Варшава, 10 грудня 2003 року.
Володимир Павлів
Сьогодні у середу, в польському місті Торуні, а точніше в місцевому університеті імені Коперника, завершили свою роботу учасники Других українських днів. Упродовж двох днів студенти університету та всі охочі торуняни взяли участь у дискусіях про сучасну Україну та польсько-українські стосунки, переглянули документальні фільми про “Волинську трагедію” та “Акцію Вісла”, а також виставку фотографій та документів, присвячену долі військовослужбовців так званої “Петлюрівської армії”, що їх у 1920-му році було інтерновано у сусідньому містечку Александрув Куявський.
Торунь належить до тих регіонів Польщі, де мешкає зовсім небагато українців. Однак, як виявилося, для того, щоб організувати тут якийсь захід на тему України, вистачило трьох осіб: двох студентів українського походження з відділення Міжнародних відносин та їхнього викладача історії, теж етнічного українця. Доктор Еміліан Вішка добре знаний як дослідник долі солдат і офіцерів “петлюрівської армії”, що їх понад 5 тисяч було інтерновано тут після підписання у 1920 році мирної угоди між Польщею та Радянською Росією. Доктор Вішка був також одним із головних активістів відновлення у 1993-му році на місці колишнього табору для інтернованих українців меморіального пам’ятника у вигляді насипної козацької могили.
Тому два студенти українського походження Павло Кост та Ярослав Мащак мали суттєву підтримку свого викладача для започаткування постійного польсько-українського діалогу в університеті.
Започатковані ними при підтримці викладачів та керівництва університету рік тому Українські дні стали не лише періодичною культурною акцією, яку проводять раз на рік, а крім того започаткували у викладачів та студентів університету імені Коперника поважніше зацікавлення співпрацею з Україною. За період, який минув від проведення перших Українських днів в університеті, почали викладати українську мову, а також налагодили обмін студентами-міжнародниками із Київським національним університетом імені Шевченка.
Павло Кост
Треба наголосити, що ми не обмежуємося тільки такими конференціями, маємо факт, що можна вже на нашій кафедрі вивчати українську мову; інша справа – це можливість поїхати до Києва, до Інституту міжнародних відносин за обміном студентів: ми зараз чекаємо, що в лютому чи в березні приїдуть до нас студенти саме з цього інституту.
Володимир Павлів
Павло Кост і Ярослав Мащак навчаються зараз на четвертому курсі університету. Павло хотів би залишитися в аспірантурі і тоді зміг би організовувати Українські дні й надалі. Якщо ж йому це не вдасться, то доля цього заходу залежатиме від того, чи знайдуться послідовники.
Павло Кост
Залежить, я думаю, найбільше від того, чи з’являться студенти з молодших курсів, які будуть підтримувати це.
Володимир Павлів
Послідовники не обов’язково повинні бути українцями. Адже зацікавлення Україною виявили чимало й студентів-поляків. Деякі з них цілком успішно опановують українську мову. Та й керівництво Торуньського університету не збирається відмовлятися від наукової співпраці зі своїми колегами із Києва та Львова.
Володимир Павлів
Сьогодні у середу, в польському місті Торуні, а точніше в місцевому університеті імені Коперника, завершили свою роботу учасники Других українських днів. Упродовж двох днів студенти університету та всі охочі торуняни взяли участь у дискусіях про сучасну Україну та польсько-українські стосунки, переглянули документальні фільми про “Волинську трагедію” та “Акцію Вісла”, а також виставку фотографій та документів, присвячену долі військовослужбовців так званої “Петлюрівської армії”, що їх у 1920-му році було інтерновано у сусідньому містечку Александрув Куявський.
Торунь належить до тих регіонів Польщі, де мешкає зовсім небагато українців. Однак, як виявилося, для того, щоб організувати тут якийсь захід на тему України, вистачило трьох осіб: двох студентів українського походження з відділення Міжнародних відносин та їхнього викладача історії, теж етнічного українця. Доктор Еміліан Вішка добре знаний як дослідник долі солдат і офіцерів “петлюрівської армії”, що їх понад 5 тисяч було інтерновано тут після підписання у 1920 році мирної угоди між Польщею та Радянською Росією. Доктор Вішка був також одним із головних активістів відновлення у 1993-му році на місці колишнього табору для інтернованих українців меморіального пам’ятника у вигляді насипної козацької могили.
Тому два студенти українського походження Павло Кост та Ярослав Мащак мали суттєву підтримку свого викладача для започаткування постійного польсько-українського діалогу в університеті.
Започатковані ними при підтримці викладачів та керівництва університету рік тому Українські дні стали не лише періодичною культурною акцією, яку проводять раз на рік, а крім того започаткували у викладачів та студентів університету імені Коперника поважніше зацікавлення співпрацею з Україною. За період, який минув від проведення перших Українських днів в університеті, почали викладати українську мову, а також налагодили обмін студентами-міжнародниками із Київським національним університетом імені Шевченка.
Павло Кост
Треба наголосити, що ми не обмежуємося тільки такими конференціями, маємо факт, що можна вже на нашій кафедрі вивчати українську мову; інша справа – це можливість поїхати до Києва, до Інституту міжнародних відносин за обміном студентів: ми зараз чекаємо, що в лютому чи в березні приїдуть до нас студенти саме з цього інституту.
Володимир Павлів
Павло Кост і Ярослав Мащак навчаються зараз на четвертому курсі університету. Павло хотів би залишитися в аспірантурі і тоді зміг би організовувати Українські дні й надалі. Якщо ж йому це не вдасться, то доля цього заходу залежатиме від того, чи знайдуться послідовники.
Павло Кост
Залежить, я думаю, найбільше від того, чи з’являться студенти з молодших курсів, які будуть підтримувати це.
Володимир Павлів
Послідовники не обов’язково повинні бути українцями. Адже зацікавлення Україною виявили чимало й студентів-поляків. Деякі з них цілком успішно опановують українську мову. Та й керівництво Торуньського університету не збирається відмовлятися від наукової співпраці зі своїми колегами із Києва та Львова.
