Київ, 4 грудня 2003 року.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”. Експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Культура асоціюється, передусім, з накопиченням, збиранням, ріжного роду фіксаціями: явищ, подій, текстів, голосів, міміки, інтонацій, ейфорії графомана, розпачу генія, пилюги здійнятої чоботами армій та зляганням гейші з самураєм на витонченій гравюрі японського митця...
Відсутність подібного до патології інстинкту накопичення грозить тотальним здичавінням гомо-сапієнса, закостенінням мозку та поверненням до печери.
Нинішня “Альтернатива” у наведений контекст спробує поставити проблему збереження фондів українського державного радіо. Зокрема таку важливу їх частину, як радіовистави.
Наш колега Володимир Просянов записав розмову із заслуженим діячем культури Ніною Новоселицькою, директором третьої програми українського радіо “Культура” Леонідом Даценком та радіожурналістом Миколою Амосовим. Модерує Надія Шерстюк. Автор програми Андрій Охрімович.
Автор
З того часу Мотря почала прясти починки собі окремо та ховати в свою скриню.
Кайдашиха
Навіщо ти, Мотре, ховаєш починки в свою скриню?
Мотря
На те, що треба. Не буду ж їх їсти.
Кайдашиха
Що ж ти з ними думаєш робити?
Мотря
Помотаю на мотовило, усную та вироблю собі тонкого полотна на сорочки. Може, хтось і під мої боки підстелить подушки.
Кайдашиха
То це ти думаєш збиратися на своє хазяйство моїм прядивом?
Мотря
Прядиво таке ваше, як і моє. Хіба я не прала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці? Може, більш од вас.
Кайдашиха
Дай сюди мотовило. Це не твоє, а моє. Принеси від свого батька та мотай, про мене, свої жили.
Мотря
Ба, не дам.
Кайдашиха
Хіба будемо битися чи що? Дай. Дай.
Мотря
Ба, не дам.
Кайдашиха
Дай, кажу тобі.
Мотря
Не дам.
Кайдашиха
Дай.
Мотря
Не дам.
Автор
На ґвалт позбігалися чоловіки. Серед хати стояли свекруха і невістка і сіпали кожна до себе мотовило.
Кайдашиха
Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш.
Мотря
Одчепіться, бо й я вмію пхатися.
Кайдаш
Чи ви подуріли сьогодні, чи показилися? Та й киньте мотовило.
Хлопець
Це вони, мабуть, у хрещика грають.
Кайдаш
Це й добра іграшка. Та й вкиньте мотовило, бо й так і впечу обох по спині кочергою.
Андрій Охрімович
Це був уривок з радіовистави за повістю Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. В ролі старого Кайдаша незабутній Микола Яковченко, один з кращих комедійних акторів України. Помер митець у вересні сімдесят четвертого року.
Ну, а ми з вами продовжуємо міркувати над таким явищем української культури, як радіоспектакль. Багатьом жанр цей видається старомодним, себто таким, який не годен відбутися на ФМ діапазонах. Мовляв, основний слухач там багатий дядечко за кермом дорогого авто та тінейджери з міні-приймачами на пасках, а їх цілком задовольняє радіо “Шансон”.
Тим не менше існує світовий досвід зі знаком плюс. Говорить заслужений діяч культури Ніна Новоселицька.
Ніна Новоселицька
Ви знаєте, світовий досвід є, але я не вважаю, що ми маємо повторювати світовий досвід. Наприклад, в Англії дуже поширена радіодраматургія, а театральні вистави вони записують лише тоді, якщо це події.
Але ми маємо пишатися своїм досвідом, бо український радіотеатр – це така велика місія. Якщо навіть немає цього десь, а ми це мали і матимемо, то можемо цим пишатися - це наш український здобуток. Тому в цьому просторі великому українського радіотеатру є великі імена акторів і режисерів, які зберігає цей радіотеатр. Такі, як Гнат Юра, Костянтин Хохлов, Володимир Неллі, і ті, що живуть зараз (Володимир Оглоблін та інші). Є такі люди на цій ниві, які відкривали новітній підхід до радіо, тому в нашому репертуарі є і І.Франко, Л.Україна і Л.М.Толстой, А.М.Чехов, і Кальдерон, Расін, Корнель. Який ще театр може похвалитися тим, що у нього в репертуарі є Мольєр, Расін, Корнель?
Радіо було чи не першим, хто повертав народові Куліша Пантелеймона, бо ми зробили “Чорну раду” в двох частинах в постановці В.Опанасенка з великою музикою В.Губи із чудовим виконанням ролі автора (тут ми зберегли автора, бо це проза велика) Богданом Ступкою.
Я можу називати багато імен, які прикрашають скарбницю театральної фонотеки українського радіо, які сьогодні, на жаль, не приходять чи майже не приходять до слухача.
Андрій Охрімович
Стосовно радіоспектаклів, директор третьої програми українського радіо “Культура” Леонід Даценко вважає, що найпроблематичнішим сьогодні є використання творів, які у радянський час робилися на політичне замовлення. Щось подібне до опери про бульдозериста закоханого в доярку. Діалог тіпа: -
Одарко! -
Га! -
Подай ключ на тридцять два...
Ну і таке інше.
Леонід Даценко
Якщо говорити про радіоспектаклі і ставити запитання, чому їх стало менше сьогодні у наших програмах, то тут лежить причина на поверхні. Я спеціально відклав декілька справді цікавих спектаклів, які належать до золотого фонду українського радіо на потім, щоб якимсь чином їх адаптувати до нової сітки і подарувати радіослухачам ту насолоду і те відкриття, яке мають і зберігають у собі безліч радіоспектаклів. Але, якщо на те пішло, то їх і не так багато: лише півсотні таких, які можна було б сьогодні пропонувати радіослухачам.
Володимир Просянов
А справді, що це дійсно золотий фонд?
Леонід Даценко
Це дійсно золотий фонд. Переважна більшість, записаних в радянський час, просякнутих ідеологією від початку і до кінця. Іншого і не могло бути.
Автор
Кайдаш вихопив із їх рук мотовило і потрощив його на цурпалочки.
Кайдаш
Чого ви лаєтесь? Чого ви сваритесь? Господи! Сьогодні свята п’ятниця, а вони тобі, наче на злість, тільки до гріха доводять. Нащо тобі, Мотре, те мотовило?
Мотря
Буду свої починки мотати. Одначе у вас доброї сорочки не заслужиш.
Кайдашиха
Вона хоче прясти полотно нарізно від нас.
Карпо
Ставте, тато, мерщій хату через сіни.
Кайдаш
Ти б краще свою жінку приборкав, щоб не так високо літала.
Карпо
Хіба моя жінка курка, щоб я їй крила обкарнав?
Кайдаш
Карпе, не дратуй мене, коли хочеш, щоб і в тебе була ціла чуприна!
Карпо
Далеко вам до моєї чуприни! Мати кривдять жінку, а ви мене!
Кайдаш
Хто ж тебе зобижає? Хіба я тобі їсти не даю?
Карпо
А хіба ви хоч дали мені копійку в руки? Я роблю, а ви... Ви гроші в свою скриню ховаєте.
Кайдаш
Ну навіщо тобі гроші? Хіба хочеш їх пропить.
Карпо
А хоч би пропить. Яке вам до того діло?
Кайдаш
І-і-і. То ти мене на старість будеш учити?
Карпо
Тато, не лізьте.
Кайдаш
Я поб’ю на тобі всі мотовила на трісочки. Я тобі вперед твоєї жінки...
Карпо
Тато... Тато, не бийтеся... Не лізь, бо задушу, Іродова душе.
Андрій Охрімович
Це був ще один уривок з радіовистави за повістю Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”.
Поряд з творчими проблемами з’явилися і технологічні. Багато цікавих записів: літературних, театральних, музичних втрачається через низьку якість магнітної стрічки. Творча група на чолі з радіожурналістом Миколою Амосовим приступила до перенесення на компакт диски найцінніших записів українського радіо. Однак пан Амосов, маючи за плечима консерваторію і тонке відчуття звуку вважає, що компакт-диск за якістю звучання поки що не перевищує запис на хорошій професійній стрічці.
Микола Амосов
Модно зараз переносити на цикл. Ми зараз з вами також зараз, спілкуючись, заносимо це інтерв’ю на цикловий носій – міні-диск. Але, виявляється, він абсолютно не придатний для того, щоб на ньому зберігати художні записи, бо там ступінь утискання звуку дуже великий. Тобто для репортажу це може бути, а для наших записів, художніх записів, для того, щоб, наприклад, представити симфонічний оркестр чи навіть голос людський з художнім словом чи з піснею, на жаль, він не здатний цього зробити.
Більше того, я думаю, що і компакт-диск буде технологічно видозмінюватися в процесі НТР постійно.
Володимир Просянов
А тим часом ви спостерігаєте, що компакт-диск не може передати багатства звучання оркестру...
Микола Амосов
Ні, він кращий. Як на мене (я людина певною мірою старомодна), найкращі записи все ж таки аналоги. Більше того, найвишуканіша, найбагатша апаратура для звукозапису – це все аналоги техніки без використання жодного транзистору і тих же мікросхем. На величезних лампах. Вони коштують дуже багато тисяч доларів.
Коротше кажучи, найдорожча і найвишуканіше апаратура, вона, звичайно, - аналог. Звучання пластинки, отого фізичного носія, дуже простого, виявляється, на гарному устаткуванні, з гарною обробкою значно краще передає художні відтінки музичні, голос...
Ніхто на світі ще не довів, що запис на плівці гірший, аніж запис на компакт-диску, тим більше на міні-диску. На цифрових носіях з’являється такий неприродній ефект...
Володимир Просянов
Якийсь металевий, дистильований присмак.
Микола Амосов
Так. Я хотів би також сказати, що проблема із збереженням запису в нас фактично виникла в 1995-му році, тому що саме того року об’єднання “Сфема” (Шостка) поставила українському радіо величезну партію бракованої плівки. От і все.
Не знаю, як її там приймали, і яким чином вона потрапила в обіг наш виробничий, але з часом виявилося, що вона просто почала сипатися. А ті записи, які були здійснені в 50-60-х роках на старій плівці, навіть недосконалій з нинішньої технічної точки зору, виявилися чудовими.
Надія Шерстюк
На цьому все. Творили нинішню “Альтернативу” наш колега Володимир Просянов, заслужений діяч культури Ніна Новоселицька, директор третьої програми українського радіо “Культура” Леонід Даценко та радіожурналіст Микола Амосов. Модерувала Надія Шерстюк. Автор програми Андрій Охрімович.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”. Експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Культура асоціюється, передусім, з накопиченням, збиранням, ріжного роду фіксаціями: явищ, подій, текстів, голосів, міміки, інтонацій, ейфорії графомана, розпачу генія, пилюги здійнятої чоботами армій та зляганням гейші з самураєм на витонченій гравюрі японського митця...
Відсутність подібного до патології інстинкту накопичення грозить тотальним здичавінням гомо-сапієнса, закостенінням мозку та поверненням до печери.
Нинішня “Альтернатива” у наведений контекст спробує поставити проблему збереження фондів українського державного радіо. Зокрема таку важливу їх частину, як радіовистави.
Наш колега Володимир Просянов записав розмову із заслуженим діячем культури Ніною Новоселицькою, директором третьої програми українського радіо “Культура” Леонідом Даценком та радіожурналістом Миколою Амосовим. Модерує Надія Шерстюк. Автор програми Андрій Охрімович.
Автор
З того часу Мотря почала прясти починки собі окремо та ховати в свою скриню.
Кайдашиха
Навіщо ти, Мотре, ховаєш починки в свою скриню?
Мотря
На те, що треба. Не буду ж їх їсти.
Кайдашиха
Що ж ти з ними думаєш робити?
Мотря
Помотаю на мотовило, усную та вироблю собі тонкого полотна на сорочки. Може, хтось і під мої боки підстелить подушки.
Кайдашиха
То це ти думаєш збиратися на своє хазяйство моїм прядивом?
Мотря
Прядиво таке ваше, як і моє. Хіба я не прала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці? Може, більш од вас.
Кайдашиха
Дай сюди мотовило. Це не твоє, а моє. Принеси від свого батька та мотай, про мене, свої жили.
Мотря
Ба, не дам.
Кайдашиха
Хіба будемо битися чи що? Дай. Дай.
Мотря
Ба, не дам.
Кайдашиха
Дай, кажу тобі.
Мотря
Не дам.
Кайдашиха
Дай.
Мотря
Не дам.
Автор
На ґвалт позбігалися чоловіки. Серед хати стояли свекруха і невістка і сіпали кожна до себе мотовило.
Кайдашиха
Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш.
Мотря
Одчепіться, бо й я вмію пхатися.
Кайдаш
Чи ви подуріли сьогодні, чи показилися? Та й киньте мотовило.
Хлопець
Це вони, мабуть, у хрещика грають.
Кайдаш
Це й добра іграшка. Та й вкиньте мотовило, бо й так і впечу обох по спині кочергою.
Андрій Охрімович
Це був уривок з радіовистави за повістю Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. В ролі старого Кайдаша незабутній Микола Яковченко, один з кращих комедійних акторів України. Помер митець у вересні сімдесят четвертого року.
Ну, а ми з вами продовжуємо міркувати над таким явищем української культури, як радіоспектакль. Багатьом жанр цей видається старомодним, себто таким, який не годен відбутися на ФМ діапазонах. Мовляв, основний слухач там багатий дядечко за кермом дорогого авто та тінейджери з міні-приймачами на пасках, а їх цілком задовольняє радіо “Шансон”.
Тим не менше існує світовий досвід зі знаком плюс. Говорить заслужений діяч культури Ніна Новоселицька.
Ніна Новоселицька
Ви знаєте, світовий досвід є, але я не вважаю, що ми маємо повторювати світовий досвід. Наприклад, в Англії дуже поширена радіодраматургія, а театральні вистави вони записують лише тоді, якщо це події.
Але ми маємо пишатися своїм досвідом, бо український радіотеатр – це така велика місія. Якщо навіть немає цього десь, а ми це мали і матимемо, то можемо цим пишатися - це наш український здобуток. Тому в цьому просторі великому українського радіотеатру є великі імена акторів і режисерів, які зберігає цей радіотеатр. Такі, як Гнат Юра, Костянтин Хохлов, Володимир Неллі, і ті, що живуть зараз (Володимир Оглоблін та інші). Є такі люди на цій ниві, які відкривали новітній підхід до радіо, тому в нашому репертуарі є і І.Франко, Л.Україна і Л.М.Толстой, А.М.Чехов, і Кальдерон, Расін, Корнель. Який ще театр може похвалитися тим, що у нього в репертуарі є Мольєр, Расін, Корнель?
Радіо було чи не першим, хто повертав народові Куліша Пантелеймона, бо ми зробили “Чорну раду” в двох частинах в постановці В.Опанасенка з великою музикою В.Губи із чудовим виконанням ролі автора (тут ми зберегли автора, бо це проза велика) Богданом Ступкою.
Я можу називати багато імен, які прикрашають скарбницю театральної фонотеки українського радіо, які сьогодні, на жаль, не приходять чи майже не приходять до слухача.
Андрій Охрімович
Стосовно радіоспектаклів, директор третьої програми українського радіо “Культура” Леонід Даценко вважає, що найпроблематичнішим сьогодні є використання творів, які у радянський час робилися на політичне замовлення. Щось подібне до опери про бульдозериста закоханого в доярку. Діалог тіпа: -
Одарко! -
Га! -
Подай ключ на тридцять два...
Ну і таке інше.
Леонід Даценко
Якщо говорити про радіоспектаклі і ставити запитання, чому їх стало менше сьогодні у наших програмах, то тут лежить причина на поверхні. Я спеціально відклав декілька справді цікавих спектаклів, які належать до золотого фонду українського радіо на потім, щоб якимсь чином їх адаптувати до нової сітки і подарувати радіослухачам ту насолоду і те відкриття, яке мають і зберігають у собі безліч радіоспектаклів. Але, якщо на те пішло, то їх і не так багато: лише півсотні таких, які можна було б сьогодні пропонувати радіослухачам.
Володимир Просянов
А справді, що це дійсно золотий фонд?
Леонід Даценко
Це дійсно золотий фонд. Переважна більшість, записаних в радянський час, просякнутих ідеологією від початку і до кінця. Іншого і не могло бути.
Автор
Кайдаш вихопив із їх рук мотовило і потрощив його на цурпалочки.
Кайдаш
Чого ви лаєтесь? Чого ви сваритесь? Господи! Сьогодні свята п’ятниця, а вони тобі, наче на злість, тільки до гріха доводять. Нащо тобі, Мотре, те мотовило?
Мотря
Буду свої починки мотати. Одначе у вас доброї сорочки не заслужиш.
Кайдашиха
Вона хоче прясти полотно нарізно від нас.
Карпо
Ставте, тато, мерщій хату через сіни.
Кайдаш
Ти б краще свою жінку приборкав, щоб не так високо літала.
Карпо
Хіба моя жінка курка, щоб я їй крила обкарнав?
Кайдаш
Карпе, не дратуй мене, коли хочеш, щоб і в тебе була ціла чуприна!
Карпо
Далеко вам до моєї чуприни! Мати кривдять жінку, а ви мене!
Кайдаш
Хто ж тебе зобижає? Хіба я тобі їсти не даю?
Карпо
А хіба ви хоч дали мені копійку в руки? Я роблю, а ви... Ви гроші в свою скриню ховаєте.
Кайдаш
Ну навіщо тобі гроші? Хіба хочеш їх пропить.
Карпо
А хоч би пропить. Яке вам до того діло?
Кайдаш
І-і-і. То ти мене на старість будеш учити?
Карпо
Тато, не лізьте.
Кайдаш
Я поб’ю на тобі всі мотовила на трісочки. Я тобі вперед твоєї жінки...
Карпо
Тато... Тато, не бийтеся... Не лізь, бо задушу, Іродова душе.
Андрій Охрімович
Це був ще один уривок з радіовистави за повістю Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”.
Поряд з творчими проблемами з’явилися і технологічні. Багато цікавих записів: літературних, театральних, музичних втрачається через низьку якість магнітної стрічки. Творча група на чолі з радіожурналістом Миколою Амосовим приступила до перенесення на компакт диски найцінніших записів українського радіо. Однак пан Амосов, маючи за плечима консерваторію і тонке відчуття звуку вважає, що компакт-диск за якістю звучання поки що не перевищує запис на хорошій професійній стрічці.
Микола Амосов
Модно зараз переносити на цикл. Ми зараз з вами також зараз, спілкуючись, заносимо це інтерв’ю на цикловий носій – міні-диск. Але, виявляється, він абсолютно не придатний для того, щоб на ньому зберігати художні записи, бо там ступінь утискання звуку дуже великий. Тобто для репортажу це може бути, а для наших записів, художніх записів, для того, щоб, наприклад, представити симфонічний оркестр чи навіть голос людський з художнім словом чи з піснею, на жаль, він не здатний цього зробити.
Більше того, я думаю, що і компакт-диск буде технологічно видозмінюватися в процесі НТР постійно.
Володимир Просянов
А тим часом ви спостерігаєте, що компакт-диск не може передати багатства звучання оркестру...
Микола Амосов
Ні, він кращий. Як на мене (я людина певною мірою старомодна), найкращі записи все ж таки аналоги. Більше того, найвишуканіша, найбагатша апаратура для звукозапису – це все аналоги техніки без використання жодного транзистору і тих же мікросхем. На величезних лампах. Вони коштують дуже багато тисяч доларів.
Коротше кажучи, найдорожча і найвишуканіше апаратура, вона, звичайно, - аналог. Звучання пластинки, отого фізичного носія, дуже простого, виявляється, на гарному устаткуванні, з гарною обробкою значно краще передає художні відтінки музичні, голос...
Ніхто на світі ще не довів, що запис на плівці гірший, аніж запис на компакт-диску, тим більше на міні-диску. На цифрових носіях з’являється такий неприродній ефект...
Володимир Просянов
Якийсь металевий, дистильований присмак.
Микола Амосов
Так. Я хотів би також сказати, що проблема із збереженням запису в нас фактично виникла в 1995-му році, тому що саме того року об’єднання “Сфема” (Шостка) поставила українському радіо величезну партію бракованої плівки. От і все.
Не знаю, як її там приймали, і яким чином вона потрапила в обіг наш виробничий, але з часом виявилося, що вона просто почала сипатися. А ті записи, які були здійснені в 50-60-х роках на старій плівці, навіть недосконалій з нинішньої технічної точки зору, виявилися чудовими.
Надія Шерстюк
На цьому все. Творили нинішню “Альтернативу” наш колега Володимир Просянов, заслужений діяч культури Ніна Новоселицька, директор третьої програми українського радіо “Культура” Леонід Даценко та радіожурналіст Микола Амосов. Модерувала Надія Шерстюк. Автор програми Андрій Охрімович.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Говорить радіо “Свобода”.
