Доступність посилання

ТОП новини

“Тиждень регіонів” 1. Різдво Христове: незважаючи на розбіжності у датах, православні і католики вшановують Різдво як одне з найголовніших своїх свят. 2. Двовладдя у Мукачевому: боротьба за крісло міського голови набрала небаченої гостроти. 3. Депортовані українці з Надсяння закликають уважно перечитати сторінки історії про події 60-річної давнини.


Володимир Ляшко “Тиждень регіонів” 1. Різдво Христове: незважаючи на розбіжності у датах, православні і католики вшановують Різдво як одне з найголовніших своїх свят. 2. Двовладдя у Мукачевому: боротьба за крісло міського голови набрала небаченої гостроти. 3. Депортовані українці з Надсяння закликають уважно перечитати сторінки історії про події 60-річної давнини.

Київ, 10 січня 2004 року.

Володимир Ляшко

Говорить радіо “Свобода”!

Ви слухаєте програму “Тиждень регіонів”, огляд найважливіших подій на теренах України, що справили найпримітніший вплив на громадсько-політичне життя впродовж останніх днів.

Серед інших подій акцентуємо вашу увагу на таких:

- Різдво Христове: незважаючи на розбіжності у датах, православні і католики вшановують Різдво як одне з найголовніших своїх свят.

- Двовладдя у Мукачевому: боротьба за крісло міського голови набрала небаченої гостроти.

- Депортовані українці з Надсяння закликають уважно перечитати сторінки історії про події 60-річної давнини.

З київської студії радіо “Свобода” вас, шановні слухачі, вітають редактор програми Володимир Ляшко, звукорежисер Михайло Петренко.

Отже, почнемо з різдвяної теми.

І католики, і православні, незважаючи на розбіжності у датах, вшановують Різдво як одне з найголовніших своїх свят. Воно символізує можливість спасіння душі з приходом на Землю Ісуса Христа.

Повсюди в Україні відроджуються давні народні традиції вшанування Різдва. Не виняток Центральна і Східна Україна, які найбільше постраждали за роки войовничого атеїзму.

З Черкас – репортаж Тетяни Чорномаз.

Тетяна Чорномаз

Звичайно, на Черкащині мало хто вже пече “Василя” та книші. “Василем” називають такий корж з білого борошна, яким накривали макітру з кутею, а книші – це невеличкі хлібці, які носили в Різдвяні святки до кумів чи родичів разом з вечерею, а також давали колядникам, бо до цього часу збереглася жартівлива приповідка: “То давайте книш, бо пущу в хату миш”. Але кутю на Святий Вечір готують всі і 12 пісних страв, і узвар.

Можливо, не всі постелили сіно під макітру з кутею чи під святковий стіл, не всі пішли до церкви на другий день, не всі будуть колядувати, адже понад 70-т років все це було в Україні під забороною. Більшовицька російська імперія не визнавала українських національних традицій і заперечувала існування Бога. Лише найбільш вперті ходили до церкви, наражаючи себе на переслідування, інші тримали віру в церкві, дехто її згубив і не зумів передати дітям. І як було її передати, коли в школі йшла шалена агітація проти церкви?

Спогадами про ті часи ділиться вчителька Олена Фещенко.

Олена Фещенко

Коли я була вчителькою, то в нас було заведено так в той час більшовицький, комуністичний: треба було чергувати в церкві, щоб діти не йшли на Різдвяну службу. Починав директор, а ми групами (двоє жінок і двоє чоловіків) чергували.

Характерно, що треба було всю ніч відстежити, а в ранці вже повідомити в міськомпартії. Секретарем міському був Миколайчук. І характерно, що ми ні одного ніколи не бачили, ні однієї дитини, тому що ми вважали (хоча й атеїстами були), якщо людина прийшла в церкву, то це людина вже не така, як всі. Мені було тоді 20 років, і я не дуже розумілася на цих речах, бо час же інший був. Оце тоді ми чергували найдовше по четверо, але нікого не здали.

Тетяна Чорномаз

Слава Богу, минуло атеїстичне лихоліття приводу комунізму. Будуються церкви, йдуть до Бога люди. Хто молитвою, хто звичайними словами у ці дні просять Бога благословити навколишній світ, щоб продовжувалося в ньому життя.

Так словами споконвіку живили українці дерево життя. Слова спліталися у колядки, передавалися від покоління до покоління в безперервній річці буття народу з року в рік впродовж століть і тисячоліть, наповнюючись незборимим бажанням добра і щастя один одному і всьому людству на віки. І не біда, якщо якісь листочки на дереві життя українського народу обірвані буревіями – виростуть нові, як проросла колядка в дитячому серці мого онука Івана.

Іван (колядує)

Добрий вечір тобі, пане Господарю, Радуйся, ой радуйся, Земле, - Син Божий народився...


Володимир Ляшко

Завершуючи тему Різдвяних свят і тижневих канікул у політичному житті країни, привернемо вашу увагу, шановні слухачі, до повідомлення інтернет-видання “Українська правда”.

Нарешті розвіялася завіса утаємниченості довкола відпочинку Президента України Л.Кучми у Німеччині. Вперше за всі роки його президентства офіційні ЗМІ, на противагу відпочинку Кучми в Криму чи Підмосков’ї, жодним словом не прохопилися про те, як відпочиває Президент України, який приймає гостей як організовано робочий день глави держави. Адже за останні дні він підписав низку важливих законів і документів.

На сайті “Української правди” оприлюднено матеріал “Не шукайте Кучму в Баден-Бадені. Він в гостях у Бакая”. Це захоплююча розповідь про журналістське розслідування, яке привело Леоніда Амчука, автора згадуваного матеріалу, на околиці знаменитого курорту, в палац-готель “Бюлер хьое”, поряд з яким розташована і приватна лікарня “Макс Грюндіг Клінік”. Їхати в це гірське містечко від Баден-Бадена 20 хв.

Це один з найдорожчих готелів Німеччини. Апартаменти, де мешкає Кучма, коштують від 650 до 1410 євро за добу. Інтернет-видання висловлює припущення, що Л.Кучма проходить у сусідній клініці реабілітаційно-відновлювальне лікування після недавньої операції.

Журналіст інтернет-видання дізнався, що всі українці з готелю – “гості містера Бакая”, і низка номерів готелю зарезервована саме на це прізвище, нинішнього керівника Державного управління справами, що займається облаштуванням побуту і відпочинку перших осіб держави.

Разом з президентською родиною в Німеччині набираються сил міністр оборони здоров’я А.Підаєв, а також подружжя Засух: “губернатор” Київської області А.Засуха і його дружина-депутат Тетяна. Встановити перелік всіх гостей “містера Бакая” у готелі “Бюлер хьое” кореспонденту “Української правди” не вдалося.

А тепер – до інших подій і фактів.

Маленькими земними радощами живуть у ці дні жителі Зоринська, шахтарського містечка на Луганщині. Від влади вони одержали різдвяний подарунок: у їхні квартири за графіком почали подавати питну воду.

Передріздвяний репортаж Василя Соколенка.

Василь Соколенко

Останні роки мешканцям Зоринська питну воду підвозили автоцистернами. Городяни неодноразово вимагали від влади усіх рівнів відремонтувати водогін. Але тільки після звернення зоринців до іноземних посольств щодо надання політичного притулку, влада нарешті виділила кошти для ремонту водоканалізаційної системи.

Ось як про це розповідає ініціатор згаданого звернення, профспілковий лідер місцевої шахти Никанор-Нова Микола Кузіберда.

Микола Кузіберда

1 травня минулого року незалежна профспілка шахти Никанор-Нова провела маніфестацію протесту і громадські слухання з приводу тих негативів, які мають місце в місті через те, що немає газу, води, немає умов для життя. Зокрема, було зроблено звернень більше, як до 20 іноземних посольств, які є в Україні, про надання політичного притулку. Саме це привернуло увагу суспільства про ті турботи і стан життя в цьому населеному пункті. Саме на кінець цього року ми можемо говорити, що є позитивні явища.

Василь Соколенко

Слід зазначити, що хоча напередодні Різдва влада і подала воду до квартир зоринців, але обіцяного тепла вони так й не дочекалися. Правда, в ці святкові дні люди радіють найменшим зрушенням на краще.

Ще одним новорічним подарунком для гірників Зоринська стала часткова виплата зарплати на шахті Никанор-Нова, яка наприкінці минулого року нарешті одержала інвестиції.

Володимир Ляшко

І знову про мукачівські вибори. Напередодні нового року закарпатці дізналися про указ Президента України щодо повторних виборів мукачівського міського голови. Опозиція стверджує, що згадуваний указ – неправочинний. Обласна влада наголошує на легітимності та законності президентського указу.

Інформує Анастасія Осадчук.

Анастасія Осадчук

Відразу, як стало відомо про указ Президента щодо нових виборів в Мукачевому, депутати міської ради зібралися на сесії і оголосили, що довіряють тільки законному меру Петьовці, якого обрали в червні минулого року. Депутати також повідомили, що президентський указ є ніщо інше, як фальшивка і пообіцяли звернутися до Європи про порушення Хартії місцевого самоврядування, бо у випадку Мукачевого виконавча влада грубо втрутилася не в свої справи.

В Мукачевому перед самим новим роком відбувся й мітинг протесту. За міліцейськими цифрами до стін мукачівської ратуші прийшли від 3-х до 5-ти тисяч осіб.

Та Закарпатська міська влада, яка обстоює соціал-демократичні принципи, на чолі з губернатором І.Різаком переконані, що мукачівська мерія з фракцією “НУ” вдаються до найгрубіших заходів і втягують мешканців Мукачевого в оману.

Відомо, що указом Президента України було призначено виконувати обов’язки мукачівського міського голови М.Опачка, який вже провів зустріч з працівниками міськвиконкому і повідомив про низку кадрових рішень.

Мукачівські представники “НУ” зробили паузу на новорічні свята до 8 січня і вважають, що нова влада цим блискуче скористалася. Почався штурм осель депутатів мукачівської міської ради, оскільки саме вони можуть стати силою, яка, зрештою, надасть повноваження тому чи іншому меру.

Отож на сьогодні по 2 блоки мукачівської революції стоять два мери Мукачевого: з одного боку, мер від “НУ” Василь Петьовка, а з іншого боку, мер від СДПУ(О) Мирослав Опачко.

“Нашоукраїнський” мер В.Петьовка вже намагався подавати протест до суду про незаконне захоплення міліції приміщення мукачівської міської влади, та скарга В.Петьовки про неправомірність указу Президента України була витребувана Верховним Судом для зміни підсудності.

Також відомо, що на структури товариства “Барва”, якими раніше керував В.Петьовка, стався наліт правоохоронців. А ставленик Президента М.Опачко вже заявив, що указ Президента буде виконаний, не дивлячись на жорсткий тиск з боку нардепів, членів фракції “НУ”.

Боротьба за мукачівське крісло триває.

Володимир Ляшко

Впродовж п’ятниці з Мукачевого надходили тривожні і суперечливі повідомлення про те, що призначений президентським указом виконуючий обов''язки мера Мукачевого, заступник голови Закарпатської облдержадміністрації, член СДПУ(О) Мирослав Опачко зібрав сесію, але на ній були присутні лише 22 депутати з 45. За іншими повідомленнями, на сесію прибуло 25 депутатів.

"Наша Україна" заявила, що співробітники міліції не пустили частину депутатів на засідання міськради Мукачевого, яке було заплановане на 9 ранку.

Як повідомило інформагентство УНІАН, спецпідрозділи "Беркут" та "Сокіл" заблокували підходи до сесійної зали міськради і не пускали на сесію не лише депутатів міськради, а й народних депутатів України. Тому депутати міськради, яких не допустили до сесійної зали, звернуться до суду щодо скасування рішень 29-ї позачергової сесії міськради.

У п’ятницю сесія міськради розпустила міську територіальну виборчу комісію, припинила повноваження заступників міського голови, звільнила секретаря міськради та ухвалила низку інших рішень.

У п’ятницю Комітет виборців України заявив про нелегітимність позачергової сесії міської ради Мукачевого. Як повідомив УНІАН речник Комітету виборців України Олександр Черненко, "навіть для юриста-початківця є очевидним, що проведена 9 січня сесія Мукачівської міської ради не може бути легітимною з багатьох причин: не дотримана процедура скликання та відкриття позачергова сесії, відсутність кворуму тощо".

Хоча представник КВУ не виключає, що пізніше всі відповідні документи і протоколи будуть приведені у відповідність до законодавства, як-то кажуть, "заднім числом".

А в Криму свої вибори. Тут починається боротьба за єдиний вільний депутатський мандат ВР Автономії. На нього вже є 20 претендентів.

Детальніше про це в розповіді Володимира Притули.

Володимир Притула

Виборчий округ № 25 у Симферополі з виборів до Верховної Ради АРК у кримській пресі називають „грачиним” і „чорним”. Саме тут навесні 2002 року обирався до кримського парламенту його колишній спікер, лідер місцевих комуністів Леонід Грач, який так і не став депутатом, хоч і переміг.

Не зміг отримати депутатського мандату в цьому окрузі попри перемогу на виборах і народний депутат України від Криму Лев Міримський. Йому через українське депутатство відмовив Центрвиборчком Криму, а потім і сесія Верховної Ради автономії. Зрештою, пан Міримський написав заяву про відмову від мандату і закликав виборчу комісію провести нові вибори. На пропозицію останньої кримський парламент призначив нове голосування на 22 лютого.

Але днями Апеляційний суд Криму визнав рішення кримського Центрвиборчкому про відмову Леву Міримському в реєстрації депутатом Верховної Ради АРК незаконною, і нардеп знову заявив про свої претензії, а його адвокат – про незаконність призначення нових довиборів в окрузі № 25.

Втім, голова Виборчої комісії АРК Михайло Малишев на запитання радіо „Свобода” про те, чи відбудуться вибори саме 22 лютого, відповідає впевнено.

Михайло Малишев

Я переконаний, що вони відбудуться, це однозначно, тому що якихось перешкод для проведення виборів у 25 окрузі немає. Немає і якихось особливостей у передвиборчій кампанії. Все йде згідно з календарним планом.

На сьогодні вже 20 осіб висунулися, один з них зареєстрований. Решта взяли документи, збирають підписи. Комісія буде здійснювати прийом цих документів до 20-го числа, а 23 січня остаточно вже буде ясно, хто братиме участь.

Володимир Притула

Повідомив голова Виборчої комісії АРК Михайло Малишев.

Єдиний поки що зареєстрований кандидат у депутати начальник кримської міліції генерал Микола Паламарчук, якого місцеві спостерігачі вважають фаворитом цієї виборчої кампанії. Його головними суперниками можуть стати 1-й секретар симферопольського рескому КПУ Валерій Кучеренко і директор одного із симферопольських заводів, до недавнього - комуніст і друг Леоніда Грача, а нині – висуванець об’єднаних есдеків Олег Чигидін.

Але у товариша Кучеренка вже з’явився двійник-тезка, який теж балотується у цьому окрузі, а також двійник лідера комуністів – Леонід Грач, колишній Олександр Папета.

Що ж до пана Чигидіна, то місцеві спостерігачі розцінюють його шанси як реального претендента максимум на 2-3 місце, залежно від того, як попрацюють соціал-демократи. А ті вже почали працювати і провели свою людину на посаду голови окружної комісії.

Серед інших, відомих ширшому загалу, претендентів – лідер кримських „зелених” Юрій Комов, екс-директор Кримського телерадіопередавального центру Олексій Дмитрієв і депутат однієї з райрад Симферополя Іван Житнюк. Усі вони досить активні у політичному житті Криму, беруть участь практично в усіх виборчих кампаніях, але з 1998 року регулярно їх програють.

Загалом місцеві оглядачі відзначають, що на перший погляд ціна останнього вільного депутатського мандату кримського парламенту не дуже висока. Зараз у Верховній Раді автономії склалася конституційна проурядова парламентська більшість, тож новому депутату змінити політичний розклад у представницькому органі Криму буде важко. Втім, це не зменшує інтриги і не обіцяє легкої перемоги будь-кому.

Володимир Ляшко

Депортовані українці, члени товариства “Надсяння”, звернулися з пропозицією до Адміністрації Президента належно, на загальнодержавному рівні, вшанувати річницю депортації українців з території сучасної Польщі. Депортація почалася в 1944-му році. Тоді, без згоди людей, на нові землі в Польщі та УРСР було переселено півмільйона українців.

Зі Львова – Галина Терещук.

Галина Терещук

У своєму листі до Головного управління внутрішньої політики Адміністрації Президента України депортовані українці дали власну оцінку угоді 1944 року. У цьому документу для них неприйнятним є те, що акцію тотального виселення українського населення за етнічною ознакою офіційно було названо “евакуацією”. До слова, евакуювали українців з їхніх споконвічних прабатьківських земель. А також в документі декілька разів наголошується про добровільність евакуації: “Евакуація є добровільною, і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні безпосередньо”.

Однак насправді, як свідчать численні архівні матеріали, виселення стимулювалося масовим антиукраїнським терором, який розпочався на Холмщині ще в 1941 році, а весною 1944 досяг апогею. Так від травня 1943 і до травня 1944 в одному лишень Грубешувському повіті на Холмщині польськими бандами були спалені 52 українських села і замордовані близько 4 тисяч українців. І перелік сіл, і дати злочинів відомі. Так у Надсянні та Східній Лемківщині масові вбивства українців здійснювалися весною 1945 року.

Голова товариства “Надсяння” Володимир Середа в інтерв’ю радіо “Свобода” зауважує:

Володимир Середа

Як етноцид українського населення. Мотивуємо це тим, що не просто висилали українців, не тільки арештовували, вбивали, а й знищувалися матеріальні сліди, тобто здійснювалася програма (це польські документи) для остаточного розв’язання українського питання в Польщі. В тих документах таємних це все чітко є. Зокрема, є книжка товста “Акція “Вісла”, і там чітко написано всюди гриф “строго таємно”, “таємно”. Так проводилося остаточне розв’язання українського питання в Польщі шляхом виселення, розсіювання, де вони швидко асимілюються. А нищилися всі сліди нашої присутності матеріальні: церкви, цвинтарі, будь-які пам’ятки історичні. Десь погубилося невідомо де, десь по архівах в основному. Тому я це кваліфікую, як етноцид.

Галина Терещук

Загалом, упродовж 1944-1951років із Західних українських етнічних земель були виселені на Схід від 530 тисяч до 540 тисяч українців. НАНУ підтверджує, що так звана евакуація українського населення із Закерзоння 1944-1946 років, як і переселення в 1947 році (акція “Вісла”), у 1948 і 1951 роках, була примусовою. Це депортація за етнічною ознакою.

Щоб вшанувати пам’ять жертв депортації українців та 60-річчя початку виселення, товариство “Надсяння” пропонує Адміністрації Президента створити оргкомітет для підготовки і проведення заходів, утворити при Інституті українознавства ім. Крип’якевича у Львові науковий центр для дослідження всього спектру українсько-польських стосунків у першій половині 20 століття. А також надають перелік різноманітних акцій з нагоди вшанування жертв депортації.

Втім, чи прислухаються до цих пропозицій і порад в Адміністрації Президента і чи не проігноруються ці сумні роковини в історії українського народу?

Володимир Ляшко

І на закінчення програми – приємніше повідомлення. На Старий Новий рік в Україні потеплішає градусів на 3-4. У Західних областях синоптики обіцяють навіть сніг з дощем.

Тож бажаємо нашим слухачам душевного затишку, тепла в домівках, добра і щастя в новому році.

Редактор програми Володимир Ляшко, звукооператор Михайло Петренко.

На все добре!

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG