Прага, 3 лютого 2004 - Продовжимо тему достовірності чи пак недосконалості американських розвідувальних та аналітичних служб. Зразу після терактів 11 вересня 2001 року офіційний Вашингтон висловив занепокоєння не лише тим, що Пакистан володіє ядерною зброєю а й тим, чи існують достатні гарантії, щоб не допустити розповсюдження цих технологій. Тоді президент Джордж Буш навіть вислав міністра оборони Дональда Рамсфельда до Ісламабада, щоб на місці запевнитись про гарантії нерозповсюдження. Однак, як це стало відомо днями, запевнення пакистанських властей не були достовірними, адже «батько пакистанської атомної бомби» ділився своїми таємними досягненнями із іранськими, лівійськими та північно-корейськими колегами.
Зразу після переговорів у Ісламабаді міністр оборони США Дональд Рамсфельд прибув з візитом до Нью-Делі, де ще до переговорів із індійськими представниками запевнив світ, що пакистанські технології виготовлення ядерної зброї є під контролем:
«На мою думку, немає ризику стосовно ядерної зброї у тих країнах, які нею володіють. Я вважаю, що ці країни уважно й обережно ставляться до небезпеки цих озброєнь і ефективно захищають їх зберігання».
Як стало відомо днями, не лише глава Пентагону, а ймовірно й президент Пакистану генерал Первез Мушараф стали жертвою недогляду з боку служб безпеки та розвідувальних агентств. Влада Пакистану тепер заявляє, що Абдул Кадір Хан, творець пакистанської ядерної програми, обіграв усіх й продавав техніку та атомні таємниці клієнтам, які високо платили за ці знання й послуги. У експертів з питань нерозповсюдження виникає чимало запитань щодо того, як сталося, що спецслужби не звернули увагу на надмірно розкішний спосіб життя пакистанського ядерного фахівця.
Джудіт Кіппер, експерт із впливової американської інституції Рада із закордонних відносин, сказала в інтерв’ю радіо “Свобода”, що цю справу повинна розслідувати спеціальна незалежна комісія, так само як це сталося на прохання адміністрації Буша й щодо достовірності інформації спецслужб стосовно іракської зброї масового знищення.
«Дійсно, ми повинні розслідувати це питання. Адже неправильною була оцінка щодо Іраку, неправильною щодо Пакистану, отож в чому ще помиляються наші спецслужби?» - запитує Кіппер.
Натомість Антоні Кордесман, колишній експерт Держдепартаменту та Пентагону, не зовсім погоджується із поспішними оцінками спецслужб. На його думку, на ці питання не слід дивитися крізь призму кінофільмів про «суперагентів», а радше в контексті міжнародних відносин, домовленостей та договорів. За його словами, навіть ратифіковані міжнародні договори не зупиняють деяких владних представників чи експертів займатися нелегальним виготовленням та продажем технологій зброї масового знищення.
«Є методи, якими спецслужби намагатимуться протистояти цьому. Створені нові типи сенсорів, супутниково-радарні прилади тощо...Проте у теперішній дуелі беруть гору ті, хто займаються розповсюдженням зброї», - вважає колишній експерт Держдепартаменту та Пентагону.
Зразу після переговорів у Ісламабаді міністр оборони США Дональд Рамсфельд прибув з візитом до Нью-Делі, де ще до переговорів із індійськими представниками запевнив світ, що пакистанські технології виготовлення ядерної зброї є під контролем:
«На мою думку, немає ризику стосовно ядерної зброї у тих країнах, які нею володіють. Я вважаю, що ці країни уважно й обережно ставляться до небезпеки цих озброєнь і ефективно захищають їх зберігання».
Як стало відомо днями, не лише глава Пентагону, а ймовірно й президент Пакистану генерал Первез Мушараф стали жертвою недогляду з боку служб безпеки та розвідувальних агентств. Влада Пакистану тепер заявляє, що Абдул Кадір Хан, творець пакистанської ядерної програми, обіграв усіх й продавав техніку та атомні таємниці клієнтам, які високо платили за ці знання й послуги. У експертів з питань нерозповсюдження виникає чимало запитань щодо того, як сталося, що спецслужби не звернули увагу на надмірно розкішний спосіб життя пакистанського ядерного фахівця.
Джудіт Кіппер, експерт із впливової американської інституції Рада із закордонних відносин, сказала в інтерв’ю радіо “Свобода”, що цю справу повинна розслідувати спеціальна незалежна комісія, так само як це сталося на прохання адміністрації Буша й щодо достовірності інформації спецслужб стосовно іракської зброї масового знищення.
«Дійсно, ми повинні розслідувати це питання. Адже неправильною була оцінка щодо Іраку, неправильною щодо Пакистану, отож в чому ще помиляються наші спецслужби?» - запитує Кіппер.
Натомість Антоні Кордесман, колишній експерт Держдепартаменту та Пентагону, не зовсім погоджується із поспішними оцінками спецслужб. На його думку, на ці питання не слід дивитися крізь призму кінофільмів про «суперагентів», а радше в контексті міжнародних відносин, домовленостей та договорів. За його словами, навіть ратифіковані міжнародні договори не зупиняють деяких владних представників чи експертів займатися нелегальним виготовленням та продажем технологій зброї масового знищення.
«Є методи, якими спецслужби намагатимуться протистояти цьому. Створені нові типи сенсорів, супутниково-радарні прилади тощо...Проте у теперішній дуелі беруть гору ті, хто займаються розповсюдженням зброї», - вважає колишній експерт Держдепартаменту та Пентагону.
