Київ, 12 лютого 2004 року.
Людмила Литовчинко
Українські політики продовжують коментувати ліквідацію мовлення української служби радіо “Свобода” на хвилях ФМ-радіостанції “Довіра”. Думки двох відомих українських парламентарів – від більшости та опозиції - слухав наш київський оглядач Тарас Марусик. Йому слово.
Тарас Марусик
В інтерв’ю радіо “Свобода” координатор парламентської більшости Степан Гавриш сказав, що новина про вилучення програм української редакції з етеру радіо “Довіра” стала несподіванкою і що це його турбує, бо: “Радіо “Свобода” завжди для мене була не тільки місцем політичним моєї трибуни, де б я міг висловити свою точку зору, але і способом для дискусії з іншими політичними моїми опонентами. І мені видавалося, що позиція саме цього радіо заслуховує на довіру з боку суспільства. Думаю, що це є результат, скоріше, непорозуміння, аніж направленої будь-якої акції. І не хочеться говорити про гримаси капіталізму в Україні. Але разом з тим, має бути впорядкова якась система, яка дозволить таким комунікаціям, які мають іноді і особливу точку зору, але не ураховано значну частину суспільства все ж таки знаходити можливість для того, щоб вони могли існувати, як джерела інформації, як певний знак демократії в Україні. Тому буду вірити, те що сталося лишень є причиною для нашої дискусії, але ніяким наслідком, що радіо “Свобода” може зникнути з українських радіохвиль”.
Це був координатор парламентської більшости Степан Гавриш.
Для іншого народного депутата, представника опозиції Миколи Томенка, припинення трансляції радіо “Свобода” на “Довірі” було прогнозованим: “Влада, на моє глибоке переконання, підготувала відповідний список неправильних ЗМІ, які треба у той чи інший спосіб позбавити можливості спілкуватися з українськими громадянами. Оскільки, на думку влади, вони сіючи зерна правди і об’єктивності не допомагають владі зберегти своє панівне становище в українському суспільстві. Тому шукалися різноманітні методи, як ліквідувати “Свободу” на теренах України”.
Одним із методів, на думку голови комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Миколи Томенка, і було призначення генеральним продюсером “Довіри” Сергія Кичигіна: “Прийняте унікальне, я думаю, за цинізмом рішення. Знайшли чоловіка, який в другій половині 80-тих-на початку 90-тих робив все, щоби дискредитувати український національний демократичний рух. Сказати, що за незалежність України, за українську демократію боряться якісь “уголовники” і “тюремники”, як писав тоді Сергій Тойма, а пізніше Сергій Кичигін. І сьогодні він, як громадянин Канади. Його використали для того, щоб він іноземець, який приїхав і прийняв рішення, що з економічних міркувань “Свобода” не може виходити на “Довірі” і собі в Канаду повернувся і далі керує “2000” і іншими “про українськими виданнями”.
Раніше Сергій Кичигін (Тойма) був безпосередньо причетний до створення газети “Киевские Ведомости”, а ще раніше, у 80-их роках, друкувався на шпальтах газети “Вечірній Київ”. Українські дисиденти, яких тілько-но почали звільняти з ув’язнення (перебудова як-не-як почалася!), добре пригадують публікації Олександра Швеця, теперішнього головного редактора газети “Факти”, та Сергія Тойми на сторінках “Вечірки” проти опозиційного Українського культурологічного клубу. Тодішня влада, разом з Комітетом державної безпеки, дали сигнал (тут я скористаюсь сучасним терміном одного полковника ФСБ, який став Президентом країни) “мочити” цю позацензурну організацію. І двоє згаданих осіб від журналістики відпрацювали повністю владне завдання.
Микола Томенко продовжує: “Я думаю, що тут для нас принципово важливо розуміти, що це відповідний план ліквідації українських і демократичних медіа в Україні, після “Сільських вістей”, історії з радіо “Рокс”, тепер з “Свободою”. Я думаю, наступні видання на підході. Тому тут громадська позиція, позиція парламенту, позиції політиків і навіть юридичні можливості активно відстоювати право, бо я знаю, що є угода з “Довірою”. Є серйозні фінансові ін’єкції “Свободи” в передавачі поширення програм по “Довірі”. Це прецедентна річ і треба, звичайно, максимально напружитися, щоб не допустити закриття “Свободи” в Україні”.
Говорив голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко.
Людмила Литовчинко
Українські політики продовжують коментувати ліквідацію мовлення української служби радіо “Свобода” на хвилях ФМ-радіостанції “Довіра”. Думки двох відомих українських парламентарів – від більшости та опозиції - слухав наш київський оглядач Тарас Марусик. Йому слово.
Тарас Марусик
В інтерв’ю радіо “Свобода” координатор парламентської більшости Степан Гавриш сказав, що новина про вилучення програм української редакції з етеру радіо “Довіра” стала несподіванкою і що це його турбує, бо: “Радіо “Свобода” завжди для мене була не тільки місцем політичним моєї трибуни, де б я міг висловити свою точку зору, але і способом для дискусії з іншими політичними моїми опонентами. І мені видавалося, що позиція саме цього радіо заслуховує на довіру з боку суспільства. Думаю, що це є результат, скоріше, непорозуміння, аніж направленої будь-якої акції. І не хочеться говорити про гримаси капіталізму в Україні. Але разом з тим, має бути впорядкова якась система, яка дозволить таким комунікаціям, які мають іноді і особливу точку зору, але не ураховано значну частину суспільства все ж таки знаходити можливість для того, щоб вони могли існувати, як джерела інформації, як певний знак демократії в Україні. Тому буду вірити, те що сталося лишень є причиною для нашої дискусії, але ніяким наслідком, що радіо “Свобода” може зникнути з українських радіохвиль”.
Це був координатор парламентської більшости Степан Гавриш.
Для іншого народного депутата, представника опозиції Миколи Томенка, припинення трансляції радіо “Свобода” на “Довірі” було прогнозованим: “Влада, на моє глибоке переконання, підготувала відповідний список неправильних ЗМІ, які треба у той чи інший спосіб позбавити можливості спілкуватися з українськими громадянами. Оскільки, на думку влади, вони сіючи зерна правди і об’єктивності не допомагають владі зберегти своє панівне становище в українському суспільстві. Тому шукалися різноманітні методи, як ліквідувати “Свободу” на теренах України”.
Одним із методів, на думку голови комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Миколи Томенка, і було призначення генеральним продюсером “Довіри” Сергія Кичигіна: “Прийняте унікальне, я думаю, за цинізмом рішення. Знайшли чоловіка, який в другій половині 80-тих-на початку 90-тих робив все, щоби дискредитувати український національний демократичний рух. Сказати, що за незалежність України, за українську демократію боряться якісь “уголовники” і “тюремники”, як писав тоді Сергій Тойма, а пізніше Сергій Кичигін. І сьогодні він, як громадянин Канади. Його використали для того, щоб він іноземець, який приїхав і прийняв рішення, що з економічних міркувань “Свобода” не може виходити на “Довірі” і собі в Канаду повернувся і далі керує “2000” і іншими “про українськими виданнями”.
Раніше Сергій Кичигін (Тойма) був безпосередньо причетний до створення газети “Киевские Ведомости”, а ще раніше, у 80-их роках, друкувався на шпальтах газети “Вечірній Київ”. Українські дисиденти, яких тілько-но почали звільняти з ув’язнення (перебудова як-не-як почалася!), добре пригадують публікації Олександра Швеця, теперішнього головного редактора газети “Факти”, та Сергія Тойми на сторінках “Вечірки” проти опозиційного Українського культурологічного клубу. Тодішня влада, разом з Комітетом державної безпеки, дали сигнал (тут я скористаюсь сучасним терміном одного полковника ФСБ, який став Президентом країни) “мочити” цю позацензурну організацію. І двоє згаданих осіб від журналістики відпрацювали повністю владне завдання.
Микола Томенко продовжує: “Я думаю, що тут для нас принципово важливо розуміти, що це відповідний план ліквідації українських і демократичних медіа в Україні, після “Сільських вістей”, історії з радіо “Рокс”, тепер з “Свободою”. Я думаю, наступні видання на підході. Тому тут громадська позиція, позиція парламенту, позиції політиків і навіть юридичні можливості активно відстоювати право, бо я знаю, що є угода з “Довірою”. Є серйозні фінансові ін’єкції “Свободи” в передавачі поширення програм по “Довірі”. Це прецедентна річ і треба, звичайно, максимально напружитися, щоб не допустити закриття “Свободи” в Україні”.
Говорив голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко.
