Прага, 10 січня 2004 року.
Василь Зілгалов
Говорить радіо “Свобода”. В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном втор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Вашек Клоцберг.
“На початку сотворив Бог Небо і Землю. Земля ж була пуста, порожня, та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: “Нехай посеред води буде твердь, нехай вона відділяє води від вод! І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, то вод, що над твердю”, то ж сталося так. “Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце, нехай з’явиться суша.” І так сталося.
І назвав Бог сушу - земля, а збір вод назвав морями. Тоді побачив Бог, що воно добре”. Це рядки про воду з самого початку Біблії, першої книги буття.
Вода здавна бачилася як основа життя у всесвіті. А на землі казали: “Не дбаєш про воду, не цінуєш її – пожнеш загибель і забуття”. Жива вода – це вода джерельна, що такою часто зветься і в Старому Заповіті. Вона була абсолютно цілюща, і сильно цінувалася в усіх індоєвропейських народів.
“Хто нап’ється правдивої живої води, той набуває собі великої сили, а коли був недужий, зцілюється”. Вода буває жива і мертва, цілюща і безсила, - додає сил, або, навпаки, відбирає їх.
В требнику митрополита Петра Могили 1646 року вчені великого освячення води на Богоявлення 6 січня священик вичитує дуже стару велику освячальну молитву Святого Сафронія, патріарха Єрусалимського. “Сьогодні благодать пресвятого Духа в виді голубиному на воду зійшла, і хмари пускають з небес дощ правди для людства.
Сьогодні Йорданські води перетворюються на цілющі. Господнім пришестям сьогодні все створене наповнюється таємними струмками. Сьогодні людські гріхи Йорданськими водами омиваються. Сьогодні вода, що за Мойсея була людям гірка, перетворюється в солодку Господнім пришестям.”
А на закінчення, тричі дмухнувши на воду, священик просить Господа: “Вчени Йорданську воду джерелом нетління, Даром освячення, відпустом гріхів, зціленням недругів, на демонів згубною, для супротивних сил неприступної ангельської сили наповненою. Щоб усі, хто черпають її й причащаються, мали її і на очищення душ і тілес, на зцілення пристрастей, на Освячення домів і на всяку користь вибраною”.
В ніч на Йордан, або в ніч на Новий рік, вода по всіх річках рівно опівночі перетворюється в вино.
“Якщо хтось не народиться від води і Духа, не зможе увійти в Царство Небесне”, - попереджав учнів Ісус Христос. Вода як першооснова життя і його принцип виповнена такої колосальної сили, що вона просто не могла не стати величним символом святого для людей різних вірувань і переконань. Святість води – тема матеріалу Віктора Єленського.
Віктор Єленський
Як би палко не сперечалися історики й етнографи з приводу сутності і характеристик найдавніших вірувань, вони одностайні принаймні в одному: Вода є одним з всезагальних і найдавніших релігійних символів. У біблійній традиції вона є безодньою і життям водночас, однією з відправних точок усього Творіння. На його, Творіння, самому початку Дух святий ширяє над водою, перетворюючи хаос на космос.
Але вода – це ще й символ руїни і смерті, її таємнича глибина вбиває і знищує, її чорна товща вбирає у себе демонічні сили, ірраціональне й некероване. У християнстві завершується грандіозний цикл символіки води – від Творіння через гріхопадіння до викуплення від гріха і відродження для вічного життя.
Вода в християнстві – це одвічна Таїна, перетворююча стихія і спасаюча сутність. Тому богослови підкреслюють обов’язковість освячення води перед хрещенням – це не якась попередня процедура, увертюра до симфонії народження нової людини. Це – само хрещення.
Водою з’єднується початок і кінець, світ горній і світ дольній, з’єднується і скріплюється все те, що було зруйновано, викривлено і розсіяно по тілу земному. Вода освячується заради того, щоби стати викупленням і збавленням від гріха, стати шляхом обожнення людини, її поєднання із Богом.
Освячення води є її очищенням й відновленням у первозданній природі, відтворенням її такою, якою зробило воду занурення Ісуса в Йордан. “Коли простуєте ви до святого просвітлення, - казав Іван Золотоустий, - очима тілесними ви бачите воду, а очима віри споглядаєте ви Духа.”
Люди йдуть до води, пірнають в ополонки і зберігають свячену воду цілий рік... Вони вірять не в магічні ритуали, а в її, води, святість. “Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям… - співають священики. - Днесь людські гріхи йорданськими водами обмиваються…Днесь рай відкривається людям і сонце правди осяюється нам…”
І коли розкішні владики і прості сільські батюшки тричі занурюють хрест у воду, і океани, і моря, і малесенькі річечки на околицях стають Йорданом. Стають тією самою живою водою, якої прагли перші християни, щоб змити із себе страх і неміч, порох землі і звичайну людську слабкість.
Василь Зілгалов
В Україні тривають різдвяні свята. Невдовзі, як співається у відомій колядці, святого Василя і святе Водохреща або Богоявлення Господнє. В основі останнього свята – прадавній обряд, безпосередньо пов’язаний з водою, з її впливом на фізичний і духовний стан людини, суспільства. На цю тему – розмова нашого київського кореспондента Тараса Марусика з доктором богослов’я, професором Київської духовної академії Української православної церкви Київського патріархату Дмитром Степовиком.
Тарас Марусик
Пане Степовик, роль в води в історії людства, і зокрема в історії України, незаперечна. Візьмімо фольклор і колядки дохристиянські, казки – всюди присутня вода як першопочаток усього, навіть так є в одній колядці.
Та й назви таких відомих річок, як Дніпро, а по-давньому Данапріс, Дунай і низка інших, вони мають в своїй основі корінь вода. Я б хотів, щоб ми на початку поговорили про роль води у загальному контексті, вийшовши за межі християнства.
Дмитро Степовик
Вода – це унікальний мінерал. Це визнають також вчені-геологи, навіть в системі АНУ є Інститут колоїдної хімії, який в основному займається проблемами води. Без води – ні туди, ні сюди – це приказка така загальновідома. І Ви правильно, пане Тарасе, зазначили, що в українському фольклорі чи це називається прямо вода, чи це річки, які асоціюються з водою.
Наприклад, Дунай – тут треба знати історичне пояснення, тому що Україна в середні віки була більш зсунута до Балкан. Дунай – це була наша ріка. Досить сказати, що і Святослав ходив в Болгарію за Дунай. І ці “тихо, тихо Дунай воду несе, дівка косу чеше”. Це все аналогії такі.
Так само і Дніпро, і інші ріки. Це наш Ніл, як для Африки Ніл, так і для України ці 2 великі ріки і інші менші також. Тому в історії людства, зокрема, в історії українського фольклору, української літератури є дуже багато пісень, які пов’язані з водою. Це говорить про те, що народ у своїй ментальності, у своїй підсвідомості завжди пов’язував свій добробут і взагалі виживання саме з водою так, які з землею.
Це 2 поняття, які мають навіть якесь сакральне значення. І тому це все увійшло у підсвідомість, ще у дохристиянські часи дуже часто зустрічається, а в християнські вже набуло нового контексту, у зв’язку з певними подіями, описаними у Священному Писанні.
Тарас Марусик
Власне, вода, вірніше символ води, перейшла плавно з дохристиянства у християнські тексти і в практику християнську. Навіть, здається, в Августина є таке речення, що хрещенням в Йорданії Бог освятив води для оновлення людського роду. От про нове трактування символу води у християнстві я хотів би запитати.
Дмитро Степовик
Формула води – незмінна, вона встановлена і досить проста: 2 атоми водню і 1 атом кисню. H2O плюс пшоно буде каша, кажуть у народі. Це основне, але не остаточне, тому що вода - це чудовий розчинник, чудовий провідник енергії.
Ми знаємо з фізики, що вода добре проводить електроенергію, але виявляється, новітні дослідження говорять про те, що вона проводить багато інших енергій, які майже недоступні, до цього часу ще невивчені, в тому числі і космічну енергії.
Це доводять, скажімо, вивчення дна морів, де на глибинах абсолютно не проникає сонячне світло: яка там форма життя, і яка на поверхні, яка взагалі над водою. Тому до кінця цей феномен води не вивчений. Я думаю, що Господь – творець світу, коли творив цей світ, то в один із днів він сотворив воду, а потім вже в воді сушу.
Досить сказати, що в самій Біблії жоден інший мінерал, навіть золото, яке має велике символічне значення, зустрічається лише 150 разів, а слово “вода” зустрічається 284 рази, з них 232 рази у Старому Заповіті і 52 – у Новому. І це рекорд, жодна інша речовина, жоден інший мінерал, навіть слово “земля” зустрічається в Біблії менше.
Все це говорить про те, що все це є Господнє твориво і має величезне значення і в практичному житті. Тому новітнє трактування води може бути природнє, тобто фізичне, а може бути і духовне. Духовне випливає із Святого Письма.
Досить сказати, що і інші позахристиянські релігії, наприклад, іслам у його Корані, чи буддизм та інші давні і сучасні релігії також мають це сакральне, особливо піетитичне відношення до води. Тому сама природа, коли творився світ Богом, то цьому мінералу відведена особлива роль.
Ми кажемо, наше тіло майже на 80 % складається з води: жирова речовина, навіть такі тверді, як кісткова система, і то мають собі елемент води, може менше, скажімо, ніж інші тканини. Тобто це говорить про те, що цей провідник, який омиває і Земну кулю, і омиває кожен організм, і омиває кожне місто, бо, уявіть собі, навіть маленьке місто чи село без води, відразу наступає, як кажуть, колапс, наступає кінець всякому життю.
Тарас Марусик
Як відомо, у християнстві обряд водосвяття згадується як очищення душі від гріха. Я пригадую, що у Воропая описано, що був такий обряд – перед тим як іти в ополонку, проводити там молебень, парубки вирізали хрест з льоду.
Вважалося, як священик вмочав хрест у воду, то відразу вискакували звідти всі чорти, вся нечиста сила. Навіть була така традиція - якомога довше – тиждень, а то і більше іти у води прати, бо з брудної білизни нечиста сила знову заскакує у воду.
Дмитро Степовик
Це фольклорне трактування, але на основі вже християнської ідеології. Тому що, звичайно, люди, чи читали вони Біблію, чи не читали, вони знають, що вода у Біблії присутня як негативний фактор. Наприклад, будемо говорити про потоп, який знищив первісне людство за його гріхи, тобто водою нищиться гріх.
Дивіться, як перегукується цей потоп, як нищення гріха в Книзі Буття в Біблії і те, що ви щойно розповіли. І те, що з води може йти і нечиста сила, а може йти і добро. Потім перехід військ фараона через Червоне море, коли вони гналися за обраним народом, який тікав з Єгипту, то теж були потоплені.
Але набагато більше вода трактується як благо. Наприклад, зустріч Ісуса Христа з самарійкою біля колодязя Якова, або Мойсей, який видобув, коли народ грішив, не мав води. Вони вже так, як ці фольклорній оповідці, яку Ви щойно розказали, майже те саме.
Люди гинули, тому що вони грішили, нарікали постійно. Мойсей вдарив об скелю в абсолютно безводній пустелі – зі скелі, з каменя потекла вода. Так само і в хрещенні Ісуса Христа в Йорданії. Це також позитивно. І багато інших є випадків: і негативних, і позитивних.
Тому ця християнська ідеологія, яка заснована на вірі, вона значною мірою перейшла у фольклор, і не тільки в український, а й у фольклор інших народів. Візьміть будь-який народ – більш цивілізований, менш цивілізований, вони Вам із свого фольклору покажуть дуже багато прикладів негативного значення води. Дійсно, вразливе те, що було в Закарпатті.
Ми знаємо, що вода може принести, як і вогонь, дуже велику біду, але вода є одночасно і великим благом. Все залежить від того, як ми відносимося, від стану нашої душі. Отже, вода якоюсь мірою змиває гріх, і вода може для тих, хто не кається в гріхах, бути великою карою.
Василь Зілгалов
Ми перервемо на хвилину інтерв’ю з доктором Дмитром Степовиком. Кажуть, що в ніч на Йордан вода по всіх річках рівно опівночі перетворюється у вино. В цей час Божий Дух благословляє вино кохання, як у поезії Микити Мандрики, що її читає Олекса Боярко.
Олекса Боярко
Вода – ні синя, ні зелена; Не та, що в морі Чорнім за Дніпром, Де Понт Евксинський сюзереном Приймає дань Дніпровим серебром.
Вода тут сіра, як тканини, Що тільки вибралися з ткацьких рук... Хто ж дасть нам небо України, Зелені поли буковинських лук?
Та ми удвох... Тож разом з нами Небесних сфер українська блакить, І – чуєш? Рідними словами Крізь води озера Дніпро шумить.
Приймемо ж хрещення; як на Йордані, Злетить над нами голуб – Божий Дух, Благословить вино кохання І вод проречистих одвічний рух.
Василь Зілгалов
І Тарас Марусик завершує розмову про йорданську воду з доктором Степовиком.
Тарас Марусик
З давніх-давен відома сила йорданської води. В чому вона, з Вашого погляду?
Дмитро Степовик
Цей феномен це є чудо Боже. Так само, як, скажімо, перетворення води у вино при першому чуді Ісуса Христа. Що змінилася формула чи що? Та сама формула залишилася. Адже для того, щоб вином, добре вино виникло з води – цього ніхто зробити не може.
Отже, аналогічний випадок так, як і Мойсей зробив, що вогненний кущ горів, то було полум’я, але кущ залишався незгораємий, або як палиця Аарона раптом розцвіла, де не було ні грама води, так само чудо відбувається на наших очах, коли відбувається хрещення води. Причому не тільки в тому місці, де вмочається хрест.
Уявляєте собі, що Святіший патріарх Філарет 19 числа щороку і цього року, цього дня він також при стеченні великому народу, буває до 100 тисяч киян на березі Дніпра, особливо на Трухановому острові, він умочить срібний хрест. Ми знаємо, що іони срібла діють дуже обеззаражуючи на всяку воду.
Звідси іде, якщо хочете, перетворити брудну воду на чисту пити її, то ви мусите зробити електроліз двох пластин із срібла. Ви побачите, що це вб’є абсолютно всілякі мікроорганізми. Кажуть, що це з цим пов’язано, але діє ще сила чуда. Якраз у цей період зимовий, коли води дуже холодні, і найбільш небезпечні мікроби у воді гинуть, але все-таки деякі залишаються, діє ця свята сила.
Ніхто і ніколи, навіть у досить забрудненій, я не кажу, що це буде смердючий потік, але в не зовсім чистій воді, хто набрав і вип’є її, в день інший може захворіти на шлунок. Але з Йорданською водою, вона і довше стоїть, не зацвітає, значить, діє якась сила. Яка сила? Фізичними законами цього пояснити не можна. Це, дійсно, діє та сама Божественна чудодійна сила, яка перетворила воду на вино, коли Ісус Христос був у Кані Галилейській на весіллі.
Тарас Марусик
Пане Дмитре, Ви тут згадували про міста і містечка, які, якщо вони позбавлені вод, якщо їх не омивають якісь річки і інші водойми, то (я не процитую точно) вони ніби позбавлені благодаті. А от як би Ви прокоментували таку думку, що деякі проблеми, які є сьогодні в Україні з водою (від області до області ці проблеми різні, сильніші і менші, але, вважається, що Україна є досить проблемною країною з огляду води: тут і перебої із постачанням води у великих містах, і брак достатньої кількості води на величезних територіях), чи можна це пов’язати, на Ваш погляд, з певним етапом сучасного розвитку українського суспільства, саме з його обездуховленням?
Дмитро Степовик
Ні, Господь від України ніколи не забере Своєї благодаті. Тому що він цю благодать дав, і вона не викинута на сміття, не викинута за борт, як колись казали. Благодать діє, і Святий Дух працює над Україною. Якщо навіть ретроспективно глянути: де хазари, де печеніги, де половці?
Це були величезні народи, які по кількості в період князівських Київської Русі погрожували Україні, і по кількості людей їх навіть було більше. А коли їх з’єднати до купи, то вони перевищували населення Київської Русі-України. Їх немає. Це історичні народи, які згадуються в літописах, а нас – мільйони, десятки мільйонів.
Значить, благодать діє, бо саме вона зберегла через ці катаклізми: голодомор, Друга світова війна і інші подібні страховиська 20-го століття. В цьому плані благодать діє. Але Господь відсутністю води, перебоями або забруднення в окремих регіонах, до речі, найбільш обездуховлених, вживаючи Ваш термін.
Наприклад, візьмемо Донбас, візьмемо Дніпропетровщину, яка має величезну ріку, але з Дніпра там не просто не можна брати води, але і купатися. А це райони проблемні щодо релігійності, щодо духовності. Це не є забрання від цих регіонів України Божої благодаті. Вона і там діє, але це є попередження.
Так є попередженням і інші катастрофи і катаклізми в світі, скажімо, у нас - Чорнобиль, у країнах, де розвивається тероризм – часті землетруси, причому страшні, зі страшними наслідками. Звичайно, ми співчуваємо таким людям, і чужим, і своїм, але такі попередження є. Господь попереджує, що “схаменіться, будьте люди”, кажучи словами Шевченка.
Тарас Марусик
Дякую Вам, пане Дмитре. Це був доктор богословських наук, професор Київської духовної академії Дмитро Степовик.
Василь Зілгалов
Освячену йорданську воду із давніх-давен вважають цілющою і святою водою, їй приписують чудодійну силу як для душі, так і для тіла. Святий Іван Золотоуст так описує святість йорданської води: “У це свято опівночі всі, зачерпнувши води, приносять її додому і бережуть увесь рік…
І діється дивне явище: та вода у своїй істоті не псується від часу, але зачерпана сьогодні, вона через цілий рік, а часто і два, і три роки залишається незіпсованою і свіжою. І по такому довгому часі вона така, як і вода щойно взята з джерела”. До йорданської води з особливою пошанівкою ставляться в Галичині. Розповідає зі Львова Галина Терещук.
Галина Терещук
На початку 20 століття у львівських храмах на Богоявління після архієрейської Божественної літургії пішою ходою люди йшли на площу Ринок, де відбувалось освячення води. Кілька років тому цю традицію у місті відновили. Відтак на Йордан воду освячують на центральній площі міста, до того ж представники різних релігійних конфесій.
Обряд відбувається дуже урочисто. Священики хрестоподібно знаменують воду – трисвічниками і рукою. Запалені свічки тричі опускають у воду, тричі занурюється хрест. При цьому співається “Коли в Йордані христився Ти” і звучать прохання, щоб на води ці сходило очищальне діяння пресущої Тройці, щоб вода ця стала даром освячення і позбавила від гріхів, була зціленням душі й тіла, на всяку особливу користь.
Після водосвяття отці благословляють людей свяченою водою, бажаючи їм здоров’я душі й тіла. У церквах велике водосвяття проводять двічі на рік—у надвечір’я: і воду п’ють на свят –вечір, тобто голодну кутю; і в день Богоявління. До освячення води вірні дотримуються строгого посту аби прийняти йорданську воду, немов святе Причастіє.
Цікаво, що навіть по йорданську воду люди приходять не зі звиклою скляною банкою, а глечиком, уквітчаним сухими квітами. Свяченою водою вірні окроплюють власне помешкання, господарство, на ній навіть замішують рідке тісто і ним малюють хрести на усіх стінах в будинку.
Ще є поодинокі села, де на озері чи річці із льоду селяни випилюють хрест, ставлять його над ополонкою, біля хреста будують престол. Після Богослужіння на Водохреща сюди приходять усі люди, і освячується вода. Я запитала у глави УГКЦ, кардинала Любомира Гузара про особливості освячення йорданської води та про її святість і чудодійність. Послухайте кардинала Любомира Гузара.
Любомир Гузар
Вода представляє цілий матеріальних світ, де не є лише воду святити, чи немов би все інше залишалося непосвяченим. Вода є такий основний складник всього живого. В той момент святкування і черпається той елемент, що Ісус Христос, прийшовши, гне тільки людей, а й цілу природу відродив.
Я думаю, що кожен з нас дуже свідомий важливості води в житті людини, взагалі всього живого. Можна до великої міри і підсвідоме звернення людей, любов людей до цього обряду з освяченням води, тієї підновленості світу, в якому ми живемо.
Галина Терещук
А коли Ви мешкали в Америці, Ваші батьки теж зберігали воду йорданську впродовж року?
Любомир Гузар
Абсолютно, що так. Люди це дуже ретельно роблять, і все приносили в свящину, і вона стояла в якомусь такому гідному місці, видному місці і зберігалася на цілий рік. Тим самим якась недуга чи щось, недобрі очі, то це виліковували йорданською водою, бо то є свячена вода.
Василь Зілгалов
З водою Йордану тісно пов’язані долі всіх українців у світі, як у поезії Оксани Забужко, що її читає Олекса Боярко.
Олекса Боярко
Мати ризи пере Та на річці, та на Ордані, Мати ризи пере – І втікають до моря круги...
Розточилися діти її Від Альберти до Магадана, Розточилися діти її Від Австралії до тайги.
Це є ж яка така їх Розметала раптова руїна?.. А чи цілу історію- вздовж –опосіла мана?!.
Із якими акцентами Діти твої, Україно, Вимовляють сьогодні натужно Пісенні свої імена?..
О крихка, о примарна, на віру сповідана єдність! Це ж якими ланцами ти держишся досі? Чому, розпорошені в світ, Ми самі вибираєм цей етнос, Із чужинських язичів бредучи на нього, Неначе крізь тьму?
І невже тільки мова – незрима волога плацента- Із усіх континентів гортає в сукупне тепло? Всіх, хто котячи в роті підталий льодяник акценту Не дозволить сказати, що нас на Землі не було?
Ми – були! Ми –могли. Ми – мо...хлип...
Історичних “риданій” Одголосок спадає – Як попіл минулих пожеж...
Від тайги до Сіднея, Від Тріско і до Магадана – Тільки струшений прах, Тільки прах з материнських одеж...
Василь Зілгалов
Завершуючи сьогоднішню програму “Споконвіку було слово”, нагадаємо, що її автор і укладач - Василь Зілгалов. Мені допомагав звукорежисер Вашек Клоцберг.
І на завершення ще раз води Йордану – до моря Всесвіту круги. Як у молитві: “Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям... Днесь людські гріхи йорданськими водами омиваються. Днесь рай відкривається людям, і сонце правди осяюється нам...
Днесь ми ізбавилися від давнього ридання і як новий Ізраїль спаслися. Днесь ми від тьми визволилися і світлом богорозуміння озорюємося... Днесь світлом просвічується все сотворіння... Сам, отже, чоловіколюбче Царю, прийди і нині нашестям Святого Твого Духа, і освяти воду оцю.
І дай її благодать ізбавління, благословення Йорданові, сотвори її джерелом нетління, даром освячення, роз рішенням гріхів, зціленням недругів, пагубною для демонів, для супротивних сил неприступною, ангельської сили сповненою, щоб усі, що черпають і причащаються, мали її на освячення душ і тілес, на зцілення від терпінь, на освячення домів, і на всякий особливий пожиток...
І подай усім, що доторкаються до неї і причащаються, і помазуються нею, освячення, здоровля, очищення і благословення.” Благословення води, якщо знаєш її ціну, розумієш її чистоту і глибину, незбагненну силу і загадковість, шануй і бережи цю святу Божу воду, і вона очистить душу твою. “А Дух Божий ширяє над водами.”
Василь Зілгалов
Говорить радіо “Свобода”. В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном втор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Вашек Клоцберг.
“На початку сотворив Бог Небо і Землю. Земля ж була пуста, порожня, та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: “Нехай посеред води буде твердь, нехай вона відділяє води від вод! І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, то вод, що над твердю”, то ж сталося так. “Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце, нехай з’явиться суша.” І так сталося.
І назвав Бог сушу - земля, а збір вод назвав морями. Тоді побачив Бог, що воно добре”. Це рядки про воду з самого початку Біблії, першої книги буття.
Вода здавна бачилася як основа життя у всесвіті. А на землі казали: “Не дбаєш про воду, не цінуєш її – пожнеш загибель і забуття”. Жива вода – це вода джерельна, що такою часто зветься і в Старому Заповіті. Вона була абсолютно цілюща, і сильно цінувалася в усіх індоєвропейських народів.
“Хто нап’ється правдивої живої води, той набуває собі великої сили, а коли був недужий, зцілюється”. Вода буває жива і мертва, цілюща і безсила, - додає сил, або, навпаки, відбирає їх.
В требнику митрополита Петра Могили 1646 року вчені великого освячення води на Богоявлення 6 січня священик вичитує дуже стару велику освячальну молитву Святого Сафронія, патріарха Єрусалимського. “Сьогодні благодать пресвятого Духа в виді голубиному на воду зійшла, і хмари пускають з небес дощ правди для людства.
Сьогодні Йорданські води перетворюються на цілющі. Господнім пришестям сьогодні все створене наповнюється таємними струмками. Сьогодні людські гріхи Йорданськими водами омиваються. Сьогодні вода, що за Мойсея була людям гірка, перетворюється в солодку Господнім пришестям.”
А на закінчення, тричі дмухнувши на воду, священик просить Господа: “Вчени Йорданську воду джерелом нетління, Даром освячення, відпустом гріхів, зціленням недругів, на демонів згубною, для супротивних сил неприступної ангельської сили наповненою. Щоб усі, хто черпають її й причащаються, мали її і на очищення душ і тілес, на зцілення пристрастей, на Освячення домів і на всяку користь вибраною”.
В ніч на Йордан, або в ніч на Новий рік, вода по всіх річках рівно опівночі перетворюється в вино.
“Якщо хтось не народиться від води і Духа, не зможе увійти в Царство Небесне”, - попереджав учнів Ісус Христос. Вода як першооснова життя і його принцип виповнена такої колосальної сили, що вона просто не могла не стати величним символом святого для людей різних вірувань і переконань. Святість води – тема матеріалу Віктора Єленського.
Віктор Єленський
Як би палко не сперечалися історики й етнографи з приводу сутності і характеристик найдавніших вірувань, вони одностайні принаймні в одному: Вода є одним з всезагальних і найдавніших релігійних символів. У біблійній традиції вона є безодньою і життям водночас, однією з відправних точок усього Творіння. На його, Творіння, самому початку Дух святий ширяє над водою, перетворюючи хаос на космос.
Але вода – це ще й символ руїни і смерті, її таємнича глибина вбиває і знищує, її чорна товща вбирає у себе демонічні сили, ірраціональне й некероване. У християнстві завершується грандіозний цикл символіки води – від Творіння через гріхопадіння до викуплення від гріха і відродження для вічного життя.
Вода в християнстві – це одвічна Таїна, перетворююча стихія і спасаюча сутність. Тому богослови підкреслюють обов’язковість освячення води перед хрещенням – це не якась попередня процедура, увертюра до симфонії народження нової людини. Це – само хрещення.
Водою з’єднується початок і кінець, світ горній і світ дольній, з’єднується і скріплюється все те, що було зруйновано, викривлено і розсіяно по тілу земному. Вода освячується заради того, щоби стати викупленням і збавленням від гріха, стати шляхом обожнення людини, її поєднання із Богом.
Освячення води є її очищенням й відновленням у первозданній природі, відтворенням її такою, якою зробило воду занурення Ісуса в Йордан. “Коли простуєте ви до святого просвітлення, - казав Іван Золотоустий, - очима тілесними ви бачите воду, а очима віри споглядаєте ви Духа.”
Люди йдуть до води, пірнають в ополонки і зберігають свячену воду цілий рік... Вони вірять не в магічні ритуали, а в її, води, святість. “Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям… - співають священики. - Днесь людські гріхи йорданськими водами обмиваються…Днесь рай відкривається людям і сонце правди осяюється нам…”
І коли розкішні владики і прості сільські батюшки тричі занурюють хрест у воду, і океани, і моря, і малесенькі річечки на околицях стають Йорданом. Стають тією самою живою водою, якої прагли перші християни, щоб змити із себе страх і неміч, порох землі і звичайну людську слабкість.
Василь Зілгалов
В Україні тривають різдвяні свята. Невдовзі, як співається у відомій колядці, святого Василя і святе Водохреща або Богоявлення Господнє. В основі останнього свята – прадавній обряд, безпосередньо пов’язаний з водою, з її впливом на фізичний і духовний стан людини, суспільства. На цю тему – розмова нашого київського кореспондента Тараса Марусика з доктором богослов’я, професором Київської духовної академії Української православної церкви Київського патріархату Дмитром Степовиком.
Тарас Марусик
Пане Степовик, роль в води в історії людства, і зокрема в історії України, незаперечна. Візьмімо фольклор і колядки дохристиянські, казки – всюди присутня вода як першопочаток усього, навіть так є в одній колядці.
Та й назви таких відомих річок, як Дніпро, а по-давньому Данапріс, Дунай і низка інших, вони мають в своїй основі корінь вода. Я б хотів, щоб ми на початку поговорили про роль води у загальному контексті, вийшовши за межі християнства.
Дмитро Степовик
Вода – це унікальний мінерал. Це визнають також вчені-геологи, навіть в системі АНУ є Інститут колоїдної хімії, який в основному займається проблемами води. Без води – ні туди, ні сюди – це приказка така загальновідома. І Ви правильно, пане Тарасе, зазначили, що в українському фольклорі чи це називається прямо вода, чи це річки, які асоціюються з водою.
Наприклад, Дунай – тут треба знати історичне пояснення, тому що Україна в середні віки була більш зсунута до Балкан. Дунай – це була наша ріка. Досить сказати, що і Святослав ходив в Болгарію за Дунай. І ці “тихо, тихо Дунай воду несе, дівка косу чеше”. Це все аналогії такі.
Так само і Дніпро, і інші ріки. Це наш Ніл, як для Африки Ніл, так і для України ці 2 великі ріки і інші менші також. Тому в історії людства, зокрема, в історії українського фольклору, української літератури є дуже багато пісень, які пов’язані з водою. Це говорить про те, що народ у своїй ментальності, у своїй підсвідомості завжди пов’язував свій добробут і взагалі виживання саме з водою так, які з землею.
Це 2 поняття, які мають навіть якесь сакральне значення. І тому це все увійшло у підсвідомість, ще у дохристиянські часи дуже часто зустрічається, а в християнські вже набуло нового контексту, у зв’язку з певними подіями, описаними у Священному Писанні.
Тарас Марусик
Власне, вода, вірніше символ води, перейшла плавно з дохристиянства у християнські тексти і в практику християнську. Навіть, здається, в Августина є таке речення, що хрещенням в Йорданії Бог освятив води для оновлення людського роду. От про нове трактування символу води у християнстві я хотів би запитати.
Дмитро Степовик
Формула води – незмінна, вона встановлена і досить проста: 2 атоми водню і 1 атом кисню. H2O плюс пшоно буде каша, кажуть у народі. Це основне, але не остаточне, тому що вода - це чудовий розчинник, чудовий провідник енергії.
Ми знаємо з фізики, що вода добре проводить електроенергію, але виявляється, новітні дослідження говорять про те, що вона проводить багато інших енергій, які майже недоступні, до цього часу ще невивчені, в тому числі і космічну енергії.
Це доводять, скажімо, вивчення дна морів, де на глибинах абсолютно не проникає сонячне світло: яка там форма життя, і яка на поверхні, яка взагалі над водою. Тому до кінця цей феномен води не вивчений. Я думаю, що Господь – творець світу, коли творив цей світ, то в один із днів він сотворив воду, а потім вже в воді сушу.
Досить сказати, що в самій Біблії жоден інший мінерал, навіть золото, яке має велике символічне значення, зустрічається лише 150 разів, а слово “вода” зустрічається 284 рази, з них 232 рази у Старому Заповіті і 52 – у Новому. І це рекорд, жодна інша речовина, жоден інший мінерал, навіть слово “земля” зустрічається в Біблії менше.
Все це говорить про те, що все це є Господнє твориво і має величезне значення і в практичному житті. Тому новітнє трактування води може бути природнє, тобто фізичне, а може бути і духовне. Духовне випливає із Святого Письма.
Досить сказати, що і інші позахристиянські релігії, наприклад, іслам у його Корані, чи буддизм та інші давні і сучасні релігії також мають це сакральне, особливо піетитичне відношення до води. Тому сама природа, коли творився світ Богом, то цьому мінералу відведена особлива роль.
Ми кажемо, наше тіло майже на 80 % складається з води: жирова речовина, навіть такі тверді, як кісткова система, і то мають собі елемент води, може менше, скажімо, ніж інші тканини. Тобто це говорить про те, що цей провідник, який омиває і Земну кулю, і омиває кожен організм, і омиває кожне місто, бо, уявіть собі, навіть маленьке місто чи село без води, відразу наступає, як кажуть, колапс, наступає кінець всякому життю.
Тарас Марусик
Як відомо, у християнстві обряд водосвяття згадується як очищення душі від гріха. Я пригадую, що у Воропая описано, що був такий обряд – перед тим як іти в ополонку, проводити там молебень, парубки вирізали хрест з льоду.
Вважалося, як священик вмочав хрест у воду, то відразу вискакували звідти всі чорти, вся нечиста сила. Навіть була така традиція - якомога довше – тиждень, а то і більше іти у води прати, бо з брудної білизни нечиста сила знову заскакує у воду.
Дмитро Степовик
Це фольклорне трактування, але на основі вже християнської ідеології. Тому що, звичайно, люди, чи читали вони Біблію, чи не читали, вони знають, що вода у Біблії присутня як негативний фактор. Наприклад, будемо говорити про потоп, який знищив первісне людство за його гріхи, тобто водою нищиться гріх.
Дивіться, як перегукується цей потоп, як нищення гріха в Книзі Буття в Біблії і те, що ви щойно розповіли. І те, що з води може йти і нечиста сила, а може йти і добро. Потім перехід військ фараона через Червоне море, коли вони гналися за обраним народом, який тікав з Єгипту, то теж були потоплені.
Але набагато більше вода трактується як благо. Наприклад, зустріч Ісуса Христа з самарійкою біля колодязя Якова, або Мойсей, який видобув, коли народ грішив, не мав води. Вони вже так, як ці фольклорній оповідці, яку Ви щойно розказали, майже те саме.
Люди гинули, тому що вони грішили, нарікали постійно. Мойсей вдарив об скелю в абсолютно безводній пустелі – зі скелі, з каменя потекла вода. Так само і в хрещенні Ісуса Христа в Йорданії. Це також позитивно. І багато інших є випадків: і негативних, і позитивних.
Тому ця християнська ідеологія, яка заснована на вірі, вона значною мірою перейшла у фольклор, і не тільки в український, а й у фольклор інших народів. Візьміть будь-який народ – більш цивілізований, менш цивілізований, вони Вам із свого фольклору покажуть дуже багато прикладів негативного значення води. Дійсно, вразливе те, що було в Закарпатті.
Ми знаємо, що вода може принести, як і вогонь, дуже велику біду, але вода є одночасно і великим благом. Все залежить від того, як ми відносимося, від стану нашої душі. Отже, вода якоюсь мірою змиває гріх, і вода може для тих, хто не кається в гріхах, бути великою карою.
Василь Зілгалов
Ми перервемо на хвилину інтерв’ю з доктором Дмитром Степовиком. Кажуть, що в ніч на Йордан вода по всіх річках рівно опівночі перетворюється у вино. В цей час Божий Дух благословляє вино кохання, як у поезії Микити Мандрики, що її читає Олекса Боярко.
Олекса Боярко
Вода – ні синя, ні зелена; Не та, що в морі Чорнім за Дніпром, Де Понт Евксинський сюзереном Приймає дань Дніпровим серебром.
Вода тут сіра, як тканини, Що тільки вибралися з ткацьких рук... Хто ж дасть нам небо України, Зелені поли буковинських лук?
Та ми удвох... Тож разом з нами Небесних сфер українська блакить, І – чуєш? Рідними словами Крізь води озера Дніпро шумить.
Приймемо ж хрещення; як на Йордані, Злетить над нами голуб – Божий Дух, Благословить вино кохання І вод проречистих одвічний рух.
Василь Зілгалов
І Тарас Марусик завершує розмову про йорданську воду з доктором Степовиком.
Тарас Марусик
З давніх-давен відома сила йорданської води. В чому вона, з Вашого погляду?
Дмитро Степовик
Цей феномен це є чудо Боже. Так само, як, скажімо, перетворення води у вино при першому чуді Ісуса Христа. Що змінилася формула чи що? Та сама формула залишилася. Адже для того, щоб вином, добре вино виникло з води – цього ніхто зробити не може.
Отже, аналогічний випадок так, як і Мойсей зробив, що вогненний кущ горів, то було полум’я, але кущ залишався незгораємий, або як палиця Аарона раптом розцвіла, де не було ні грама води, так само чудо відбувається на наших очах, коли відбувається хрещення води. Причому не тільки в тому місці, де вмочається хрест.
Уявляєте собі, що Святіший патріарх Філарет 19 числа щороку і цього року, цього дня він також при стеченні великому народу, буває до 100 тисяч киян на березі Дніпра, особливо на Трухановому острові, він умочить срібний хрест. Ми знаємо, що іони срібла діють дуже обеззаражуючи на всяку воду.
Звідси іде, якщо хочете, перетворити брудну воду на чисту пити її, то ви мусите зробити електроліз двох пластин із срібла. Ви побачите, що це вб’є абсолютно всілякі мікроорганізми. Кажуть, що це з цим пов’язано, але діє ще сила чуда. Якраз у цей період зимовий, коли води дуже холодні, і найбільш небезпечні мікроби у воді гинуть, але все-таки деякі залишаються, діє ця свята сила.
Ніхто і ніколи, навіть у досить забрудненій, я не кажу, що це буде смердючий потік, але в не зовсім чистій воді, хто набрав і вип’є її, в день інший може захворіти на шлунок. Але з Йорданською водою, вона і довше стоїть, не зацвітає, значить, діє якась сила. Яка сила? Фізичними законами цього пояснити не можна. Це, дійсно, діє та сама Божественна чудодійна сила, яка перетворила воду на вино, коли Ісус Христос був у Кані Галилейській на весіллі.
Тарас Марусик
Пане Дмитре, Ви тут згадували про міста і містечка, які, якщо вони позбавлені вод, якщо їх не омивають якісь річки і інші водойми, то (я не процитую точно) вони ніби позбавлені благодаті. А от як би Ви прокоментували таку думку, що деякі проблеми, які є сьогодні в Україні з водою (від області до області ці проблеми різні, сильніші і менші, але, вважається, що Україна є досить проблемною країною з огляду води: тут і перебої із постачанням води у великих містах, і брак достатньої кількості води на величезних територіях), чи можна це пов’язати, на Ваш погляд, з певним етапом сучасного розвитку українського суспільства, саме з його обездуховленням?
Дмитро Степовик
Ні, Господь від України ніколи не забере Своєї благодаті. Тому що він цю благодать дав, і вона не викинута на сміття, не викинута за борт, як колись казали. Благодать діє, і Святий Дух працює над Україною. Якщо навіть ретроспективно глянути: де хазари, де печеніги, де половці?
Це були величезні народи, які по кількості в період князівських Київської Русі погрожували Україні, і по кількості людей їх навіть було більше. А коли їх з’єднати до купи, то вони перевищували населення Київської Русі-України. Їх немає. Це історичні народи, які згадуються в літописах, а нас – мільйони, десятки мільйонів.
Значить, благодать діє, бо саме вона зберегла через ці катаклізми: голодомор, Друга світова війна і інші подібні страховиська 20-го століття. В цьому плані благодать діє. Але Господь відсутністю води, перебоями або забруднення в окремих регіонах, до речі, найбільш обездуховлених, вживаючи Ваш термін.
Наприклад, візьмемо Донбас, візьмемо Дніпропетровщину, яка має величезну ріку, але з Дніпра там не просто не можна брати води, але і купатися. А це райони проблемні щодо релігійності, щодо духовності. Це не є забрання від цих регіонів України Божої благодаті. Вона і там діє, але це є попередження.
Так є попередженням і інші катастрофи і катаклізми в світі, скажімо, у нас - Чорнобиль, у країнах, де розвивається тероризм – часті землетруси, причому страшні, зі страшними наслідками. Звичайно, ми співчуваємо таким людям, і чужим, і своїм, але такі попередження є. Господь попереджує, що “схаменіться, будьте люди”, кажучи словами Шевченка.
Тарас Марусик
Дякую Вам, пане Дмитре. Це був доктор богословських наук, професор Київської духовної академії Дмитро Степовик.
Василь Зілгалов
Освячену йорданську воду із давніх-давен вважають цілющою і святою водою, їй приписують чудодійну силу як для душі, так і для тіла. Святий Іван Золотоуст так описує святість йорданської води: “У це свято опівночі всі, зачерпнувши води, приносять її додому і бережуть увесь рік…
І діється дивне явище: та вода у своїй істоті не псується від часу, але зачерпана сьогодні, вона через цілий рік, а часто і два, і три роки залишається незіпсованою і свіжою. І по такому довгому часі вона така, як і вода щойно взята з джерела”. До йорданської води з особливою пошанівкою ставляться в Галичині. Розповідає зі Львова Галина Терещук.
Галина Терещук
На початку 20 століття у львівських храмах на Богоявління після архієрейської Божественної літургії пішою ходою люди йшли на площу Ринок, де відбувалось освячення води. Кілька років тому цю традицію у місті відновили. Відтак на Йордан воду освячують на центральній площі міста, до того ж представники різних релігійних конфесій.
Обряд відбувається дуже урочисто. Священики хрестоподібно знаменують воду – трисвічниками і рукою. Запалені свічки тричі опускають у воду, тричі занурюється хрест. При цьому співається “Коли в Йордані христився Ти” і звучать прохання, щоб на води ці сходило очищальне діяння пресущої Тройці, щоб вода ця стала даром освячення і позбавила від гріхів, була зціленням душі й тіла, на всяку особливу користь.
Після водосвяття отці благословляють людей свяченою водою, бажаючи їм здоров’я душі й тіла. У церквах велике водосвяття проводять двічі на рік—у надвечір’я: і воду п’ють на свят –вечір, тобто голодну кутю; і в день Богоявління. До освячення води вірні дотримуються строгого посту аби прийняти йорданську воду, немов святе Причастіє.
Цікаво, що навіть по йорданську воду люди приходять не зі звиклою скляною банкою, а глечиком, уквітчаним сухими квітами. Свяченою водою вірні окроплюють власне помешкання, господарство, на ній навіть замішують рідке тісто і ним малюють хрести на усіх стінах в будинку.
Ще є поодинокі села, де на озері чи річці із льоду селяни випилюють хрест, ставлять його над ополонкою, біля хреста будують престол. Після Богослужіння на Водохреща сюди приходять усі люди, і освячується вода. Я запитала у глави УГКЦ, кардинала Любомира Гузара про особливості освячення йорданської води та про її святість і чудодійність. Послухайте кардинала Любомира Гузара.
Любомир Гузар
Вода представляє цілий матеріальних світ, де не є лише воду святити, чи немов би все інше залишалося непосвяченим. Вода є такий основний складник всього живого. В той момент святкування і черпається той елемент, що Ісус Христос, прийшовши, гне тільки людей, а й цілу природу відродив.
Я думаю, що кожен з нас дуже свідомий важливості води в житті людини, взагалі всього живого. Можна до великої міри і підсвідоме звернення людей, любов людей до цього обряду з освяченням води, тієї підновленості світу, в якому ми живемо.
Галина Терещук
А коли Ви мешкали в Америці, Ваші батьки теж зберігали воду йорданську впродовж року?
Любомир Гузар
Абсолютно, що так. Люди це дуже ретельно роблять, і все приносили в свящину, і вона стояла в якомусь такому гідному місці, видному місці і зберігалася на цілий рік. Тим самим якась недуга чи щось, недобрі очі, то це виліковували йорданською водою, бо то є свячена вода.
Василь Зілгалов
З водою Йордану тісно пов’язані долі всіх українців у світі, як у поезії Оксани Забужко, що її читає Олекса Боярко.
Олекса Боярко
Мати ризи пере Та на річці, та на Ордані, Мати ризи пере – І втікають до моря круги...
Розточилися діти її Від Альберти до Магадана, Розточилися діти її Від Австралії до тайги.
Це є ж яка така їх Розметала раптова руїна?.. А чи цілу історію- вздовж –опосіла мана?!.
Із якими акцентами Діти твої, Україно, Вимовляють сьогодні натужно Пісенні свої імена?..
О крихка, о примарна, на віру сповідана єдність! Це ж якими ланцами ти держишся досі? Чому, розпорошені в світ, Ми самі вибираєм цей етнос, Із чужинських язичів бредучи на нього, Неначе крізь тьму?
І невже тільки мова – незрима волога плацента- Із усіх континентів гортає в сукупне тепло? Всіх, хто котячи в роті підталий льодяник акценту Не дозволить сказати, що нас на Землі не було?
Ми – були! Ми –могли. Ми – мо...хлип...
Історичних “риданій” Одголосок спадає – Як попіл минулих пожеж...
Від тайги до Сіднея, Від Тріско і до Магадана – Тільки струшений прах, Тільки прах з материнських одеж...
Василь Зілгалов
Завершуючи сьогоднішню програму “Споконвіку було слово”, нагадаємо, що її автор і укладач - Василь Зілгалов. Мені допомагав звукорежисер Вашек Клоцберг.
І на завершення ще раз води Йордану – до моря Всесвіту круги. Як у молитві: “Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям... Днесь людські гріхи йорданськими водами омиваються. Днесь рай відкривається людям, і сонце правди осяюється нам...
Днесь ми ізбавилися від давнього ридання і як новий Ізраїль спаслися. Днесь ми від тьми визволилися і світлом богорозуміння озорюємося... Днесь світлом просвічується все сотворіння... Сам, отже, чоловіколюбче Царю, прийди і нині нашестям Святого Твого Духа, і освяти воду оцю.
І дай її благодать ізбавління, благословення Йорданові, сотвори її джерелом нетління, даром освячення, роз рішенням гріхів, зціленням недругів, пагубною для демонів, для супротивних сил неприступною, ангельської сили сповненою, щоб усі, що черпають і причащаються, мали її на освячення душ і тілес, на зцілення від терпінь, на освячення домів, і на всякий особливий пожиток...
І подай усім, що доторкаються до неї і причащаються, і помазуються нею, освячення, здоровля, очищення і благословення.” Благословення води, якщо знаєш її ціну, розумієш її чистоту і глибину, незбагненну силу і загадковість, шануй і бережи цю святу Божу воду, і вона очистить душу твою. “А Дух Божий ширяє над водами.”
