Париж, 24 листопада 2003 року.
Ми знову повертаємося до французької столиці, де продовжуються дні пам’яти жертв однієї з найбільших трагедій 20 століття – організованого голодомору, внаслідок якого страшною смертю загинули мільйони українців. Як ми вже розповідали, минулої п’ятниці в Сорбонському університеті Парижа відбулася конференція “Голодомор 1932-33 років: геноцид, який належить визнати”. За результатами виступів учасники конференції ухвалили відповідну резолюцію.
Учасники конференції вважають, що “голод 1932-33 років в Україні був геноцидом, здійсненим комуністичним режимом Радянського Союзу проти української нації”.
“Тому ми підтримуємо прохання України, української діаспори і всіх тих, хто вимагає від міжнародної спільноти визнання цього голоду геноцидом. Ми просимо Національну Асамблею Французької Республіки, а також Європейський парламент визнати голод 1932-33 років геноцидом”,-заявили вони.
Жертв українського голодомору поминали в неділю в Соборі Паризької Богоматері, який французи називають Нотр-Дам. Перед цим українська громада організувала майже годинну ходу зі свічками, прапорами і транспарантами центральними вулицями Парижа від Української греко-католицької церкви до Нотр-Даму.
Свята Літургія, яка зібрала близько двох тисяч осіб, тривала дві години. Про рівень заходу свідчить те, що разом з українськими священиками обох конфесій і єпископом Гринчишиним співслужив архиєпископ Парижа кардинал Жан-Марі Люстіже, який виголосив проникливу промову.
Дивно було чути спів хору українського греко-католицького собору Святого Володимира в Нотр-Дамі, стіни якого звикли до інших звуків – звуків органа. А в суботу ввечері в іншій церкві – Нотр-Дам-дез-Анж – з великим успіхом пройшов концерт “Запалімо свічки пам’яті” паризького українського хору “Бористен”.
Хор “Бористен” складається майже виключно з французів, а керує ним українка Лідія Миколенко, народжена в Парижі.
Того самого вечора напередодні концерту з блискучою промовою виступив чи не найбільший друг українського народу у Франції, відомий історик Ален Безансон, член Інституту. Членів Інституту у Франції називають безсмертними.
Ми знову повертаємося до французької столиці, де продовжуються дні пам’яти жертв однієї з найбільших трагедій 20 століття – організованого голодомору, внаслідок якого страшною смертю загинули мільйони українців. Як ми вже розповідали, минулої п’ятниці в Сорбонському університеті Парижа відбулася конференція “Голодомор 1932-33 років: геноцид, який належить визнати”. За результатами виступів учасники конференції ухвалили відповідну резолюцію.
Учасники конференції вважають, що “голод 1932-33 років в Україні був геноцидом, здійсненим комуністичним режимом Радянського Союзу проти української нації”.
“Тому ми підтримуємо прохання України, української діаспори і всіх тих, хто вимагає від міжнародної спільноти визнання цього голоду геноцидом. Ми просимо Національну Асамблею Французької Республіки, а також Європейський парламент визнати голод 1932-33 років геноцидом”,-заявили вони.
Жертв українського голодомору поминали в неділю в Соборі Паризької Богоматері, який французи називають Нотр-Дам. Перед цим українська громада організувала майже годинну ходу зі свічками, прапорами і транспарантами центральними вулицями Парижа від Української греко-католицької церкви до Нотр-Даму.
Свята Літургія, яка зібрала близько двох тисяч осіб, тривала дві години. Про рівень заходу свідчить те, що разом з українськими священиками обох конфесій і єпископом Гринчишиним співслужив архиєпископ Парижа кардинал Жан-Марі Люстіже, який виголосив проникливу промову.
Дивно було чути спів хору українського греко-католицького собору Святого Володимира в Нотр-Дамі, стіни якого звикли до інших звуків – звуків органа. А в суботу ввечері в іншій церкві – Нотр-Дам-дез-Анж – з великим успіхом пройшов концерт “Запалімо свічки пам’яті” паризького українського хору “Бористен”.
Хор “Бористен” складається майже виключно з французів, а керує ним українка Лідія Миколенко, народжена в Парижі.
Того самого вечора напередодні концерту з блискучою промовою виступив чи не найбільший друг українського народу у Франції, відомий історик Ален Безансон, член Інституту. Членів Інституту у Франції називають безсмертними.
