Прага, 21 жовтня 2003 року.
Чи часто ви бачили заплаканого політика? А може знаєте, якому найвищому державному лідерові текли сльози з очей, до того ж – при тисячах свідків? Запитання, по суті, зайве. Політики, президенти чи державні секретарі якщо й схлипнуть, то десь потиху, на самоті, та й взагалі це явище майже небувале. І все ж це може бути. Виставка фотографій найвідоміших політиків сучасності, які плачуть, відкрилась у Празі. Ïї автор – один з найавторитетніших чеських митців Ïржі Давід.
Великі чорні очі Фіделя Кастро дивляться кудись у невідоме, тільки він, ймовірно, міг би пояснити, чому по його обличчі котиться сльоза. Не втримався і заплакав Тоні Блер, Усама бін Ладен обливається сльозами. На обличчі Володимира Путіна загадкова, мов у Мони Лізи, посмішка, але і він не витримав, плаче. Заплакали також багато інших відомих політиків сучасності – Джордж Буш і Вацлав Гавел, Жак Шірак і Саддам Хусейн. Використавши можливості комп’ютерної техніки, фотопортрети найвідоміших державних мужів світу в сльозах створив Ïржі Давід. Свою виставку, яка експонується в фойє улюбленого пражанами Слов’янського Дому, він назвав так – “Без співчуття”. За задумом автора, мистецтво мало би протистояти мистецтву влади. На одному боці - люди, в руках яких влада і сила, на іншому - мільйони, ціла планета беззбройних людей, якими вони маніпулюють. Для Радіо “Свобода” ідею виставки її автор - Ïржі Давід пояснив так:
Ïржі Давід: Цей проект, - тобто виставку “Без співчуття” я задумав 2 роки тому. Тоді я переконався і переконаний і нині, що в мистецтві потрібно відбивати сучасний світ якраз з тієї сильної сторони. Я зробив це, тому що відчував, як нами маніпулюють. Тоді я сам почав маніпулювати, тобто маніпулювати можновладцями як звичайними людьми. Тим шляхом я прагнув показати й емоції, тобто, що цей світ все ж можна сприймати якось нормально, через звичайні емоції. На цьому тлі я усвідомив, що є шанс хоча б з кількома людьми домовитись про те, що є людяне.
Великі кольорові фотоколажі – портрети чільних політиків, яких легко пізнати, споглядають на світ заплаканими очима, зачіпають усіх. Гама почуттів найширша – від здивування до злості, від їдкої іронії до сміху. Якраз небайдужість публіки – головна реакція, котру звичайно викликає творчість Ïржі Давіда. Пражани, наприклад, добре пам’ятають велике червоне неонове серце, яке майже півроку пульсувало над чеською столицею. Тоді воно пересварило між собою прихильників і недоброзичливців Ïржі Давіда. І сьогодні його мистецтво розпалює пристрасті як політиків, так і пересічних громадян.
Чи часто ви бачили заплаканого політика? А може знаєте, якому найвищому державному лідерові текли сльози з очей, до того ж – при тисячах свідків? Запитання, по суті, зайве. Політики, президенти чи державні секретарі якщо й схлипнуть, то десь потиху, на самоті, та й взагалі це явище майже небувале. І все ж це може бути. Виставка фотографій найвідоміших політиків сучасності, які плачуть, відкрилась у Празі. Ïї автор – один з найавторитетніших чеських митців Ïржі Давід.
Великі чорні очі Фіделя Кастро дивляться кудись у невідоме, тільки він, ймовірно, міг би пояснити, чому по його обличчі котиться сльоза. Не втримався і заплакав Тоні Блер, Усама бін Ладен обливається сльозами. На обличчі Володимира Путіна загадкова, мов у Мони Лізи, посмішка, але і він не витримав, плаче. Заплакали також багато інших відомих політиків сучасності – Джордж Буш і Вацлав Гавел, Жак Шірак і Саддам Хусейн. Використавши можливості комп’ютерної техніки, фотопортрети найвідоміших державних мужів світу в сльозах створив Ïржі Давід. Свою виставку, яка експонується в фойє улюбленого пражанами Слов’янського Дому, він назвав так – “Без співчуття”. За задумом автора, мистецтво мало би протистояти мистецтву влади. На одному боці - люди, в руках яких влада і сила, на іншому - мільйони, ціла планета беззбройних людей, якими вони маніпулюють. Для Радіо “Свобода” ідею виставки її автор - Ïржі Давід пояснив так:
Ïржі Давід: Цей проект, - тобто виставку “Без співчуття” я задумав 2 роки тому. Тоді я переконався і переконаний і нині, що в мистецтві потрібно відбивати сучасний світ якраз з тієї сильної сторони. Я зробив це, тому що відчував, як нами маніпулюють. Тоді я сам почав маніпулювати, тобто маніпулювати можновладцями як звичайними людьми. Тим шляхом я прагнув показати й емоції, тобто, що цей світ все ж можна сприймати якось нормально, через звичайні емоції. На цьому тлі я усвідомив, що є шанс хоча б з кількома людьми домовитись про те, що є людяне.
Великі кольорові фотоколажі – портрети чільних політиків, яких легко пізнати, споглядають на світ заплаканими очима, зачіпають усіх. Гама почуттів найширша – від здивування до злості, від їдкої іронії до сміху. Якраз небайдужість публіки – головна реакція, котру звичайно викликає творчість Ïржі Давіда. Пражани, наприклад, добре пам’ятають велике червоне неонове серце, яке майже півроку пульсувало над чеською столицею. Тоді воно пересварило між собою прихильників і недоброзичливців Ïржі Давіда. І сьогодні його мистецтво розпалює пристрасті як політиків, так і пересічних громадян.
