Белград, 8 грудня 2003 – У Приштинi, головному мiстi Косова, протягом вихiдних вiдбулася наукова конференція, присвячена навчанню iсторiї в початкових й середнiх школах в провiнцiї. В її роботi взяли участь iсторики та представники неурядових органiзацiй з Албанiї, Словенiї, Болгарiї, Хорватiї, Грецiї, Македонiї та Сербiї i Чорногорiї. Представники косовської влади висловили незадоволення фактом, що дослiдження пiдручникiв проведено без їхньої участi. Косовськi серби бойкотували конференцiю, пояснюючи це вiдсутнiстю офiцiйних представникiв Белграда.
Закордоннi вченi зазначають, що вiйна, яка завершилася чотири роки тому, ще триває на сторiнках пiдручникiв. Науковцiв, зокрема, дивують розбiжностi мiж албанськомовними й сербськомовними пiдручниками, в яких мова йде про тi самi подiї. На їхню думку, нормалiзацiя мiжетнiчних вiдносин у провiнцiї обумовлена виваженим ставленням до фактiв і процесiв ближчого й дальшого минулого.
Таких самих висновкiв можна дiйти на пiдставi порівняння пiдручникiв у Сербiї та Хорватiї, тим паче в Боснiї i Герцеговинi, де в боснякiв є своя, в сербiв своя, в хорватiв своя iсторiя. Дiти босняцької й хорватської нацiональностi повиннi знати, що їхня країна на початку дев’яностих рокiв була жертвою великосербської агресiї. А в сербських пiдручниках чорним по бiлому пише, що серби в той же час боролися за свободу. Через це окремi експерти вважають, що в повоєннi роки треба було запровадити й свого роду освiтнiй протекторат. Iншими словами, провести ревiзiю навчальних програм і викреслити з них усi нацiоналiстичнi й шовiнiстичнi елементи. Якщо мiжнародне спiвтовариство втручається в полiтику й економiку країн екс-Югославiї, чому не мало б права втручатися i в таку делiкатну справу як освiта? Таке запитання закордонних вчених викликає обурення тих, хто вважає себе патрiотами. На їхню думку, iсторiя має бути недоторканною нацiональною святинею.
А незалежнi експерти зазначають, що саме обожнювання iсторiї свого часу розбурхало нацiональнi пристастi, якi призвели до кривавих вiйн.
Закордоннi вченi зазначають, що вiйна, яка завершилася чотири роки тому, ще триває на сторiнках пiдручникiв. Науковцiв, зокрема, дивують розбiжностi мiж албанськомовними й сербськомовними пiдручниками, в яких мова йде про тi самi подiї. На їхню думку, нормалiзацiя мiжетнiчних вiдносин у провiнцiї обумовлена виваженим ставленням до фактiв і процесiв ближчого й дальшого минулого.
Таких самих висновкiв можна дiйти на пiдставi порівняння пiдручникiв у Сербiї та Хорватiї, тим паче в Боснiї i Герцеговинi, де в боснякiв є своя, в сербiв своя, в хорватiв своя iсторiя. Дiти босняцької й хорватської нацiональностi повиннi знати, що їхня країна на початку дев’яностих рокiв була жертвою великосербської агресiї. А в сербських пiдручниках чорним по бiлому пише, що серби в той же час боролися за свободу. Через це окремi експерти вважають, що в повоєннi роки треба було запровадити й свого роду освiтнiй протекторат. Iншими словами, провести ревiзiю навчальних програм і викреслити з них усi нацiоналiстичнi й шовiнiстичнi елементи. Якщо мiжнародне спiвтовариство втручається в полiтику й економiку країн екс-Югославiї, чому не мало б права втручатися i в таку делiкатну справу як освiта? Таке запитання закордонних вчених викликає обурення тих, хто вважає себе патрiотами. На їхню думку, iсторiя має бути недоторканною нацiональною святинею.
А незалежнi експерти зазначають, що саме обожнювання iсторiї свого часу розбурхало нацiональнi пристастi, якi призвели до кривавих вiйн.
