Угорщина, 10 грудня 2003 – Несподіваних висновків дійшли цими днями на одному з останніх засідань члени клубу рунічного письма з міста Ерд на південь від Будапешта. Вони переконані, що клинопис (засіб передачі інформації на глиняних табличках) існував задовго до шумерів, жителів древньої країни в Південному Дворіччі на території сучасного Іраку. Користувалися ним на тисячу років раніше мешканці одного з древніх поселень у Трансильванії.
Рунічними знаками, як відомо з історії, користувалися в давнину германські племена. Крім них, цим письмом також послуговувалися тюркські народи й угорські коліна. Зазвичай рунічні тексти писали стопчиками. Хтось із дослідників свого часу зауважив, що руни є ніби своєрідним північним клинописом, хоча це порівняння трошки кульгає. Адже північні племена робили зарубки за допомогою гострого леза на металевих пластинах або дерев’яних дощечках, а шумери в межиріччі річок Тигру та Євфрату користувалися гострими паличками з дерева і глинятими табличками. Але це деталі, які не розз’єднують дослідників, а радше загострюють їхню увагу на предметі вивчення.
Отож на початку 60-х років минулого століття румунський археолог Н.Власса випадково натрапив на три глиняні таблички в районі населеного пункту Татарлак у Трансильванії. Він досліджував древні поселення на березі річки Марош ( тут і далі подаються угорські назви, оскільки Трансильванія на протязі кількох століть входила до складу Угорщини, й угорська преса за традицією вживає старі топоніми). Знахідки Власси дуже нагадували шумерські писемні пам’ятки. Таблицям було не менше 6 тис. років, як виявилося згодом. На них зображені ритуальні образи, так звана тотемна символіка, до якої нерідко вдавалися й мешканці шумерського Межиріччя. Такого висновку дійшли відомі шумерознавці Борис Перлов і Александер Кіфісін.
Вже тоді постало запитання: а як могли потрапити шумери до південних Карпат, якщо вони жили майже на десять століть пізніше та й відстань між Близьким Сходом і Центральною Європою була чималою?
З підручників історії довідуємося, що перші пам’ятки писемності в долині річок Тигру і Євфрату датуються ІІІ тисячоліттям до нашої ери. Тобто це було майже 5 тис. років тому на території древньої держави Урук (до речі, звідси походить і назва нинішнього Іраку). Водночас наймодерніший метод обробки глиняних таблиць з Татарлаку ізотопами вуглецю С-14 показав, що знахідки археолога Власси старші від шумерських на цілу тисячу років. Якщо прилади не підводять і це правда, то на археологів чекає справжня сенсація. Можливо, дійсно першими винайшли клинопис не шумери, а мешканці Центральної Європи. Так і хочеться перекинути логічний місток на українське Трипілля, від якого з Трансильванії майже рукою подати, адже в той час ці культурні пласти могли бути цілком дотичні один до одного. Німецький шумеролог Адам Фалькенштейн висловив припущення, що трансильванські таблички ніби вплинули на шумерське письмо. Але інший закордонний археолог М.С.Гуд заперечує. Він каже, що древні трансильванці ніби скопіювали від шумерських купців деякі символи і що зображення на таблицях Власси аж ніяк не є письмом.
Можливо, дослідникам так так ніколи і не вдасться довідатись, ким насправді були мешканці поселення на березі річки Марош 6 тис. літ тому. Однак фактом є те, що ентузіасти рунічного письма з Угорщини розшифрували текст трансильванських таблиць, згідно з правилами рунічного читання. Там, зокрема, написано: “ Цією стороною приходить Бог на світанку”. Інший запис сповіщає:” У смузі Раку за десятьма ділянками”. Кінець фрази.
Рунічними знаками, як відомо з історії, користувалися в давнину германські племена. Крім них, цим письмом також послуговувалися тюркські народи й угорські коліна. Зазвичай рунічні тексти писали стопчиками. Хтось із дослідників свого часу зауважив, що руни є ніби своєрідним північним клинописом, хоча це порівняння трошки кульгає. Адже північні племена робили зарубки за допомогою гострого леза на металевих пластинах або дерев’яних дощечках, а шумери в межиріччі річок Тигру та Євфрату користувалися гострими паличками з дерева і глинятими табличками. Але це деталі, які не розз’єднують дослідників, а радше загострюють їхню увагу на предметі вивчення.
Отож на початку 60-х років минулого століття румунський археолог Н.Власса випадково натрапив на три глиняні таблички в районі населеного пункту Татарлак у Трансильванії. Він досліджував древні поселення на березі річки Марош ( тут і далі подаються угорські назви, оскільки Трансильванія на протязі кількох століть входила до складу Угорщини, й угорська преса за традицією вживає старі топоніми). Знахідки Власси дуже нагадували шумерські писемні пам’ятки. Таблицям було не менше 6 тис. років, як виявилося згодом. На них зображені ритуальні образи, так звана тотемна символіка, до якої нерідко вдавалися й мешканці шумерського Межиріччя. Такого висновку дійшли відомі шумерознавці Борис Перлов і Александер Кіфісін.
Вже тоді постало запитання: а як могли потрапити шумери до південних Карпат, якщо вони жили майже на десять століть пізніше та й відстань між Близьким Сходом і Центральною Європою була чималою?
З підручників історії довідуємося, що перші пам’ятки писемності в долині річок Тигру і Євфрату датуються ІІІ тисячоліттям до нашої ери. Тобто це було майже 5 тис. років тому на території древньої держави Урук (до речі, звідси походить і назва нинішнього Іраку). Водночас наймодерніший метод обробки глиняних таблиць з Татарлаку ізотопами вуглецю С-14 показав, що знахідки археолога Власси старші від шумерських на цілу тисячу років. Якщо прилади не підводять і це правда, то на археологів чекає справжня сенсація. Можливо, дійсно першими винайшли клинопис не шумери, а мешканці Центральної Європи. Так і хочеться перекинути логічний місток на українське Трипілля, від якого з Трансильванії майже рукою подати, адже в той час ці культурні пласти могли бути цілком дотичні один до одного. Німецький шумеролог Адам Фалькенштейн висловив припущення, що трансильванські таблички ніби вплинули на шумерське письмо. Але інший закордонний археолог М.С.Гуд заперечує. Він каже, що древні трансильванці ніби скопіювали від шумерських купців деякі символи і що зображення на таблицях Власси аж ніяк не є письмом.
Можливо, дослідникам так так ніколи і не вдасться довідатись, ким насправді були мешканці поселення на березі річки Марош 6 тис. літ тому. Однак фактом є те, що ентузіасти рунічного письма з Угорщини розшифрували текст трансильванських таблиць, згідно з правилами рунічного читання. Там, зокрема, написано: “ Цією стороною приходить Бог на світанку”. Інший запис сповіщає:” У смузі Раку за десятьма ділянками”. Кінець фрази.
