Доступність посилання

ТОП новини

На історичних паралелях: Чого коштувала відмова від промосковського курсу.


Василь Зілгалов На історичних паралелях: Чого коштувала відмова від промосковського курсу.

Прага, 11 листопада 2003 – 295 років тому, солідаризуючись з московським царем Петром Першим, московська православна церква проголосила анафему українському гетьманові Іванові Мазепі. Й до сьогодні анафема не знята, більше того, окрім Московського патріархату, «анафемствують» нині й російські міністри, інтелектуали, думські фракції і не лише на історичну пам’ять про Мазепу але й на сучасних ідеологів української незалежності. Приклад Мазепи є яскравим доказом фальшивого ставлення Москви до Переяславського акту, який сьогоднішня влада у Києві видає за історичне завоювання. Російська імперія завжди розглядала Україну лише як матеріал для зміцнення свого підмурку, про це свідчила й анафема на непокірного гетьмана, а перед цим сталася свідома і кривава російська різня в гетьманській столиці Батурині. Це лише деякі сторінки російсько-українських відносин, і їх чесний аналіз сприяє усвідомленню того, що в українсько-російських стосунках від Мазепи і до Тузли мало що змінилося.

Трагічна постать українського гетьмана Івана Мазепи є одним із доказів справжньої суті складних українсько-російських стосунків. Навіть більшість російських демократів, вже пізніше, не хотіла й слухати про якісь історичні підстави незалежницьких намірів України, не кажучи вже про реабілітацію згаданого гетьмана. Чи не є це історичне свідчення продовженням нинішньої традиції у ставленні деяких російських верхів до України, як до своєї вотчини?

Під час російсько-шведської війни український гетьман Іван Мазепа вирішив перейти з українськими військами на бік шведів. Це сталося 28 жовтня 1708 року і було частиною давно виношуваного плану українського політичного лідера. Він мав наміри відновити незалежність України і покладався на шведського короля, як союзника у цій великій справі. Тим більше, що Україна стояла тоді перед шведським вторгненням, а Петро Перший відмовився надати Мазепі хоча б мінімальну військову допомогу, мотивуючи це відсутністю резервів: «Я не можу дати навіть десятка чоловік; боронися, як знаєш». Це було ще одним з багатьох з московського боку порушень Переяславської угоди 1654 року, яка була, насамперед, військовим договором. Тому союз Мазепи з Карлом ХІІ був вмотивованим з багатьох міркувань. Але сталося не так, як гадалося…

Як же ж зреагував Петро Перший? Тут він знайшов можливість послати війська в Україну, і очолив цю ударну групу командувач російської армії на Півдні Александр Меньшиков. Він вдерся до козацької столиці Батурина і вирізав всіх мирних жителів: 6 тисяч жінок, дітей і старих чоловіків…Це стало початком жорстокого терору російських військ супроти українського населення…А з 23 листопада 1708 року задзвонили дзвони у православних церквах Росії, де проголошували анафему українському гетьманові. І це діячеві глибоко віруючому, котрий сприяв будівництву багатьох православних храмів, допомагав церковним ієрархам, написав релігійні поезії. Анафема стала надалі, так би мовити, політичною традицією московського православ’я. Чи проголошували анафему народникам, чи письменникові Толстому, чи ще комусь, невгодному одержавленій церкві і тоталітарній імперії.

Сьогодні тлінні останки Івана Мазепи повернули Україні. І нібито офіційно він визнаний нинішньою владою у Києві як національний герой, і разом з тим тут готується помпезне відзначення 350-річчя Переяслава. А тим часом політична спадщина Петра Великого , ката України і вбивці Мазепи, проголошена нинішньою владою Росії одним із наріжних каменів її зовнішньої політики. І ось що сказав з приводу Тузли та інших українських територій один із російських бізнесменів і політиків Альфред Кох: «Я вважаю, що Росії по праву, за фактом, можливо дипломатично, якось іще, де-юре, якось інакше, але за фактом має належати і Крим, і Херсон, і Миколаїв, і Одеса. Це наша стратегічна мета... Важливо, щоб за фактом це були російські землі, які враховували б наші інтереси, і щоб там був присутній російський капітал, російські люди, російські інтереси. Для цього, мені здається, дипломатичні канали вже вичерпано... Залишається один - єдиний шлях – це економічна експансія, це фактично скупівля цих земель, скупівля цієї нерухомості, скупівля цих заводів, скупівля інфраструктури і таке інакше, і таке інакше»...За російськими анафемами в Україну завжди слідували російські війська. Історія з гетьманом Іваном Мазепою є одним із яскравих підтверджень.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG