Белград, 1 грудня 2003 – Патрiарх Павло й Синод СПЦ у листi до принца Олександра Карадьордевича, сина останнього югославського короля, стверджують, що монархiю пiвстолiття тому скасували в незаконний та суворий спосiб. Iєрархи зазначають, що династiя Карадьордевичiв вiдiграла дуже важливу роль в сербськiй iсторiї й додають, що в Сербiї “пiд президентською владою панувала незапам’ятана тиранiя”. Вони не пояснюють, котрого президента мають на увазi: Тiта чи Слободана Милошевича. Окремi газети з цього приводу нагадують, що СПЦ за часу влади Милошевича стала впливовим полiтичним чинником, що вона пiдтримувала його “завойовницькi походи”.
Бiльшiсть полiтичних дiячiв обережно ставиться до пропозицiї. На їхню думку, остаточне рiшення щодо неї мали б винести громадяни на референдумi. Цiкаво, що проти запровадження монархiї виступає як бiльшiсть центристських партiй, так i ультранацiоналiсти. Причина, ймовірно, в тому, що пан Олександр Карадьордевич, котрого називають принцем, так погано володiє сербською мовою, що люди смiються, коли вiн заговорить. Вiн народився у Великобританiї. Його батько зрiкся престолу наприкiнцi другої свiтової вiйни на вимогу захiдних союзникiв. До Сербiї Карадьордевич повернувся пiсля скинення режиму Милошевича. Тодiшня влада дала йому на користування колишнiй королiвський палац, котрий до того часу був офiцiйною державною резиденцiєю. Його величнiсть, як шістдесятилiтнього принца називають у Сербiї, час вiд часу влаштовує прийоми для сербської елiти й не втручається в полiтичнi справи. Нещодавно вiн звернувся до влади з вимогою вiддати йому палац, оскiльки йдеться про майно його батька. З цього приводу виникла суперечка з родичами, котрi стверджують, що вони є спiввласниками.
Сербська церква в минулому завжди була знаряддям в руках влади, як королiвської, так i комунiстичної. На думку оглядачiв, наразi iєрархiя виступила за монархiю для того, щоб продемонструвати свою незалежнiсть вiд виконавчої влади та свою прихильнiсть до традицiйних цiнностей, до яких колись належала й монархiя.
Вони висловлюють сподiвання, що державнi органи переглянуть рiшення про скасування монархії, і зазначають, що рiшення про її запровадження можна ухвалити на референдумi.
Бiльшiсть полiтичних дiячiв обережно ставиться до пропозицiї. На їхню думку, остаточне рiшення щодо неї мали б винести громадяни на референдумi. Цiкаво, що проти запровадження монархiї виступає як бiльшiсть центристських партiй, так i ультранацiоналiсти. Причина, ймовірно, в тому, що пан Олександр Карадьордевич, котрого називають принцем, так погано володiє сербською мовою, що люди смiються, коли вiн заговорить. Вiн народився у Великобританiї. Його батько зрiкся престолу наприкiнцi другої свiтової вiйни на вимогу захiдних союзникiв. До Сербiї Карадьордевич повернувся пiсля скинення режиму Милошевича. Тодiшня влада дала йому на користування колишнiй королiвський палац, котрий до того часу був офiцiйною державною резиденцiєю. Його величнiсть, як шістдесятилiтнього принца називають у Сербiї, час вiд часу влаштовує прийоми для сербської елiти й не втручається в полiтичнi справи. Нещодавно вiн звернувся до влади з вимогою вiддати йому палац, оскiльки йдеться про майно його батька. З цього приводу виникла суперечка з родичами, котрi стверджують, що вони є спiввласниками.
Сербська церква в минулому завжди була знаряддям в руках влади, як королiвської, так i комунiстичної. На думку оглядачiв, наразi iєрархiя виступила за монархiю для того, щоб продемонструвати свою незалежнiсть вiд виконавчої влади та свою прихильнiсть до традицiйних цiнностей, до яких колись належала й монархiя.
Вони висловлюють сподiвання, що державнi органи переглянуть рiшення про скасування монархії, і зазначають, що рiшення про її запровадження можна ухвалити на референдумi.
