Німеччина, 22 січня 2004 – Міжнародний газотранспортний консорціум, який створювався з метою модернізувати та використовувати українську газотранспортну систему, поки що існує тільки на папері. Щоправда, голова правління компанії “Нафтогаз України” Юрій Бойко пообіцяв, що вже з першого лютого ця російсько-українська структура розпочне свою роботу.
Водночас досі напевно не визначено участь у консорціумі німецької компанії “Рурґаз”, яка мала стати третім учасником проекту і виступати в ролі головного інвестора. Останнім часом не можна не помітити певного розчарування з боку німців, які скаржаться на відсутність конкретики в цій справі. Експерт із групи німецьких консультантів при українському уряді Фердинанд Павел застерігає перед небезпекою зриву цього проекту, якщо не прискорити його реалізацію.
На думку члена групи німецьких консультантів при українському уряді Фердинанда Павела, міжнародний газотранспортний консорціум міг би стати перспективним проектом, оскільки Росія нині має шанс суттєво збільшити обсяги поставок газу до Західної Європи. Справа в тому, що через відмову від атомної енергії в Німеччині, наприклад, зростає споживання блакитного палива. Україна теж могла б добре заробити на цьому, прокачуючи через свою територію російський газ.
На думку експертів, Київ виграє, навіть якщо він зменшить тарифи за надання транзитних послуг, оскільки йтиметься про надзвичайно великі обсяги газу. Крім того, таким чином Україна могла б стати ще привабливішою для потужного західного інвестора, який би допоміг модернізувати її газотранспортну систему. Таким інвестором може виступити німецький концерн “Рурґаз”, який сподівається, що участь у міжнародному газотранспортному консорціумі дозволить йому зменшити витрати, пов’язані з закупівлею газу в Росії.
Якщо ж реалізація цього проекту й надалі затягуватиметься, то Україні не минути негативних наслідків. Говорить Фердинанд Павел: “Україна вже не має багато часу для роздумів. Росія неодноразово заявляла про наміри протягнути трубопровід по дну Балтійського моря, аби нарешті мати можливість для збільшення обсягів поставок газу на Захід. Якщо таке будівництво розпочнеться, то російський “Ґазпром” більше не матиме достатньо грошей для модернізації власної газовидобувної системи: всі гроші йтимуть на спорудження альтернативного газопроводу. Це означатиме, що “Ґазпром” може почати закуповувати газ за кордоном для того, щоб потім продавати його далі в Європу”. Тут, на думку Фердинанда Павела, виникне проблема для Києва, оскільки найімовірніше йтиметься про газ із Туркменистану, який, однак, потрібен Україні для покриття власних потреб у блакитному паливі.
Німецький експерт також не радить Україні користатися своїм нинішнім практично монопольним становищем заради підняття цін на транзит: “Це може призвести до того, що “Ґазпром” та європейські покупці російського газу все ж таки вирішать будувати альтернативний трубопровід”, – застеріг німецький експерт.
До того ж, крім Росії, є й інші країни, які видобувають газ. Тут варто згадати Алжир, який міг би на значно вигідніших умовах постачати блакитне паливо в Європу. Фердинанд Павел прогнозує, що в перебігу лібералізації ринку ЄС алжирський газ відіграватиме в Європі значно більшу роль, ніж сьогодні. У такому разі Україна знову ж таки втратить своє значення як транзитна країна. “Загалом тут існує дуже складне переплетіння стосунків між споживачами та виробниками, і ми не радимо Україні створювати перешкоди для реалізації такого привабливого проекту, як міжнародний газотранспортний консорціум”, – сказав Фердинанд Павел, член групи німецьких консультантів при українському уряді.
Водночас досі напевно не визначено участь у консорціумі німецької компанії “Рурґаз”, яка мала стати третім учасником проекту і виступати в ролі головного інвестора. Останнім часом не можна не помітити певного розчарування з боку німців, які скаржаться на відсутність конкретики в цій справі. Експерт із групи німецьких консультантів при українському уряді Фердинанд Павел застерігає перед небезпекою зриву цього проекту, якщо не прискорити його реалізацію.
На думку члена групи німецьких консультантів при українському уряді Фердинанда Павела, міжнародний газотранспортний консорціум міг би стати перспективним проектом, оскільки Росія нині має шанс суттєво збільшити обсяги поставок газу до Західної Європи. Справа в тому, що через відмову від атомної енергії в Німеччині, наприклад, зростає споживання блакитного палива. Україна теж могла б добре заробити на цьому, прокачуючи через свою територію російський газ.
На думку експертів, Київ виграє, навіть якщо він зменшить тарифи за надання транзитних послуг, оскільки йтиметься про надзвичайно великі обсяги газу. Крім того, таким чином Україна могла б стати ще привабливішою для потужного західного інвестора, який би допоміг модернізувати її газотранспортну систему. Таким інвестором може виступити німецький концерн “Рурґаз”, який сподівається, що участь у міжнародному газотранспортному консорціумі дозволить йому зменшити витрати, пов’язані з закупівлею газу в Росії.
Якщо ж реалізація цього проекту й надалі затягуватиметься, то Україні не минути негативних наслідків. Говорить Фердинанд Павел: “Україна вже не має багато часу для роздумів. Росія неодноразово заявляла про наміри протягнути трубопровід по дну Балтійського моря, аби нарешті мати можливість для збільшення обсягів поставок газу на Захід. Якщо таке будівництво розпочнеться, то російський “Ґазпром” більше не матиме достатньо грошей для модернізації власної газовидобувної системи: всі гроші йтимуть на спорудження альтернативного газопроводу. Це означатиме, що “Ґазпром” може почати закуповувати газ за кордоном для того, щоб потім продавати його далі в Європу”. Тут, на думку Фердинанда Павела, виникне проблема для Києва, оскільки найімовірніше йтиметься про газ із Туркменистану, який, однак, потрібен Україні для покриття власних потреб у блакитному паливі.
Німецький експерт також не радить Україні користатися своїм нинішнім практично монопольним становищем заради підняття цін на транзит: “Це може призвести до того, що “Ґазпром” та європейські покупці російського газу все ж таки вирішать будувати альтернативний трубопровід”, – застеріг німецький експерт.
До того ж, крім Росії, є й інші країни, які видобувають газ. Тут варто згадати Алжир, який міг би на значно вигідніших умовах постачати блакитне паливо в Європу. Фердинанд Павел прогнозує, що в перебігу лібералізації ринку ЄС алжирський газ відіграватиме в Європі значно більшу роль, ніж сьогодні. У такому разі Україна знову ж таки втратить своє значення як транзитна країна. “Загалом тут існує дуже складне переплетіння стосунків між споживачами та виробниками, і ми не радимо Україні створювати перешкоди для реалізації такого привабливого проекту, як міжнародний газотранспортний консорціум”, – сказав Фердинанд Павел, член групи німецьких консультантів при українському уряді.
