Прага, 3 січня 2004 року.
Ірина Халупа
Здоровенькі були, дорогий слухачу. Це знову до вас приходить в гості українська «Свобода». Перед мікрофоном Ірина Халупа з передачею “30 хвилин у різних вимірах”.
Цього тижня українці Праги отримали купу подарунків. Тарас Чубай і група «Плач Єремії» виступали з двома концертами. Кияни ще й досі говорять про їхній знаменитий концерт 11-го вересня в палаці “Україна” в Києві. Ми застали Тараса в кафе і трішки поговорили. Ось така й буде програма цього випуску передачі «30 хвилин у різних вимірах». Поговоримо з Тарасом Чубаєм і послухаємо кілька його пісень.
Звучить пісня «Ти втретє цього літа зацвітеш» у виконанні Тараса Чубая
Ірина Халупа
Тарасе, я хочу тебе запитати про ту заяву, яка була на прес-релізі ще до твого концерту у Києві, ось таке є тут речення:«Концерт Тараса Чубая «Світло і сповідь» - це його спроба відновити зворотній зв’язок між ним та батьком, це намагання встановити сув’язь між поколіннями нинішнім та 70-х років». Чи це значить, що немає того зворотного зв’язку, немає зв’язку між нинішнім поколінням і вчорашнім поколінням?
Тарас Чубай
Щодо мого зв’язку з батьком, то все в порядку. Зв’язок є постійний, бо я працюю з його поезією і, взагалі, це на рівні якомусь метафізичному також існує.
Щодо зв’язку поколінь, то, без сумніву, є така проблема, є таке провалля. Тобто, сучасне покоління зовсім не взяло того кращого, що було в попередньому поколінні, поколінні цих молодих батьків (бо я своїх батьків молодими вважаю. Вони зовсім «зеленими» такими мене породили ...)
Ірина Халупа
Ти кажеш, що «не взяло нічого з попереднього покоління»... Не взяло чому: не хотіло взяти, може вони нічого не знають про це, може вони у такій гордості юності вважають, що все починається з нами, що все, що було до нас - це не важливе, нічого не варте?
Тарас Чубай
Ні, є дуже несприятлива медійна ситуація для цього і люди самі такі. Якийсь такий час такого безкультур’я тотального зараз в Україні... І напевно це руйнувати треба.
Починати з цих зв’язків з попереднім поколінням, які все таки, будучи в радянських часах страшенно ніби дискомфортних, але при тому створювалися якісь культурні середовища, щось відбувалося, писалася поезія, творилася музика. А зараз все працює на рекламу. Все таке яскраве кольорове і одноденне, і штучне, і пластмасове і відповідно, таке ж покоління виростає, покоління «Кока-Коли» і «Пепсі-Коли».
Ірина Халупа
Чи це лише проблема українська чи, може, це глобальна проблема, бо ми живемо в епоху масової культури?
Тарас Чубай
Так, але мене інші країни особливо не цікавлять, хай вони там собі мають ці проблеми. Мене цікавить Україна.
Ірина Халупа
У книжці поезій твого батька, де наприкінці є різні спогади, є спогад Юрка Коха на рахунок того, про що Ти щойно згадував - культура і її відсутність. Тут є список речей, про які хлопці тоді говорили, цей гурт українських інтелектуалів, митців, поетів. Вони говорили про те, «що в житті найсолодше - про філармонію і філантропію, про нашого ґуру Романа Безпальківа, про театр імені Занковецької, про найдосконалішого витворювача голосу Брежнєва, про Ігоря Калинця та Миколу Холодного, про інтелектуальні горизонти Юрія Брилинського, про Бердника і Бедзіра, про мальовану Бедзірем зиму і так далі, про виноград, про Дзен і Дао, про Мао і Дао де Дзін, про Китай, Росію і Україну, про СРСР, СС і просто есе» і дуже багато чого іншого.
Серед тих спогадів, по-моєму, це теж Юрко Кох згадує, що Твій батько їм приносив багато чого нового, він відкривав перед ними то музикантів, то якихось письменників, в тому числі і співака, якого ти мені відкрив польського Чеслава Нємана. У своїх спогадах Юрко Кох пригадує, що пророкував Твій тато. Юрко Кох пише:«При цьому Грицько завжди наголошував, що скоро у нас з’явиться така музика супроти котрої польські, угорські, групи з НДР виглядатимуть наче блохи». Чи з’явилася ця музика? Як ти думаєш, є твоя музика тою музикою?
Тарас Чубай
Хочеться в це вірити. Я не думаю, що це йшлося про мене, але видно у батька було таке відчуття. Я думаю, що в той час він вірив в Віктора Морозова, що це саме буде і він був одним з тих, хто найближче до цього був.
Можливо, батько трохи щось там відчував на цю тему. Він бачив моє зацікавлення музикою, що я тягну з його фонотеки саме щось цікаве і сам ставлю на програвач, і вмикаю і завжди батька шарпав за рукав, що б він мені якусь гітару нарешті купив.
Ірина Халупа
І купив?
Тарас Чубай
Можна сказати в певному сенсі, що так, тому, що гітару, про яку я мріяв я купив, заробивши гроші на батьковій поезії, тобто, співаючи її. Так що можна сказати, що батько мені купив гітару. Причому, одна з перших таких гітар електричних - це була саме та, яку я просив, щоб він мені купив. Я її побачив на одній з репетицій однієї з груп, я на неї пальцем показав і кажу:«Хочу саме цю». І батько сказав:«Добре, я тобі її куплю». І якось там воно зам’ялося потім все це і через багато років до мене цей інструмент таки потрапив.
Ірина Халупа
«Фендер»?
Тарас Чубай
Ні - це був не «фендер», це була японська гітара «Ібанес» електрична, але вона до мене потрапила. Це не була якась супер-гітара, але це була одна з перших більш-менш квалітетних гітар у мене.
Звучить пісня «Квіти у росі» у виконанні Тараса Чубая
Ірина Халупа
Я знову повертаюся до тих спогадів. Там гарно описана, і Юрком Кохом, і Віктором Морозовим, ваша сімейна ситуація, дуже теплі зв’язки між тобою і твоїм батьком. Зокрема, Віктор Морозов, здається, пригадує такий момент, де ви були на морі і ти на матраці плавав, відплив досить далеко і тебе рятував батько. Чи ти пригадуєш це?
Тарас Чубай
Так, я пригадую. Це мені вже було років 6-7. Мене віднесло течією в море десь за 2 кілометри приблизно від берега у відкрите море і ніхто мене не міг врятувати. І найцікавіше, що батька не було у цей момент на пляжі. На той момент він у хатинці, в якій ми ночували, він вчився, готувався до вступу у Літературний інститут. Він просто якось відчув і вибіг на пляж, видер у когось матрац інший, догнав мене і притягнув мене до берега. Після того він тиждень не міг руки підняти, так гріб. Фактично, батько врятував мене.
Ірина Халупа
Ти боявся чи відчував, що батько припливе за тобою?
Тарас Чубай
Я взагалі, був спокійний дуже. Мені було нормально, спокійно. Це була така медитація. Я був у такому великому солом’яному брилі, отже сонце мене не спалило і мені нормально було. Коли я вийшов на берег, перше, що я сказав це:«А за що Ви переживали? Я б просто там в Туреччині вийшов би і якось з Вами зв’язався».
Звучить пісня « Із Янголом на плечі» у виконанні Тараса Чубая
Ірина Халупа
У твого батька деякі поезії дуже складні, довгі, такі контемплативні, скажімо так. Коли ти вибираєш одну з них під пісню, як це робиться, як відбувається цей процес: чи ти шукаєш за якоюсь ознакою, чи воно до тебе промовляє, чи ти дивишся на це вже музичним оком?
Тарас Чубай
Переважно це було таким чином, що коли я читав, я вже чув відразу музику і було досить легко писати цю музику. Тобто, я фактично співав відразу з книжки. Або було інакше, що я якісь вірші читав, перечитував, запам’ятовував і потім це виходило якось разом з музикою. Тобто, не було якихось складнощів таких великих, такої праці якоїсь, такого, як там на полі орати... Воно все дуже природно виходило.
Ірина Халупа
І які ще є вірші батька, які б ти хотів покласти на музику. Тобто, які проекти перед тобою з спадщиною словесною батька?
Тарас Чубай
У мене є такі довгі роботи. Я не поспішаю їх зовсім закінчувати. Це музика на великі поеми, скажімо, на «Відшукування причетного». У мене є один фрагмент готовий, який я перший раз записав у 1993 році на першому альбомі «Плач Єремії», фрагмент з «Відшукування причетного». У мене є ще кілька фрагментів, написана музика, але взагалі я планую на всю поему написати музику. Я не знаю, що це за жанр буде: чи це буде якесь таке співання, якась моно-опера, чи це сюіта? Я не знаю. Також (планую написати музику) на поему «Говорити-мовчати»... І поема «Марія» вона майже вже вся написана, багато що записано є, фрагментів, але ще є кілька шматків, які я залишив на потім.
Ірина Халупа
А «Вертеп»?
Тарас Чубай
На «Вертеп» я написав музику ще працюючи в театрі «Не журись», практично на весь. Але я не знаю чи зараз я тією версією буду задоволений. Я, можливо, перероблю це.
Ірина Халупа
Тарасе, дехто має претензії до тебе, що ти не пишеш дуже багато своїх власних пісень. Чому це так?
Тарас Чубай
А хто, скажи?
Ірина Халупа
Мені подобається те, що ти пишеш, та музика, яку ти пишеш. Якщо вже є щось гарне написане, чому його не заспівати?
Тарас Чубай
Та, власне, я теж так думаю. Мені не хочеться себе у творчості силувати ні в якому разі. Не хочеться нічого під замовлення робити. Хочеться робити те, що мені зараз подобається і зараз пасує. Були такі періоди, коли мені здалося, що бракує сучасних версій колядок, або є дуже багато паскудних версій українських колядок, які в ефірах десь там звучать і взагалі, люди не знають, що таке колядування, що таке Різдво. Я вирішив видати альбом «Наше Різдво».
Ірина Халупа
Прекрасний альбом. Я дуже люблю «Миколая Бородатого».
Тарас Чубай
До речі, «Миколай Бородатий» - це, власне, моя пісня, мій текст і музика. Тобто, це вже творіння новітніх колядок. І так само з «Партизанами», з Івасюком. Якщо вже є добра музика написана і ніхто добре не співає, то я це зроблю, якщо це буде відповідати моєму настрою.
А поза тим я щось пишу. Я почав рідше писати. У мене був такий вибух, коли я починав, я там за місяць 30-40 пісень писав. Це забагато було трохи. Багато з них я ще досі нормально не виконав і не заспівав перед публікою. Я ще маю цей запас великий, тому я не спішу з цим.
Ірина Халупа
Ти ще молодий. Скажи кілька слів про новий альбом, я маю тут ті нові пісні. Дуже гарна фотографія: гарне таке яєчко з пір’ячком, дуже природне, не мите... Отже у цьому альбомі є Малкович, є Білозір і Кость Москалець. Що ще буде на повному альбомі?
Тарас Чубай
Альбом буде називатися «Світло і сповідь» і там буде повністю поема «Світло і сповідь» покладена мною на музику. Я знову не знаю, який це жанр. Це вже справа критиків музичних.
Це для мене такий важливий твір. Він триває понад 20 хвилин. Він можна сказати такий епохальний, один з найбільш важливих для мене як композитора і виконавця, зрештою. Виконувати його є досить не просто. Не просто було проводити репетиції, тому що це твір для оркестру, групи і там ще багато вокалів інших, крім мого. Це така глобальна досить річ і нарешті вдалося її зробити так, як я саме хотів. Вона буде представлена у цьому вигляді в альбомі, з оркестром, саме так, як треба. Поза тим ще будуть деякі пісні. і, власне, чим цей альбом буде відрізнятися від інших, тим що це буде... група плюс оркестр, тобто отаке от звучання.
Ірина Халупа
Насамкінець я запитала Тараса, яку музику він слухає? На що він зразу відповів без жодних вагань - Дейвида Боуі. Але Дейвида Боуі можна послухати на інших FM-станціях, а Тараса Чубая - ні. Отож на кінець передачі пісня з альбому «Наш Івасюк» «Я піду в далекі гори».
Я прощаюся з Вами до наступного тижня і бажаю Вам ясної погоди на душі. Слухайте українську «Свободу», де не лише говорять, а й співають українською мовою.
Звучить пісня «Я піду в далекі гори» у виконанні Тараса Чубая.
Ірина Халупа
Здоровенькі були, дорогий слухачу. Це знову до вас приходить в гості українська «Свобода». Перед мікрофоном Ірина Халупа з передачею “30 хвилин у різних вимірах”.
Цього тижня українці Праги отримали купу подарунків. Тарас Чубай і група «Плач Єремії» виступали з двома концертами. Кияни ще й досі говорять про їхній знаменитий концерт 11-го вересня в палаці “Україна” в Києві. Ми застали Тараса в кафе і трішки поговорили. Ось така й буде програма цього випуску передачі «30 хвилин у різних вимірах». Поговоримо з Тарасом Чубаєм і послухаємо кілька його пісень.
Звучить пісня «Ти втретє цього літа зацвітеш» у виконанні Тараса Чубая
Ірина Халупа
Тарасе, я хочу тебе запитати про ту заяву, яка була на прес-релізі ще до твого концерту у Києві, ось таке є тут речення:«Концерт Тараса Чубая «Світло і сповідь» - це його спроба відновити зворотній зв’язок між ним та батьком, це намагання встановити сув’язь між поколіннями нинішнім та 70-х років». Чи це значить, що немає того зворотного зв’язку, немає зв’язку між нинішнім поколінням і вчорашнім поколінням?
Тарас Чубай
Щодо мого зв’язку з батьком, то все в порядку. Зв’язок є постійний, бо я працюю з його поезією і, взагалі, це на рівні якомусь метафізичному також існує.
Щодо зв’язку поколінь, то, без сумніву, є така проблема, є таке провалля. Тобто, сучасне покоління зовсім не взяло того кращого, що було в попередньому поколінні, поколінні цих молодих батьків (бо я своїх батьків молодими вважаю. Вони зовсім «зеленими» такими мене породили ...)
Ірина Халупа
Ти кажеш, що «не взяло нічого з попереднього покоління»... Не взяло чому: не хотіло взяти, може вони нічого не знають про це, може вони у такій гордості юності вважають, що все починається з нами, що все, що було до нас - це не важливе, нічого не варте?
Тарас Чубай
Ні, є дуже несприятлива медійна ситуація для цього і люди самі такі. Якийсь такий час такого безкультур’я тотального зараз в Україні... І напевно це руйнувати треба.
Починати з цих зв’язків з попереднім поколінням, які все таки, будучи в радянських часах страшенно ніби дискомфортних, але при тому створювалися якісь культурні середовища, щось відбувалося, писалася поезія, творилася музика. А зараз все працює на рекламу. Все таке яскраве кольорове і одноденне, і штучне, і пластмасове і відповідно, таке ж покоління виростає, покоління «Кока-Коли» і «Пепсі-Коли».
Ірина Халупа
Чи це лише проблема українська чи, може, це глобальна проблема, бо ми живемо в епоху масової культури?
Тарас Чубай
Так, але мене інші країни особливо не цікавлять, хай вони там собі мають ці проблеми. Мене цікавить Україна.
Ірина Халупа
У книжці поезій твого батька, де наприкінці є різні спогади, є спогад Юрка Коха на рахунок того, про що Ти щойно згадував - культура і її відсутність. Тут є список речей, про які хлопці тоді говорили, цей гурт українських інтелектуалів, митців, поетів. Вони говорили про те, «що в житті найсолодше - про філармонію і філантропію, про нашого ґуру Романа Безпальківа, про театр імені Занковецької, про найдосконалішого витворювача голосу Брежнєва, про Ігоря Калинця та Миколу Холодного, про інтелектуальні горизонти Юрія Брилинського, про Бердника і Бедзіра, про мальовану Бедзірем зиму і так далі, про виноград, про Дзен і Дао, про Мао і Дао де Дзін, про Китай, Росію і Україну, про СРСР, СС і просто есе» і дуже багато чого іншого.
Серед тих спогадів, по-моєму, це теж Юрко Кох згадує, що Твій батько їм приносив багато чого нового, він відкривав перед ними то музикантів, то якихось письменників, в тому числі і співака, якого ти мені відкрив польського Чеслава Нємана. У своїх спогадах Юрко Кох пригадує, що пророкував Твій тато. Юрко Кох пише:«При цьому Грицько завжди наголошував, що скоро у нас з’явиться така музика супроти котрої польські, угорські, групи з НДР виглядатимуть наче блохи». Чи з’явилася ця музика? Як ти думаєш, є твоя музика тою музикою?
Тарас Чубай
Хочеться в це вірити. Я не думаю, що це йшлося про мене, але видно у батька було таке відчуття. Я думаю, що в той час він вірив в Віктора Морозова, що це саме буде і він був одним з тих, хто найближче до цього був.
Можливо, батько трохи щось там відчував на цю тему. Він бачив моє зацікавлення музикою, що я тягну з його фонотеки саме щось цікаве і сам ставлю на програвач, і вмикаю і завжди батька шарпав за рукав, що б він мені якусь гітару нарешті купив.
Ірина Халупа
І купив?
Тарас Чубай
Можна сказати в певному сенсі, що так, тому, що гітару, про яку я мріяв я купив, заробивши гроші на батьковій поезії, тобто, співаючи її. Так що можна сказати, що батько мені купив гітару. Причому, одна з перших таких гітар електричних - це була саме та, яку я просив, щоб він мені купив. Я її побачив на одній з репетицій однієї з груп, я на неї пальцем показав і кажу:«Хочу саме цю». І батько сказав:«Добре, я тобі її куплю». І якось там воно зам’ялося потім все це і через багато років до мене цей інструмент таки потрапив.
Ірина Халупа
«Фендер»?
Тарас Чубай
Ні - це був не «фендер», це була японська гітара «Ібанес» електрична, але вона до мене потрапила. Це не була якась супер-гітара, але це була одна з перших більш-менш квалітетних гітар у мене.
Звучить пісня «Квіти у росі» у виконанні Тараса Чубая
Ірина Халупа
Я знову повертаюся до тих спогадів. Там гарно описана, і Юрком Кохом, і Віктором Морозовим, ваша сімейна ситуація, дуже теплі зв’язки між тобою і твоїм батьком. Зокрема, Віктор Морозов, здається, пригадує такий момент, де ви були на морі і ти на матраці плавав, відплив досить далеко і тебе рятував батько. Чи ти пригадуєш це?
Тарас Чубай
Так, я пригадую. Це мені вже було років 6-7. Мене віднесло течією в море десь за 2 кілометри приблизно від берега у відкрите море і ніхто мене не міг врятувати. І найцікавіше, що батька не було у цей момент на пляжі. На той момент він у хатинці, в якій ми ночували, він вчився, готувався до вступу у Літературний інститут. Він просто якось відчув і вибіг на пляж, видер у когось матрац інший, догнав мене і притягнув мене до берега. Після того він тиждень не міг руки підняти, так гріб. Фактично, батько врятував мене.
Ірина Халупа
Ти боявся чи відчував, що батько припливе за тобою?
Тарас Чубай
Я взагалі, був спокійний дуже. Мені було нормально, спокійно. Це була така медитація. Я був у такому великому солом’яному брилі, отже сонце мене не спалило і мені нормально було. Коли я вийшов на берег, перше, що я сказав це:«А за що Ви переживали? Я б просто там в Туреччині вийшов би і якось з Вами зв’язався».
Звучить пісня « Із Янголом на плечі» у виконанні Тараса Чубая
Ірина Халупа
У твого батька деякі поезії дуже складні, довгі, такі контемплативні, скажімо так. Коли ти вибираєш одну з них під пісню, як це робиться, як відбувається цей процес: чи ти шукаєш за якоюсь ознакою, чи воно до тебе промовляє, чи ти дивишся на це вже музичним оком?
Тарас Чубай
Переважно це було таким чином, що коли я читав, я вже чув відразу музику і було досить легко писати цю музику. Тобто, я фактично співав відразу з книжки. Або було інакше, що я якісь вірші читав, перечитував, запам’ятовував і потім це виходило якось разом з музикою. Тобто, не було якихось складнощів таких великих, такої праці якоїсь, такого, як там на полі орати... Воно все дуже природно виходило.
Ірина Халупа
І які ще є вірші батька, які б ти хотів покласти на музику. Тобто, які проекти перед тобою з спадщиною словесною батька?
Тарас Чубай
У мене є такі довгі роботи. Я не поспішаю їх зовсім закінчувати. Це музика на великі поеми, скажімо, на «Відшукування причетного». У мене є один фрагмент готовий, який я перший раз записав у 1993 році на першому альбомі «Плач Єремії», фрагмент з «Відшукування причетного». У мене є ще кілька фрагментів, написана музика, але взагалі я планую на всю поему написати музику. Я не знаю, що це за жанр буде: чи це буде якесь таке співання, якась моно-опера, чи це сюіта? Я не знаю. Також (планую написати музику) на поему «Говорити-мовчати»... І поема «Марія» вона майже вже вся написана, багато що записано є, фрагментів, але ще є кілька шматків, які я залишив на потім.
Ірина Халупа
А «Вертеп»?
Тарас Чубай
На «Вертеп» я написав музику ще працюючи в театрі «Не журись», практично на весь. Але я не знаю чи зараз я тією версією буду задоволений. Я, можливо, перероблю це.
Ірина Халупа
Тарасе, дехто має претензії до тебе, що ти не пишеш дуже багато своїх власних пісень. Чому це так?
Тарас Чубай
А хто, скажи?
Ірина Халупа
Мені подобається те, що ти пишеш, та музика, яку ти пишеш. Якщо вже є щось гарне написане, чому його не заспівати?
Тарас Чубай
Та, власне, я теж так думаю. Мені не хочеться себе у творчості силувати ні в якому разі. Не хочеться нічого під замовлення робити. Хочеться робити те, що мені зараз подобається і зараз пасує. Були такі періоди, коли мені здалося, що бракує сучасних версій колядок, або є дуже багато паскудних версій українських колядок, які в ефірах десь там звучать і взагалі, люди не знають, що таке колядування, що таке Різдво. Я вирішив видати альбом «Наше Різдво».
Ірина Халупа
Прекрасний альбом. Я дуже люблю «Миколая Бородатого».
Тарас Чубай
До речі, «Миколай Бородатий» - це, власне, моя пісня, мій текст і музика. Тобто, це вже творіння новітніх колядок. І так само з «Партизанами», з Івасюком. Якщо вже є добра музика написана і ніхто добре не співає, то я це зроблю, якщо це буде відповідати моєму настрою.
А поза тим я щось пишу. Я почав рідше писати. У мене був такий вибух, коли я починав, я там за місяць 30-40 пісень писав. Це забагато було трохи. Багато з них я ще досі нормально не виконав і не заспівав перед публікою. Я ще маю цей запас великий, тому я не спішу з цим.
Ірина Халупа
Ти ще молодий. Скажи кілька слів про новий альбом, я маю тут ті нові пісні. Дуже гарна фотографія: гарне таке яєчко з пір’ячком, дуже природне, не мите... Отже у цьому альбомі є Малкович, є Білозір і Кость Москалець. Що ще буде на повному альбомі?
Тарас Чубай
Альбом буде називатися «Світло і сповідь» і там буде повністю поема «Світло і сповідь» покладена мною на музику. Я знову не знаю, який це жанр. Це вже справа критиків музичних.
Це для мене такий важливий твір. Він триває понад 20 хвилин. Він можна сказати такий епохальний, один з найбільш важливих для мене як композитора і виконавця, зрештою. Виконувати його є досить не просто. Не просто було проводити репетиції, тому що це твір для оркестру, групи і там ще багато вокалів інших, крім мого. Це така глобальна досить річ і нарешті вдалося її зробити так, як я саме хотів. Вона буде представлена у цьому вигляді в альбомі, з оркестром, саме так, як треба. Поза тим ще будуть деякі пісні. і, власне, чим цей альбом буде відрізнятися від інших, тим що це буде... група плюс оркестр, тобто отаке от звучання.
Ірина Халупа
Насамкінець я запитала Тараса, яку музику він слухає? На що він зразу відповів без жодних вагань - Дейвида Боуі. Але Дейвида Боуі можна послухати на інших FM-станціях, а Тараса Чубая - ні. Отож на кінець передачі пісня з альбому «Наш Івасюк» «Я піду в далекі гори».
Я прощаюся з Вами до наступного тижня і бажаю Вам ясної погоди на душі. Слухайте українську «Свободу», де не лише говорять, а й співають українською мовою.
Звучить пісня «Я піду в далекі гори» у виконанні Тараса Чубая.
