Белград, 12 грудня 2003 – Винахiдником кави вважають ефiопського пастуха на iм’я Калдi, котрий жив у IХ столiттi. Вiн спостерiг, каже легенда, що його кози веселiшають вiд плодiв певних кущiв та й скуштував, що це за диво. I – “ммм” – сподобалося. До ХIII столiття пиття кави стало релiгiйним ритуалом мусульман на Аравiйському пiвостровi. До Європи каву привезли, звiсно, контрабандисти. Сталося це 1615 року. Незадовго папа Климент Восьмий проголосив, що йдеться про справжнiй християнський напiй. Таким чином вiн спростував твердження, що кава нiбито троянський кiнь, якого християнам пiдкинули безбожнi бусурмани.
У Сербiї кава упродовж столiть була привiлеєм туркiв-окупантiв. Донедавна її так i називали – турецька кава. Наразi турки тут не дуже популярнi й серби стали замовляти “чорну”, “варену” або “сербську” каву. А змiст той самий: чашка кипучої води, ложечка цукру й ложечка кави. Каву не слiд плутати з європейськими “еспрессо”, “капуччино” або “айскафе”.
Згiдно з опитуваннями, каву у Сербiї щодня п’є 5,3 мiльйона громадян, тобто 87 % населення. Вони кожного дня випивають 102 тонни кави. Кiлограм коштує приблизно чотири євро. Отож, iмпорт кави дуже прибутковий бiзнес. У сербськiй мовi є навiть дiєслово “кахвендисати”, тобто балакати чи то базiкати за кавою.
Кава у сербiв – не просто ароматний тонiзуючий напiй. Кава здавна стала показником рiвня життя. Можна жити без хлiба, можна й без молока та м’яса. Кава повинна бути в кожному домi. Пиття кави – це неповторна церемонiя. Як би ви не поспiшали, коли прийдете до кого-небудь, додому чи до бюро, вiн уже варить або замовляє каву. I не дай бог вам вiдмовитися. Каву п’ють повiльно, поважно, смакуючи й зiтхаючи, iз задоволенням.
Коли вас хтось у Сербiї запросить “на каву” – це вияв поваги й довiр’я. Випити каву з народним депутатом чи з мiнiстром – це велика честь. А коли дiвчина чи жiнка запропонує знайомому випити разом каву, це означає багато, багато бiльше.
Слiд знати й те, що осад кави – це не просто якась гуща на днi фiлiжанки. В осадi записана ваша доля. Не одна ворожка розбагатiла, вгадуючи майбутнє наївних на пiдставi фігур, утворених осадом.
Отож, ходiм “на каву”! До зустрiчi за кавою!
У Сербiї кава упродовж столiть була привiлеєм туркiв-окупантiв. Донедавна її так i називали – турецька кава. Наразi турки тут не дуже популярнi й серби стали замовляти “чорну”, “варену” або “сербську” каву. А змiст той самий: чашка кипучої води, ложечка цукру й ложечка кави. Каву не слiд плутати з європейськими “еспрессо”, “капуччино” або “айскафе”.
Згiдно з опитуваннями, каву у Сербiї щодня п’є 5,3 мiльйона громадян, тобто 87 % населення. Вони кожного дня випивають 102 тонни кави. Кiлограм коштує приблизно чотири євро. Отож, iмпорт кави дуже прибутковий бiзнес. У сербськiй мовi є навiть дiєслово “кахвендисати”, тобто балакати чи то базiкати за кавою.
Кава у сербiв – не просто ароматний тонiзуючий напiй. Кава здавна стала показником рiвня життя. Можна жити без хлiба, можна й без молока та м’яса. Кава повинна бути в кожному домi. Пиття кави – це неповторна церемонiя. Як би ви не поспiшали, коли прийдете до кого-небудь, додому чи до бюро, вiн уже варить або замовляє каву. I не дай бог вам вiдмовитися. Каву п’ють повiльно, поважно, смакуючи й зiтхаючи, iз задоволенням.
Коли вас хтось у Сербiї запросить “на каву” – це вияв поваги й довiр’я. Випити каву з народним депутатом чи з мiнiстром – це велика честь. А коли дiвчина чи жiнка запропонує знайомому випити разом каву, це означає багато, багато бiльше.
Слiд знати й те, що осад кави – це не просто якась гуща на днi фiлiжанки. В осадi записана ваша доля. Не одна ворожка розбагатiла, вгадуючи майбутнє наївних на пiдставi фігур, утворених осадом.
Отож, ходiм “на каву”! До зустрiчi за кавою!
