Прага, 4 листопада 2003 – Свого часу і дишло було мірилом демократії в Україні. Ним можна було доводити свою перевагу над сусідами по городу, чи по полю.Правда, часи змінювалися, світ не стояв на місці, тому й дишло вже не дуже відповідало новим демократичним стандартам. Недарма ж виникло чимало приповідок на кшталт: « повертати дишло» та вважати, щоб «чогось... дурного не вийшло». І все ж виглядає так, що влада в Україні, особливо регіональна, не завжди орієнтується в сучасних демократичних стандартах та все оглядається на старі дишла. Недарма німецьке посольство в Україні, реагуючи на нещодавні події в Донецьку, заявило, що з цим «Україна ставить себе поза межами мінімальних європейських демократичних стандартів». Про які ж стандарти йдеться?
Про справжні причини того, що сталося у Донецьку, коли було брутально зірвано спробу «Нашої України» провести там свій з’їзд, ще, мабуть, буде сказано чимало і досить нового.Але вже сьогодні зрозуміло, що влада, як сказав телеканалові Ай Сі Ті Ві український політолог і член партії «Яблуко» Дмитро Видрін, не типово опонує опозиції «тим інструментарієм, який влада має і яким вона вміє орудувати» /щось на зразок селянського дишла, можливо?/ і додав, що із старих методів «влада нічого не забула, але нічому не навчилася». Бо сьогодні одним із мінімальних демократичних стандартів для влади є те, що вона має забезпечити безперешкодне проведення заходів всіх партій, у тому числі опозиційних. А цьому, виявляється, хоча б тій же донецькій адміністрацій, доводиться ще лише вчитися. «А це прикро»,- як зізналася лідер фракції «Регіони України» Раїса Богатирьова, хоча більше уваги приділила критиці лідера блоку «Наша Україна» і у підсумку наголосила, що «місцева влада налаштована мирно». До речі, у цьому, мабуть буде ще одна яскрава можливість переконатися, бо керівництво «нашоукраїнців» вирішило повторити спробу проведення з’їзду у тому ж Донецьку.
Німецьке посольство у Києві по гарячих слідах оприлюднило своє занепокоєння донецькими подіями. Але ще конкретніше висловився з цього приводу американський посол у Києві Джон Гербст: «Я розумію, що сьогодні в Україні неможливо проводити звичайну виборчу кампанію». Що ж тоді можна сказати про демократичні перспективи самих президентських виборів 2004 року? І ще один цікавий момент, що стосується донецького мірила демократії. Місцева міська влада заборонила відомій українській рок-групі «Воплі Відоплясова» співати біля палацу «Юність» у Донецьку, бо на думку першого заступника начальника управління внутрішніх справ Донецької області, скупчення 31 жовтня на площі мітингів з протилежними політичними поглядами може під спів групи «ВВ» призвести до конфліктних ситуацій.Так що реально небезпечніше: спів популярної і в Донецьку рок-групи та її соліста Олега Скрипки чи свідоме зведення у одному місці мітингів і пікетів сил з протилежними політичними поглядами? Тут також йдеться про політичні стандарти і їх суть. Як було вже сказано: «влада орудує звичним для неї інструментарієм»...
Одним із явних недоліків демократії, як це зауважують чимало міжнародних спостерігачів, є відсутність в Україні справедливої системи виборів. Американський посол Джон Гербст так і сказав сьогодні у інтерв’ю журналістам у Києві: «ми вважаємо, що було б несправедливим до українського народу і невідповідним до тих принципів, які поважають самі Сполучені Штати, якщо якісь багаті люди чи люди при владі маніпулюватимуть виборами».
І нарешті про апеляції влади до демократичних законів. Представник більшості, згадана вже Раїса Богатирьова, мотивуючи непотрібність невідкладного реагування влади на те, що сталося у Донецьку 31 жовтня, послалася на німецький армійський закон, за яким «ображена сторона,- як заявила пані Богатирьова, - не має права подавати скаргу протягом доби, щоб усе усвідомити і виважено підійти до проблеми». Щодо дій українських ображених, та ще за німецькими законами- то це окреме питання. А ось німецьке посольство у Києві, вичекавши майже три доби, зауважмо, заявило устами своєї прес-служби, констатуючи донецькі владні методи дій: « таким чином Україна ставить себе поза межами мінімальних європейських демократичних стандартів». Що тут додаси?
Про справжні причини того, що сталося у Донецьку, коли було брутально зірвано спробу «Нашої України» провести там свій з’їзд, ще, мабуть, буде сказано чимало і досить нового.Але вже сьогодні зрозуміло, що влада, як сказав телеканалові Ай Сі Ті Ві український політолог і член партії «Яблуко» Дмитро Видрін, не типово опонує опозиції «тим інструментарієм, який влада має і яким вона вміє орудувати» /щось на зразок селянського дишла, можливо?/ і додав, що із старих методів «влада нічого не забула, але нічому не навчилася». Бо сьогодні одним із мінімальних демократичних стандартів для влади є те, що вона має забезпечити безперешкодне проведення заходів всіх партій, у тому числі опозиційних. А цьому, виявляється, хоча б тій же донецькій адміністрацій, доводиться ще лише вчитися. «А це прикро»,- як зізналася лідер фракції «Регіони України» Раїса Богатирьова, хоча більше уваги приділила критиці лідера блоку «Наша Україна» і у підсумку наголосила, що «місцева влада налаштована мирно». До речі, у цьому, мабуть буде ще одна яскрава можливість переконатися, бо керівництво «нашоукраїнців» вирішило повторити спробу проведення з’їзду у тому ж Донецьку.
Німецьке посольство у Києві по гарячих слідах оприлюднило своє занепокоєння донецькими подіями. Але ще конкретніше висловився з цього приводу американський посол у Києві Джон Гербст: «Я розумію, що сьогодні в Україні неможливо проводити звичайну виборчу кампанію». Що ж тоді можна сказати про демократичні перспективи самих президентських виборів 2004 року? І ще один цікавий момент, що стосується донецького мірила демократії. Місцева міська влада заборонила відомій українській рок-групі «Воплі Відоплясова» співати біля палацу «Юність» у Донецьку, бо на думку першого заступника начальника управління внутрішніх справ Донецької області, скупчення 31 жовтня на площі мітингів з протилежними політичними поглядами може під спів групи «ВВ» призвести до конфліктних ситуацій.Так що реально небезпечніше: спів популярної і в Донецьку рок-групи та її соліста Олега Скрипки чи свідоме зведення у одному місці мітингів і пікетів сил з протилежними політичними поглядами? Тут також йдеться про політичні стандарти і їх суть. Як було вже сказано: «влада орудує звичним для неї інструментарієм»...
Одним із явних недоліків демократії, як це зауважують чимало міжнародних спостерігачів, є відсутність в Україні справедливої системи виборів. Американський посол Джон Гербст так і сказав сьогодні у інтерв’ю журналістам у Києві: «ми вважаємо, що було б несправедливим до українського народу і невідповідним до тих принципів, які поважають самі Сполучені Штати, якщо якісь багаті люди чи люди при владі маніпулюватимуть виборами».
І нарешті про апеляції влади до демократичних законів. Представник більшості, згадана вже Раїса Богатирьова, мотивуючи непотрібність невідкладного реагування влади на те, що сталося у Донецьку 31 жовтня, послалася на німецький армійський закон, за яким «ображена сторона,- як заявила пані Богатирьова, - не має права подавати скаргу протягом доби, щоб усе усвідомити і виважено підійти до проблеми». Щодо дій українських ображених, та ще за німецькими законами- то це окреме питання. А ось німецьке посольство у Києві, вичекавши майже три доби, зауважмо, заявило устами своєї прес-служби, констатуючи донецькі владні методи дій: « таким чином Україна ставить себе поза межами мінімальних європейських демократичних стандартів». Що тут додаси?
