Нью-Йорк, 21 січня 2004 - Наступного дня після виступу у Конгресі з доповіддю про становище країни президент Джордж Буш відправився у подорож по кількох штатах, роз’яснюючи свою програму.
Промова президента Буша, на думку коментаторів, виглядала як виклад його стартової позиції у боротьбі за обрання на друге чотириліття у Білому домі. У той час, як кандидати від Демократичної партії поки що далекі від того, щоб визначити, хто з них протистоятиме Бушеві на листопадових виборах цього року, президент виклав свої досягнення, прагнучи довести, що шлях, яким він веде країну, правильний. Серед цих досягнень на перше місце він поставив воєнні та економічні. Буш присвятив питанням безпеки Сполучених Штатів більшу частину своєї доповіді “Про становище країни”, з якою президенти за традицією виступають у Конгресі на початку року. Він нагадав про чільні успіхи свого лідерства: Саддам Гуссейн за гратами, Афганістан почав створювати новий уряд, Сполучені Штати ведуть активний наступ на тероризм по всьому світу, а вдома нове піднесення єкономіки завдяки, не в останню чергу, скороченню податків, що відстоював Джордж Буш. Доповідь містила небагато нових пропозицій, враховуючи бюджетний дефіцит у півтрильйона доларів і воєнні видатки. І саме на цьому робили наголос опоненти-демократи як у Конгресі, так і у Нью-Гемпширі, де наступного тижня мають відбутися первинні вибори Демократичної партії. Найгостріше картав Буша Чарлз Рангел, конгресмен-демократ від негритянського району Гарлем у Нью-Йорку:
“Доповідь президента Буша була присвячена на стільки становищу країни, скільки становищу його кампанії за переобрання. Але слова президента не змінять реальності того, що його пріоритети не збігаються з пріоритетами більшості американців”.
Ненсі Пелозі, лідер демократичної меншості у Палаті представників, у відповідь на промову Буша (це, до речі, теж традиція: лідери опозиції завжди виступають з партійним коментарем доповіді “Про становище країни”) зосередилася на критиці зовнішньої політики президента:
“Ніколи досі ми не були такими мілітарно потужними. Але навіть найпотужніша у світовій історії країна мусить залучати на свій бік інші країни, щоб дати собі ради зі спільною небезпекою. Але політика президента не віддзеркалює цього”, - cказала Пелозі, звинувативши Буша в однобічній зовнішній політиці, яка буцім-то сприяє ізоляції Америки. Одначе навіть найгостріші критики президента погоджуються з тим, що становище країни міцне й упевнене. З цим і поїхав Джордж Буш до Огайо, Аризони і Нью-Мексико
Промова президента Буша, на думку коментаторів, виглядала як виклад його стартової позиції у боротьбі за обрання на друге чотириліття у Білому домі. У той час, як кандидати від Демократичної партії поки що далекі від того, щоб визначити, хто з них протистоятиме Бушеві на листопадових виборах цього року, президент виклав свої досягнення, прагнучи довести, що шлях, яким він веде країну, правильний. Серед цих досягнень на перше місце він поставив воєнні та економічні. Буш присвятив питанням безпеки Сполучених Штатів більшу частину своєї доповіді “Про становище країни”, з якою президенти за традицією виступають у Конгресі на початку року. Він нагадав про чільні успіхи свого лідерства: Саддам Гуссейн за гратами, Афганістан почав створювати новий уряд, Сполучені Штати ведуть активний наступ на тероризм по всьому світу, а вдома нове піднесення єкономіки завдяки, не в останню чергу, скороченню податків, що відстоював Джордж Буш. Доповідь містила небагато нових пропозицій, враховуючи бюджетний дефіцит у півтрильйона доларів і воєнні видатки. І саме на цьому робили наголос опоненти-демократи як у Конгресі, так і у Нью-Гемпширі, де наступного тижня мають відбутися первинні вибори Демократичної партії. Найгостріше картав Буша Чарлз Рангел, конгресмен-демократ від негритянського району Гарлем у Нью-Йорку:
“Доповідь президента Буша була присвячена на стільки становищу країни, скільки становищу його кампанії за переобрання. Але слова президента не змінять реальності того, що його пріоритети не збігаються з пріоритетами більшості американців”.
Ненсі Пелозі, лідер демократичної меншості у Палаті представників, у відповідь на промову Буша (це, до речі, теж традиція: лідери опозиції завжди виступають з партійним коментарем доповіді “Про становище країни”) зосередилася на критиці зовнішньої політики президента:
“Ніколи досі ми не були такими мілітарно потужними. Але навіть найпотужніша у світовій історії країна мусить залучати на свій бік інші країни, щоб дати собі ради зі спільною небезпекою. Але політика президента не віддзеркалює цього”, - cказала Пелозі, звинувативши Буша в однобічній зовнішній політиці, яка буцім-то сприяє ізоляції Америки. Одначе навіть найгостріші критики президента погоджуються з тим, що становище країни міцне й упевнене. З цим і поїхав Джордж Буш до Огайо, Аризони і Нью-Мексико
