Київ, 27 листопада 2003 - Деякі українські політики та громадські діячі заздалегідь почали відзначати встановлений Генеральною Асамблеєю ООН на 29 листопада міжнародний день солідарності з народом Палестини. У Києві відбулась присвячена цій події прес-конференція, на якій побував наш кореспондент Сергій Кисельов.
Як зауважила пошепки під час прес-конференції одна моя колега, коли б не знати, що на дворі листопад 2003 року, могло здатися, буцімто машина часу перенесла наразі на 20-25 років назад. Бо знову, як і тоді, ключовими словосполученнями, якими більшість промовців окреслювали близькосхідні проблеми, були "сіонізм" та "ізраїльська воєнщина", а антиамериканські пасажі відгонили часами "холодної війни". Схожість ця відчувалася не лише на слух, але й наочно, коли на лівому лацкані піджака головуючого, народного депутата, комуніста, керівника парламентської групи дружби "Україна-Палестина" Олександра Бондарчука виблискував не синьо-жовтий значок-прапорець Верховної Ради України, а червоно-синій: Верховної Ради Української РСР.
На висловлене журналістами здивування Олександр Бондарчук відповів: мовляв, то є "символ, мета, устремління, те, до чого ми йдемо: радянська влада в інтересах українського народу". Що стосується народу Палестини, то пан Бондарчук нагадав, що "західний берег ріки Йордан, Голанські висоти до сьогоднішнього дня зайняті ізраїльською воєнщиною. Якщо подивитися на історію цього конфлікту, то можна побачити, що головним його підпалювачем є міжнародний сіонізм. З його двома центрами: в Ізраїлі та у Вашингтоні. Держава Ізраїль , її було створено чисто сіоністською, й по сьогодні проводить таку політику. Сполучені Штати Америки, цей найближчий союзник Ізраїлю, надає їм всіляку допомогу".
А на запитання про ставлення до палестинських терористів-самогубців, що знищують мирних ізраїльських громадян, народний депутат України Олександр Бондарчук прирівняв їх до... героїв Великої Вітчизняної війни: "Коли приходили сюди з окупацією фашистські війська і пробували наводити порядок, то ми висаджували в повітря поліцаїв. Це був партизанський рух, і по сьогодні ми ходимо й покладаємо квіти на могили цих героїв. Я цих людей розумію!"
Своїм баченням щодо вирішення проблеми палестинського народу з присутніми поділився віце-президент по зв’язках з громадськістю Міжрегіональної академії управління персоналом Ігор Слісаренко – людина, яка торік опинилася в центрі скандалу, коли в часописі "Персонал", що він його редагував, з''явилася низка антисемітських публікацій.
Голова всеукраїнської партії миру та єдності Людмила Янковська висловила готовність стати посередником у палестинсько-ізраїльському протистоянні, заявивши, що "партія миру та єдності, виголошує свою солідарність з народом Палестини й готова очолити цю миротворчу місію – переговори між Аріелем Шароном та керівництвом Палестини. Тобто, виступити в ролі Матері Терези, так би мовити". До мирних переговорів закликав і голова громадської організації з гучною назвою "Міжнародний комітет із захисту прав людини" Ігор Данилов: "Ситуація в тому, що будь-який конфлікт, який відбувається між державами, має вирішуватися за столом переговорів. І лише мирним шляхом, не за столом, над яким літають снаряди або кулі, а саме мирно".
До цього слід додати, що загалом у 40-хвилинній прес-конференції взяли участь шестеро політичних та громадських діячів, які виступили перед сімома журналістами. Телекамер не було.
Як зауважила пошепки під час прес-конференції одна моя колега, коли б не знати, що на дворі листопад 2003 року, могло здатися, буцімто машина часу перенесла наразі на 20-25 років назад. Бо знову, як і тоді, ключовими словосполученнями, якими більшість промовців окреслювали близькосхідні проблеми, були "сіонізм" та "ізраїльська воєнщина", а антиамериканські пасажі відгонили часами "холодної війни". Схожість ця відчувалася не лише на слух, але й наочно, коли на лівому лацкані піджака головуючого, народного депутата, комуніста, керівника парламентської групи дружби "Україна-Палестина" Олександра Бондарчука виблискував не синьо-жовтий значок-прапорець Верховної Ради України, а червоно-синій: Верховної Ради Української РСР.
На висловлене журналістами здивування Олександр Бондарчук відповів: мовляв, то є "символ, мета, устремління, те, до чого ми йдемо: радянська влада в інтересах українського народу". Що стосується народу Палестини, то пан Бондарчук нагадав, що "західний берег ріки Йордан, Голанські висоти до сьогоднішнього дня зайняті ізраїльською воєнщиною. Якщо подивитися на історію цього конфлікту, то можна побачити, що головним його підпалювачем є міжнародний сіонізм. З його двома центрами: в Ізраїлі та у Вашингтоні. Держава Ізраїль , її було створено чисто сіоністською, й по сьогодні проводить таку політику. Сполучені Штати Америки, цей найближчий союзник Ізраїлю, надає їм всіляку допомогу".
А на запитання про ставлення до палестинських терористів-самогубців, що знищують мирних ізраїльських громадян, народний депутат України Олександр Бондарчук прирівняв їх до... героїв Великої Вітчизняної війни: "Коли приходили сюди з окупацією фашистські війська і пробували наводити порядок, то ми висаджували в повітря поліцаїв. Це був партизанський рух, і по сьогодні ми ходимо й покладаємо квіти на могили цих героїв. Я цих людей розумію!"
Своїм баченням щодо вирішення проблеми палестинського народу з присутніми поділився віце-президент по зв’язках з громадськістю Міжрегіональної академії управління персоналом Ігор Слісаренко – людина, яка торік опинилася в центрі скандалу, коли в часописі "Персонал", що він його редагував, з''явилася низка антисемітських публікацій.
Голова всеукраїнської партії миру та єдності Людмила Янковська висловила готовність стати посередником у палестинсько-ізраїльському протистоянні, заявивши, що "партія миру та єдності, виголошує свою солідарність з народом Палестини й готова очолити цю миротворчу місію – переговори між Аріелем Шароном та керівництвом Палестини. Тобто, виступити в ролі Матері Терези, так би мовити". До мирних переговорів закликав і голова громадської організації з гучною назвою "Міжнародний комітет із захисту прав людини" Ігор Данилов: "Ситуація в тому, що будь-який конфлікт, який відбувається між державами, має вирішуватися за столом переговорів. І лише мирним шляхом, не за столом, над яким літають снаряди або кулі, а саме мирно".
До цього слід додати, що загалом у 40-хвилинній прес-конференції взяли участь шестеро політичних та громадських діячів, які виступили перед сімома журналістами. Телекамер не було.
