Київ, 25 листопада 2003 - Парламентська більшість не змогла зібрати потрібну кількість голосів, щоб президентський законопроект про направлення українського миротворчого контингенту для участі в місії ООН у Ліберії був схвалений. "За" проголосували 217 депутатів, "проти" – 126 із понад 400 депутатів, які зареєструвалися. Серед них члени усіх опозиційних фракцій, а також деякі депутати з парламентської більшості.
Головна інтрига полягала в тому, що до самого закінчення голосування достеменно не було відоме рішення тієї чи іншої парламентської фракції. Ось інтерв’ю, яке дав радіо "Свобода" перед початком пленарного засідання член фракції "Наша Україна", екс-віце-прем''єр Микола Жулинський: "Я особисто вважаю і знаю, що позиція нашої фракції, мабуть, буде такою, що послати миротворчий контингент від України в Ліберію – це наш і обов’язок моральний, який свідчить про те, що Україна займає послідовну і чітку позицію".
Тим не менше, коли справа дійшла до справи, жоден депутат з "Нашої України" не проголосував за законопроект. Так само зробили й фракції комуністів, соціалістів та БЮТ. І тепер українські вояки не полетять за океан віддавати тамтешнім селянам землю , цього разу, щоправда, не в оспіваній поетом Гренаді, а в Ліберії, де військові формування повстанців хочуть повалити легітимний тимчасовий уряд. Вони досягли в цій справі неабияких успіхів, і ООН тепер покладається лише на блакитні шоломи, яким доручено навести лад у країні. Сюди має прибути 15 тисяч миротворців з 23 держав – на сьогодні це найбільша миротворча міжнародна місія ООН. І серед них мало бути 350 українських вертольотчиків, а також 20 офіцерів миротворчого персоналу. І техніка: 14 гелікоптерів. З них 8 транспортних Мі-8 та 6 бойових Мі-24.
Міністр оборони України Євген Марчук так окреслив з трибуни Верховної Ради місію українських миротворців у Ліберії: "Завдання: перевезення персоналу місії та вантажів, ведення повітряного контролювання та спостереження, проведення пошуково-рятувальних операцій та медичної евакуації, надання вогневої підтримки піхотним підрозділам місії у разі нападу на них".
Слід зауважити, що в парламентарів викликав тривогу саме той факт, що українські миротворці в Ліберії серед іншого братимуть, по суті справи, участь у бойових операціях, надаючи з повітря вогневу підтримку наземним військам. На думку лідера комуністів Петра Симоненка, "там треба внести зміни до цієї угоди щодо направлення до Ліберії. Бо там записано можливість вогневої підтримки з повітря наземних операцій. А це участь уже в бойових діях, а це миротворчий контингент".
Головний же аргумент противників відправлення українських вертольотчиків до Ліберії був приблизно таким: гроші, які заробляє Міністерство оборони в миротворчих місіях ООН, не варті життів, які віддають за кордоном українські військовослужбовці. Україна задіяна у миротворчих операціях з 1992 року. Українські вояки зараз перебувають, зокрема, в Іраку, в Лівані, в Сьєрра-Леоне та в Косові. За цей час 27 військовиків загинуло і більш як 60 одержали поранення. І аргумент Євгена Марчука, що в мирному українському житті лише торік у Збройних Силах загинуло 146 військовослужбовців, а загалом з 1999 року – 735, не надихнув парламентарів на те, щоб потенційно збільшувати цю кількість, направляючи миротворців до Ліберії.
Окрім того, як зауважив народний депутат з фракції "Наша Україна" Володимир Яворівський, "в Ліберії ми не маємо жодних своїх інтересів. Якщо щодо Іраку ще можна сперечатися, там є певні наші національні інтереси, є певне навіть співтовариство, яке бере участь у цій акції, то Ліберія настільки далеко від проблем українських, і ми там нічого не заробляємо..."
До речі, і перший заступник міністра закордонних справ Володимир Єльченко, і глава оборонного відомства Євген Марчук повідомили парламентарям, що сума відшкодування Україні за 12-місячне надання ліберійського миротворчого контингенту складатиме півтора мільйони доларів щомісячно, їх виплачуватиме Секретаріат ООН. Тим не менше, потрібне урядові рішення депутатами ухвалене не було, і тепер прибічники відправлення українських вояків до Ліберії, як вони вже повідомили, боротимуться за винесення цього питання на повторне парламентське слухання.
Головна інтрига полягала в тому, що до самого закінчення голосування достеменно не було відоме рішення тієї чи іншої парламентської фракції. Ось інтерв’ю, яке дав радіо "Свобода" перед початком пленарного засідання член фракції "Наша Україна", екс-віце-прем''єр Микола Жулинський: "Я особисто вважаю і знаю, що позиція нашої фракції, мабуть, буде такою, що послати миротворчий контингент від України в Ліберію – це наш і обов’язок моральний, який свідчить про те, що Україна займає послідовну і чітку позицію".
Тим не менше, коли справа дійшла до справи, жоден депутат з "Нашої України" не проголосував за законопроект. Так само зробили й фракції комуністів, соціалістів та БЮТ. І тепер українські вояки не полетять за океан віддавати тамтешнім селянам землю , цього разу, щоправда, не в оспіваній поетом Гренаді, а в Ліберії, де військові формування повстанців хочуть повалити легітимний тимчасовий уряд. Вони досягли в цій справі неабияких успіхів, і ООН тепер покладається лише на блакитні шоломи, яким доручено навести лад у країні. Сюди має прибути 15 тисяч миротворців з 23 держав – на сьогодні це найбільша миротворча міжнародна місія ООН. І серед них мало бути 350 українських вертольотчиків, а також 20 офіцерів миротворчого персоналу. І техніка: 14 гелікоптерів. З них 8 транспортних Мі-8 та 6 бойових Мі-24.
Міністр оборони України Євген Марчук так окреслив з трибуни Верховної Ради місію українських миротворців у Ліберії: "Завдання: перевезення персоналу місії та вантажів, ведення повітряного контролювання та спостереження, проведення пошуково-рятувальних операцій та медичної евакуації, надання вогневої підтримки піхотним підрозділам місії у разі нападу на них".
Слід зауважити, що в парламентарів викликав тривогу саме той факт, що українські миротворці в Ліберії серед іншого братимуть, по суті справи, участь у бойових операціях, надаючи з повітря вогневу підтримку наземним військам. На думку лідера комуністів Петра Симоненка, "там треба внести зміни до цієї угоди щодо направлення до Ліберії. Бо там записано можливість вогневої підтримки з повітря наземних операцій. А це участь уже в бойових діях, а це миротворчий контингент".
Головний же аргумент противників відправлення українських вертольотчиків до Ліберії був приблизно таким: гроші, які заробляє Міністерство оборони в миротворчих місіях ООН, не варті життів, які віддають за кордоном українські військовослужбовці. Україна задіяна у миротворчих операціях з 1992 року. Українські вояки зараз перебувають, зокрема, в Іраку, в Лівані, в Сьєрра-Леоне та в Косові. За цей час 27 військовиків загинуло і більш як 60 одержали поранення. І аргумент Євгена Марчука, що в мирному українському житті лише торік у Збройних Силах загинуло 146 військовослужбовців, а загалом з 1999 року – 735, не надихнув парламентарів на те, щоб потенційно збільшувати цю кількість, направляючи миротворців до Ліберії.
Окрім того, як зауважив народний депутат з фракції "Наша Україна" Володимир Яворівський, "в Ліберії ми не маємо жодних своїх інтересів. Якщо щодо Іраку ще можна сперечатися, там є певні наші національні інтереси, є певне навіть співтовариство, яке бере участь у цій акції, то Ліберія настільки далеко від проблем українських, і ми там нічого не заробляємо..."
До речі, і перший заступник міністра закордонних справ Володимир Єльченко, і глава оборонного відомства Євген Марчук повідомили парламентарям, що сума відшкодування Україні за 12-місячне надання ліберійського миротворчого контингенту складатиме півтора мільйони доларів щомісячно, їх виплачуватиме Секретаріат ООН. Тим не менше, потрібне урядові рішення депутатами ухвалене не було, і тепер прибічники відправлення українських вояків до Ліберії, як вони вже повідомили, боротимуться за винесення цього питання на повторне парламентське слухання.
