Варшава, 20 січня 2004 - Днями у польській пресі знову прокотилася хвиля публікацій на тему так званих російських нерухомостей. Причиною для цього стало святкування дня народження колишнім скарбником Польської Об’єднаної Робітничої Партії, а потім і соціал-демократичної партії. Правда, увагу преси привернуло не саме святкування, а місце, де воно проводилося, а саме: в одному з будинків у центрі польської столиці, котрий формально ніби належить Російській Федерації. Цей, здавалось би, невинний інцидент став приводом для чергової дискусії на тему: чи Польща в змозі повернути собі власні нерухомості, котрі в різний спосіб стали власністю іншої держави?
Тему так званих “російських нерухомостей” у Польщі описало щотижневе видання “Польська газета” ще у квітні 1996-го року. Тоді за допомогою таємного інформатора щотижневику вдалося нарахувати близько двох десятків нерухомостей, котрі згідно з документацією належали різним структурам колись Радянського Союзу, а тепер Російської Федерації. Серед цих нерухомостей є і багатоповерхові будинки в Варшаві та Ґданську, в котрих понині мешкають дипломати та бізнесмени з країн колишнього Радянського Союзу, і заміські вілли з багатогектарними земельними ділянками, і торгово-офісні центри та старі кам”яниці у польській столиці.
Коли ж журналісти почали шукати, на якій основі росіяни володіють усіма цими нерухомостями, справа почала набирати таємничого характеру, бо у багатьох випадках не можна було знайти відповідної ситуації. Згодом на запит групи депутатів Сейму польське Міністерство Закордонних Справ підготувало коротку інформацію про те, що більшість із перелічених нерухомостей було передано владою Польської Народної Республіки Радянському Союзові у період 1974-го-1985-го років. Згідно з міжурядовими домовленостями Країна Рад мала передати у власність Польщі відповідну кількість нерухомостей на своїй території, але якось не передала. Більш того, зазначають знавці цієї справи, коли польські комуністи передавали радянським комуністам нерухомості у Варшаві, то вони практично не переймалися юридичним оформленням і тим більше не враховували, що колись часи зміняться. Тому передача у володіння фактично іншій державі нерухомостей не записувалося у відповідні нотаріальні акти. Таким чином зараз виникла досить непроста ситуація: росіяни вважають певні об’єкти у Польщі своєю власністю, але в польській діловій документації немає підтвердження цього.
Справу взялася з’ясовувати спільна польсько-російська комісія з важких питань. Члени комісії ніяк не можуть прийти до спільної думки упродовж уже багатьох років. Ця тема стає також предметом майже кожної розмови польського та російського прем’єрів при кожній їхній зустрічі, які втім відбуваються не надто часто. А упродовж всього цього часу росіяни на свій розсуд експлуатують польські нерухомості, які перебувають фактично у їхньому віданні.
Цей факт, звичайно ж, не може не хвилювати польської громадськості і державних органів. У таємних урядових звітах, які вдалося роздобути деяким польським виданням, вказується, що існує загроза встановлення підслуховувальної апаратури у тих приміщеннях, що належать Російській Федерації і перебувають у безпосередній близькості з будівлями польської Ради Міністрів та Міністерства Закордонних Справ. Іншою загрозою, згаданою у таємному звіті, названо й те, що прибутки від експлуатації так званих російських нерухомостей у Польщі часто становлять фінансову базу для польських бізнесменів, особливо прихильних до Росії та її інтересів. Тому повернення Польщею собі власних нерухомостей останнім часом розглядається не як справа економічного інтересу та історичної справедливості, але й як необхідний елемент національної безпеки.
Тему так званих “російських нерухомостей” у Польщі описало щотижневе видання “Польська газета” ще у квітні 1996-го року. Тоді за допомогою таємного інформатора щотижневику вдалося нарахувати близько двох десятків нерухомостей, котрі згідно з документацією належали різним структурам колись Радянського Союзу, а тепер Російської Федерації. Серед цих нерухомостей є і багатоповерхові будинки в Варшаві та Ґданську, в котрих понині мешкають дипломати та бізнесмени з країн колишнього Радянського Союзу, і заміські вілли з багатогектарними земельними ділянками, і торгово-офісні центри та старі кам”яниці у польській столиці.
Коли ж журналісти почали шукати, на якій основі росіяни володіють усіма цими нерухомостями, справа почала набирати таємничого характеру, бо у багатьох випадках не можна було знайти відповідної ситуації. Згодом на запит групи депутатів Сейму польське Міністерство Закордонних Справ підготувало коротку інформацію про те, що більшість із перелічених нерухомостей було передано владою Польської Народної Республіки Радянському Союзові у період 1974-го-1985-го років. Згідно з міжурядовими домовленостями Країна Рад мала передати у власність Польщі відповідну кількість нерухомостей на своїй території, але якось не передала. Більш того, зазначають знавці цієї справи, коли польські комуністи передавали радянським комуністам нерухомості у Варшаві, то вони практично не переймалися юридичним оформленням і тим більше не враховували, що колись часи зміняться. Тому передача у володіння фактично іншій державі нерухомостей не записувалося у відповідні нотаріальні акти. Таким чином зараз виникла досить непроста ситуація: росіяни вважають певні об’єкти у Польщі своєю власністю, але в польській діловій документації немає підтвердження цього.
Справу взялася з’ясовувати спільна польсько-російська комісія з важких питань. Члени комісії ніяк не можуть прийти до спільної думки упродовж уже багатьох років. Ця тема стає також предметом майже кожної розмови польського та російського прем’єрів при кожній їхній зустрічі, які втім відбуваються не надто часто. А упродовж всього цього часу росіяни на свій розсуд експлуатують польські нерухомості, які перебувають фактично у їхньому віданні.
Цей факт, звичайно ж, не може не хвилювати польської громадськості і державних органів. У таємних урядових звітах, які вдалося роздобути деяким польським виданням, вказується, що існує загроза встановлення підслуховувальної апаратури у тих приміщеннях, що належать Російській Федерації і перебувають у безпосередній близькості з будівлями польської Ради Міністрів та Міністерства Закордонних Справ. Іншою загрозою, згаданою у таємному звіті, названо й те, що прибутки від експлуатації так званих російських нерухомостей у Польщі часто становлять фінансову базу для польських бізнесменів, особливо прихильних до Росії та її інтересів. Тому повернення Польщею собі власних нерухомостей останнім часом розглядається не як справа економічного інтересу та історичної справедливості, але й як необхідний елемент національної безпеки.
