Прага, 12 січня 2004 - Зразу після приходу до влади Джордж Буш та його команда почали розробляти плани з метою усунення Саддама Хуссейна, стверджує колишній міністр фінансів США Пол О’Ніл. Ці та інші твердження щодо Буша та його адміністрації стануть відомими цими днями, коли появиться книга з промовистою назвою «Ціна відданості». Тим часом всі сьогоднішні газети від “Нью Йорк Таймс” до британського “Ґардіяну” та німецького “Вельт” рясніють відповідними заголовками: «Помста», «Буш хотів позбутися Хуссейна від самого початку» тощо.
Пол О’Ніл очолював американське міністерство фінансів майже два ро-ки і таким чином входив до складу Ради Національної Безпеки прези-дента Буша. Хоча не входив до кола президентських соратників, коли йшлося конкретно про Ірак. О’Нілл стверджує, що за ті два роки, коли він був в уряді, Буша не цікавили політичні дискусії. Він мовчав під час засідань кабінету, його міністри мусили вгадати, чого він хоче, як їм бути і як діяти далі. «Сліпий з глухими» так охарактеризував урядові засідання американського президента його колишній міністр фінансів.
Наприкінці 2002-го року О’Нілл був звільнений з посади за те, що не погоджувався з економічною політикою Буша, виступав проти подат-кових пільг для найбагатшого сектору населення, був проти застосу-вання тарифів на імпортовану до США сталь та нарікав на зростаючий державний дефіцит.
(The Price of Loyalty: George W. Bush, the White House, and the Education of Paul O’Neill) “Ціна Відданості : Джордж Буш, Білий Дім та освіта Пола О’Нілла” – так називається книга, яка цими днями вийде друком. Ïї автор Рон Сускінд, журналіст газети “Уолл Стріт Джорнал”. В книзі описані перші два роки володіння Джорджа Буша- молодшого. Пол О’Нілл був головним джерелом інформації, він поділився з журналістом різними документами та власними записками. Це не перший раз Сускінд змальовує не зовсім позитивну картину Бушівського Білого Дому. В січні минулого року в журналі «Ескваєр» (Esquire) він цитує колишнього радника Джона ДіЛуліо: «Це безпрецедентне явище – в цьому Білому Домі абсолютно немає апарату, який розробляє курс дій. Все вирішується політичною рукою адміністрації. Це панування провінційних Макіавеллів».
«Від самого початку адміністрація була переконана, що Саддам Хус-сейн був поганою людиною і його обов’язково треба було усунути»,- сказав учора в інтерв’ю телепрограмі «60 хвилин» О’Нілл. За два роки мого перебування на посаді міністра фінансів я ніколи не бачив жодних доказів, що Ірак має зброю масового знищення».
Консервативна ідеологія та прислужування корпоративним інтересам – це двигуни адміністрації президента Буша, стверджує його колишній міністр фінансів.
Білий Дім тим часом лаконічно реагує на заяви О’Нілла. «Ми не рецензуємо нові книги»,- сказав речник Скотт Маклеллан. Інший співробітник Білого Дому дещо гостріше відгукнувся: «Його ніхто не слухав, коли він був міністром. Навіщо слухати його зараз?»
О’Нілл у свою чергу каже, що далі підтримує традиційні помірні республіканські принципи. Він працював в адміністрації президентів Ніксона та Форда, Він залишається республіканцем, але більше мовчати не буде. «Я старий і багатий. Вони нічого не можуть мені зробити», -заявляє Пол О”нілл.
Пол О’Ніл очолював американське міністерство фінансів майже два ро-ки і таким чином входив до складу Ради Національної Безпеки прези-дента Буша. Хоча не входив до кола президентських соратників, коли йшлося конкретно про Ірак. О’Нілл стверджує, що за ті два роки, коли він був в уряді, Буша не цікавили політичні дискусії. Він мовчав під час засідань кабінету, його міністри мусили вгадати, чого він хоче, як їм бути і як діяти далі. «Сліпий з глухими» так охарактеризував урядові засідання американського президента його колишній міністр фінансів.
Наприкінці 2002-го року О’Нілл був звільнений з посади за те, що не погоджувався з економічною політикою Буша, виступав проти подат-кових пільг для найбагатшого сектору населення, був проти застосу-вання тарифів на імпортовану до США сталь та нарікав на зростаючий державний дефіцит.
(The Price of Loyalty: George W. Bush, the White House, and the Education of Paul O’Neill) “Ціна Відданості : Джордж Буш, Білий Дім та освіта Пола О’Нілла” – так називається книга, яка цими днями вийде друком. Ïї автор Рон Сускінд, журналіст газети “Уолл Стріт Джорнал”. В книзі описані перші два роки володіння Джорджа Буша- молодшого. Пол О’Нілл був головним джерелом інформації, він поділився з журналістом різними документами та власними записками. Це не перший раз Сускінд змальовує не зовсім позитивну картину Бушівського Білого Дому. В січні минулого року в журналі «Ескваєр» (Esquire) він цитує колишнього радника Джона ДіЛуліо: «Це безпрецедентне явище – в цьому Білому Домі абсолютно немає апарату, який розробляє курс дій. Все вирішується політичною рукою адміністрації. Це панування провінційних Макіавеллів».
«Від самого початку адміністрація була переконана, що Саддам Хус-сейн був поганою людиною і його обов’язково треба було усунути»,- сказав учора в інтерв’ю телепрограмі «60 хвилин» О’Нілл. За два роки мого перебування на посаді міністра фінансів я ніколи не бачив жодних доказів, що Ірак має зброю масового знищення».
Консервативна ідеологія та прислужування корпоративним інтересам – це двигуни адміністрації президента Буша, стверджує його колишній міністр фінансів.
Білий Дім тим часом лаконічно реагує на заяви О’Нілла. «Ми не рецензуємо нові книги»,- сказав речник Скотт Маклеллан. Інший співробітник Білого Дому дещо гостріше відгукнувся: «Його ніхто не слухав, коли він був міністром. Навіщо слухати його зараз?»
О’Нілл у свою чергу каже, що далі підтримує традиційні помірні республіканські принципи. Він працював в адміністрації президентів Ніксона та Форда, Він залишається республіканцем, але більше мовчати не буде. «Я старий і багатий. Вони нічого не можуть мені зробити», -заявляє Пол О”нілл.
