Москва, 9 січня 2004 - Це вже не перша виставка присвячена Переяславській Раді, що відбувається у Московському державному історичному музеї. Тому в таких виставках цікавлять насамперед не експозиції (експозиції достатньо традиційні), а, скажімо, акценти, акценти, які розставляються тими, хто створив експозицію виставки “Переяславська Рада”.
Звичайно ж, документи, звичайно ж, нагороди козакам Б.Хмельницького, звичайно ж, портрети самого гетьмана і царя Олексія Михайловича. Однак разом із цим можна зрозуміти, чим все закінчилося, бо можна побачити особисті речі останнього гетьмана Розумовського і усвідомити, що більше гетьманів в Україні вже не було. Можна також побачити грамоти імператриці Єлизавети Петрівни та Катерини Другої на права і привілеї мешканцям Києва і усвідомити, якими були судові і юридичні норми для мешканців Лівобережної України після того, як її було приєднано до майбутньої Російської імперії.
Також є досить цікавим той факт, що окрема частина експозиції присвячена приєднанню до Російської імперії Криму, що відбулося в результаті російсько-турецьких війн другої половини 18 ст. Це досить важлива частина експозиції.
І на виставці, як особливо цінний документ, також експонується одна із перших мав Севастополя та околиць кримського міста. Досі, можна сказати, що кримська тема ніколи не була представлена в експозиціях присвячених Переяславській Раді.
Однак, як можна було зрозуміти, для тих, хто створював нову експозицію було важливо продемонструвати не стільки процес того, що в радянські часи називалося “возз’єднання України з Росією”, скільки самі територіальні приєднання до Російської імперії того, що сьогодні називають “Лівобережною Україною” і “Кримом”. І це досить важливий аспект з точки зору ставлення до Переяславської Ради в російській історичній науці.
Звичайно ж, документи, звичайно ж, нагороди козакам Б.Хмельницького, звичайно ж, портрети самого гетьмана і царя Олексія Михайловича. Однак разом із цим можна зрозуміти, чим все закінчилося, бо можна побачити особисті речі останнього гетьмана Розумовського і усвідомити, що більше гетьманів в Україні вже не було. Можна також побачити грамоти імператриці Єлизавети Петрівни та Катерини Другої на права і привілеї мешканцям Києва і усвідомити, якими були судові і юридичні норми для мешканців Лівобережної України після того, як її було приєднано до майбутньої Російської імперії.
Також є досить цікавим той факт, що окрема частина експозиції присвячена приєднанню до Російської імперії Криму, що відбулося в результаті російсько-турецьких війн другої половини 18 ст. Це досить важлива частина експозиції.
І на виставці, як особливо цінний документ, також експонується одна із перших мав Севастополя та околиць кримського міста. Досі, можна сказати, що кримська тема ніколи не була представлена в експозиціях присвячених Переяславській Раді.
Однак, як можна було зрозуміти, для тих, хто створював нову експозицію було важливо продемонструвати не стільки процес того, що в радянські часи називалося “возз’єднання України з Росією”, скільки самі територіальні приєднання до Російської імперії того, що сьогодні називають “Лівобережною Україною” і “Кримом”. І це досить важливий аспект з точки зору ставлення до Переяславської Ради в російській історичній науці.
