Київ, 12 січня 2004 - Скільки списів свого часу було поламано довкола проблеми ядерного роззброєння України! А через якийсь час непомітно згадана проблема зійшла з авансцени політичного буття і, здавалося, канула в небуття. Але реанімували це питання у своїй книжці “Спецоперація “нульовий варіант” журналіст Анатолій Бень і полковник Петро Творун. Це щойно видана книжка вже четверта за ліком у серії “Правди і Суду”. Автори цього розслідування ретельно і скрупульозно дослідили, за їхнім висловом, “восьме диво світу”, одностороннє, повне і майже добровільно-безумовне роззброєння однієї з найбільших у Європі держав.
Один з авторів книжки, парламентський оглядач газети “Голос України” Анатолій Бень, сьогодні побував у нашій київській студії. Його слухав мій колега Тарас Марусик. До речі, “Голос України” опублікував за понад рік 10 шпальт під загальною назвою “Капітуляція”.
Тарас Марусик
Книжку “Спецоперація “нульовий варіант” Анатолій Бень і Петро Творун присвятили Анатолієві Єрмаку, який у складі депутатської групи “Антимафія” зібрав значну частину оприлюднених матеріалів з цього питання. Нагадаю, що в лютому – річниця з часу загибелі Анатолія Єрмака в автокатастрофі.
Перша частина книжки “Треті - за могутністю, перші – за наївністю” присвячена дослідженню політичних мотивів унікального і ганебного, за словами авторів, обеззброєння України.
Говорить Анатолій Бень.
Анатолій Бень
В цьому контексті найчастіше випливає прізвище Л.Кравчука. Це зрозуміло, адже на той час він був Президентом держави і Верховним головнокомандуючим наших Збройних Сил. І що дивно, що виступаючи недавно з нагоди свого 70-річчя в одній із газет, Леонід Макарович каже, що він гордий з того, що йому дісталася новонароджена держава, і вже заради цього він щасливий. Він тільки не каже, що він отримав не якусь державу у вигляді маляти в мокрих пелюшках, а це була держава у вигляді Кличка в піку його спортивної форми, тобто це була супердержава у розумінні ракетно-ядерної могутності.
Тарас Марусик
У книжці “Спецоперація “нульовий варіант” наведені вражаючі цифри. Україні дісталася 43 ракетна армія Військ стратегічного призначення. А це 176 шахтно-пускових установок з найновішими міжбалістичними ракетами, 44 стратегічні бомбардувальники. Крім цього, Україні перейшла потужна виробнича і наукова база: знамените дніпропетровське КБ “Південне” і завод “Південмаш”, яким керував тоді Леонід Кучма, а також київський завод Антонова. На момент розпаду СРСР Україна стала третьою в світі ракетно-ядерною державою. Для порівняння Китай нараховував лише 20 шахтно-пускових установок.
Анатолій Бень
Отримавши таку державу, у нас залишалося два шляхи. Перший шлях такий: поступово наближатися до п’ятірки світових держав ракетно-ядерних, увійти до політичної еліти, отримати свій шматок від всесвітнього пирога. Другий варіант, яким, до речі, й пішов Л.М.Кравчук, - це, образно кажучи, обміняти ці ракети, цю могутність на недозрілі банани і зійти до статусу “бананової держави”.
Тарас Марусик
Звідки ж з’явилась ідея без’ядерного статусу? Автори відсилають шукати відповідь на це запитання в словах тодішнього міністра охорони довкілля і водночас голови робочої депутатської групи з підготовки до ратифікації Договору “Старт-1” Юрія Костенка (цитую за книжкою “Спецоперація “нульовий варіант”): “До проголошення України незалежною державою відомий Московський всесоюзний інститут США і Канади, яким керував академік Арбатов, детально розробив на замовлення ЦК КПРС один таємний документ щодо майбутнього ядерної зброї Радянського Союзу. Рішення політиками-вченими було прийняте однозначно: почати всебічну роботу як на державному рівні, так і серед “своїх людей” на місцях для створення умов з вивезення ядерної зброї до Росії”.
Анатолій Бень продовжує.
Анатолій Бень
І цей самий Ю.Костенко каже, що в самій Україні першим ініціатором безядерності нашої держави можна вважати, як це не дивно, і прошу триматися за стільці тих, хто стоїть за правими політичними поглядами, був Іван Драч, тодішній лідер Руху, котрий, як відомо, виступив з трибуни ВР з ідеєю нашого миролюбного так званого життя. А от першим виконавцем цієї ідеї той самий Костенко називає Л.Кравчука, який оперативно взявся за передачу українського арсеналу до великої держави.
Тарас Марусик
У грудні 1991 року в Казахстані, як стверджують автори книжки, Леонід Кравчук від імені України підписав “Угоду про спільні заходи щодо зброї”. В цьому документі - жодного відвертого, зрозумілого для пересічного громадянина зобов’язання українців віддати Росії тактичну ядерну зброю. Та ще й безплатно. Просто у статті 6-ій Угоди зашифрована цитата: “До 1 липня 1992 року Республіка Бєларусь, Республіка Казахстан та Україна забезпечать вивезення тактичної ядерної зброї на центральні передзаводські бази для її розукомплектування під спільним контролем”.
Анатолій Бень
Здавалося, що тут поганого? Ну вивезуть десь на якусь базу під Черкасами чи під Кіровоградом. Ніхто ж не знав, де ці центральні склади. А вони були в Росії в Підмосков’ї, і туди потекла наша тактична ядерна зброя. Крім того, ця зброя, яка за попередніми підрахунками фахівців коштувала майже 1,5 мільярди американських доларів.
Тарас Марусик
Говорив один з авторів нової книжки “Спецоперація “нульовий варіант” Анатолій Бень.
Він, як і Петро Творун, переконані, що Україна не просто втратила в економічному і військовому плані. Передачею тактичної зброї Росії Кравчук спровокував США до тиску на Україну з метою знищення і стратегічної ядерної зброї, яка була націлена на США. Але це – окрема тема, до якої ми ще повернемося.
Один з авторів книжки, парламентський оглядач газети “Голос України” Анатолій Бень, сьогодні побував у нашій київській студії. Його слухав мій колега Тарас Марусик. До речі, “Голос України” опублікував за понад рік 10 шпальт під загальною назвою “Капітуляція”.
Тарас Марусик
Книжку “Спецоперація “нульовий варіант” Анатолій Бень і Петро Творун присвятили Анатолієві Єрмаку, який у складі депутатської групи “Антимафія” зібрав значну частину оприлюднених матеріалів з цього питання. Нагадаю, що в лютому – річниця з часу загибелі Анатолія Єрмака в автокатастрофі.
Перша частина книжки “Треті - за могутністю, перші – за наївністю” присвячена дослідженню політичних мотивів унікального і ганебного, за словами авторів, обеззброєння України.
Говорить Анатолій Бень.
Анатолій Бень
В цьому контексті найчастіше випливає прізвище Л.Кравчука. Це зрозуміло, адже на той час він був Президентом держави і Верховним головнокомандуючим наших Збройних Сил. І що дивно, що виступаючи недавно з нагоди свого 70-річчя в одній із газет, Леонід Макарович каже, що він гордий з того, що йому дісталася новонароджена держава, і вже заради цього він щасливий. Він тільки не каже, що він отримав не якусь державу у вигляді маляти в мокрих пелюшках, а це була держава у вигляді Кличка в піку його спортивної форми, тобто це була супердержава у розумінні ракетно-ядерної могутності.
Тарас Марусик
У книжці “Спецоперація “нульовий варіант” наведені вражаючі цифри. Україні дісталася 43 ракетна армія Військ стратегічного призначення. А це 176 шахтно-пускових установок з найновішими міжбалістичними ракетами, 44 стратегічні бомбардувальники. Крім цього, Україні перейшла потужна виробнича і наукова база: знамените дніпропетровське КБ “Південне” і завод “Південмаш”, яким керував тоді Леонід Кучма, а також київський завод Антонова. На момент розпаду СРСР Україна стала третьою в світі ракетно-ядерною державою. Для порівняння Китай нараховував лише 20 шахтно-пускових установок.
Анатолій Бень
Отримавши таку державу, у нас залишалося два шляхи. Перший шлях такий: поступово наближатися до п’ятірки світових держав ракетно-ядерних, увійти до політичної еліти, отримати свій шматок від всесвітнього пирога. Другий варіант, яким, до речі, й пішов Л.М.Кравчук, - це, образно кажучи, обміняти ці ракети, цю могутність на недозрілі банани і зійти до статусу “бананової держави”.
Тарас Марусик
Звідки ж з’явилась ідея без’ядерного статусу? Автори відсилають шукати відповідь на це запитання в словах тодішнього міністра охорони довкілля і водночас голови робочої депутатської групи з підготовки до ратифікації Договору “Старт-1” Юрія Костенка (цитую за книжкою “Спецоперація “нульовий варіант”): “До проголошення України незалежною державою відомий Московський всесоюзний інститут США і Канади, яким керував академік Арбатов, детально розробив на замовлення ЦК КПРС один таємний документ щодо майбутнього ядерної зброї Радянського Союзу. Рішення політиками-вченими було прийняте однозначно: почати всебічну роботу як на державному рівні, так і серед “своїх людей” на місцях для створення умов з вивезення ядерної зброї до Росії”.
Анатолій Бень продовжує.
Анатолій Бень
І цей самий Ю.Костенко каже, що в самій Україні першим ініціатором безядерності нашої держави можна вважати, як це не дивно, і прошу триматися за стільці тих, хто стоїть за правими політичними поглядами, був Іван Драч, тодішній лідер Руху, котрий, як відомо, виступив з трибуни ВР з ідеєю нашого миролюбного так званого життя. А от першим виконавцем цієї ідеї той самий Костенко називає Л.Кравчука, який оперативно взявся за передачу українського арсеналу до великої держави.
Тарас Марусик
У грудні 1991 року в Казахстані, як стверджують автори книжки, Леонід Кравчук від імені України підписав “Угоду про спільні заходи щодо зброї”. В цьому документі - жодного відвертого, зрозумілого для пересічного громадянина зобов’язання українців віддати Росії тактичну ядерну зброю. Та ще й безплатно. Просто у статті 6-ій Угоди зашифрована цитата: “До 1 липня 1992 року Республіка Бєларусь, Республіка Казахстан та Україна забезпечать вивезення тактичної ядерної зброї на центральні передзаводські бази для її розукомплектування під спільним контролем”.
Анатолій Бень
Здавалося, що тут поганого? Ну вивезуть десь на якусь базу під Черкасами чи під Кіровоградом. Ніхто ж не знав, де ці центральні склади. А вони були в Росії в Підмосков’ї, і туди потекла наша тактична ядерна зброя. Крім того, ця зброя, яка за попередніми підрахунками фахівців коштувала майже 1,5 мільярди американських доларів.
Тарас Марусик
Говорив один з авторів нової книжки “Спецоперація “нульовий варіант” Анатолій Бень.
Він, як і Петро Творун, переконані, що Україна не просто втратила в економічному і військовому плані. Передачею тактичної зброї Росії Кравчук спровокував США до тиску на Україну з метою знищення і стратегічної ядерної зброї, яка була націлена на США. Але це – окрема тема, до якої ми ще повернемося.
