Прага, 6 грудня 2003 року.
Наталія Мусієнко
Вітаємо всіх, хто зараз з радіо “Свобода”. В ефірі “Моніторинг тижня”, програма про найважливіші та найцікавіші події в Україні та світі. Перед мікрофоном – Наталія Мусієнко.
Почнемо із Литви, де цього тижня парламент країни ухвалив документ, який може призвести до імпічменту президента. Менше, ніж за рік після тріумфального сходження на найвищу посаду в країні, литовського президента Роланда Паксаса змушують піти у відставку через підозри у зв’язках з організованою злочинністю.
На думку оглядачів, шанси, що парламент оголосить імпічмент президентові, зараз виглядають дуже високими, адже ризикувати національною безпекою депутати не хочуть. Тему продовжує Марія Щур.
Марія Щур
Досвідчений, хоч і молодий литовський політик, що двічі був прем’єр-міністром країни і лише у січні цього року обійняв посаду президента, Роландас Паксас тепер опинився перед найбільшим випробуванням у своєму житті.
Все розпочалося зі звинувачень, що прозвучали у звіті спецслужб, про те, що працівники його канцелярії мають зв’язки з організованою злочинністю. Таємна інформація просочилася з його офісу. Спеціальна парламентська комісія, що вела розслідування цієї справи, дійшла висновку про те, що ці зв’язки роблять президента вразливим і таким чином ставлять під удар національну безпеку країни.
Виступаючи у парламенті, голова комісії Алойзас Сакалас сказав: “Висновок комісії такий, що загроза національній безпеці дійсно існувала і існує досі – доти, доки президент є під впливом зовнішніх сил.”
Вчора ввечері парламент ухвалив висновки комісії і таким чином відкрив двері для початку процедури імпічменту. Проте сам Паксас продовжує наполягати на своїй невинності і відмовляється піти у відставку добровільно: “Я завжди захищав та захищатиму інтереси литовської держави та її народу. Ніхто не змусить мене звернути з цього шляху.”
Президент “в облозі” вважає, що він став жертвою політичного “полювання на відьом”: “Гадаю, що звинувачення мене бездоказово у неіснуючих речах, сам перебіг розслідування та висновки підтвердили, що переслідується лише одна мета – усунути мене будь-якими засобами”.
Скандал розпочався наприкінці жовтня, коли звіт служби безпеки просочився до ЗМІ. В ньому йшлося про те, що радник президента з питань національної безпеки має зв’язки із міжнародними злочинними угрупуваннями. Також джерело фінансової підтримки президента, російський бізнесмен Юрій Борисов, за повідомленнями, був причетний до нелегальної торгівлі зброєю зі Суданом.
Також, як пише місцева преса, сам Паксас потрапив під вплив поки що не названої фірми, яка має зв’язки із російською розвідкою. Витік інформації відбувся не лише через помічників президента, але і від нього самого. Після цих повідомлень події розвивалися стрімко. Парламент зорганізував комісію, яка допитала помічників президента, деякі з них після цього пішли у відставку. Сам Паксас був змушений відповідати на неприємні запитання про Борисова – головного спонсора його передвиборчої кампанії.
Тепер у парламенті збирають необхідні 36 голосів для того, щоби розпочати процедуру імпічменту, яка пройде під керівництвом голови верховного або конституційного суду. Парламент заслухає свідків, після чого питання про імпічмент буде поставлено на голосування. Якщо за нього проголосує 85 зі 141 депутата, Паксас перестане бути президентом Литви.
Наталія Мусієнко
А у Сербії православна церква виступила за запровадження монархії, яку скасували у 1945 році. Більшість політичних діячів Сербії цікавить, чому церква виступила з такою пропозицією саме на початку передвиборчої кампанії. З Бєлграда інформує наш кореспондент Михайло Рамач.
Михайло Рамач
Патріарх Павло і синод сербської православної церкви у листі до принца Олександра Карагіоргієвича, сина останнього югославського короля стверджують, що монархію півстоліття тому скасували в незаконний та суворий спосіб.
Ієрархи зазначають, що династія Карагіоргієвичів відіграла дуже важливу роль в сербській історії і додають, що “в Сербії під президентською владою панувала незапам’ятна тиранія”. Вони не пояснюють, котрого президента мають на увазі – Тіто чи Слободана Мілошевича.
Окремі газети з цього приводу нагадують, що сербська православна церква за часу влади Мілошевича стала впливовим політичним чинником та що вона підтримувала його завойовницькі походи.
Більшість політичних діячів обережно ставляться до пропозиції. На їхню думку, остаточне рішення щодо неї мали б винести громадяни на референдумі. Цікаво, що проти запровадження монархії виступає як більшість центристських партій, так і ультра-націоналісти.
Причина, імовірно, в тому, що пан Олександр Карагіоргієвич, котрого називають принцем, так погано володіє сербською мовою, що люди сміються, коли він говорить. Він народився у Великобританії. Його батько зрікся престолу наприкінці Другої Світової війни на вимогу західних союзників. До Сербії молодий Карагіоргієвич повернувся після скинення режиму Мілошевича. Тодішня влада дала йому на користування колишній королівський палац, котрий до того часу був офіційною державною резиденцією. Його Величність, як 60-літнього принца називають у Сербії, час від часу влаштовує прийоми для сербської еліти. Він не втручається в політичні справи. Нещодавно він звернувся до влади з вимогою віддати йому палац, оскільки йдеться про майно його батька. З цього приводу виникла суперечка з родичами, котрі стверджують, що вони є співвласниками.
Сербська церква у минулому завжди була знаряддям в руках влади – як королівської, так і комуністичної. На думку оглядачів, на разі ієрархія виступила за монархію для того, щоби продемонструвати свою незалежність від виконавчої влади та свою прихильність до традиційних цінностей, до яких колись належала і монархія.
Наталія Мусієнко
Цього тижня канцлер Німеччини Герхард Шредер відвідав Китай. Ця поїздка викликала гучний внутрішньополітичний резонанс. Оглядачі не виключають навіть чергової кризи в лавах правлячої “червоно-зеленої” коаліції. Причиною цьому стала принципова готовність Шредера продати Китаю фабрику з переробки плутонію, яка призначена для виготовлення палива до атомних електростанцій. Із Німеччини повідомляє про це Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Китайці готові заплатити за фабрику з переробки плутонію 50 млн. євро. Досить непоганий для Пекіна ґешефт, якщо врахувати, що самим німцям за це підприємство довелося викласти з кишені 700 млн. євро.
Споруджену ще 1991 року в гессенському місті Ганау фабрику так ніколи і не було пущено в дію. Занадто потужними виявилися протести з боку громадськості та “зелених”. Однак такі обставини не зашкодили канцлерові Герхарду Шредеру заявити під час свого візиту до Китаю: “Ми розглянемо прохання Пекіна, але я не бачу нічого, що б говорило проти експорту цього устаткування.”
Такої заяви було досить для того, щоб викликати бурхливу дискусію в Німеччині. Оглядачі навіть почали говорити про можливу чергову кризу в лавах “червоно-зеленої” коаліції.
До речі, серед найзапекліших противників заводу свого часу виступав Йошка Фішер, який нині очолює міністерство закордонних справ Німеччини. Пікантність ситуації полягає ще й у тому, що 2001 року цю фабрику хотіла купити Росія. Але тоді саме “зелені” заблокували підписання відповідного контракту. Сьогодні вони виступають і проти експорту фабрики до Китаю, навіть якщо Пекін має намір використовувати її виключно з мирною метою.
“Не можна закривати атомні електростанції в Німеччині і водночас стимулювати розвиток атомної енергетики закордоном,” – сказала член фракції “Союз 90/Зелені” у бундестазі Ангеліка Бейер.
Водночас голова правління компанії “Сіменс” Генріх фон Пірер відкинув побоювання, що цю фабрику можна використовувати також з військовою метою: “Тут ідеться тільки про переробку плутонію на паливо для атомних електростанцій.”
Таким запевненнями, однак, не заспокоїти екологів. Як зауважила співробітниця природоохоронної організації “Грінпіс” Сюзанне Оксе: “Техніка з переробки плутонію ніколи не може вважатися виключно мирною технікою. Тому “Грінпіс” вимагає від федерального уряду заборонити експорт такої фабрики.”
Наталія Мусієнко
США закликали днями інші країни не підтримувати сепаратистів у Грузії. Оглядачі тим часом коментують це як непряме попередження Росії. Подробиці – від Юрія Дулерайна із Нью-Йорка.
Юрій Дулерайн
Непряме попередження, адресоване Росії, державний секретар Колін Пауелл зробив у Маастрихті, Нідерланди, виступаючи на конференції міністрів закордонних справ країн-членів Організації з безпеки й співробітництва в Європі.
Він, зокрема, сказав: “Міжнародна спільнота повинна зробити все можливе для підтримки національної цілісності Грузії протягом нових виборів і після них. Жодної підтримки не можна надавати сепаратистським елементам, які прагнуть послабити територіальну цілісність Грузії,” – підкреслив держсекретар.
Пауелл закликав нове керівництво Грузії зробити все, аби ці нові вибори, призначені на 4 січня, були “вільними й чесними”. Він назвав останні події в Грузії, коли десятки тисяч громадян мирно демонстрували на вулицях Тбілісі, “трояндовою революцією”.
Виступ керівника американського зовнішньополітичного відомства за часом збігся з повідомленням про те, що у Москві лідери сепаратистів з трьох регіонів Грузії зустрічалися з російськими представниками. Ніно Бурджанадзе, тимчасовий президент Грузії, у розмові з репортерами в Маастрихті, звинуватила Москву у втручанні у внутрішні справи Грузії.
“Коли такі зустрічі відбуваються без повідомлення про них центральної влади Грузії, то це, природна річ, дратує Тбілісі,” – сказала пані Бурджанадзе.
Непевна ситуація в Грузії була домінуючою темою на конференції у Маастріхті, де Пауелл також мав бесіду з пані Бурджанадзе. Держсекретар США, крім того, закликав до виводу російських військ з Молдови.
Він, зокрема, сказав: “Я сподівався сьогодні поздоровити Росію з дотриманням стамбульських домовленостей 1999 року щодо цілковитого виведення військ з Молдови. Але виглядає так, що Росія не впорається зробити це до 31 грудня. Це прикро, хоча певного прогресу досягнуто,” – зазначив Пауелл.
Він також закликав Росію і Грузію розв’язати питання щодо російської військової присутності у Грузії. Пауелл у своєму виступі критикував уряд Тукменістану за переслідування політичної опозиції та національних меншин, і уряд Росії – за порушення прав людини у Чечні, що, як він підкреслив, суперечить духові й букві Гельсінкських угод.
Наталія Мусієнко
А в чеській столиці днями пройшов Європейський конгрес українців. Там побувала Оксана Пеленська.
Оксана Пеленська
Європейський конгрес українців об’єднує 30 українських громад у 20 країнах Європи. В їхній повсякденній роботі найбільшою проблемою нині є розрізненість дій і часто відсутність активного діалогу з Україною. Про це говорила більшість учасників празької наради. Ось думка Олени Кнап, заступника голови об’єднання українців у Чехії “Української ініціативи”.
Олена Кнап
Кожна з тих громад, хоч вони всі європейські, має дуже такі проблеми, які досить відрізняються. Тобто, їх можна поділити на автохтонні, які мають дуже велику проблему сьогодні з тим, щоб зберегти себе і свою культуру. До них належить, скажімо, Румунія, Польща, Словаччина. Для них найбільшою проблемою є сьогодні книжки українські, які вони не можуть подавати своїм дітям. Гімназії українські в Румунії і Словаччині не мають нової літератури і так далі. Вони якраз очікують найбільшу допомогу з України – землі свого походження, щоб просто розвивати і далі свою культуру.
А потім інші члени європейського конгресу українців, як, скажімо, Греція, Італія борються з зовсім іншою проблемою. То є проблема новоприбулих українців. Вони борються з криміналітетом, який, по суті, справляють українці, але також проти своїх українців. Тобто, їм потрібно зовсім інша, знов, допомога.
Оксана Пеленська
Тобто, злочинні організації, скажімо, рекет, середовища самих українських громадян проти своїх же співвітчизників?
Олена Кнап
Так. Там є жахлива ситуація. Головне – в Греції і в Італії, як я казала, Португалії. Тобто, там, де є ті новоприбулі.
Оксана Пеленська
На першій конференції українців в Італії, котра нещодавно відбулась в Римі, побував президент Європейського конгресу українців Левко Довгович. Ось що він розповів радіо “Свобода”.
Левко Довгович
Що було цікаво на тому форумі, що довідались таку справу, що аж понад 600 тисяч українців – новоприбулі, які прийшли за роботою. Іще дуже цікаво було, що міністр соціальної праці Італії висловився так, що з приходом українських жінок вирішена справа старечих людей в Італії.
Оксана Пеленська
Цікаво було б почути відповідь української сторони, наскільки це відбилось на соціальному стані громадян, старших віком, в Україні. Одна з українських громад, якій вдалося налагодити активні контакти з Україною, знаходиться в Сербії-Чорногорії. Василь Дацишин, голова українського товариства “Просвіта” з міста Нові-Сад, розповів радіо “Свобода”.
Василь Дацишин
Ми, товариство “Просвіта”, підписали договори з обласними радами. Особливо окремо визначив би підписання договору усестороннього з Тернопільською обласною радою, підписаний договір з Українським національним радіо і телебаченням, що викликало одночасно і деякі результати. Тернопільська обласна рада, так само як і Івано-Франківська, уможливили нам проведення літніх шкіл україністики як у місті Долина Івано-Франківської області, так і у місті Бучач.
Одночасно національна радіокомпанія нам висилає для нашого радіоефіру деякі сюжети передач. Нам допомагають. Ми отримали за посередництвом посольства країни в Сербії-Чорногорії від уряду, від видавництв книжки й підручники, відеозаписи, фільми. Але ми потребуємо систематичності.
Оксана Пеленська
На празькій нараді йшлося про проблеми, які потребують нагального вирішення. Наприклад: брак підручників і книжок українською мовою в багатьох громадах, включно з тими, де живе автохтонне українське населення. На думку президента Європейського конгресу українців, Україна мала б проявляти більший інтерес до життя українців за межами України, особливо зараз, коли сотні тисяч українських громадян виїхало на Захід на заробітки.
Допомагає Україна окремим організаціям нашим, і то по-різному – десь підручники дають десь, можливо, якийсь гріш дадуть, десь і приїжджають делегації. Але воно не є на такому рівні, як би то мало бути в сучасному світі. І, скажу вам по правді, всюди, де я висипаю, кажу, що нарешті Україна могла так допомагати своїм братам і сестрам в тих європейських країнах, як це роблять угорці, словаки, поляки і, зокрема, росіяни.
Наталія Мусієнко
Наразі – все у програмі “Моніторинг тижня”. З вами прощається Наталія Мусієнко. Щасти вам!
Наталія Мусієнко
Вітаємо всіх, хто зараз з радіо “Свобода”. В ефірі “Моніторинг тижня”, програма про найважливіші та найцікавіші події в Україні та світі. Перед мікрофоном – Наталія Мусієнко.
Почнемо із Литви, де цього тижня парламент країни ухвалив документ, який може призвести до імпічменту президента. Менше, ніж за рік після тріумфального сходження на найвищу посаду в країні, литовського президента Роланда Паксаса змушують піти у відставку через підозри у зв’язках з організованою злочинністю.
На думку оглядачів, шанси, що парламент оголосить імпічмент президентові, зараз виглядають дуже високими, адже ризикувати національною безпекою депутати не хочуть. Тему продовжує Марія Щур.
Марія Щур
Досвідчений, хоч і молодий литовський політик, що двічі був прем’єр-міністром країни і лише у січні цього року обійняв посаду президента, Роландас Паксас тепер опинився перед найбільшим випробуванням у своєму житті.
Все розпочалося зі звинувачень, що прозвучали у звіті спецслужб, про те, що працівники його канцелярії мають зв’язки з організованою злочинністю. Таємна інформація просочилася з його офісу. Спеціальна парламентська комісія, що вела розслідування цієї справи, дійшла висновку про те, що ці зв’язки роблять президента вразливим і таким чином ставлять під удар національну безпеку країни.
Виступаючи у парламенті, голова комісії Алойзас Сакалас сказав: “Висновок комісії такий, що загроза національній безпеці дійсно існувала і існує досі – доти, доки президент є під впливом зовнішніх сил.”
Вчора ввечері парламент ухвалив висновки комісії і таким чином відкрив двері для початку процедури імпічменту. Проте сам Паксас продовжує наполягати на своїй невинності і відмовляється піти у відставку добровільно: “Я завжди захищав та захищатиму інтереси литовської держави та її народу. Ніхто не змусить мене звернути з цього шляху.”
Президент “в облозі” вважає, що він став жертвою політичного “полювання на відьом”: “Гадаю, що звинувачення мене бездоказово у неіснуючих речах, сам перебіг розслідування та висновки підтвердили, що переслідується лише одна мета – усунути мене будь-якими засобами”.
Скандал розпочався наприкінці жовтня, коли звіт служби безпеки просочився до ЗМІ. В ньому йшлося про те, що радник президента з питань національної безпеки має зв’язки із міжнародними злочинними угрупуваннями. Також джерело фінансової підтримки президента, російський бізнесмен Юрій Борисов, за повідомленнями, був причетний до нелегальної торгівлі зброєю зі Суданом.
Також, як пише місцева преса, сам Паксас потрапив під вплив поки що не названої фірми, яка має зв’язки із російською розвідкою. Витік інформації відбувся не лише через помічників президента, але і від нього самого. Після цих повідомлень події розвивалися стрімко. Парламент зорганізував комісію, яка допитала помічників президента, деякі з них після цього пішли у відставку. Сам Паксас був змушений відповідати на неприємні запитання про Борисова – головного спонсора його передвиборчої кампанії.
Тепер у парламенті збирають необхідні 36 голосів для того, щоби розпочати процедуру імпічменту, яка пройде під керівництвом голови верховного або конституційного суду. Парламент заслухає свідків, після чого питання про імпічмент буде поставлено на голосування. Якщо за нього проголосує 85 зі 141 депутата, Паксас перестане бути президентом Литви.
Наталія Мусієнко
А у Сербії православна церква виступила за запровадження монархії, яку скасували у 1945 році. Більшість політичних діячів Сербії цікавить, чому церква виступила з такою пропозицією саме на початку передвиборчої кампанії. З Бєлграда інформує наш кореспондент Михайло Рамач.
Михайло Рамач
Патріарх Павло і синод сербської православної церкви у листі до принца Олександра Карагіоргієвича, сина останнього югославського короля стверджують, що монархію півстоліття тому скасували в незаконний та суворий спосіб.
Ієрархи зазначають, що династія Карагіоргієвичів відіграла дуже важливу роль в сербській історії і додають, що “в Сербії під президентською владою панувала незапам’ятна тиранія”. Вони не пояснюють, котрого президента мають на увазі – Тіто чи Слободана Мілошевича.
Окремі газети з цього приводу нагадують, що сербська православна церква за часу влади Мілошевича стала впливовим політичним чинником та що вона підтримувала його завойовницькі походи.
Більшість політичних діячів обережно ставляться до пропозиції. На їхню думку, остаточне рішення щодо неї мали б винести громадяни на референдумі. Цікаво, що проти запровадження монархії виступає як більшість центристських партій, так і ультра-націоналісти.
Причина, імовірно, в тому, що пан Олександр Карагіоргієвич, котрого називають принцем, так погано володіє сербською мовою, що люди сміються, коли він говорить. Він народився у Великобританії. Його батько зрікся престолу наприкінці Другої Світової війни на вимогу західних союзників. До Сербії молодий Карагіоргієвич повернувся після скинення режиму Мілошевича. Тодішня влада дала йому на користування колишній королівський палац, котрий до того часу був офіційною державною резиденцією. Його Величність, як 60-літнього принца називають у Сербії, час від часу влаштовує прийоми для сербської еліти. Він не втручається в політичні справи. Нещодавно він звернувся до влади з вимогою віддати йому палац, оскільки йдеться про майно його батька. З цього приводу виникла суперечка з родичами, котрі стверджують, що вони є співвласниками.
Сербська церква у минулому завжди була знаряддям в руках влади – як королівської, так і комуністичної. На думку оглядачів, на разі ієрархія виступила за монархію для того, щоби продемонструвати свою незалежність від виконавчої влади та свою прихильність до традиційних цінностей, до яких колись належала і монархія.
Наталія Мусієнко
Цього тижня канцлер Німеччини Герхард Шредер відвідав Китай. Ця поїздка викликала гучний внутрішньополітичний резонанс. Оглядачі не виключають навіть чергової кризи в лавах правлячої “червоно-зеленої” коаліції. Причиною цьому стала принципова готовність Шредера продати Китаю фабрику з переробки плутонію, яка призначена для виготовлення палива до атомних електростанцій. Із Німеччини повідомляє про це Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Китайці готові заплатити за фабрику з переробки плутонію 50 млн. євро. Досить непоганий для Пекіна ґешефт, якщо врахувати, що самим німцям за це підприємство довелося викласти з кишені 700 млн. євро.
Споруджену ще 1991 року в гессенському місті Ганау фабрику так ніколи і не було пущено в дію. Занадто потужними виявилися протести з боку громадськості та “зелених”. Однак такі обставини не зашкодили канцлерові Герхарду Шредеру заявити під час свого візиту до Китаю: “Ми розглянемо прохання Пекіна, але я не бачу нічого, що б говорило проти експорту цього устаткування.”
Такої заяви було досить для того, щоб викликати бурхливу дискусію в Німеччині. Оглядачі навіть почали говорити про можливу чергову кризу в лавах “червоно-зеленої” коаліції.
До речі, серед найзапекліших противників заводу свого часу виступав Йошка Фішер, який нині очолює міністерство закордонних справ Німеччини. Пікантність ситуації полягає ще й у тому, що 2001 року цю фабрику хотіла купити Росія. Але тоді саме “зелені” заблокували підписання відповідного контракту. Сьогодні вони виступають і проти експорту фабрики до Китаю, навіть якщо Пекін має намір використовувати її виключно з мирною метою.
“Не можна закривати атомні електростанції в Німеччині і водночас стимулювати розвиток атомної енергетики закордоном,” – сказала член фракції “Союз 90/Зелені” у бундестазі Ангеліка Бейер.
Водночас голова правління компанії “Сіменс” Генріх фон Пірер відкинув побоювання, що цю фабрику можна використовувати також з військовою метою: “Тут ідеться тільки про переробку плутонію на паливо для атомних електростанцій.”
Таким запевненнями, однак, не заспокоїти екологів. Як зауважила співробітниця природоохоронної організації “Грінпіс” Сюзанне Оксе: “Техніка з переробки плутонію ніколи не може вважатися виключно мирною технікою. Тому “Грінпіс” вимагає від федерального уряду заборонити експорт такої фабрики.”
Наталія Мусієнко
США закликали днями інші країни не підтримувати сепаратистів у Грузії. Оглядачі тим часом коментують це як непряме попередження Росії. Подробиці – від Юрія Дулерайна із Нью-Йорка.
Юрій Дулерайн
Непряме попередження, адресоване Росії, державний секретар Колін Пауелл зробив у Маастрихті, Нідерланди, виступаючи на конференції міністрів закордонних справ країн-членів Організації з безпеки й співробітництва в Європі.
Він, зокрема, сказав: “Міжнародна спільнота повинна зробити все можливе для підтримки національної цілісності Грузії протягом нових виборів і після них. Жодної підтримки не можна надавати сепаратистським елементам, які прагнуть послабити територіальну цілісність Грузії,” – підкреслив держсекретар.
Пауелл закликав нове керівництво Грузії зробити все, аби ці нові вибори, призначені на 4 січня, були “вільними й чесними”. Він назвав останні події в Грузії, коли десятки тисяч громадян мирно демонстрували на вулицях Тбілісі, “трояндовою революцією”.
Виступ керівника американського зовнішньополітичного відомства за часом збігся з повідомленням про те, що у Москві лідери сепаратистів з трьох регіонів Грузії зустрічалися з російськими представниками. Ніно Бурджанадзе, тимчасовий президент Грузії, у розмові з репортерами в Маастрихті, звинуватила Москву у втручанні у внутрішні справи Грузії.
“Коли такі зустрічі відбуваються без повідомлення про них центральної влади Грузії, то це, природна річ, дратує Тбілісі,” – сказала пані Бурджанадзе.
Непевна ситуація в Грузії була домінуючою темою на конференції у Маастріхті, де Пауелл також мав бесіду з пані Бурджанадзе. Держсекретар США, крім того, закликав до виводу російських військ з Молдови.
Він, зокрема, сказав: “Я сподівався сьогодні поздоровити Росію з дотриманням стамбульських домовленостей 1999 року щодо цілковитого виведення військ з Молдови. Але виглядає так, що Росія не впорається зробити це до 31 грудня. Це прикро, хоча певного прогресу досягнуто,” – зазначив Пауелл.
Він також закликав Росію і Грузію розв’язати питання щодо російської військової присутності у Грузії. Пауелл у своєму виступі критикував уряд Тукменістану за переслідування політичної опозиції та національних меншин, і уряд Росії – за порушення прав людини у Чечні, що, як він підкреслив, суперечить духові й букві Гельсінкських угод.
Наталія Мусієнко
А в чеській столиці днями пройшов Європейський конгрес українців. Там побувала Оксана Пеленська.
Оксана Пеленська
Європейський конгрес українців об’єднує 30 українських громад у 20 країнах Європи. В їхній повсякденній роботі найбільшою проблемою нині є розрізненість дій і часто відсутність активного діалогу з Україною. Про це говорила більшість учасників празької наради. Ось думка Олени Кнап, заступника голови об’єднання українців у Чехії “Української ініціативи”.
Олена Кнап
Кожна з тих громад, хоч вони всі європейські, має дуже такі проблеми, які досить відрізняються. Тобто, їх можна поділити на автохтонні, які мають дуже велику проблему сьогодні з тим, щоб зберегти себе і свою культуру. До них належить, скажімо, Румунія, Польща, Словаччина. Для них найбільшою проблемою є сьогодні книжки українські, які вони не можуть подавати своїм дітям. Гімназії українські в Румунії і Словаччині не мають нової літератури і так далі. Вони якраз очікують найбільшу допомогу з України – землі свого походження, щоб просто розвивати і далі свою культуру.
А потім інші члени європейського конгресу українців, як, скажімо, Греція, Італія борються з зовсім іншою проблемою. То є проблема новоприбулих українців. Вони борються з криміналітетом, який, по суті, справляють українці, але також проти своїх українців. Тобто, їм потрібно зовсім інша, знов, допомога.
Оксана Пеленська
Тобто, злочинні організації, скажімо, рекет, середовища самих українських громадян проти своїх же співвітчизників?
Олена Кнап
Так. Там є жахлива ситуація. Головне – в Греції і в Італії, як я казала, Португалії. Тобто, там, де є ті новоприбулі.
Оксана Пеленська
На першій конференції українців в Італії, котра нещодавно відбулась в Римі, побував президент Європейського конгресу українців Левко Довгович. Ось що він розповів радіо “Свобода”.
Левко Довгович
Що було цікаво на тому форумі, що довідались таку справу, що аж понад 600 тисяч українців – новоприбулі, які прийшли за роботою. Іще дуже цікаво було, що міністр соціальної праці Італії висловився так, що з приходом українських жінок вирішена справа старечих людей в Італії.
Оксана Пеленська
Цікаво було б почути відповідь української сторони, наскільки це відбилось на соціальному стані громадян, старших віком, в Україні. Одна з українських громад, якій вдалося налагодити активні контакти з Україною, знаходиться в Сербії-Чорногорії. Василь Дацишин, голова українського товариства “Просвіта” з міста Нові-Сад, розповів радіо “Свобода”.
Василь Дацишин
Ми, товариство “Просвіта”, підписали договори з обласними радами. Особливо окремо визначив би підписання договору усестороннього з Тернопільською обласною радою, підписаний договір з Українським національним радіо і телебаченням, що викликало одночасно і деякі результати. Тернопільська обласна рада, так само як і Івано-Франківська, уможливили нам проведення літніх шкіл україністики як у місті Долина Івано-Франківської області, так і у місті Бучач.
Одночасно національна радіокомпанія нам висилає для нашого радіоефіру деякі сюжети передач. Нам допомагають. Ми отримали за посередництвом посольства країни в Сербії-Чорногорії від уряду, від видавництв книжки й підручники, відеозаписи, фільми. Але ми потребуємо систематичності.
Оксана Пеленська
На празькій нараді йшлося про проблеми, які потребують нагального вирішення. Наприклад: брак підручників і книжок українською мовою в багатьох громадах, включно з тими, де живе автохтонне українське населення. На думку президента Європейського конгресу українців, Україна мала б проявляти більший інтерес до життя українців за межами України, особливо зараз, коли сотні тисяч українських громадян виїхало на Захід на заробітки.
Допомагає Україна окремим організаціям нашим, і то по-різному – десь підручники дають десь, можливо, якийсь гріш дадуть, десь і приїжджають делегації. Але воно не є на такому рівні, як би то мало бути в сучасному світі. І, скажу вам по правді, всюди, де я висипаю, кажу, що нарешті Україна могла так допомагати своїм братам і сестрам в тих європейських країнах, як це роблять угорці, словаки, поляки і, зокрема, росіяни.
Наталія Мусієнко
Наразі – все у програмі “Моніторинг тижня”. З вами прощається Наталія Мусієнко. Щасти вам!
