Марусик
Це була оглядова програма “Тиждень реґіонів”. Її підготував і провів Тарас Марусик. Зі мною в студії працював Сергій Балабанов. На все добре, шановні слухачі.
Тарас Марусик
Ви слухаєте оглядову програму “Тиждень реґіонів”. З київської студії радіо “Свобода” вас, шановні слухачі, вітає укладач та ведучий Тарас Марусик. Оператор у студії – Сергій Балабанов.
Сьогоднішню передачу розпочнемо з матеріалу нашої львівської кореспондентки. 8 жовтня у Львові помер 57-річний доцент Львівського Національного університету Станіслав Шендрик. 3 жовтня він здійснив акт самоспалення. В такий спосіб він намагався захистити від чиновників власну земельну ділянку площею сім сотих гектара.
Слово нашій кореспондентці Галині Терещук.
Галина Терещук
Поблизу будинку, у якому мешкав Станіслав Шендрик разом зі своєю родиною, є земельна ділянка. Нею родина користувалась упродовж останніх 50-ти років і виростила фруктовий сад. Документів на право власності землею сім’я не мала. Згідно зі статтею 119 Земельного кодексу України, після 15 років користування землею вона переходить у власність того, хто на ній працює.
Однак 4 липня цього року земельна ділянка була продана фірмі “Тілець” на земельному аукціоні, який організувала міська рада, за 360 тисяч гривень. Львівські чиновники зробили це всупереч рішенню Галицького районного суду, яким заборонялось виставляти цю земельну ділянку на продаж. Не взяли до уваги працівники міськради і негативні висновки державної землевпорядної експертизи щодо продажу цієї ділянки.
Львівська міська природоохоронна прокуратура порушила кримінальну справу проти організаторів аукціону через невиконання рішення Галицького суду.
Після продажу земельної ділянки нові власники почали щодня навідуватись на подвір’я Шендриків з тим, щоб розпочати будівництво будинку. Родина Шендриків написали заяву в суд, документ там пропав. І в прокуратурі теж їхньої заяви чомусь не знайшли. Станіслав Шендрик безрезультатно обходив усі кабінети міських начальників. І як вислід, на знак протесту проти цинічного безправ’я в державі і свавілля чиновників львівської міської ради, облив себе бензином і підпалив на очах у нових власників земельної ділянки.
Як стверджують сусіди пана Станіслава, будівельники, які мали розпочати роботу на ділянці, ще й підсміювались з чоловіка.
Відтак Станіслава Шендрика у важкому стані доставили у шпиталь. 70 відсотків його тіла були обпечені. Медики відразу не давали втішних прогнозів. У ніч з вівторка на середу потерпілий помер.
Міський голова Львова Любомир Буняк, для якого проведення земельних аукціонів стало справою честі, відмовляється від коментарів у цій справі. Правда, подейкують, що у приватній розмові щодо самоспалення людини міський голова сказав наступне: мовляв, тому доцентові потрібно було звернутися до психіатра.
Не коментує трагедію і організатор аукціону – земельне управління міськради.
А тим часом, цими днями у Львові відбувся вже третій за рахунком земельний аукціон. І знову із численними порушеннями. Адже продавалися ділянки, які, згідно з рішеннями місцевих судів, було заборонено виставляти на продаж.
Тарас Марусик
Напередодні чергового судового засідання, яке мало відбутися 15 жовтня, відомий підприємець Київщини, голова агрокорпорації “Сквира” Іван Суслов потрапив в автокатастрофу. Іван Суслов - головна дійова особа нарисів “Тече річка Роставиця”, опублікованих лауреатом Національної премії України імени Тараса Шевченка, письменником Степаном Колесником у газеті “Сільські вісті” в грудні минулого року. В публікаціях ішлося про те, що підприємницька діяльність Суслова ускладнилася після гострої критики ним методів роботи та зловживань керівника області Анатолія Засухи та його дружини, засновника низки підприємств АПК Київщини Тетяни Засухи.
На Івана Суслова та Степана Колесника відоме подружжя подало в суд. 15 жовтня мало відбутися 6-те судове засідання і, за словами Степана Колесника, дуже важливе. І ось така трагедія...
Тему продовжить наш кореспондент Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Відразу повідомлю, що сьогодні життю Івана Суслова нічого не загрожує. Його прооперовано. В результаті шляхової пригоди дуже постраждала права рука. Хірургам її довелося складати по шматочках. Водій, з яким поряд сидів Суслов, постраждав менше, але теж перебуває у стаціонарі на лікуванні. Їх врятували подушки безпеки, які спрацювали під час зіткнення з зустрічним автомобілем...
Сталося все це в понеділок вранці, коли ще не спав туман. Потужна “Тойота”-всюдихід Суслова від’їхала кілометрів 20 від Сквири і наближалася до Білоцерківського району. Вони обігнали фуру, і тут побачили, що прямо на них мчить зустрічний легковик “Жигулі”. Удар був жахливим. Водій “Жигулів” помер.
Обставини автокатастрофи викликають багато запитань, на які поки що немає відповіді. Іван Суслов, отямившись після пережитого, переконаний, що водій “Жигулів” мав багато можливостей уникнути зіткнення, але цього не зробив.
Чому? Мені вдалося зв’язатися з Іваном Сусловим, який знаходиться в лікарні, по мобільному телефону. Він розповідає.
Іван Суслов
Водію “Жигулів” було куди втекти від нас... Удар відбувся 40 см на зустрічній смузі.
Володимир Ляшко
Тобто Ви вийшли всього на 40 см і вже...
Іван Суслов
Ми вже сховалися. Ми обігнали фуру і вже сховалися, а він як йшов, не звернувши і сантиметра, так і їхав.
Володимир Ляшко
Тобто Ви вважаєте, що дії цього водія були досить дивні?
Іван Суслов
Він тисячу раз мав змогу уникнути цього. Чи він заснув, чи він... Я не можу цього пояснити.
Володимир Ляшко
Тобто Ви як досвідчений водій не можете пояснити дії водія “Жигулів”?
Іван Суслов
В лобову йти такою машиною як у мене, це просто щось не те.
Володимир Ляшко
Це треба бути якимось самогубцем або діяти під впливом якихось засобів?
Іван Суслов
Так, по-іншому не назвеш ніяк. В нього була вільна смуга, він йшов саме по осьовій.
Володимир Ляшко
Юрист агрокорпорації “Сквира” Володимир Хімчук, який відразу прибув на місце аварії, розповів, що слідчий Сквирського райвідділу міліції, який прибув на місце події, по суті був відсторонений від розстеження.
Через кілька годин сюди приїхав з Києва старший слідчий Слідчого управління обласної міліції Володимир Панасюк. Він почав давати різні вказівки і, за словами Хімчука, ревізувати дії колег зі Сквири. Тому довелося викликати прокурора району Анатолія Іващенка і скаржитися на дії Панасюка. Володимир Панасюк заперечує те, що він діяв поза рамками закону .Він вважає, що йдеться про рядову дорожньо-транспортну пригоду, яких трапляється, на жаль, багато.
Від розгорнутого коментаря Володимир Панасюк утримався, до уточнення всіх деталей пригоди.
Натомість письменник Степан Колесник вважає, що ця пригода лише продовжила низку трагедій, які переслідують підприємця Івана Суслова після критики ним голови обласної держадміністрації, який так і не з’явився на жодне з судових засідань, хоча виступає там позивачем.
Хроніка сумних подій довкола Суслова примножується. У серпні невідомі кинули у його будинок гранати. Зловмисників не знайдено. Раніше невідомі потруїли кілька сот свиней на фермі господарства Суслова. Зловмисників не знайдено. Є й інші приклади.
До того ж, письменник Степан Колесник схильний розглядати цю пригоду у світлі останніх публікацій в пресі про наявність в Україні спеціальних приладів, які надійшли в арсенал спецслужб ще за часів КГБ. Вони можуть викликати короткочасну втрату свідомості в людини, коли на неї спрямувати потужний електромагнітний промінь. Його дія може спричинити і перебої у роботі електронної системи автомобіля. Не відомо, у чиїх руках знаходяться ці прилади сьогодні.
На думку Степана Колесника, ця аварія дуже схожа на ту, в яку потрапив порівняно недавно голова Верховної Ради Володимир Литвин. Тарас Марусик
Кримська Асоціація вільних журналістів висловила рішучий протест проти позбавлення акредитації на самміті „Україна-ЄС” відомої кримської журналістки Лілі Буджурової. Вона насмілилася поставити президентові України запитання, яке президентська прес-служба ставити не радила. Втім, у прес-службі Міністерства закордонних справ України заявили, що Ліля Буджурова акредитована при прес-центрі самміту і може тут працювати.
Детальніше про це розповів у вівторок наш кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
У заяві Асоціації, поширеній у вівторок, мовиться, що 6 жовтня у Симферополі в перебігу офіційного заходу за участі Леоніда Кучми на кореспондента каналу “СТБ” Лілю Буджурову чинився тиск з боку співробітників прес-служби президента й особисто прес-секретаря Олени Громницької, яка наполегливо радила тележурналістці не ставити президентові незручні запитання, зокрема, про ситуацію навколо дій Росії в Керченській протоці. Одним з аргументів називалася відсутність у плані заходу "підходу", під час якого журналісти мають можливість задати главі держави свої питання. Проте, Ліля Буджурова не прислухалася до вимог прес-секретаря, а Леонід Кучма, почувши прохання представників преси, погодився прокоментувати цю актуальну для україно-російських відносин подію.
І через якийсь час Лілі Буджуровій повідомили, що вона позбавлена акредитації на самміт "Україна-ЄС", який розпочинається сьогодні в Ялті, попри те, що журналістка була акредитована на цю подію у встановлений термін із дотриманням усіх необхідних вимог, заявлених організаторами.
"Кримська Асоціація вільних журналістів змушена зробити висновок, що в такий спосіб прес-секретар президента України "покарала" журналіста за "норовистість". Тим самим Громницька, порушуючи чинне законодавство і використовуючи своє службове становище, перешкоджала виконанню професійних обов''язків представника мас-медіа", - зазначається в заяві.
Ліля Буджурова
Те що сталося – дуже симптоматично, враховуючи, що я фактично позбавлена акредитації на самміт „Україна-ЄС”, де Україна знову, очевидно, говоритиме про свій європейський вибір, про демократію, про відданість принципам свободи слова. Причому, я втратила акредитацію лише тому, що просто виконувала свої професійні обов’язки. Думаю, що такий стиль роботи із журналістами у країні, яка прагне вступити в Європейський Союз, не тільки неприпустимий, він просто визивно неприпустимий!” – заявила Ліля Буджурова.
Володимир Притула
Тим часом у представництві президентської прес-служби на самміті повідомили, що там нічого не відомо про позбавлення акредитації тележурналістки Буджурової.
Представництво президентської прес-служби на самміті (голос по телефону)
У нас такої інформації немає. Єдине – спробуйте можливо останні цифри 49.
Володимир Притула
Це прес-служба МЗС?
Представництво президентської прес-служби на самміті (голос по телефону)
Так.
Володимир Притула
А що ж у представництві прес-служби Міністерства закордонних справ України?
Представництво прес-служби МЗС України
Чекайте, у мене вона акредитована. Ніхто її нічого не позбавляв. Я особисто списки друкувала – ніхто нікого не викреслював.
Володимир Притула
Ліля Буджурова уточнює...
Ліля Буджурова
Вчора протягом усього дня я отримувала суперечливу інформацію про те, що я позбавлена акредитації, потім її спростовували, в тому числі і Олена Громницька, яка мені говорила, що моє прізвище перебуває у списках. І тільки о сьомій вечора мені повідомили у прес-службі МЗС, що так воно і є, але у тих списках, за якими журналісти конкретно працюватимуть (братимуть участь у прес-конференціях, висвітлюватимуть двосторонні зустрічі), моє прізвище замінили на прізвище іншого журналіста. Тож виходить, що прес-служба МЗС запрошує мене просто прогулятися Ялтою і надає можливість працювати з документами та подивитися телевізор у прес-центрі. Телевізор я подивлюся вдома, а пройтися Ялтою можу за свій рахунок.
Тарас Марусик
Ви слухаєте “Тиждень реґіонів”. Це огляд найважливіших матеріалів, які прозвучали на тижні, що минає, в програмах радіо “Свобода” “Україна реґіональна”. Перед мікрофоном – ведучий Тарас Марусик. Продовжуємо.
Залишаємося в Криму, де розпочалося будівництво приміщення для єдиної в автономії української гімназії. У церемонії закладення пам’ятної капсули до фундаменту майбутнього гімназичного комплексу взяв участь Президент України Леонід Кучма.
Подробиці – в понеділковому матеріалі Володимира Притули.
Володимир Притула
Близько сотні учнів і вчителів Симферопольської Української гімназії під сонцем і вітром чекали на президента України понад три години. Попри те, що кільком з них від такого чекання стало погано, приїзд Леоніда Кучми школярі зустріли із щирою радістю. І справді, у них з’явився шанс уже наступного навчального року вчитися у новому, нормальному приміщенні.
Зараз же 444 гімназистів ходять до колишнього дитячого садка, розрахованого на 140 малюків. Тут немає ні спортивного залу, ні майстерень, ні їдальні, ні актового залу, а під класи пристосовані навіть туалети.
Тепер Леонід Кучма взяв під свій патронат будівництво нового приміщення для Української гімназії, яке вже розпочалося на околиці Симферополя.
Леонід Кучма
Проблем у нас занадто багато, але коли ти бачиш з кожним роком, як ми їх вирішуємо... Ми сьогодні дали слово перед дітьми. Я обіцяю обов’язково приїхати перед новим навчальним роком. Дійсно, тут відкрили саму кращу в Україні гімназію, щоб вона відповідала не сьогоднішнім, а всім майбутнім стандартам, щоб наші учні отримували знання, які тільки можна отримати в нашій Україні. А школярам – нехай вам щастить усюди!
Володимир Притула
Наприкінці серпня сесія кримського парламенту ухвалила рішення продати елітний санаторій „Ай-Даниль” в Ялті і на отримані кошти збудувати в Симферополі Українську гімназію. Минулого тижня Антимонопольний комітет дав на це згоду, і будівництво розпочалося ударними темпами. Вже за рік тут має вирости перша черга гімназичного комплексу, який за два з половиною роки складатиметься з кількох учбових корпусів, двох басейнів, стадіону, їдальні, бібліотеки, актового залу і зимового саду. Попередня загальна вартість проекту – більше 10 мільйонів гривень.
Директор гімназії Наталя Руденко каже, що їй і досі важко повірити у те, що ці гроші знайшлися, і будівництво розпочалося.
Наталія Руденко
Я думаю, чи це правда, чи це може бути. Це, що здійснилося, я не знаю, чи це ласка Божа, чи це те, коли ставиш мету, а потім – дуже добре, що знайшли розуміння цього у всіх владних структурах в Криму і в Україні.
Володимир Притула
А кримський прем’єр Сергій Куницин, який першим підтримав ідею будівництва української гімназії у Симферополі, вважає це „великою політичною подією”.
Сергій Куницин
Це дуже добра справа, що в Криму з’являється... Це не просто гімназія, це не просто учбовий заклад, це – центр українства. Я хотів би, щоб він ним і став. Я вам скажу, що це велика політична подія для Криму і для України в цілому.
Володимир Притула
Вже зараз Симферопольська Українська гімназія є однією з найкращих в регіоні, а з часом може стати престижним і навіть елітним навчальним закладом. Втім, на загальну ситуацію з україномовною освітою в Криму це мало вплине. Зараз в автономії існує лише 4 українські школи. А україномовну освіту отримує менше 2% кримських школярів.
Тарас Марусик
Луганський апеляційний суд розглянув скаргу підприємця Сергія Мельничука, який наполягав на порушенні кримінальної справи проти чиновників міської ради. Останні, на думку позивача, порушили закон, надавши йому відповідь російською мовою, тоді як до міської влади він звернувся – державною, українською мовою.
Послухайте нашого луганського кореспондента Василя Соколенка.
Василь Соколенко
Безпрецедентний судовий процес у Луганську триває вже більше року. Місцевий мешканець С.Мельничук судиться з владою, вимагаючи від неї дотримання закону щодо використання у роботі державної мови. Луганський апеляційний суд вже вдруге розглянув його скаргу. На першому засіданні суд визнав, що чиновники зобов’язані користуватися українською мовою у своїй роботі. А на другому засіданні Мельничуку чомусь відмовили у задоволені його позову, в якому він наполягав на тому, щоб проти працівників виконкому Луганської міської ради порушили карну справу.
Ще раніше у порушенні карної справи з цього приводу відмовила і міська прокуратура. У прокурорській відповіді зазначалося, що нібито опитаний начальник аналітичного відділу Управління архітектури Луганської міської ради Черняков пояснив, що відповідь на звернення Мельничука була підготовлена російською мовою на підставі ст. 10 Конституції України, “яка гарантує вільний розвиток використання і захист російської та інших мов національних меншин”.
Окрім того, той же Черняков, як пояснює прокуратура, керувався “Законом про мови в УРСР”. Але на першому засіданні Апеляційного суду, який частково задовольнив скаргу Мельничука, судді цитували вже інший документ: “Рішення Конституційного Суду про обов’язкове використання української мови як державної працівниками усіх державних установ та організацій”.
В інтерв’ю для радіо “Свобода” С.Мельничук прокоментував постанову Апеляційного суду так:
Сергій Мельничук
Рішення Апеляційного суду Луганської області про незадоволення моїх вимог я передбачав, але це не означає, що я ними задоволений. Оскільки порушенні права на спілкування державною українською мовою не відновленні, то виникають правові підстави для оскарження дій Луганського міськвиконкому в Європейському суді з прав людини.
Василь Соколенко
Позицію С.Мельничука вже підтримали громадські організації Луганська національно-демократичного спрямування. Вони звернулися до Генерального прокурора, Уповноваженого з прав людини, до Профільного парламентського комітету та до Вищої ради юстиції. У своїх зверненнях вони зазначили, що тотальна дискримінація українців за мовною ознакою можлива лише за сприяння і потурання з боку органів, які контролюють дотримання законів у державі.
Тепер Європейський суд з прав людини розглядатиме мовну ситуацію у найсхіднішому регіоні України, де, до речі, дискримінації зазнають 57% українців від всієї кількості місцевого населення.
Тарас Марусик
Впродовж кількох останніх місяців радіо “Свобода” слідкувала за розгортанням конфлікту довкола закритої міською радою Донецька школи №36.
Черговий сплеск у цьому питанні стався в кінці вересня між різними посадовими особами. Зокрема, міністр освіти i науки України Василь Кремень заявив, що Міністерство i Донецька облдержадмiнiстрацiя найближчим часом визначать, з якого року розпочнеться перехід до викладання українською мовою конкретно по школах реґіону (цитую): “Програма матиме еволюційний характер... будуть збережені школи, де діти, які бажають навчатися рідною мовою, що збігається з державною, матимуть таку можливість”.
Міський голова Донецька Олександр Лук’янченко в боргу не залишився (цитую): “Навчальні заклади Донецька ще не готові до повного переходу на україномовне навчання. Це просто чергова профанація... На сьогоднішній день ми не можемо взяти тисячі україномовних викладачів-предметників, щоб в однин момент за бажанням міністра освіти почати у всіх школах перехід на українське навчання. Тому це чергова політична заява”.
Що нового в цій гучній справі, яка набула всеукраїнського звучання?
Нагадаю, що в двічі закритій міською радою школі № 36 з 1 жовтня мала працювати хореографічна школа. Однак вона не тільки не працює, але й не проводяться жодні роботи. На моє запитання “чому” відповідає начальник відділу культури міської ради Донецька Микола Юренко.
Микола Юренко
Хореографічна школа не може працювати. Нам для того, щоб працювала школа, треба здійснити ремонт і переробити класи під хореографію. Там потрібні дзеркала, там потрібні станки і т.д. Ми вже замовили все. Проектні роботи вже готові. Але зрозумійте, що потрібна документація – без проекту ми не можемо приступати до роботи. Ми плануємо на кінець місяця розпочати роботу і зробимо школу, щоб вона відповідала всім потребам.
Тарас Марусик
Між іншим, з усіх донецьких шкіл була вилучена 21 ставка викладачів, 10 з яких передано з 1 вересня в нову хореографічну школу, яка не працює.
Микола Юренко
10 ставок ми дали на організацію занять для того, щоб поповнити контингент учнів.
Тарас Марусик
Тобто ці ставки для набору учнів?
Микола Юренко
Так, ми пообіцяли. Зараз в школі займається 350 учнів, хоча ми відкривали її як філіал, але насправді це буде як основна школа. Вся адміністрація перебереться у цю школу, тому що там капітальна побудова і там є більше можливостей для занять.
Тарас Марусик
Це був начальник відділу культури міської ради Донецька Микола Юренко.
Вчора стався новий поворот у справі. Начальник відділу освіти Ленінського району Донецька Микола Торчинович надіслав листа батькам трьох дітей, які продовжують навчатися в 36-ій школі. Говорить мама одного з учнів, звільнена з посади директор 36-ої донецької школи Ніна Прокопович.
Ніна Прокопович
Розкручується нова фаза відносин між владою та батьками тих 3-х дітей, які залишилися в 36-й школі. Батьки отримали письмові повідомлення про те, що необхідно визначитися з подальшим навчанням наших дітей. Їм було запропоновано, що ми мусимо робити: або перевести їх в інші школи, або перейти на індивідуальне навчання. Що стосовно цього листа, то він порушує рішення міської ради від 4 вересня цього року.
Тарас Марусик
Нагадаю: в тому рішенні зазначено, що частина приміщень 36-ої школи надається в розпорядження 45-ої школи для навчання тих дітей, які раніше тут навчалися.
Ніна Прокопович продовжує.
Ніна Прокопович
В цьому листі пан Торчинович посилається на лист Міністерство освіти і науки України від 10 вересня 2003 року, в якому сказано, що, відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту,” кількість учнів у класах повинна становити не менше 5 осіб (тобто до уваги цей лист береться, але чомусь не береться до уваги те рішення, яке виносить сама рада).
Тарас Марусик
До колишнього директора 36-ої донецької школи Ніни Прокопович долучається голова батьківського комітету Людмила Кондракова.
Людмила Кондракова
Це дуже дивує, тому що рішення Комітету ВР з питань освіти і науки, де забороняється закривати школу №36, урядова телеграма на сесію міської ради від 3 вересня 2003 року, де категорично заборонено закривати школу №36, до уваги не взялося, було проігноровано, а цей лист береться до уваги. Це щось незрозуміле. Якщо мені вигідно, то я використовую, а якщо мені це не вигідно, то я це ігнорую?
Тарас Марусик
Це була голова батьківського комітету Людмила Кондракова.
Позицію Міністерства освіти та науки щодо закриття школи озвучив заступник Міністра Віктор Огнев’юк.
Віктор Огнев’юк
Це рішення підтримане судом, тобто всі заходи можливі до відновлення цієї роботи школи були вичерпані. Тому ми, зрештою, зважили на ту об’єктивну ситуацію, яка склалася, і на ті об’єктивні причини, які призвели до закриття цієї школи.
Тарас Марусик
Однак судовий розгляд ще не завершився. Говорить заступник голови Донецького обласного відділу Всеукраїнського товариства “Просвіта” Марія Олійник.
Марія Олійник
26 вересня Донецька обласна організація Всеукраїнського комітету охорони прав людини подала апеляційну скаргу у Ворошилівський місцевий суд. Сталося так, що 1 числа ми хотіли познайомитися з матеріалами, але, на превеликий жаль, ці матеріали з приміщення суду кудись зникли. В канцелярії сказали, що у суді. Суддя закрилася у себе в кабінеті на ключ, але нам повідомили, що нібито з нею переговорили, і вона повідомила, що документи справи опинилися у сейфі секретарки, яка пішла на цей час у відпустку і буде тільки через тиждень. Ми написали відповідну скаргу, і матеріали через 2 дні знайшлися. Коли ми прийшли вдруге знайомитися з матеріалами справи, то побачили, що йде затягування передачі цих матеріалів до Апеляційного суду.
Тарас Марусик
Заступник Міністра освіти та науки Віктор Огнев’юк повідомив також, що в листопаді заплановано провести в Донецьку спільне засідання колегій Міносвіти та облдержадміністрації, на якій має бути затверджена програма переведення шкіл Донецької області на українську мову навчання.
Марія Олійник продовжує.
Марія Олійник
Я не розумію, як влада може спочатку все знищити, а потім планувати то хореографічну, то художню школу, виділяти якісь ставки під хореографічну школу неіснуючу на сьогоднішній день. Це для мене просто нонсенс. Я не знаю, як ця влада думає і надалі з людьми контактувати.
Тарас Марусик
І на закінчення. В Донецьку нещодавно працювала голова Комітету з боротьби з організованою злочинністю при Президентові України Ольга Колінько, яка кілька разів зустрічалася з фігурантами цього конфлікту і спілкувалася з ними по кілька годин. Пані Колінько пообіцяла найближчим часом прокоментувати ситуацію довкола закриття 36-ої донецької школи.
Зацікавилася цим питанням і Генеральна прокуратура України. За даними прес-служби, зараз там вивчають розшифровані записи передач і прямих етерів, які прозвучали на радіо за останні місяці.
Мистецька еліта Закарпаття просить голову обласної держадміністрації повернути посаду керівникові Закарпатського художнього музею Володимирові Дехтярьову. Його звільнили за портрет Віктора Ющенка, який був виставлений в обласному художньому музеї.
Про політичні репресії в Закарпатті – наша власна кореспондентка Анастасія Осадчук.
Анастасія Осадчук
Наприкінці літа в Закарпатському художньому музеї відбулася ретроспективна виставка портретів, намальованих крайовими художниками. Організатором цікавої і безпрецедентної акції став фонд “Екологія душі”, який сам і формував експозицію. Власне, музей і надав виставкові площі. Серед полотен був і портрет В.Ющенка з бокалом закарпатського вина, намальований художником Сергієм Глущоком.
Відповідь не забарилася – терміново з посади Закарпатського художнього музею звільнили В.Дехтярьова, але точніше, попросили написати заяву про звільнення за власним бажанням.
Як зізнався сам В.Дехтярьов, це він зробив під тиском. За 12 років керівництва директор не мав жодної догани чи зауваження, а художній музей перетворився в справжній осередок культури: тут проводяться не тільки виставки, але й концерти та інші мистецькі акції. А в минулому році сам голова обласної адміністрації нагородив директора музею почесною грамотою за сумлінну роботу. І тут раптом звільнення.
Такі дії влади не залишилися поза увагою мистецької еліти краю: близько 30 найвідоміших митців Закарпаття звернулося з листом до губернатора Івана Різака повернути посаду В.Дехтярьову. Чому нині за портрет В.Ющенка звільняють з посади директора Закарпатського музею; чи існує в Закарпатті свобода пензля, і чи захоче обласна влада загострювати стосунки з митцями краю?
Тарас Марусик
Це була оглядова програма “Тиждень реґіонів”. Її підготував і провів Тарас Марусик. Зі мною в студії працював Сергій Балабанов. На все добре, шановні слухачі.
