Київ, 18 грудня 2003 року.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”. Експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Власне, до цієї антології не передбачалося жодної передмови. По-перше, тінь мусить знати своє місце, і якщо не безглуздо, то принаймні неґречно редакторові пертися поперед авторів, яких він і покликав до спільної справи найперше тому, що знав: їхні розум та пера (гаразд, клавіатури) сильніші, мужніші та наполегливіші за його вельми скромний хист.
На цьому реверансові авторам збірки можна було б і зупинитися, втішаючись, зокрема, й тим, що вигадав рекордно коротку преамбулу; звична форма дотримана; дяка виявлена. Вперед читачу!
Втім, затримаю тебе ще на півхвилинки. Бо є й “по-друге”. Передмова чужа цій книжці ще й тому, що проартикулювати її мету – означає цю мету вбити. Або травмувати. Знешкодити. Накинути на неї зашморг. Ланцюг.
“Не рви ланцюга”, - миттєво віджартував назву цієї книжки Сашко Ірванець, вкотре довівши, що й каламбури приховують пророцтва. Комусь ланцюг нагадує лише про буцегарню. А комусь – про бунтарські солідарно зчеплені руки.
Цим я хочу сказати лише те, що ми разом і кожен зокрема завжди маємо вибір. Слова. Вчинку. Думки. Принципу. Віри. Я Бажаю собі і всім вам ним скористатись.
(Сергій Васільєв. “Вступ до свободи”).
Надія Шерстюк
Власне, все, про що говорив Сергій Васільєв стосується його ж таки ідеї створення серії книжок, які розкривали б базові поняття нашого з вами буття.
Перша книга стосується свободи і називається “Нерви ланцюга”. По суті, це 25 есеїв двадцяти п’яти українських письменників. Олесь Ульяненко, Андрій Курков, Юрій Покальчук – це, власне, ті з них, хто нині завітав до київської студії радіо “Свобода”. Підтримати балачку про це ключове поняття погодилась керівник проекту, президент Форуму видавців Леся Коваль. Модерує Надія Шерстюк. Текстмейкер Віктор Недоступ. Автор цього випуску “Альтернативи” Андрій Охрімович.
Леся Коваль
Починалося з ідеї С. Васільєва. Про свободу говориться замало. Про такі речі, базові поняття, про них справді треба говорити багато.
Коли я пропонувала провести проект “Урок свободи в школах”, то реакція була така: “Свобода? В школі?” Тоді я зрозуміла, що треба щось робити. І так сталася ця книжка.
Андрій Охрімович
Наскільки на сьогоднішній день нам уявляється наша країна свобідною чи несвобідною?
Лесь Ульяненко
Ми живемо в поліцейській державі: крок вліво, крок вправо – стріляю.
Андрій Курков
У кожного є свій рівень відчуття власної свободи. Звичайно, якщо людина службовець чи міліціонер, то його свобода обмежена наказами. Я розмовляв нещодавно в одному з обласних центрів з майором ДАІ. Він розповідав, як вони отримали якось наказ з Києва - зупинити будь за що автобуси з протестантами, коли вони виїжджали на Київ. Він переповідав, як йому було важко одночасно домовлятися з хлопцями і наказ виконати, щоб пропустити ці автобуси на Київ. І це вже показує цей клінч між свободою і обов’язком стримувати цю свободу, якщо вона не влаштовує уряд, чи якщо вона не влаштовує політичні сили.
А взагалі, свобода – це набір правил, які людина може сама собі якось сформувати і вжити в рамках своєї власної свободи, якщо на цю свободу ніхто не наступає.
Надія Шерстюк
Коли я намагаюсь пригадати щемке відчуття свободи, пережите в минулому, на гадку спадають насамперед епізоди з дитинства: безмежні три місяці літніх канікул, що я їх незмінно проводив із братом, кузенами, а іноді і з батьками у діда з бабою в мальовничому селі коло Луцька. То був час щасливої безтурботності і безмежних можливостей: кожен день був великою радісною пригодою, кожна мить – хвилиною імпровізації, мандрівкою у незнане; і все життя було величезним геніальним перформенсом, у якому ми самі були сценаристами, режисерами, акторами і глядачами.
(Микола Рябчук. Есей “Сетудей найт”).
Юрій Покальчук
Є два пункти: люди прагнуть свободи і водночас її бояться. Прагнуть, тому що хочеться бути вільними. Але, як колись було сказано мудрою людиною, колись я – це я плюс мої обставини. Я працюю з молодими правопорушниками в колонії, і вони часом бояться вийти на волю, бо не знають, що вони потім будуть робити. Це мені нагадує і українську державу сьогодні, яка, маючи 12 років, абсолютно не вміє себе поводити. Тобто невихована, незграбна, нечемна і робить нескінченно сама собі проблеми.
Колись В. Медвідь написав такий есей: “Раб і наглядач”. Це в нашій державі особливо помітно. Мені прикро говорити, але й досі рабське відчуття страху перед будь-яким начальством присутнє, тому що при всіх ситуаціях політичних, які виникають, останні роки не відчувається в народі потреби ствердити себе і свою гідність.
Лесь Ульяненко
Американський чи там англійський поліцейський стоїть в рамках закону, бо закон його покарає. А в нас закон тільки з одного боку. Конкретний апарат залякування.
Юрій Покальчук
Оцей зв’язок раба і наглядача, на жаль, він існує по цей день. Свобода є в середині людини. Її моральний кодекс особистий творить їй: те я можу, а те не можу. Оце свобода.
Андрій Курков
Я згоден, що абсолютної свободи існувати не може. Проте треба роботи уроки свободи не тільки в школах, а й в районних, обласних держадміністраціях, в Адміністрації Президента. Люди, які керують нами, повинні розуміти, що таке рівень свободи, який дається народу, на яку свободу народ України має право.
Андрій Охрімович
...Властиво, йшлося про свободу.
Я послухав, промовив це чарівне слово сам для себе і зауважив, що дійсно давно не чув цього слова у серйозному вживанні. Асоціації одразу спрямували у різні мобільні телефони, “пепсі”, “спрайти”, ще якісь реклами ще якихось споживачів товарів. Але ж це не свобода.
Це – несвобода, неволя, врешті-решт. Приреченість на свободу вибору.
Справді, про свободу майже не говориться. А синонімом волі стає непробудна козаччина.
(Тарас Прохасько. Есей “П’ять листів до “Поступу”).
“Хто керує нами,” – ти сказав так. Власне, він має потребу в рабах. Цікаво, чи може бути вільним той, хто має раба?
Юрій Покальчук
Я, власне, це й мав на увазі, що раб і наглядач зв’язані однією такою...
Андрій Охрімович
Мені здається, що в нашому суспільстві існує спайка між рабом і наглядачем, і вони зацікавлені один в одному.
Лесь Ульяненко
Людина повністю від обов’язків не може звільнитися. Але в якому суспільстві ми живемо?
Свободи, як такої, немає. Це відносне. Тобто є внутрішня свобода, про яку говорить Андрій, про яку Юрко говорить.
Леся Коваль
В тому контексті, який ми зараз розглядаємо: раб і наглядач, поряд зі свободою, напевне, треба говорити про гідність.
Андрій Охрімович
Я сказав би і про приватність особи. А це те, чого в нас немає.
Юрій Покальчук
І кодекс, моральний і особистий кодекс.
Андрій Курков
І, може, спочатку про те, щоб поважати свободу іншого.
Лесь Ульяненко
Свобода починається там, де закінчується свобода іншого. Це конкретно.
Юрій Покальчук
Якщо ти поважаєш ту особистість, то й не зачепиш її.
Андрій Охрімович
Юрко має великий практикум по тюрмах. От для малолітніх...
Юрій Покальчук
Я зі своїми хлопцями в Прилуцькій виховній колонії, якою опікуюсь, приємніше спілкуюсь, коли вони там. Тому, що вони при всіх цих рамках думають, вони не мають цієї надмірної свободи, яка потім стає небезпекою, страхом для них. Багато хто з них каже: “Там звичайно було погано. Але тепер що мені робити?”
Лесь Ульяненко
Так. Розумієш, це як в армії. Нагодували, і ти вже починаєш звикати і думаєш: “А для чого це мені? Це на гражданці треба пахать”. А він пішов, рік відслужив і вже там “черпак”, “дєд”...
Андрій Курков
Так люди пристосовуються, стають прапорщиками, залишаються при армії, при пайку, при складі на все життя...
Юрій Покальчук
І звикають до рабської психології. Я все-таки згадую того Чехова, котрий казав, що треба по краплині витискати з себе раба. Я думаю, що в Україні ця ситуація значно складніша, тому що ми нічого не сказали про тиск на українську мову сьогодні, на українську культуру. Це в нашій державі досі існує. І це теж вже проблема нашої національної свободи. Тут ми повинні воювати за нашу свободу.
Надія Шерстюк
Над автоматником шелестіло дерево-кентавр. Його корені і стовбур були турецькою чинарою, а крона – грецьким платаном. На карниці застави висіло гасло: “Немає перемоги без свободи”. “За свободу платять кров’ю” – девіз кіпрських патріотів-терористів середини п’ятдесятих. А поруч для тупих: “Остання розділена столиця Європи”.
Мені захотілось води, і я зайшов до найближчого бару. Називався він “Берлін”. Чомусь одразу пішов у туалет. Там мене знудило. Стало легше. Потім знову знудило. Я подивився в унітаз. В ньому не було нічого, окрім крові та свободи. Так, свободи і крові.
(Ігор Помєранцев. Есей “З сімейного альбому”).
Андрій Охрімович
Що для мене є свобода? Чого ми прагнемо? От для мене персонально дедалі більше зрозуміло стає, що свобода – це є приватність персони і повага до приватної власності іншої людини.
Андрій Курков
Але є один такий аспект: соціальна свобода, яка описана в Конституції України. Я хотів би, щоб кожен громадянин України ходив по вулиці з Конституцією в кишені або в руках і звіряв свободу, яку гарантує Конституція, зі свободою, яку він зустрічає, або яка його зустрічає на вулиці, в кінотеатрі, в міліції.
Андрій Охрімович
Я плачу податки і наймаю собі державного чиновника, в тому числі й міліціонера, з певною метою. Скажімо, міліціонер має мене захищати. Потім за мої ж гроші він б’є мене по печінках. Це в мене викликає максимальне здивування.
Юрій Покальчук
В давні дисидентські часи було таке гасло для тих, кого не посадили: “Внутрішня еміграція”. Воно означало збереження в собі всього того, в що ти віриш, в тому числі, гідності власної і національної; вберегти себе від бруду довкілля, яке тиснуло на людину. Завданням кожного, якщо він хоче зберегти власну особисту свободу, є ось це окреслення, щоб не переступити цієї межі, знати, що ти можеш робити, що ти робиш. І тоді ти вільний, бо ти морально відчуваєш в собі силу.
Леся Коваль
Можна жити в цій вежі зі слонової кістки – бути в ній вільним. А мене дуже хвилює те, що ми дуже замало відстоюємо свої права, і громадянська позиція більшості українців, мені видається, занадто пасивна. Тому, що той же чиновник, який, ми точно знаємо, порушує наші права, але хто наважиться з ним боротися.
Лесь Ульяненко
Якщо людина дійсно вихована, індивідуально вільна – це є наша натепер зброя, бо інакше ми не можемо - ми не маємо великих коштів.
Андрій Охрімович
Свобода – вона ж неволя. Бо вона передбачає такі ж поняття, як честь, обов’язок, і це є найбільші кайдани.
Юрій Покальчук
Це власно вибрані кайдани. І тому ти в них вільний у виборі.
Андрій Курков
Здобути цю свободу для суспільства – тільки один шлях: збудувати громадянське суспільство, щоб воно могло саме регулювати кожен прошарок, кожну структуру цього суспільства: і владну структуру, і суспільну структуру, і бізнесструктуру, щоб люди знали, де починаються їх права, а де вони закінчуються, щоб вони не давали жодного разу ці права порушити.
Андрій Охрімович
Найбільшим капіталом тієї чи іншої країни є, в першу чергу, люди. Власне, рівень життя визначає рівень свободи і рівень потреби свободи.
На завершення – невеличкий рецепт виходу із ситуації.
Леся Коваль
Починати потрібно із того, з чого, власне, ми і почали: підняли цю тему, почали говорити про свободу. А чим більше про якісь речі говориш, вони потім починають матеріалізуватися.
Лесь Ульяненко
Кожен повинен намагатися робити на своєму рівні. Ми повинні допомагати один одному.
Андрій Курков
Я вважаю, що кожна людина має протистояти серйозно наступам на її легальну свободу. Це має бути майже публічно, щоб люди, які знаходяться навколо, щоб вони бачили, як треба захищати свої права, свою свободу. І тільки так, ланцюговою реакцією, ми можемо змінити суспільство. Але на це піде дуже багато часу. Може не 50 років, але 10-15 років, як мінімум.
Юрій Покальчук
Кожен нехай потроху робить із нашої інтелігенції. Менше слів, а більше справи. І воно потроху буде рухатися.
Андрій Охрімович
Вони дізнались, що свобода – це завжди думка або вчинок, який, який заводить в сторону. Це миттєвий стрибок, по дотичній. Так чинить хом’як, коли вискакує зі свого колеса: його стрибок і є свободою. Щоправда, вона швидкоплинна, адже можна знову потрапити в колесо і знову зіскочити або перегризти залізо клітки, потрапити в лапи котові, втекти від нього під шафу, потім знову дати знайти себе напівмертвим в темному кутку, в павутині під віником, опинитися в хом’ячній лікарні, нюхати запахи звірячого страху і чекати друзів, які принесуть свіже защочне зерно (або апельсини з коньяком). Бон апетіт...
Головне - не звикнути до цього всього, а, звикнувши, тут же відмочити який-небудь новий суперстрибок...
(Лесь Подерв’янський. Есей “Дупи сов, як техніка отримання свободи”).
Надія Шерстюк
На цьому все. Над нинішнім випуском “Альтернативи” працювали: письменники Олесь Ульяненко, Андрій Курков, Юрій Покальчук та керівник проекту “Нерви ланцюга”, президент Форуму видавців Леся Коваль. Модерувала Ганна Стеців. Текстмейкер Віктор Недоступ. Автор Андрій Охрімович.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”. Експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Власне, до цієї антології не передбачалося жодної передмови. По-перше, тінь мусить знати своє місце, і якщо не безглуздо, то принаймні неґречно редакторові пертися поперед авторів, яких він і покликав до спільної справи найперше тому, що знав: їхні розум та пера (гаразд, клавіатури) сильніші, мужніші та наполегливіші за його вельми скромний хист.
На цьому реверансові авторам збірки можна було б і зупинитися, втішаючись, зокрема, й тим, що вигадав рекордно коротку преамбулу; звична форма дотримана; дяка виявлена. Вперед читачу!
Втім, затримаю тебе ще на півхвилинки. Бо є й “по-друге”. Передмова чужа цій книжці ще й тому, що проартикулювати її мету – означає цю мету вбити. Або травмувати. Знешкодити. Накинути на неї зашморг. Ланцюг.
“Не рви ланцюга”, - миттєво віджартував назву цієї книжки Сашко Ірванець, вкотре довівши, що й каламбури приховують пророцтва. Комусь ланцюг нагадує лише про буцегарню. А комусь – про бунтарські солідарно зчеплені руки.
Цим я хочу сказати лише те, що ми разом і кожен зокрема завжди маємо вибір. Слова. Вчинку. Думки. Принципу. Віри. Я Бажаю собі і всім вам ним скористатись.
(Сергій Васільєв. “Вступ до свободи”).
Надія Шерстюк
Власне, все, про що говорив Сергій Васільєв стосується його ж таки ідеї створення серії книжок, які розкривали б базові поняття нашого з вами буття.
Перша книга стосується свободи і називається “Нерви ланцюга”. По суті, це 25 есеїв двадцяти п’яти українських письменників. Олесь Ульяненко, Андрій Курков, Юрій Покальчук – це, власне, ті з них, хто нині завітав до київської студії радіо “Свобода”. Підтримати балачку про це ключове поняття погодилась керівник проекту, президент Форуму видавців Леся Коваль. Модерує Надія Шерстюк. Текстмейкер Віктор Недоступ. Автор цього випуску “Альтернативи” Андрій Охрімович.
Леся Коваль
Починалося з ідеї С. Васільєва. Про свободу говориться замало. Про такі речі, базові поняття, про них справді треба говорити багато.
Коли я пропонувала провести проект “Урок свободи в школах”, то реакція була така: “Свобода? В школі?” Тоді я зрозуміла, що треба щось робити. І так сталася ця книжка.
Андрій Охрімович
Наскільки на сьогоднішній день нам уявляється наша країна свобідною чи несвобідною?
Лесь Ульяненко
Ми живемо в поліцейській державі: крок вліво, крок вправо – стріляю.
Андрій Курков
У кожного є свій рівень відчуття власної свободи. Звичайно, якщо людина службовець чи міліціонер, то його свобода обмежена наказами. Я розмовляв нещодавно в одному з обласних центрів з майором ДАІ. Він розповідав, як вони отримали якось наказ з Києва - зупинити будь за що автобуси з протестантами, коли вони виїжджали на Київ. Він переповідав, як йому було важко одночасно домовлятися з хлопцями і наказ виконати, щоб пропустити ці автобуси на Київ. І це вже показує цей клінч між свободою і обов’язком стримувати цю свободу, якщо вона не влаштовує уряд, чи якщо вона не влаштовує політичні сили.
А взагалі, свобода – це набір правил, які людина може сама собі якось сформувати і вжити в рамках своєї власної свободи, якщо на цю свободу ніхто не наступає.
Надія Шерстюк
Коли я намагаюсь пригадати щемке відчуття свободи, пережите в минулому, на гадку спадають насамперед епізоди з дитинства: безмежні три місяці літніх канікул, що я їх незмінно проводив із братом, кузенами, а іноді і з батьками у діда з бабою в мальовничому селі коло Луцька. То був час щасливої безтурботності і безмежних можливостей: кожен день був великою радісною пригодою, кожна мить – хвилиною імпровізації, мандрівкою у незнане; і все життя було величезним геніальним перформенсом, у якому ми самі були сценаристами, режисерами, акторами і глядачами.
(Микола Рябчук. Есей “Сетудей найт”).
Юрій Покальчук
Є два пункти: люди прагнуть свободи і водночас її бояться. Прагнуть, тому що хочеться бути вільними. Але, як колись було сказано мудрою людиною, колись я – це я плюс мої обставини. Я працюю з молодими правопорушниками в колонії, і вони часом бояться вийти на волю, бо не знають, що вони потім будуть робити. Це мені нагадує і українську державу сьогодні, яка, маючи 12 років, абсолютно не вміє себе поводити. Тобто невихована, незграбна, нечемна і робить нескінченно сама собі проблеми.
Колись В. Медвідь написав такий есей: “Раб і наглядач”. Це в нашій державі особливо помітно. Мені прикро говорити, але й досі рабське відчуття страху перед будь-яким начальством присутнє, тому що при всіх ситуаціях політичних, які виникають, останні роки не відчувається в народі потреби ствердити себе і свою гідність.
Лесь Ульяненко
Американський чи там англійський поліцейський стоїть в рамках закону, бо закон його покарає. А в нас закон тільки з одного боку. Конкретний апарат залякування.
Юрій Покальчук
Оцей зв’язок раба і наглядача, на жаль, він існує по цей день. Свобода є в середині людини. Її моральний кодекс особистий творить їй: те я можу, а те не можу. Оце свобода.
Андрій Курков
Я згоден, що абсолютної свободи існувати не може. Проте треба роботи уроки свободи не тільки в школах, а й в районних, обласних держадміністраціях, в Адміністрації Президента. Люди, які керують нами, повинні розуміти, що таке рівень свободи, який дається народу, на яку свободу народ України має право.
Андрій Охрімович
...Властиво, йшлося про свободу.
Я послухав, промовив це чарівне слово сам для себе і зауважив, що дійсно давно не чув цього слова у серйозному вживанні. Асоціації одразу спрямували у різні мобільні телефони, “пепсі”, “спрайти”, ще якісь реклами ще якихось споживачів товарів. Але ж це не свобода.
Це – несвобода, неволя, врешті-решт. Приреченість на свободу вибору.
Справді, про свободу майже не говориться. А синонімом волі стає непробудна козаччина.
(Тарас Прохасько. Есей “П’ять листів до “Поступу”).
“Хто керує нами,” – ти сказав так. Власне, він має потребу в рабах. Цікаво, чи може бути вільним той, хто має раба?
Юрій Покальчук
Я, власне, це й мав на увазі, що раб і наглядач зв’язані однією такою...
Андрій Охрімович
Мені здається, що в нашому суспільстві існує спайка між рабом і наглядачем, і вони зацікавлені один в одному.
Лесь Ульяненко
Людина повністю від обов’язків не може звільнитися. Але в якому суспільстві ми живемо?
Свободи, як такої, немає. Це відносне. Тобто є внутрішня свобода, про яку говорить Андрій, про яку Юрко говорить.
Леся Коваль
В тому контексті, який ми зараз розглядаємо: раб і наглядач, поряд зі свободою, напевне, треба говорити про гідність.
Андрій Охрімович
Я сказав би і про приватність особи. А це те, чого в нас немає.
Юрій Покальчук
І кодекс, моральний і особистий кодекс.
Андрій Курков
І, може, спочатку про те, щоб поважати свободу іншого.
Лесь Ульяненко
Свобода починається там, де закінчується свобода іншого. Це конкретно.
Юрій Покальчук
Якщо ти поважаєш ту особистість, то й не зачепиш її.
Андрій Охрімович
Юрко має великий практикум по тюрмах. От для малолітніх...
Юрій Покальчук
Я зі своїми хлопцями в Прилуцькій виховній колонії, якою опікуюсь, приємніше спілкуюсь, коли вони там. Тому, що вони при всіх цих рамках думають, вони не мають цієї надмірної свободи, яка потім стає небезпекою, страхом для них. Багато хто з них каже: “Там звичайно було погано. Але тепер що мені робити?”
Лесь Ульяненко
Так. Розумієш, це як в армії. Нагодували, і ти вже починаєш звикати і думаєш: “А для чого це мені? Це на гражданці треба пахать”. А він пішов, рік відслужив і вже там “черпак”, “дєд”...
Андрій Курков
Так люди пристосовуються, стають прапорщиками, залишаються при армії, при пайку, при складі на все життя...
Юрій Покальчук
І звикають до рабської психології. Я все-таки згадую того Чехова, котрий казав, що треба по краплині витискати з себе раба. Я думаю, що в Україні ця ситуація значно складніша, тому що ми нічого не сказали про тиск на українську мову сьогодні, на українську культуру. Це в нашій державі досі існує. І це теж вже проблема нашої національної свободи. Тут ми повинні воювати за нашу свободу.
Надія Шерстюк
Над автоматником шелестіло дерево-кентавр. Його корені і стовбур були турецькою чинарою, а крона – грецьким платаном. На карниці застави висіло гасло: “Немає перемоги без свободи”. “За свободу платять кров’ю” – девіз кіпрських патріотів-терористів середини п’ятдесятих. А поруч для тупих: “Остання розділена столиця Європи”.
Мені захотілось води, і я зайшов до найближчого бару. Називався він “Берлін”. Чомусь одразу пішов у туалет. Там мене знудило. Стало легше. Потім знову знудило. Я подивився в унітаз. В ньому не було нічого, окрім крові та свободи. Так, свободи і крові.
(Ігор Помєранцев. Есей “З сімейного альбому”).
Андрій Охрімович
Що для мене є свобода? Чого ми прагнемо? От для мене персонально дедалі більше зрозуміло стає, що свобода – це є приватність персони і повага до приватної власності іншої людини.
Андрій Курков
Але є один такий аспект: соціальна свобода, яка описана в Конституції України. Я хотів би, щоб кожен громадянин України ходив по вулиці з Конституцією в кишені або в руках і звіряв свободу, яку гарантує Конституція, зі свободою, яку він зустрічає, або яка його зустрічає на вулиці, в кінотеатрі, в міліції.
Андрій Охрімович
Я плачу податки і наймаю собі державного чиновника, в тому числі й міліціонера, з певною метою. Скажімо, міліціонер має мене захищати. Потім за мої ж гроші він б’є мене по печінках. Це в мене викликає максимальне здивування.
Юрій Покальчук
В давні дисидентські часи було таке гасло для тих, кого не посадили: “Внутрішня еміграція”. Воно означало збереження в собі всього того, в що ти віриш, в тому числі, гідності власної і національної; вберегти себе від бруду довкілля, яке тиснуло на людину. Завданням кожного, якщо він хоче зберегти власну особисту свободу, є ось це окреслення, щоб не переступити цієї межі, знати, що ти можеш робити, що ти робиш. І тоді ти вільний, бо ти морально відчуваєш в собі силу.
Леся Коваль
Можна жити в цій вежі зі слонової кістки – бути в ній вільним. А мене дуже хвилює те, що ми дуже замало відстоюємо свої права, і громадянська позиція більшості українців, мені видається, занадто пасивна. Тому, що той же чиновник, який, ми точно знаємо, порушує наші права, але хто наважиться з ним боротися.
Лесь Ульяненко
Якщо людина дійсно вихована, індивідуально вільна – це є наша натепер зброя, бо інакше ми не можемо - ми не маємо великих коштів.
Андрій Охрімович
Свобода – вона ж неволя. Бо вона передбачає такі ж поняття, як честь, обов’язок, і це є найбільші кайдани.
Юрій Покальчук
Це власно вибрані кайдани. І тому ти в них вільний у виборі.
Андрій Курков
Здобути цю свободу для суспільства – тільки один шлях: збудувати громадянське суспільство, щоб воно могло саме регулювати кожен прошарок, кожну структуру цього суспільства: і владну структуру, і суспільну структуру, і бізнесструктуру, щоб люди знали, де починаються їх права, а де вони закінчуються, щоб вони не давали жодного разу ці права порушити.
Андрій Охрімович
Найбільшим капіталом тієї чи іншої країни є, в першу чергу, люди. Власне, рівень життя визначає рівень свободи і рівень потреби свободи.
На завершення – невеличкий рецепт виходу із ситуації.
Леся Коваль
Починати потрібно із того, з чого, власне, ми і почали: підняли цю тему, почали говорити про свободу. А чим більше про якісь речі говориш, вони потім починають матеріалізуватися.
Лесь Ульяненко
Кожен повинен намагатися робити на своєму рівні. Ми повинні допомагати один одному.
Андрій Курков
Я вважаю, що кожна людина має протистояти серйозно наступам на її легальну свободу. Це має бути майже публічно, щоб люди, які знаходяться навколо, щоб вони бачили, як треба захищати свої права, свою свободу. І тільки так, ланцюговою реакцією, ми можемо змінити суспільство. Але на це піде дуже багато часу. Може не 50 років, але 10-15 років, як мінімум.
Юрій Покальчук
Кожен нехай потроху робить із нашої інтелігенції. Менше слів, а більше справи. І воно потроху буде рухатися.
Андрій Охрімович
Вони дізнались, що свобода – це завжди думка або вчинок, який, який заводить в сторону. Це миттєвий стрибок, по дотичній. Так чинить хом’як, коли вискакує зі свого колеса: його стрибок і є свободою. Щоправда, вона швидкоплинна, адже можна знову потрапити в колесо і знову зіскочити або перегризти залізо клітки, потрапити в лапи котові, втекти від нього під шафу, потім знову дати знайти себе напівмертвим в темному кутку, в павутині під віником, опинитися в хом’ячній лікарні, нюхати запахи звірячого страху і чекати друзів, які принесуть свіже защочне зерно (або апельсини з коньяком). Бон апетіт...
Головне - не звикнути до цього всього, а, звикнувши, тут же відмочити який-небудь новий суперстрибок...
(Лесь Подерв’янський. Есей “Дупи сов, як техніка отримання свободи”).
Надія Шерстюк
На цьому все. Над нинішнім випуском “Альтернативи” працювали: письменники Олесь Ульяненко, Андрій Курков, Юрій Покальчук та керівник проекту “Нерви ланцюга”, президент Форуму видавців Леся Коваль. Модерувала Ганна Стеців. Текстмейкер Віктор Недоступ. Автор Андрій Охрімович.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Говорить радіо “Свобода”.
