Доступність посилання

ТОП новини

Угорський парламент засудив сталінський геноцид в Україні під час штучного голодомору 1932-33 років і висловив солідарність і співчуття сусідньому українському народові.


Василь Плоскіна Угорський парламент засудив сталінський геноцид в Україні під час штучного голодомору 1932-33 років і висловив солідарність і співчуття сусідньому українському народові.

Угорщина, 25 листопада 2003 року.

Василь Плоскіна

Увечері 24 листопада 347 депутатів Державних Зборів Угорської Республіки одноголосно проголосували за резолюцію, присвячену 70 роковинам штучного голодомору в Україні. Своїм моральним обов’язком угорські парламентарі поклали спом’янути близько 7 мільйонів жертв голоду, а також висловити глибоке співчуття і солідарність родинам і близьким померлих. Національні Збори Угорщини у понеділок рішуче засудили будь-які тоталітарні режими чи поривання до диктатури, які позбавляють громадян гідності та невід’ємних прав на свободу.

Обґрунтування до проекту даної постанови Державних Зборів УР з нагоди 70-ї річниці голодомору 1932-33 років в Україні зачитав голова парламентського комітету у справах захисту прав людини, нацменшин та релігій др.Ласло Сасфалві. Він нагадав, що українці є однією з 13 нацменшин Угорщини, на котрі поширюються чинність закону LXVII від 1993 року про захист прав національних та етнічних меншин. Серед угорських українців, підкреслив др. Ласло Сасфалві, є особи, які пережили голодомор, і нащадки його жертв. Тривалий час цей історичний період залишався “білою плямою” для центральноєвропейців, а тема голодомору свідомо замовчувалась радянською владою.

Далі промовець навів деякі документальні дані про найбільші людські жертви штучного помору – близько 53% від загальної кількості – у Харківській, Полтавській, Сумській, Київській та Житомирській областях України ІІ чверті ХХ століття. Згадав він і про репресії, які проявилися в конфіскації сільгосппродуктів в українського селянства, введення паспортів і міліцейські кордони на околицях великих міст і на межі республік, щоб не допустити туди жителів голодуючих районів. Тому комітет у справах захисту прав людини, нацменшин та релігій Національних Зборів УР, продовжив його голова, вважає за потрібне, щоб про тяжкі минулі випробування сусіднього народу, які торкнулися й представників української меншини в Угорщині, було спом’януто і в угорському парламенті, обов’язком якого є висловити свою солідарність і глибокі співчуття.

Др. Ласло Сасфалві зазначив, що ініціатива українських громадських організацій Угорщини і парламентської комісії не є осібною. Так, парламенти і сенати окремих держав і територіальних утворень ( серед них США, Канада, Австралія, Аргентина, Бельгія, Велика Британія і Басконія) у своїх постановах засудили голод 1932-33 років і викликаний ним геноцид. Важливо, наголосив політик, щоб і в Угорщині було вшановано пам’ять жертв однієї з найжахливіших трагедій в історії людства. Наш спільний обов’язок і відповідальність – пам’ятати про неї, щоб подібні злочини ніколи й ніде не могли повторитися, сказав др. Ласло Сасфалві.

Незважаючи на те, що напередодні депутати обговорювали деякі дискусійні питання законотворчої політики парламенту, щодо яких їхні думки не завжди збігалися, то стосовно резолюції про голодомор в Україні голосування було на рідкість одностайним. За ухвалення учорашнього рішення висловились 347 депутатів, або майже 100% від наявного складу парламенту. У сесійному залі залунали оплески від усіх чотирьох фракційних секцій. Особливе емоційне піднесення панувало на балконі, де як гості за перебігом сесії спостерігали представники державного самоврядування українців Угорщини, члени Товариства української культури, українські дипломати й преса.

Своїми враженнями про цю подію ділиться депутат угорського парламенту від партії молодих демократів (ФІДЕС) Янош Гарґітаї.

Янош Гарґітаї

Я завжди відкрито висловлювався з проблем захисту національних меншин. І коли в світі стаються порушення прав людини, у даному випадку вони викликали смерть кількох мільйонів осіб, то я вважаю, що угорському парламенту ніколи не пізно оприлюднити свою позицію. Особливу вагу така підтримка має зараз, під час вшанування 70-ї річниці голодомору в Україні, щоб не допустити варварських дій тиранії у майбутньому. Пам”ятаю, коли пані голова українського самоврядування Ярослава Хортяні звернулася в комітет у цій справі, то кілька депутатів комісії одразу підтримали цю ініціативу, причому озвучили думку, щоб майбутній захід відбувся по змозі на найвищому політичному рівні. Всім нам довелося поборотися за цю резолюцію, адже деякі депутати хотіли відвести вшануванню цієї дати дещо вужчі рамки. Але, зрештою, пані голові вдалося наполягти на сьогоднішньому рішенні. На мою думку, цією постановою можуть справді пишатися Державні Збори Угорщини, а я тішуся з того, що ми могли співпрацювати у цьому напрямку.

Василь Плоскіна

А от що сказала після ухвалення резолюції про голодомор угорським парламентом Ярослава Хортяні-Гук, голова Державного органу самоврядування українців:

Ярослава Хортяні-Гук

Хочу сказати, що ми почали працювати над втіленням нашого задуму одразу після того, як довідались, що акція на підтримку українського народу, який зазнав страшного геноциду в роки голодомору у 1932-33 роках, відбулася в парламентах кількох держав. У травні цього року я звернулася в парламентський комітет у справах захисту прав людини, нацменшин і релігії з проханням розлянути нашу заяву, і бачила, як багато членів цієї комісії захитали головами на знак згоди. Мені порадили подати всі необхідні документи і пообіцяли підтримати наше прохання. У вересні це вдалося зробити, тобто ми підготували історичну розвідку, статистику, ілюстративний матеріал тощо. Я попросили розглянути їх до 29 листопада, адже в останню суботу цього місяця українці вшановують пам’ять жертв голодомору. Але мене попередили, що коли наша ініціатива буде схвалена цим парламентським комітетом, то нема гарантії, що її не провалять на комісії з закордонних справ. І тоді я подумала, що нам треба щось зробити заради успіху справи. Я зустрілася з Ласлом Ковачем, міністром закордонних справ Угорщини, розповіла йому про нашу проблему і мету, і він відповів, щоб ми не турбувалися, бо правляча коаліція підтримає наше прохання. На щастя, нас підтримали на цьому комітеті, його члени голосували одноголосно. Але навіть перед сьогоднішнім сесійним засіданням угорського парламенту я цікавилась , яка доля чекає на проект нашої резолюції. Мені сказали Маґда Ковач-Кошане (соцпартія) і Ласло Сасфалві Демократичний форум), щоб я не нервувала, тому що парламентарі знають, наскільки важливою є дана резолюція для угорських українців, Угорщини і для всієї України.

Для мене сьогодні найприємнішим є те, що нам вдалося об’єднати дії чотирьох партій, що вони під час голосування були одностайні, підтримали нас. І я бачила, як всі політики, котрі знають нас, вітально махали нам руками із зали. Навіть сам прем’єр-міністр Угорщини Петер Меддьєші дружнім жестом поздоровив нас. Для української меншини це є велика справи, але старалися ми не про себе, а для України, для нашої загальної патріотичної справи, і я горда за Угорщину надзвичайно, адже я завжди вірила у справжню українсько-угорську дружбу. За це я вдячна усьому угорському народу.

8 грудня ми плануємо розпочати серію заходів з нагоди 70-ї річниці голодомору в Україні. Відкриються вони виставкою в музеї терору у Будапешті. 9 грудня, у вівторок, відбудеться наукова конференція за участю відомих істориків з України й з-за кордону. Наступного дня влаштовуємо літургію в пам’ять жертв голодомору. Готуються інші заходи. Приємною новиною є те, що угорська влада підтримала наше прохання про будівництво пам’ятника жертвам голодомору, ми вже знайшли для нього підхоже місце у центрі Будапешта. Його виготовлення планується наступного року.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG