Доступність посилання

ТОП новини

“7 днів демократії”


Наталя Мусієнко “7 днів демократії”

Прага, 20 грудня 2003 року.

Наталя Мусієнко

Вітаємо всіх, хто в цей час з “Радіо Свобода”. В ефірі “7 днів демократії”, підсумок тижня. У празькій студії Наталя Мусієнко.

Стан демократії в Україні незмінно поганий, хоча поліпшення можливі вважають фахівці американської правозахисної організації “Freedom House”. На їхню думку, Україна поки що не долучилася до цієї ходи. А контроль над засобами масової інформації та переслідування опозиції структурами Служби національної безпеки взагалі загрожують її статусу “виборчої демократії” за класифікацією організації. Разом із цим становище України не безнадійне, все залежить від наступних президентських виборів. Далі про це моя колега Марія Щур.

Марія Щур

У своєму новому щорічному звіті правозахисна організація “Freedom House” ( “Дім Свободи”) зі штаб-квартирою у Нью- Йорку говорить про те, що протягом року, який минає, більше країн зробили поступ до розвитку свободи. 25 країн зробили відчутний поступ у напрямку до свободи, і лише 13 держав пішли у зворотному напрямку. Говорить речник організації Міхаел Ґольдфарб: “Незважаючи на репресивні заходи, які здійснювали багато держав для боротьби з тероризмом, загалом у світі свобода здобуває більше позицій. Тенденція, яка триває останніх 30 років, не припиняється”.

Згідно з результатами дослідження, 88 країн, або 46 %, є вільними на 38% більше, ніж 10 років тому. Україна ж разом із такими державами, як Вірменія, Боснія-Гецеґовина, Грузія, Нігерія та деякими іншими, переважно африканськими та латиноамериканськими країнами, перебуває у списку “частково вільних” держав. При чому, незважаючи на те, що її рейтинг цього року залишається незмінним, “Дім Свободи” відчуває серйозне занепокоєння тенденціями, які панують в Україні. “Взяти хоча б минулий тиждень, - говорить старший аналітик організації та її колишній голова Адріян Каратницький, - було вбито ще одного інтернет-журналіста. Крім того, існує побоювання, що відбудуться спроби обійти демократичний політичний процес”.

Взагалі, на думку американських правозахисників, дуже багато у стані свободи в Україні залежатиме від того, як відбудуться президентські вибори наступного року. У цьому зв’язку Адріян Каратницький наводить паралель із Грузією: “Серед 12 колишніх республік колишнього Радянського Союзу є дві, в яких існує можливість поступу. Одна - це, звичайно, Грузія. І друга, як не парадоксально, Україна. Якщо Україні вдасться пройти наступного року через відносно чистий виборчий процес, є ймовірність того, що тенденції до авторитаризму можна буде розвернути і зупинити”.

За словами Адіяна Каратницького, після виборів, що відбулися нещодавно в Грузії та в Росії, на теренах СНД виникли дві моделі, які можуть впливати на подальший розвиток демократії у сусідніх країнах. “Одна – це російські вибори, коли правляча еліта контролювала, формувала та моделювала громадську думку і маніпулювала голосами під час підрахунку, і друга, коли владній еліті не вдалося цього зробити, як у Грузії. Чи вдасться елітам опанувати російську модель? Ніхто не заперечує особистої популярності президента Путіна, але надмірний контроль держави над засобами масової інформації, контрольовані повідомлення і спроби не дати ліберальним партіям пройти до парламенту – все це методи, якими би дуже радо скористалися лідери у псевдодемократичних чи слабких демократіях, що утворилися у колишньому Радянському Союзі”, - зауважує експерт “Дому Свободи” Анріян Каратницький. Марія Щур, “Радіо Свобода”.

Наталя Мусієнко

Тим часом у Польщі цими днями на міжнародній конференції обговорювалося місце України в Європі. Захід так і називався Україна в Європі. Його учасниками стали політики, громадські діячі, незалежні експерти як з Польщі, так і з України. За роботою конференції спостерігали представники дипломатичних відомств європейських держав. З Варшави про це Володимир Павлів.

Володимир Павлів

На відміну від попередньої конференції, яка відбулася у грудні минулого року, у складі української делегації практично не було представників пропрезидентських сил українського парламенту чи Адміністрації Президента. Натомість домінуючу частину становили представники опозиції: блоку “Наша Україна” на чолі з Віктором Ющенком, а також комуністи і соціалісти.

Втім, нікого з них не було серед доповідачів під час першої пленарної сесії на тему: “Європейська перспектива України – виклик для Києва, Варшави, Брюсселя”.

Єдиним доповідачем з українського боку був керівник Міжнародного центру перспективних досліджень та Міжнародного інституту менеджменту Богдан Гаврилишин. І якщо польський доповідач, головний редактор “Газети виборчої” Адам Міхнік зосереджувався в основному на актуальних стосунках Польщі з Європейським Союзом, то Богдан Гаврилишин спробував представити широку картину політичних, економічних та суспільних проблем в Україні за рік до президентських виборів. І хоч проблем, як відомо, є чимало, Богдан Гаврилишин все ж залишав місце для оптимістичних прогнозів і, як сам визнає, робив це цілеспрямовано.

Богдан Гаврилишин

Щоб польська політична еліта зберегла і надалі це бажання таки пробувати тягнути Україну в Європу, то це вже було б позитивно. Від учасників з української сторони можна почути справді щось нового, від тих людей Західного світу, щоб зберегти і їхню віру за те, що треба позмагатися за цей європейський вибір. Це не пошкодило б.

Володимир Павлів

Друга пленарна сесія була присвячена темі “Українські дилеми у контексті розширення Європейського Союзу та НАТО”. Про українські дилема учасникам конференції розповіли, зокрема, депутат Верховної Ради України Іван Плющ та голова Комітету закордонних справ Верховної Ради України Станіслав Сташевський.

“Дилеми української політичної еліти щодо ЄС та НАТО, насправді тут не були ні для кого відкриттям, але постійно їх наголошувати є потреба,” - вважає ведучий цієї пленарної сесії, голова Польсько-українського форуму Генрик Вуєц.

Генрик Вуєм

Якимсь чином потрібно струснути українською громадською думкою в Україні, але не тільки в Україні, але й у Польщі і у Європі: що, коли ми не будемо намагатись змінювати цього сьогоднішнього напрямку, то дистанція між Україною і Європейським Союзом буде зростати. Хіба що відбудуться суттєві зміни в цілій системі управління в Україні, наприклад, так, щоб адміністрація не була підпорядкована одній особі.

Володимир Павлів

Конференція у Варшаві є місцем для обміну думками та інформацією, тому тут не ухвалюються жодні рішення. Важливим є лише те, щоб обмін думками згодом перетворювався у реальні вчинки, покликані змінити ситуацію в Україні на краще. Володимир Павлів для “Радіо Свобода”, Варшава.

Наталя Мусієнко

А в Україні закінчується рік Росії. Він не мав серйозного впливу на економічні відносини між Києвом і Москвою, так само, як і попередній рік України в Росії. Такої думки дотримуються деякі українські експерти. При цьому вони наголошують, що російські територіальні претензії з приводу українського острова в Азовському морі Коси Тузли , безперечно, негативно позначилися на українсько-російських стосунках по обидва береги Керченської протоки. Сергій Кисельов далі.

Сергій Кисельов

Днями в парламентських кулуарах почув сумний жарт: рік України в Росії і рік Росії в Україні – це ніщо інше, як спроба станцювати російську кадриль на мотив українського гопака. Йшлося про те, що 2002-го, в рік України в Росії товарообіг між двома країнами знизився майже на 70 мільйонів доларів порівняно з 2001-м. І невідомо, якими будуть кінцеві економічні показники року нинішнього. Щодо інших контактів, то підрахунки свідчать: рік Росії в Україні, який добігає кінця, більше був наповнений не питаннями економіки, а фестивалями танців, музики й пісень, фіналом яких стали дві непересічні події в українсько-російських відносинах: 19 вересня на саміті в Ялті було підписано договір про створення Єдиного економічного простору, а 29 вересня у цьому ж таки просторі краснодарці ударними темпами почали будувати в Керченській протоці Азовського моря дамбу, що мала на меті перетворити український острів Косу Тузлу на російський півострів.

Ось що думає з цього приводу директор Центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погрибінський:

"Ніхто із серйозних аналітиків не чекав таких надзвичайних подій у стосунках між Україною та Росією тільки тому, що керівництвами обох держав було заявлено про проведення року – спочатку України в Росії, потім Росії в Україні. Тим не менше, протягом останніх двох років вдалося переламати негативну тенденцію у торговельній політиці між двома країнами значною мірою ( відомо, що кілька років поспіль зменшувався товарообіг між нашими країнами). Такі ініціативи, як створення Єдиного економічного простору і конфлікт навколо Тузли, відіграли значну роль у переосмисленні перспектив співробітництва між нашими державами і спонукали значну частину української еліти переглянути засади цього співробітництва і подумати про те, яким чином треба будувати свої стосунки так, щоб українські інтереси були захищені".

Анатолій Гуцал, перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки, який, до речі, раніше іменувався Національним інститутом українсько-російських відносин, переконаний, що рік Росії в Україні дав можливість Україні подивитися на себе і на світ крізь призму Росії:

“У цьому контексті вважаю, що символічною була книга нашого президента "Україна – не Росія". Україна не гірша, Україна не краща, Україна – інша. По-російськи, "іная". І от розуміння якраз цієї категорії іншості, тобто, розуміння "іного" -- це дуже важлива особливість, яку мають, я думаю, ще осягнути і наші політики, і політики російські. І, я думаю, під фініш цього року ми отримали дійсно такий показовий урок – урок консолідації політичної еліти і суспільної еліти, який відбувся в Росії в результаті тих виборів, які сталися. І я думаю, що для України – це найбільш серйозний урок напередодні наших виборчих баталій".

Що стосується прогресу в царині економічних стосунків у рік Росії в Україні, то, на думку доктора економічних наук, професора, завідувача відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України Олексія Плотникова, скоріше за все, це був такий політичний чи культурологічний рік:

“Але аж ніяк не такий, що приніс щось реально в економічні відносини. Що ж до проблем формування єдиного економічного простору чи там якихось інших питань, то вони не стосувались року Росії в Україні. Тому, я вважаю, що такий голосно проголошений рік Росії в Україні – це скоріше політичний, культурологічний, ну, можливо, ідеологічний та інший проект, але з точки зору економічного розвитку, він не дав якихось результатів". Додав Анатолій Гуцал. Сергій Кисельов, “Радіо Свобода”, Київ.

Наталя Мусієнко

Наразі в програмі аспекти юридичні.

Володимир Ляшко

Перед мікрофоном Володимир Ляшко, вітаю Вас. Відповідаємо на два запитання наших слухачів пов’язаних з правом на спадщину та приватизацією земельних ділянок.

Слухач

До Вас звертається Вікторія з Києва. Як бути в тому випадку, якщо велику спадщину, що дісталася від батька мати не поділила на усіх дітей. Сестри живуть разом з нею, а вона стара й немічна. Їй кажуть, що грошей в неї немає, а сестри будують будинки втридорога, роскошествують. Це ж грабіж. Як бути в такому випадку?

Володимир Ляшко

Відповідає наш консультант Валентина Позинич.

Валентина Позинич

Діти за життя і після смерті батьків не мають права на майно батьків, якщо тільки батьки не склали заповіт або не відмовили дітям у наданні цієї спадщини за законом.

Якщо складається заповіт, то заповідач сам визначає, кому він хоче заповісти своє майно. Чи це будуть діти, чи це будуть сторонні особи – це його воля, його право. Єдине, що треба мати на увазі, коли складається заповіт, то по заповіту не можуть бути позбавлені права на свою долю у спадщині непрацездатні діти спадкодавця і непрацездатна дружина і батьки, тобто спадкоємці першої черги.

Якщо Ви є непрацездатною і якщо було складено заповіт на спадщину, яка дісталася від батьків, то Ви можете претендувати на дві третини тієї долі, яка би Вам належала по закону. Це обов’язкова частка у спадщині.

Якщо ж Ви є працездатною, то претендувати на свою долю у спадщині претендувати Ви не можете за наявності заповіту.

Володимир Ляшко

Наступне запитання таке.

Слухач

Як мені приватизувати? У мене є кусочок землі, якою я користуюся із 82-го року, 5 соток. Я хочу її приватизувати. Скільки це буде коштувати?

Валентина Позинич

Земельна ділянка, яка перебувала у користуванні вашому може бути Вами приватизована. Для цього вам треба звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, на території якого розташовано ця земельна ділянка з заявою про бажання приватизувати цю земельної ділянки.

Щодо оплати вартості підготовки технічної документації для складання державного акта власності на землю, то це питання вирішується на підставі договору, який буде укладатися між Вами і між землевпорядною організацією. Тому що вартість цього договору, цих робіт може бути абсолютно різною в залежності від того в якому місці розташована ця земельна ділянка, на яку прив’язку треба зробити до місцевості плану цієї ділянки і т.і. Тобто ці питання вирішуються на договірних засадах і укладається договір між Вами і землевпорядною організацією.

Наталя Мусієнко

Український соціум. 2003 рік, що був проголошений “Роком інвалідів” добігає кінця. Чи став він особливим для людей із фізичними та розумовими обмеженнями. І як взагалі почуваються в українському суспільстві такі люди, а особливо діти, які не можуть обійтися без сторонньої допомоги? В цій темі Ірина Біла.

Ірина Біла Часом доля може бути дуже жорстокою до людей. Надто ж болючими є її удари, коли вони зачіпають дитину. Коли лишень з’явившись на світ, немовля вже бачить співчутливі або ж зневажливі погляди тих, хто повинен був зробити все можливе, аби її життя і здоров’я не було під загрозою. Мова про лікарів, що приймають пологи. Саме їх звинувачує Раїса Кравченко в тому, що внаслідок пологової травми її дитина отримала діагноз: синдром Дауна.

Раїса Кравченко

Коли я була молодою, мені було 23 роки, коли народився син. І це була пологова травма, щипцями його витягували, ну і от вам результат на все життя. І потім я ще поцікавилась, бо я ще довгий час працювала в медичній академії, чи може хтось за це нести відповідальність? Мені скалічили дитину. Виявляється ні, виявляється за методиками ухваленими Міністерством охорони здоров’я чинили правильно, бо кесарів розтин – це абсолютно виключний випадок і його тут за інструкціями не повинно було використовувати. Отже, скалічили мою дитину за інструкціями. Все було правильно.

Ірина Біла

Важко з чимось порівняти біль і страждання батьків, в родині яких є невиліковно хвора дитина. Раїсі Кравченко здавалося ніби все це відбувається не з нею. Ніби вона бачить якийсь жахливий сон, і ніяк не може прокинутися. Кілька років молода жінка не могла відійти від сина, що постійно потребував її присутності. Але життя в чотирьох стінах не було на краще ані синові, ані матері. Про те, аби віддати сина до інтернату – не могло бути й мови, адже Раїса Кравченко знала, що там очікує на її дитину.

Раїса Кравченко

Інтернат закордонні вчені порівнюють з в’язницею, тому що там дуже багато спільних рис. Хто був, знаєте, в такому не підготовленому візиту інтернатів, той погодиться, хай мене пробачають працівники. Я розумію, що дуже багато докладають зусиль, але це не їх вина, це природа інтернатів, це примусово, це ніколи не буває власного куточка, власних речей, це завжди строєм, і це такі великі концентраційні табори, інакше я не знаю, як їх назвати.

Ірина Біла

Не зважаючи на неприйнятні умови для проживання в інтернатах дітей-інвалідів, з інтелектуальною недостатністю, дехто з батьків все ж змушений віддавати власну дитину до цього закладу. Оскільки вижити за ту мінімальну пенсію, яку сплачують цим дітям, практично неможливо. Продовжує Раїса Кравченко.

Раїса Кравченко

На сьогодні мені, моєму синові держава гарантує лише пенсію, яка дуже мала. Яка не дозволяє просто фізіологічні потреби задовільнити. Або якщо я не зможу за цю пенсію вижити, то інтернат. Ну зрадити дитину мене примушує державу, а не зрадити дуже важко, це кому пощастить, а кому не пощастить, бо 64 гривні на двох або й ще й матеріальна допомога. То це 100 гривень, ну це смішно

Ірина Біла

Згуртувавшись навколо проблем, які поодинці важко подолати, батьки створили Благодійне товариство допомоги інвалідам та особам із інтелектуальною недостатністю “Джерела”, яке і очолила Раїса Кравченко.

Раїса Кравченко

Ми батьки зібралися і ми створили інше життя, ми створили іншу модель допомоги, іншу модель проживання. Модель того, як сім’ї можна допомогти, щоб вона все-таки незважаючи на таку пенсію, на таку політику виживала. Нам пощастило, нам, хто об’єднався в “Джерела“ і ще багатьом громадським організаціям. І ми створили той заклад, де допомагають набути спочатку, потім підтримати необхідні для життя навички.

Ірина Біла

Завдяки підтримці спонсорів та місцевої влади вдалося орендувати приміщення, відремонтувати та обладнати так, аби воно було придатним для навчання дітей-інвалідів. Зараз там діють гуртки з творчого розвитку, фахівці навчають елементарним навичкам самообслуговування. Товариство також допомагає і батьками пережити стрес та надає необхідні консультації психолога, соціального працівника, юриста. Роль цього та інших подібних закладів, організованих громадськими організаціями, важко переоцінити. Адже саме завдяки їм багато дітей-інвалідів з розумовими вадами, лишаються в родинах, оточені теплом і турботою, а батьків не ставлять перед необхідністю відправляти свою дитину в інтернат. До того ж діяльність подібних організацій значно заощаджує і державні кошти, адже інвалід, що знаходиться в інтернаті, обходиться державі набагато дорожче, аніж дитина з такими ж проблемами, що перебуває в родині. Здавалося б, потрібно лише трохи уваги і допомоги з боку держави. І перший крок вже зроблено. - Влітку нинішнього року Верховна Рада України ухвалила Закон “Про соціальні послуги”. Закон дуже прогресивний, оскільки передбачає механізми співпраці держави з громадськими організаціями, що опікуються соціальними проблемами населення. Адже нині ці організації виживають лише завдяки спонсорській допомозі. В Законі ж, який набуває сили з 1 січня 2004 року – передбачена можливість отримання ліцензій організаціям т.зв. “третього сектору” на надання соціальних послуг. Найкращі з них будуть фінансуватися з місцевих бюджетів. Цей закон відповідає всім європейським стандартам, але... Раїса Кравченко далі.

Раїса Кравченко

Але дуже велике “але”. За моїм прогнозом, насправді, в повному обсязі цей закон буде реалізовуватися в кращому разі через 5 років, тому що досі, ось сьогодні грудень, не має нормативної бази. Гроші не закладено в бюджети під ці конкурси. Ми аналізували і проект бюджету 2004, ми аналізували і Бюджетний кодекс, відповідних поправок немає. І ми говоримо про те, що подивіться – ми виконуємо таку важливу соціальну роль, подивіться, як змінюється якість життя. Подивіться скільки сімей заощаджують гроші на інтернати завдяки громадським організаціям. Бо вдень є куди повести дитину і дитина не заточена в 4 стінах домівки, а мати на роботі. Нам відповідають “Так, ми дуже цінуєм, але скажіть, де взяти кошти?” Тобто цих коштів на сьогодні не має навіть в прогнозі, де їх взяти.

Ірина Біла

Раїса Кравченко наголошує, що вони не просять допомоги, радше вони пропонують свої послуги, через які можна вирішити болючі соціальні питання. Але найголовніше для них зараз – бути почутими. Ірина Біла, Український центр освітніх реформ для “Радіо Свобода”.

Наталя Мусієнко

Новорічні свята у світі. Наразі про одне із них. Ханука єврейське свято очищення і оновлення. Воно припадає на грудень, коли частина християнського світу відзначає Різдво. Відтак два світи , світ Старого Заповіту і Заповіту Нового у ці дні близькі як ніколи. Про єврейське свято Ханукка розповідає Віктор Єленський.

Віктор Єленський

Якщо вже йдеться про близькість світів двох Заповітів, про їхнє, сказати б, Стрітення, то, нагадаю, у Старому заповіті про Ханукку немає жодної згадки. Натомість про неї згадує Заповіт Новий: І була зима в Єрусалимі, і було свято оновлення, - читаємо у Євангелії від Івана. І ходив Ісус у Храмі... Ні, це був не той зимовий Єрусалим, образ якого тиражує Міністерство туризму Ізраїлю – гігантське шатро мечеті на скелі, покрите рясним снігом – справжня і рідкісна удача фотохудожника. Не було тоді мечеті в Єрусалимі, не було там мусульман, та й самого ісламу не було. Свято Ханукка належить до зовсім іншого часу – в Іудеї панували тоді Селевкіди – царі грецько-сирійської Імперії. Вони прагли того, чого прагне більшість колонізаторів – асимілювати підкорений народ, розчинити його у собі без останку. 168 року до нашої ери жорстокий і невблаганний цар Антиох 4-й Єпіфан видає наказ: відтепер євреям не можна святкувати суботу, вивчати Тору, їм навіть не вільно робити обрізання! В Єрусалимському храмі встановлюють статуї грецьких богів, а олтар паплюжать жертвою Зевсу. Вибух народного гніву неминучий, повстання проти окупантів очолює родина Хасмонеїв. Після трирічної партизанської війни і перемог у відкритих боях військо, кероване Єгудою Маккабі – так-так, це на його честь названо спортивні клуби й команди в Ізраїлі – входить до порушеного, але нескореного Єрусалиму. Перше, що зробили макавеї заходилися вичищати Храм. Але коли вони внесли туди менору – семисвічник, який мав горіти вічно, з’ясувалося, що є лише один-єдиний горщик з чистим, не спаплюженим єлеєм. Цього могло вистачити лише на вечір, а щоби приготувати новий запас треба було вісім днів. Але сталося чудо і менора горіла вісім днів. Відтоді встановлено восьмиденне свято Ханукка. Понад дві тисячі років у ці дні єврейські родини запалюють по одній свічці. В останній день свята палають усі вісім свічок. Вогні розливаються по єврейській діаспорі – чудо велике сталося там -, по всьому Ізраїлю, або просто Країні, як називають свою домівку самі ізраїльтяни – бо чудо велике сталося тут. І не годиться цими днями перейматися проблемами –ліпше подбати про готівку в гаманцях для дітей, про ті самі хануке гелт.

Наталя Мусієнко

Наразі все. У програмі сім днів демократії з вами прощається Наталя Мусієнко. Добра вам.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG