Яворівський полігон, Львівська область, 21 січня 2004 – Упродовж лютого-березня відбудеться ротація українських миротворців в Іраку. Їх замінять півтори тисячі нових військовослужбовців, які щонайменше півроку служитимуть у складі багатонаціональної дивізії коаліційних сил. Цими днями підрозділ управління 6-ї окремої механізованої бригади, особовий склад якого теж буде відправлений до Іраку, завершує бойову підготовку на Яворівському військовому полігоні, що на Львівщині.
Наразі постріли на полігоні не загрожують нічиєму життю. Але в Іраку кожен крок буде сповнений небезпек. Українські військові там охоронятимуть блокпости, супроводжуватимуть конвої, а підрозділи військової поліції підтримуватимуть порядок у населених пунктах, дбатимуть про безпеку мирного населення.
Половина особового складу бригади, що невдовзі відбуде до Іраку, – вихідці із західних регіонів України. Майже 150 вояків уже брали участь у миротворчих операціях та бойових діях, більшість із них неодружені, понад 300 осіб мають вищу освіту. Цікавий факт: понад 60 % вояків цього підрозділу не мають власного даху над головою. Відтак відразу стає зрозумілим їхнє бажання опинитися в Іраку: переважна більшість назвала матеріальну зацікавленість основною метою своєї служби там , адже українські офіцери зможуть отримувати щомісяця зарплату у розмірі понад тисячу доларів США, рядові – 600-650.
Рядовий Олександр Власюк із Рівненщини не знає, як буде звикати до кліматичних умов в Іраку, особливо після дошкульних українських морозів. Цікавлюсь, як батьки поставилися до його рішення відбути в Ірак: «Як поставились? Поставились не дуже… Але що поробиш?» Втім, Олександр хоче щось заробити на життя. У той же час половина рядових вояків із числа тих, кому пропонували за контрактом служити в Іраку, відмовилися туди їхати, пояснюючи своє рішення тим, що проти цього були їхні батьки.
Вперше у складі українського батальйону служитимуть 8 жінок із медичної роти. Вони чомусь уникали говорити про те, що їдуть, аби просто заробити гроші. А тим часом чимало українських офіцерів, у тому числі й генерали, досі мешкають у гуртожитках.
Цього разу українських миротворців забезпечили новою військовою формою, що більше надається для служби в умовах спекотного клімату. Виготовили її в Україні. Вояків наділили більш якісними сонцезахисними окулярами, надійнішими бронежилетами. Правда, останні важать 11 з половиною кілограмів. Український бронежилет – найважчий у військах коаліції. Але навіть американські вояки в Іраку позичають українські бронежилети. Як зауважив генерал-майор Сергій Островський, командир 6-ї бригади, який нещодавно побував в Іраку і вже 4 лютого відбуде туди на службу, висока якість військового обмундирування дуже важлива на службі, особливо коли на вулиці 35 градусів вище нуля.
Цікаво, що до Іраку у складі миротворчої бригади відбудуть і два священики Української Православної церкви Московського патріархату. Хоча, як мені вдалося з’ясувати, більшість вояків бригади належать до Української Православної церкви Київського патріархату. Але у Міністерстві оборони України цей факт воліють, очевидно, ігнорувати.
Наразі постріли на полігоні не загрожують нічиєму життю. Але в Іраку кожен крок буде сповнений небезпек. Українські військові там охоронятимуть блокпости, супроводжуватимуть конвої, а підрозділи військової поліції підтримуватимуть порядок у населених пунктах, дбатимуть про безпеку мирного населення.
Половина особового складу бригади, що невдовзі відбуде до Іраку, – вихідці із західних регіонів України. Майже 150 вояків уже брали участь у миротворчих операціях та бойових діях, більшість із них неодружені, понад 300 осіб мають вищу освіту. Цікавий факт: понад 60 % вояків цього підрозділу не мають власного даху над головою. Відтак відразу стає зрозумілим їхнє бажання опинитися в Іраку: переважна більшість назвала матеріальну зацікавленість основною метою своєї служби там , адже українські офіцери зможуть отримувати щомісяця зарплату у розмірі понад тисячу доларів США, рядові – 600-650.
Рядовий Олександр Власюк із Рівненщини не знає, як буде звикати до кліматичних умов в Іраку, особливо після дошкульних українських морозів. Цікавлюсь, як батьки поставилися до його рішення відбути в Ірак: «Як поставились? Поставились не дуже… Але що поробиш?» Втім, Олександр хоче щось заробити на життя. У той же час половина рядових вояків із числа тих, кому пропонували за контрактом служити в Іраку, відмовилися туди їхати, пояснюючи своє рішення тим, що проти цього були їхні батьки.
Вперше у складі українського батальйону служитимуть 8 жінок із медичної роти. Вони чомусь уникали говорити про те, що їдуть, аби просто заробити гроші. А тим часом чимало українських офіцерів, у тому числі й генерали, досі мешкають у гуртожитках.
Цього разу українських миротворців забезпечили новою військовою формою, що більше надається для служби в умовах спекотного клімату. Виготовили її в Україні. Вояків наділили більш якісними сонцезахисними окулярами, надійнішими бронежилетами. Правда, останні важать 11 з половиною кілограмів. Український бронежилет – найважчий у військах коаліції. Але навіть американські вояки в Іраку позичають українські бронежилети. Як зауважив генерал-майор Сергій Островський, командир 6-ї бригади, який нещодавно побував в Іраку і вже 4 лютого відбуде туди на службу, висока якість військового обмундирування дуже важлива на службі, особливо коли на вулиці 35 градусів вище нуля.
Цікаво, що до Іраку у складі миротворчої бригади відбудуть і два священики Української Православної церкви Московського патріархату. Хоча, як мені вдалося з’ясувати, більшість вояків бригади належать до Української Православної церкви Київського патріархату. Але у Міністерстві оборони України цей факт воліють, очевидно, ігнорувати.
