Киъв, 16 жовтня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі такі теми:
- Нова паспортна система в Україні: що думають про неї правозахисники? - Представники одного з радгоспів Луганщини вважають, що влада порушує їхнє право власності на землю.
- Перебудова історичного центру Києва триває. Хто кого переможе: мешканці інвесторів чи навпаки?
- Свобода совісті в Україні. Коментар Мирослава Мариновича.
Згідно з рекомендаціями Євросоюзу Україна готується до нової паспортної системи, яка має більше ступенів захисту і буде впроваджена з 1 січня 2005 року. Правозахисники побоюються, що із запровадженням цієї системи буде порушено право на приватність.
Наша харківська кореспондентка Вікторія Маренич – у розвиток теми.
Вікторія Маренич
Єдина державна автоматизована паспортизована система (ЄДАПС) має змінити закордонні паспорти, які відповідали б європейським та міжнародним стандартам.
Говорить Андрій Стародубцев, начальник відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області.
Андрій Стародубцев
Ці паспорти ніяк не відрізняються від тих, які ми маємо на сьогодні. Проте та фотокартка, яка раніше вклеювалася, зараз буде наноситися спеціалізованим комп’ютерним способом як голограми, мати захист.
Вікторія Маренич
За словами Стародубцева, 9 пунктів, які вже працюють у ЄДАПСі створено у Києві та області. На черзі – обласні центри України. Проте як завжди не вистачає коштів і бракує часу. Так у Харкові для переходу на ЄДАПС необхідно 500 тисяч гривень.
Андрій Стародубцев
Це вимоги теперішнього часу і країн Європи.
Вікторія Маренич
Для отримання паспорту нового зразку потрібні заява, свідоцтво про народження, довідка про судимість та ідентифікаційний код. Закордонні паспорти мають змінити навіть ті українці, що отримали їх нещодавно.
Говорить Євген Захаров, керівник Харківської правозахисної групи.
Євген Захаров
Вже втретє хочуть наші закордонні паспорти замінити, хоча термін їхньої дії ще не вичерпано. Цього не можна робити, оскільки наші паспорти мають діяти 10 років.
Вікторія Маренич
Захаров категорично проти єдиного ідентифікаційного коду громадянина України, оскільки вбачає в цьому пряме порушення прав на приватність.
Євген Захаров
Це є порушення права на приватність, оскільки йдеться про збір персональний даних про особу без її згоди, без визначення мети, з якою ці дані збираються. І фактично це означає збирання даних про особи без її згоди, без її повідомлення.
Вікторія Маренич
Нагадаю, що у зв’язку з масовими виступами релігійних громад про ідентифікаційні номери було прийнято закон-додаток про те, що за релігійними мотивами людина може відмовитися від ідентифікаційного коду. Система ЄДАПС фактично руйнує цей закон.
Євген Захаров
Мушу зауважити, що це дуже зручно, дуже багато країн намагалося це зробити (я маю на увазі, що багато урядів країн намагалися це зробити), але суспільство в цих країнах опиралися цьому і не дали можливості цього зробити.
Вікторія Маренич
15 років тому в Угорщині Конституційний суд відмінив єдиний ідентифікаційний код, як порушення прав на приватність. А в Україні 21 жовтня цього року у ВР відбудуться слухання присвяченні обговоренню законопроектів з питань захисту персональних даних та реєстрації фізичних осіб.
Надія Шерстюк
У Луганську працівники радгоспу “Декоративні культури та садівництво” провели пікет біля стін міської ради. Вони вимагали від влади припинити розкрадання дерев, які вони виростили. Також вони вимагали повернути колективу господарства незаконно відібрану, на їхню думку, землю. Репортаж Василя Соколенка.
Василь Соколенко
Працівники радгоспу прийшли до стін міської ради з плакатами та гаслами, на яких засуджувалися дії міського голови Євгена Бурлаченка. Саме він, на їхню думку, незаконно передав радгоспні землі “Агроцентр”, яка і сприяла розкраданню понад 1 тисячі блакитних ялинок та їхніх насаджень.
Вимоги учасників акції-протесту підтримали активісти Комітету місцевого самоврядування. Радгоспними вже неодноразово зверталися до міської влади, депутатів міської та обласної рад, а також до Генеральної прокуратури і наголошували, що міська рада чомусь ухиляється від створення спеціальної комісії, яка перевірила б законність передачі земель фірмі “Агроцентр”.
Першими на ці звернення відгукнулися податківці, які спробували розібратися у порушеннях оподаткування і інвентаризації зелених насаджень. Вони і з’ясували, що не вистачає понад 1 тисячі саджанців блакитних ялинок. А прокуратура порушила кримінальну справу за фактом крадіжки в особливо крупних розмірах. За підрахунками працівників радгоспу сума незаконно проданих з їхніх земель ялинок складає понад 3 мільйони гривень. Частина цих саджанців, на їхню думку, була використана при закладенні парку, а інші були вивезені нібито на продаж до Москви.
Під час пікетування директор радгоспу “Декоративні культури та садівництво” Володимир Стрикін так пояснив мету акції-протесту:
Володимир Стрикін
Ми зібралися для того, щоб захистити свої права і права своїх спеціалістів та робітників. Міська влада відібрала у нас землю (94 гектари) і передала комерційній структурі разом з нашими насадженнями. Саджанці ніхто нікому не передавав. Ми звернулися до суду, до правоохоронних органів, але нам ніхто не йде на зустріч.
Блакитні ялинки, які ми вирощували 20 років, вже підготовлені до реалізації. Але на даний момент вони висаджуються “горе-бізнесменами” в окремих районах міста. При чому висаджуються з порушеннями агротехнічних заходів і засихають або вивозяться за межі Луганська і Луганської області.
Василь Соколенко
Пікетування будинку міської ради відбулося в день відкриття сесії, але депутати так і не дали слова представникові пікетувальників, керівнику Комітету захисту прав місцевого самоврядування Василю Сердюкову.
Пікантність цього конфлікту полягає в тому, що під час нещодавньої робочої поїздки Л.Кучми на Луганщину, у зв’язку з 65-ю річницею області, був відкритий парк. У ньому біля храму святого Олександра Невського високий гість з Києва, разом з урядовцями та гостями з інших країн урочисто посадили іменні каштани. Як пізніше повідомила газета “Вєчєрніє вєсті” (цитую), “з’ясувалося, що всі дерева, які вручили іменитим гостям, крадені, і викрали їх у місцевому господарстві “Декоративних культур та садівництва” працівники місцевої фірми”.
Депутат обласної ради Микола Веремко, який намагався розібратися у цій конфліктній ситуації, у своєму депутатському запиті зазначив, що він особисто провів переговори з керівництвом фірми “Агроцентр”. Останні офіційно заявили, що на балансі їхнього підприємства блакитних ялинок немає, як і немає документів, які давали б їм дозвіл на викопування та реалізацію саджанців.
Надія Шерстюк
Київ має унікальну історично-архітектурну спадщину, і, як стверджують працівники Інституту історії Києва, кожна третя споруда у місті може вважатися справжнім пам’ятником історії. Але сучасні “модні віяння” в архітектурі не завжди сприяють збереженню цих пам’яток і можливості киян жити у нормальному довкіллі. Принаймні, так стверджують мешканці будинку номер 14 по вулиці Круглоуніверситетській, з якими зустрілася наша кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Старі будівлі в історичних кварталах руйнуються не від часу, а від зміни архітектурних смаків місцевого чиновництва, від бажання окремих “нових українців” “перекроїти” центр української столиці по-своєму. А страждають від цього найперше власники квартир, наприклад, у будинку номер 14 по Круглоуніверситетській: до будівлі, збудованої 1902-го року, добудовують два поверхи. “Це може зруйнувати будинок,” - кажуть його мешканці, які утворили громадський комітет. Від імені комітету розповідає Віра Кузнець.
Віра Кузнець
У нас інвестор - фірма “Будстар”, яка незаконною якоюсь дією сесії, яка не є юридичною підставою, отримала дозвіл на добудову на нашому будинку двох поверхів. Які треба було починати спочатку з фундаменту, а потім вже робити верх. Вони ж почали все навпаки.
Можливо колись зроблять фундамент, а швидше всього – зроблять невеличкі прикраси, що було б видно, що начебто робили. Бо вже в районну адміністрацію вони подали документ, що фундамент вже зроблений. На підставі цього вони виграли Господарський суд, який начебто заборонив Держадміністрації втручатися в ці справи. Але це ж неправда!
Незаконним шляхом вони взяли дозвіл в частини мешканців будинку (чи співвласників, як вони називаються) для будівництва мансарди.
Але у нас є велика кількість листів жителів, у яких незаконним шляхом взяті ці підписи, які не є дійсними. З нашого боку, які проти надбудови зібрано 45 підписів при 70 квартирах у будинку (тобто ми маємо абсолютну більшість), хоча треба 100% згоди жильців з дозволом на будівництво.
Богдана Костюк
У приватному підприємстві “Будстар”, про який розповіла пані Віра, інформації про названий вище будинок по Круглоуніверситетській вулиці не було: просто людини, чиє прізвище фігурує у документах, у фірмі не знають. Мешканці будинку рекомендували звернутися за роз’ясненнями до акціонерного товариства, керівник якої Андрій Орловський прокоментував ситуацію наступним чином:
Андрій Орловський
У справі цього будинку пройшли два суди. Один – у Печерському райсуді міста Києва, куди з позовом на замовника будівництва, на Київську міську адміністрацію звернулися дев’ятеро мешканців цього будинку, щоб анулювати інвестиційний контракт.
Мешканці будинку справу програли, подали апеляцію і справа відправлена до міського Апеляційного суду. У київському Господарському суді розглядався позов Печерської адміністрації, що стояла на боці мешканців, до замовника. Суд виграв замовник.
Для добудови мансарди на будинку по Круглоуніверситетській розроблено відповідну документацію, підписано інвестиційний контракт на основі розпорядження Київської міської держадміністрації про покращення житлових умов населення. Проект пройшов Київську міську експертизу. Видано ордер на проведення будівельних робіт. Тобто документальне оформлення робіт зроблено у відповідності з чинним законодавством.
Богдана Костюк
Таким чином конфлікт триває, кожна із сторін захищає свої права, а стіни будинку 14 по вулиці Круглоуніверситетській вкриваються тріщинами і погрожують життю мешканців.
Надія Шерстюк
Чи порушуються релігійні права громадян? Про свободу совісті в Україні розмірковує правозахисник, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович. Рубрика “Кафедра”.
Мирослав Маринович
З одного боку, ми маємо у сфері релігійних прав людини чи не найкращу ситуацію. Це ледь не останній бастіон свободи, що залишився з початку перебудови. І це, з одного боку, дуже тішить.
З іншого боку, не все так реально, як здається теоретично. Можна виокремити певні сфери, де можна очікувати. Були факти порушення прав людини. Зокрема, це сфера реєстрації релігійних громад і надання площі під будівництво храмів чи молитовних будинків. В Україні було зафіксовано кілька таких випадків, коли не можна було певний час зареєструватися громадам греко-католиків. І на паритетних умовах Львівська міська рада не хотіла надати дозвіл на будівництво храму для УПЦ МП: “Ви не дозволяєте там, а ми не дозволяємо тут”. Це можна трактувати як порушення прав людини. Хоча, звичайно, і історичні, і політичні, і національні аспекти тут менш очевидні.
Були випадки неприйняття якихось нових релігійних груп: чи то “Свідків Ієгових”, чи то кришнаїтів. За цими випадками конфліктними стоїть намагання усунути конкурентів силовим шляхом.
Оскільки я - людина, яка сформувалася ще в комуністичний час, то для мене вже сам факт можливості існування греко-католицької церкви, яка була цілковито заборонена і переслідувана в Україні, - це вже величезний факт свободи. Сам факт існування законодавства, особливо 91-го року ще до того, як воно було поправлене в 93-му році, сам факт такого правового режиму – це величезне досягнення в порівнянні з комуністичними часами.
Сьогодні склалася дуже цікава ситуація. Дуже багато релігійних громад, церков хотіли б змінити цей закон про свободу совісті і релігійні організації, як недосконалий, очевидно, що він є недосконалий. Але з іншого боку, всі також побоюються торкатися його, тому що, намагаючись поліпшити в результаті впливів сторонніх політичних сил, ситуація може погіршитися.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі такі теми:
- Нова паспортна система в Україні: що думають про неї правозахисники? - Представники одного з радгоспів Луганщини вважають, що влада порушує їхнє право власності на землю.
- Перебудова історичного центру Києва триває. Хто кого переможе: мешканці інвесторів чи навпаки?
- Свобода совісті в Україні. Коментар Мирослава Мариновича.
Згідно з рекомендаціями Євросоюзу Україна готується до нової паспортної системи, яка має більше ступенів захисту і буде впроваджена з 1 січня 2005 року. Правозахисники побоюються, що із запровадженням цієї системи буде порушено право на приватність.
Наша харківська кореспондентка Вікторія Маренич – у розвиток теми.
Вікторія Маренич
Єдина державна автоматизована паспортизована система (ЄДАПС) має змінити закордонні паспорти, які відповідали б європейським та міжнародним стандартам.
Говорить Андрій Стародубцев, начальник відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області.
Андрій Стародубцев
Ці паспорти ніяк не відрізняються від тих, які ми маємо на сьогодні. Проте та фотокартка, яка раніше вклеювалася, зараз буде наноситися спеціалізованим комп’ютерним способом як голограми, мати захист.
Вікторія Маренич
За словами Стародубцева, 9 пунктів, які вже працюють у ЄДАПСі створено у Києві та області. На черзі – обласні центри України. Проте як завжди не вистачає коштів і бракує часу. Так у Харкові для переходу на ЄДАПС необхідно 500 тисяч гривень.
Андрій Стародубцев
Це вимоги теперішнього часу і країн Європи.
Вікторія Маренич
Для отримання паспорту нового зразку потрібні заява, свідоцтво про народження, довідка про судимість та ідентифікаційний код. Закордонні паспорти мають змінити навіть ті українці, що отримали їх нещодавно.
Говорить Євген Захаров, керівник Харківської правозахисної групи.
Євген Захаров
Вже втретє хочуть наші закордонні паспорти замінити, хоча термін їхньої дії ще не вичерпано. Цього не можна робити, оскільки наші паспорти мають діяти 10 років.
Вікторія Маренич
Захаров категорично проти єдиного ідентифікаційного коду громадянина України, оскільки вбачає в цьому пряме порушення прав на приватність.
Євген Захаров
Це є порушення права на приватність, оскільки йдеться про збір персональний даних про особу без її згоди, без визначення мети, з якою ці дані збираються. І фактично це означає збирання даних про особи без її згоди, без її повідомлення.
Вікторія Маренич
Нагадаю, що у зв’язку з масовими виступами релігійних громад про ідентифікаційні номери було прийнято закон-додаток про те, що за релігійними мотивами людина може відмовитися від ідентифікаційного коду. Система ЄДАПС фактично руйнує цей закон.
Євген Захаров
Мушу зауважити, що це дуже зручно, дуже багато країн намагалося це зробити (я маю на увазі, що багато урядів країн намагалися це зробити), але суспільство в цих країнах опиралися цьому і не дали можливості цього зробити.
Вікторія Маренич
15 років тому в Угорщині Конституційний суд відмінив єдиний ідентифікаційний код, як порушення прав на приватність. А в Україні 21 жовтня цього року у ВР відбудуться слухання присвяченні обговоренню законопроектів з питань захисту персональних даних та реєстрації фізичних осіб.
Надія Шерстюк
У Луганську працівники радгоспу “Декоративні культури та садівництво” провели пікет біля стін міської ради. Вони вимагали від влади припинити розкрадання дерев, які вони виростили. Також вони вимагали повернути колективу господарства незаконно відібрану, на їхню думку, землю. Репортаж Василя Соколенка.
Василь Соколенко
Працівники радгоспу прийшли до стін міської ради з плакатами та гаслами, на яких засуджувалися дії міського голови Євгена Бурлаченка. Саме він, на їхню думку, незаконно передав радгоспні землі “Агроцентр”, яка і сприяла розкраданню понад 1 тисячі блакитних ялинок та їхніх насаджень.
Вимоги учасників акції-протесту підтримали активісти Комітету місцевого самоврядування. Радгоспними вже неодноразово зверталися до міської влади, депутатів міської та обласної рад, а також до Генеральної прокуратури і наголошували, що міська рада чомусь ухиляється від створення спеціальної комісії, яка перевірила б законність передачі земель фірмі “Агроцентр”.
Першими на ці звернення відгукнулися податківці, які спробували розібратися у порушеннях оподаткування і інвентаризації зелених насаджень. Вони і з’ясували, що не вистачає понад 1 тисячі саджанців блакитних ялинок. А прокуратура порушила кримінальну справу за фактом крадіжки в особливо крупних розмірах. За підрахунками працівників радгоспу сума незаконно проданих з їхніх земель ялинок складає понад 3 мільйони гривень. Частина цих саджанців, на їхню думку, була використана при закладенні парку, а інші були вивезені нібито на продаж до Москви.
Під час пікетування директор радгоспу “Декоративні культури та садівництво” Володимир Стрикін так пояснив мету акції-протесту:
Володимир Стрикін
Ми зібралися для того, щоб захистити свої права і права своїх спеціалістів та робітників. Міська влада відібрала у нас землю (94 гектари) і передала комерційній структурі разом з нашими насадженнями. Саджанці ніхто нікому не передавав. Ми звернулися до суду, до правоохоронних органів, але нам ніхто не йде на зустріч.
Блакитні ялинки, які ми вирощували 20 років, вже підготовлені до реалізації. Але на даний момент вони висаджуються “горе-бізнесменами” в окремих районах міста. При чому висаджуються з порушеннями агротехнічних заходів і засихають або вивозяться за межі Луганська і Луганської області.
Василь Соколенко
Пікетування будинку міської ради відбулося в день відкриття сесії, але депутати так і не дали слова представникові пікетувальників, керівнику Комітету захисту прав місцевого самоврядування Василю Сердюкову.
Пікантність цього конфлікту полягає в тому, що під час нещодавньої робочої поїздки Л.Кучми на Луганщину, у зв’язку з 65-ю річницею області, був відкритий парк. У ньому біля храму святого Олександра Невського високий гість з Києва, разом з урядовцями та гостями з інших країн урочисто посадили іменні каштани. Як пізніше повідомила газета “Вєчєрніє вєсті” (цитую), “з’ясувалося, що всі дерева, які вручили іменитим гостям, крадені, і викрали їх у місцевому господарстві “Декоративних культур та садівництва” працівники місцевої фірми”.
Депутат обласної ради Микола Веремко, який намагався розібратися у цій конфліктній ситуації, у своєму депутатському запиті зазначив, що він особисто провів переговори з керівництвом фірми “Агроцентр”. Останні офіційно заявили, що на балансі їхнього підприємства блакитних ялинок немає, як і немає документів, які давали б їм дозвіл на викопування та реалізацію саджанців.
Надія Шерстюк
Київ має унікальну історично-архітектурну спадщину, і, як стверджують працівники Інституту історії Києва, кожна третя споруда у місті може вважатися справжнім пам’ятником історії. Але сучасні “модні віяння” в архітектурі не завжди сприяють збереженню цих пам’яток і можливості киян жити у нормальному довкіллі. Принаймні, так стверджують мешканці будинку номер 14 по вулиці Круглоуніверситетській, з якими зустрілася наша кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Старі будівлі в історичних кварталах руйнуються не від часу, а від зміни архітектурних смаків місцевого чиновництва, від бажання окремих “нових українців” “перекроїти” центр української столиці по-своєму. А страждають від цього найперше власники квартир, наприклад, у будинку номер 14 по Круглоуніверситетській: до будівлі, збудованої 1902-го року, добудовують два поверхи. “Це може зруйнувати будинок,” - кажуть його мешканці, які утворили громадський комітет. Від імені комітету розповідає Віра Кузнець.
Віра Кузнець
У нас інвестор - фірма “Будстар”, яка незаконною якоюсь дією сесії, яка не є юридичною підставою, отримала дозвіл на добудову на нашому будинку двох поверхів. Які треба було починати спочатку з фундаменту, а потім вже робити верх. Вони ж почали все навпаки.
Можливо колись зроблять фундамент, а швидше всього – зроблять невеличкі прикраси, що було б видно, що начебто робили. Бо вже в районну адміністрацію вони подали документ, що фундамент вже зроблений. На підставі цього вони виграли Господарський суд, який начебто заборонив Держадміністрації втручатися в ці справи. Але це ж неправда!
Незаконним шляхом вони взяли дозвіл в частини мешканців будинку (чи співвласників, як вони називаються) для будівництва мансарди.
Але у нас є велика кількість листів жителів, у яких незаконним шляхом взяті ці підписи, які не є дійсними. З нашого боку, які проти надбудови зібрано 45 підписів при 70 квартирах у будинку (тобто ми маємо абсолютну більшість), хоча треба 100% згоди жильців з дозволом на будівництво.
Богдана Костюк
У приватному підприємстві “Будстар”, про який розповіла пані Віра, інформації про названий вище будинок по Круглоуніверситетській вулиці не було: просто людини, чиє прізвище фігурує у документах, у фірмі не знають. Мешканці будинку рекомендували звернутися за роз’ясненнями до акціонерного товариства, керівник якої Андрій Орловський прокоментував ситуацію наступним чином:
Андрій Орловський
У справі цього будинку пройшли два суди. Один – у Печерському райсуді міста Києва, куди з позовом на замовника будівництва, на Київську міську адміністрацію звернулися дев’ятеро мешканців цього будинку, щоб анулювати інвестиційний контракт.
Мешканці будинку справу програли, подали апеляцію і справа відправлена до міського Апеляційного суду. У київському Господарському суді розглядався позов Печерської адміністрації, що стояла на боці мешканців, до замовника. Суд виграв замовник.
Для добудови мансарди на будинку по Круглоуніверситетській розроблено відповідну документацію, підписано інвестиційний контракт на основі розпорядження Київської міської держадміністрації про покращення житлових умов населення. Проект пройшов Київську міську експертизу. Видано ордер на проведення будівельних робіт. Тобто документальне оформлення робіт зроблено у відповідності з чинним законодавством.
Богдана Костюк
Таким чином конфлікт триває, кожна із сторін захищає свої права, а стіни будинку 14 по вулиці Круглоуніверситетській вкриваються тріщинами і погрожують життю мешканців.
Надія Шерстюк
Чи порушуються релігійні права громадян? Про свободу совісті в Україні розмірковує правозахисник, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович. Рубрика “Кафедра”.
Мирослав Маринович
З одного боку, ми маємо у сфері релігійних прав людини чи не найкращу ситуацію. Це ледь не останній бастіон свободи, що залишився з початку перебудови. І це, з одного боку, дуже тішить.
З іншого боку, не все так реально, як здається теоретично. Можна виокремити певні сфери, де можна очікувати. Були факти порушення прав людини. Зокрема, це сфера реєстрації релігійних громад і надання площі під будівництво храмів чи молитовних будинків. В Україні було зафіксовано кілька таких випадків, коли не можна було певний час зареєструватися громадам греко-католиків. І на паритетних умовах Львівська міська рада не хотіла надати дозвіл на будівництво храму для УПЦ МП: “Ви не дозволяєте там, а ми не дозволяємо тут”. Це можна трактувати як порушення прав людини. Хоча, звичайно, і історичні, і політичні, і національні аспекти тут менш очевидні.
Були випадки неприйняття якихось нових релігійних груп: чи то “Свідків Ієгових”, чи то кришнаїтів. За цими випадками конфліктними стоїть намагання усунути конкурентів силовим шляхом.
Оскільки я - людина, яка сформувалася ще в комуністичний час, то для мене вже сам факт можливості існування греко-католицької церкви, яка була цілковито заборонена і переслідувана в Україні, - це вже величезний факт свободи. Сам факт існування законодавства, особливо 91-го року ще до того, як воно було поправлене в 93-му році, сам факт такого правового режиму – це величезне досягнення в порівнянні з комуністичними часами.
Сьогодні склалася дуже цікава ситуація. Дуже багато релігійних громад, церков хотіли б змінити цей закон про свободу совісті і релігійні організації, як недосконалий, очевидно, що він є недосконалий. Але з іншого боку, всі також побоюються торкатися його, тому що, намагаючись поліпшити в результаті впливів сторонніх політичних сил, ситуація може погіршитися.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
