Белград, 9 лютого 2004 – Одна бєлградська редакцiя найняла перекладача української мови. Та бiдолаха залишився без гонорара: про результати своїх розмов з бєлградськими урядовцями український мiнiстр говорив не українською, а мовою сусiдньої країни. Дивувалися не лише сербськi журналiсти, а й українцi, якi живуть у Сербiї. Коли вже в Палаці Федерацiї, в якому велися розмови, бачили український прапор, вони сподiвалися, що почують i рiдну мову.
Пановi Марчуку мабуть нiхто не сказав, що Бєлград – це не Москва. У Сербiї по-росiйськи говорять лише росiяни. А щодо iнших, то болгари пiд час офiцiйних зустрiчей розмовляють болгарською, румуни румунською, поляки – польською. Або англiйською. Рiдної мови не соромляться і не зрiкаються хорвати, словенцi або македонцi, хоча усi вони в минулому жили в однiй державi iз сербами і майже всi володiють сербською мовою. Користування рiдною мовою в мiжнародних контактах - це вияв поваги до рiдної країни та вияв самоповаги людини.
Сербськi полiтичнi дiячi з росiянами розмовляють не росiйською, а сербською або англiйською мовами. У Сербiї, до речi, мало людей володiє росiйською мовою. В школах уже давно перевагу мають англiйська та iншi захiднi мови так, що бiльшiсть викладачiв росiйської мови була змушена переквалiфiкуватися. В Сербiї нiкого не розчулите, якщо до нього звернетеся по-росiйськи.
А коли йде мова про вiдносини Белграда й Москви, то варто знати, що велика частина сербiв не забуває, що впливовi росiйськi кола в минулому виступали на пiдтримку режиму Слободана Милошевича, а Мир’яна Маркович, дружина колишнього президента, яку розшукує сербська полiцiя, знайшла притулок в Росiї. З-помiж сербських полiтичних партiй на братнiх стосунках з Москвою наполягає лише партiя панi Маркович, котра на недавнiх виборах здобула менше десяти тисяч голосiв. Тисяч, не вiдсоткiв.
Та це вже сербсько-росiйськi справи. Щодо українсько-сербських вiдносин, то їх можна розвивати й без допомоги росiйської мови. Зрештою, перекладачi є i в Українi i в Сербiї. А якщо окремi українськi урядовцi вважають, що їх за кордоном будуть краще розумiти, коли заговорять по-росiйськи, то вони помиляються. I в Сербiї бiльше поважають тих, хто поважає себе, свiй народ, свою країну й рiдну мову.
Пановi Марчуку мабуть нiхто не сказав, що Бєлград – це не Москва. У Сербiї по-росiйськи говорять лише росiяни. А щодо iнших, то болгари пiд час офiцiйних зустрiчей розмовляють болгарською, румуни румунською, поляки – польською. Або англiйською. Рiдної мови не соромляться і не зрiкаються хорвати, словенцi або македонцi, хоча усi вони в минулому жили в однiй державi iз сербами і майже всi володiють сербською мовою. Користування рiдною мовою в мiжнародних контактах - це вияв поваги до рiдної країни та вияв самоповаги людини.
Сербськi полiтичнi дiячi з росiянами розмовляють не росiйською, а сербською або англiйською мовами. У Сербiї, до речi, мало людей володiє росiйською мовою. В школах уже давно перевагу мають англiйська та iншi захiднi мови так, що бiльшiсть викладачiв росiйської мови була змушена переквалiфiкуватися. В Сербiї нiкого не розчулите, якщо до нього звернетеся по-росiйськи.
А коли йде мова про вiдносини Белграда й Москви, то варто знати, що велика частина сербiв не забуває, що впливовi росiйськi кола в минулому виступали на пiдтримку режиму Слободана Милошевича, а Мир’яна Маркович, дружина колишнього президента, яку розшукує сербська полiцiя, знайшла притулок в Росiї. З-помiж сербських полiтичних партiй на братнiх стосунках з Москвою наполягає лише партiя панi Маркович, котра на недавнiх виборах здобула менше десяти тисяч голосiв. Тисяч, не вiдсоткiв.
Та це вже сербсько-росiйськi справи. Щодо українсько-сербських вiдносин, то їх можна розвивати й без допомоги росiйської мови. Зрештою, перекладачi є i в Українi i в Сербiї. А якщо окремi українськi урядовцi вважають, що їх за кордоном будуть краще розумiти, коли заговорять по-росiйськи, то вони помиляються. I в Сербiї бiльше поважають тих, хто поважає себе, свiй народ, свою країну й рiдну мову.
