Німеччина, 18 грудня 2003 - Експерти Німецького інституту економічних досліджень вітають помітне економічне зростання, яке спостерігається в Україні впродовж останніх років. Водночас аналітики звертають увагу на нагальну потребу проведення подальших реформ. Про це йдеться в опублікованому в четвер у Берліні черговому дослідженні німецьких економістів, присвяченому економічному розвитку України.
Попри всі успіхи та позитивні народногосподарські дані, Україна й надалі залишається однією з найбідніших країн Європи, зазначають експерти Німецького інституту економічних досліджень. Макроекономічні індикатори справді належать до найкращих серед країн СНД: в період між 2000-м та 2002-м роками внутрішній валовий продукт в середньому щороку зростав на 6,6 %. Такому зростанню можуть позаздрити навіть провідні індустріальні країни Заходу. З іншого боку, як зазначають німецькі експерти, р е а л ь н е зростаня ВВП й надалі відбувається на дуже низькому рівні: валовий внутрішній продукт на душу населення становить в Україні тільки 60 % від аналогічного показника в Росії. У дослідженні, опублікованому берлінським інститутом, звертається увага на те, що скористатися своїм великим економічним потенціалом Україна зможе тільки за умов збереження макроекономічної стабільності та подальшого впровадження структурних перетворень. Однак, як засвідчив розвиток подій в аграрному секторі, реформи в Україні постійно перебувають під загрозою зриву. Так, після поганого врожаю зернових, викликаного несприятливими кліматичними умовами, влада в багатьох регіонах вдалася до адміністративних важелів розв’язання проблеми, намагаючись регулювати ціни на хліб за рахунок фермерів, зернотрейдерів та пекарень, критикують німецькі економісти. Це, на їхню думку, й призвело на початку минулого літа до масових закупів та дефіциту найважливіших продуктів харчування. У дослідженні зазначається, що Україна потребує термінових реформ у фінансовому та енергетичному секторах, адже її економіка й надалі належить до найбільш енергоємних у світі. Для того, щоб збільшити валовий внутрішній продукт на один долар, Україні треба витратити понад три кілограми нафти. Німеччині для цього потрібно тільки 130 грамів. Не дивно, що за таких умов частка енергоносіїв в українському імпорті дорівнює 40 %. Німецькі економісти зазначають, що чимало оглядачів говорять про відсутність реформаторської волі серед українських політиків. Часто втіленню в життя макроекономічних перетворень заважають інтереси могутніх економічних лідерів. Тому, як наголошується в дослідженні, Україна практично не просунулася далі перших реформ, запроваджених ще прем’єр-міністром Віктором Ющенком, позитивні наслідки яких можна відчути досі. Наступні уряди продемонстрували значно меншу готовність до реформ, коментують німецькі економісти. На їхню думку, реальний шанс на політичне втілення структурних перетворень Україна може отримати після президентських виборів 2004-го року.
Попри всі успіхи та позитивні народногосподарські дані, Україна й надалі залишається однією з найбідніших країн Європи, зазначають експерти Німецького інституту економічних досліджень. Макроекономічні індикатори справді належать до найкращих серед країн СНД: в період між 2000-м та 2002-м роками внутрішній валовий продукт в середньому щороку зростав на 6,6 %. Такому зростанню можуть позаздрити навіть провідні індустріальні країни Заходу. З іншого боку, як зазначають німецькі експерти, р е а л ь н е зростаня ВВП й надалі відбувається на дуже низькому рівні: валовий внутрішній продукт на душу населення становить в Україні тільки 60 % від аналогічного показника в Росії. У дослідженні, опублікованому берлінським інститутом, звертається увага на те, що скористатися своїм великим економічним потенціалом Україна зможе тільки за умов збереження макроекономічної стабільності та подальшого впровадження структурних перетворень. Однак, як засвідчив розвиток подій в аграрному секторі, реформи в Україні постійно перебувають під загрозою зриву. Так, після поганого врожаю зернових, викликаного несприятливими кліматичними умовами, влада в багатьох регіонах вдалася до адміністративних важелів розв’язання проблеми, намагаючись регулювати ціни на хліб за рахунок фермерів, зернотрейдерів та пекарень, критикують німецькі економісти. Це, на їхню думку, й призвело на початку минулого літа до масових закупів та дефіциту найважливіших продуктів харчування. У дослідженні зазначається, що Україна потребує термінових реформ у фінансовому та енергетичному секторах, адже її економіка й надалі належить до найбільш енергоємних у світі. Для того, щоб збільшити валовий внутрішній продукт на один долар, Україні треба витратити понад три кілограми нафти. Німеччині для цього потрібно тільки 130 грамів. Не дивно, що за таких умов частка енергоносіїв в українському імпорті дорівнює 40 %. Німецькі економісти зазначають, що чимало оглядачів говорять про відсутність реформаторської волі серед українських політиків. Часто втіленню в життя макроекономічних перетворень заважають інтереси могутніх економічних лідерів. Тому, як наголошується в дослідженні, Україна практично не просунулася далі перших реформ, запроваджених ще прем’єр-міністром Віктором Ющенком, позитивні наслідки яких можна відчути досі. Наступні уряди продемонстрували значно меншу готовність до реформ, коментують німецькі економісти. На їхню думку, реальний шанс на політичне втілення структурних перетворень Україна може отримати після президентських виборів 2004-го року.
