Доступність посилання

ТОП новини

“Права людини”


Надія Шерстюк “Права людини”

Київ, 26 лютого 2004 року.

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Звукооператор Михайло Петренко.

Марлен Дитрих (співає)

...Куди зникли квіти? Їх зірвали діти. Які діти? Діти, що завтра стануть дорослими...

Надія Шерстюк

Співає знаменита Марлен Дитрих.

Почасти через те, що зірвані квіти нагадують людей, які силою обставин були відірвані від рідної землі, почасти від того, що сама Марлен Дитрих за часів гітлерівського режиму змушена була залишити рідну Німеччину, але ця пісня знаменитої актриси стала неофіційним гімном біженців.

Про шукачів притулку в Україні і поза її межами ми говоритимемо з помічником з питань громадської інформації Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні Наталією Прокопчук.

До розмови долучаються представники ВР України, Державного комітету у справах національностей та міграції і самі шукачі притулку.

Марлен Дитрих (співає)

Надія Шерстюк

У січні виповнилося два роки, як Україна приєдналася до Конвенції ООН про статус біженців.

До речі, Україна була останньою країною у Європі, яка підписала цю Конвенцію.

Попри це, як стверджують експерти з питань міграції та біженців, Україна встигла багато зробити у цій сфері.

З 1996-го по 2001-й рік (тобто за період, коли реалізовувався закон “Про біженців” у першій редакції) 5 000 осіб отримали статус шукача притулку в Україні. Це був великий відсоток позитивних відповідей, тобто кожна друга особа, яка бажала отримати статус біженця, отримувала його.

Далі продовжує Наталія Прокопчук.

Наталія Прокопчук

На сьогодні в Україні проживає 3 000 осіб зі статусом біженця. З них більше половини – це вихідці з Афганістану, майже 30% - це вихідці з країн СНД, з них більшість громадяни РФ (вони вихідці з Чечні), і дуже незначний відсоток з країн Африки та Азії. Взагалі з 41-єї країни.

Біженець – це людина, яка опинилася за межами своєї країни. Тобто це людина, яка залишила свою країну через обґрунтовані побоювання переслідування, загрози життю або фізичній свободі. Це може бути за політичні переконання чи релігійні вподобання, за належність до певної соціальної групи.

Якщо людина шукає інших економічних умов, тобто хоче покращити своє життя, ця людина називається “економічний мігрант”. Тобто економічні чинники не є підставою для отримання статусу біженця. Економічний мігрант може повернутися додому. Біженець не може повернутися, тому що на нього там чекає небезпека, а, частіше за все, навіть і смерть.

Надія Шерстюк

Представники і законодавчих, і виконавчих структур, які займаються проблемою біженців, стверджують, що в українському суспільстві вкоренився певний стереотип: мовляв, біженці – це малоосвічені люди, які приносять з собою злидні та хвороби.

Між тим, історія України, як і історія будь-якої країни, знає не один десяток імен відомих людей: істориків, політиків, діячів культури, які через переслідування змушені були емігрувати, і які багато зробили для своєї держави.

Наталія Прокопчук

В історії України було дуже багато відомих біженців.

Михайло Грушевський, відома історична постать, він був біженцем через свою політичну діяльність і через свою професійну діяльність.

Ярослава Стецько все своє життя була біженкою. Тільки наприкінці свого життя вона змогла повернутися в незалежну Україну, за яку вона боролася. Власне, за це вона й була біженкою: за своє політичне переконання і за свою політичну діяльність, тому що вона прагнула бачити Україну вільною і незалежною.

Якщо казати про теперішню ситуацію в Україні, то, звичайно, набагато більше людей, які намагаються отримати статус біженця десь поза межами України, але які є економічними мігрантами за своєю суттю. Тобто люди потерпають тут від злиднів, вони намагаються покращити своє життя, їдучи на заробітки, але для цього вони використовують таку можливість, як отримання статусу біженця.

Хочу сказати, що ця можливість ніколи не спрацьовує. Наприклад, з 11 000 людей, які у 2002-му році звернулися за статусом біженця у розвинутих країнах (це європейські країни, Канада, США), 10 000 було відмовлено, а 1 000 знаходиться на розгляді. Але дуже незначна кількість частина, тобто десь 12, отримали статус біженця.

Досить важко коментувати справи, тому що кожна справа розглядається окремо, індивідуально. В кожної людини є своя певна причина, немає такого, щоб їх одне об’єднувало.

Але це означає, що кожна з цих людей змогли довести, що їх переслідували. При чому, це потрібно не просто заявити, а довести і обґрунтувати документально. Тобто, якщо було через політичні переконання переслідування, то які, власне, переслідування, які, власне, переконання, яка діяльність, чому це становило загрозу життю та свободі особистості.

Надія Шерстюк

Голова Державного комітету у справах національностей і міграції Геннадій Москаль вважає, що проблема біженців в Україні на сьогоднішній день частково вирішена.

Свого часу Держкомітет ініціював відкриття курсів української мови для біженців.

Далі – Геннадій Москаль.

Геннадій Москаль

Ми маємо більше 3 000 біженців. Багато біженців адаптуються, інтегруються в українське суспільство і багато вже набули громадянства України, і виходять з статусу біженців.

Сьогодні в Україні великої проблеми з біженцями немає. Ми взяли на себе всі міжнародні зобов’язання щодо біженців. Ми підписали Женевську конвенцію 1951-го року про захист біженців.

В нас пункт відкритий тимчасового розміщення біженців в Одеській області, будується другий пункт в Одеській області, відкритий пункт в Яготині Київської області, відкритий пункт в Закарпатській області, і цього року на черзі відкрити пункт в Харківській області.

Тобто в нас вдосталь є місць для розміщення біженців, їх інтеграції, адаптації, навчання таким професіям, як швачка, перукар, які не потребують великої кваліфікації для того, щоб вони могли знайти роботу.

Надія Шерстюк

Між тим, неурядові організації наголошують, що інтеграція біженців в українське суспільство відбувається дуже важко. Цьому перешкоджають і складна соціально-економічна ситуація в Україні, і культурні розбіжності.

“Крім цього, - зауважує заступник голови Парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Микола Шульга, - в українському суспільстві подекуди, але все таки існують ксенофобські настрої.”

Далі Микола Шульга з аналізом українського законодавства про біженців.

Микола Шульга

Якщо говорити в цілому про українське законодавство і порівнювати його з законодавством інших країн, в першу чергу, наших сусідів, то ми тут просунулися досить далеко. У нас вже законодавство може відповідати найсучаснішим нормам.

Я навіть не сказав слова “європейським”, тому що щодо європейських держав, то якраз з цього питання там немало є питань з боку міжнародних стандартів.

Тобто це я говорю про наше законодавство, тобто як ми ставимося до біженців, які потрапляють до нас сюди.

Деякі речі у нас були не врегульовані, а зараз вони врегульовані. Це явище суперечливе, тому що часто ті, хто стоїть на жорстких позиціях, то вони говорять про біженців, як те соціальне явище, яке несе з собою елементи тероризму, загроз.

Я якраз підходжу до цього питання з позиції захисту прав людини. Це у нас якраз найбільш складне питання, тому що ми не маємо культури захисту прав людини. В нашій громадській думці більш розвинені елементи ксенофобії. Хоча у нас немає традиційно в Україні ксенофобії, але елементи є і можна на них спекулювати.

Інколи навіть наші офіційні установи на цьому спекулюють і ЗМІ, які відбивають ті чи інші точки зору, особливо офіційні, говорять: “Ви ж розумієте, що біженці – це обов’язково криміналітет, це обов’язково торгівля наркотиками, зброєю.”

Так, дійсно, бувають і такі елементи, але з таким же успіхом ми можемо говорити, що наші громадяни займаються і наркотиками, і займаються зброєю, то тоді негативно ставитися до всіх громадян?

Я вважаю, що слід посилювати правозахисний аспект, тобто дотримання прав людини, що стосується категорії біженців.

Надія Шерстюк

Якщо змалювати узагальнений портрет біженців, то, за словами Наталії Прокопчук, здебільшого, це люди з вищою освітою. Багато хто з них навчався у Радянському Союзі.

Наталія Прокопчук

Іноді з двома вищими освітами, які вони отримали вже тут, в Україні. Вони досить добре володіють і російською, і українською мовами, але попри всі свої наукові ступені і дипломи більшість з них працює на базарі, діти їхні ходять у місцеві в загальні, середні школи.

Надія Шерстюк

І все ж таки, як каже Наталія Прокопчук, невеликій частині біженців вдалося адаптуватися в Україні, і лише одиниці з них змогли посісти високе соціальне становище.

Один з таких біженців – сорока трьох річний афганський художник Акбар Хорасані.

Звучить східна мелодія

Надія Шерстюк

Він приїхав в Україну у 1987-му році. Навчався в Академії мистецтв. У 1996-му році отримав статус біженця, а у 2003-му році громадянство України.

За словами пана Хорасані, він змушений був полишити Афганістан, коли до влади прийшли таліби. “Я за національністю хазар, - каже Акбар Хорасані, - а цей етнос таліби знищували”.

Акбар Хорасані

Я приїхав в Україну 17 років тому. Я закінчив Академію мистецтв в 1994-му році. Статус біженця я отримав в 1996-му році, тому що в Афганістані була війна, і мені було важко повертатися. Громадянство України я отримав в червні 2003-го року.

Мені дуже подобається жити в Києві. Мені приємно.

Надія Шерстюк

Акбар Хорасані мав кілька персональних виставок у Києві. Навесні цього року його картини зможуть побачити відвідувачі Британського культурного центру.

Пан Хорасані каже, що під час правління талібів в Афганістані у нього став іншим світогляд, змінилася тематика його картин.

“Зараз, - говорить Акбар Хорасані, - я малюю рідні гірські пейзажі і вкладаю у полотна свою ностальгію за батьківщиною.”

Окрім цього Акбар Хорасані розробляє проекти повернення афганських біженців на батьківщину.

Марлен Дитрих (співає)

Надія Шерстюк

Біженці з Афганістану складають найбільшу кількість усіх шукачів притулку в Україні. На другому місті – громадяни Російської Федерації, чеченці за національністю. Невелика частина – вихідці з країн Азії та Африки.

За словами Наталії Прокопчук, окрім офіційно зареєстрованих трьох тисяч біженців, в Україні мешкають дві з половиною тисячі грузинів, що приїхали із зони воєнного конфлікту в Абхазії.

Непроста ситуація склалася з чеченськими біженцями. За інформацією української асоціації міжнародної правозахисної організації “Amnesty international”, чеченці бояться залишатися в Україні часто через переслідування з боку міліції.

Наталія Прокопчук

Більшість чеченців намагаються залишитися не в Україні, а вони їдуть далі в Польщу, в Чехію, в Австрію. В Україні є різні випадки. Іноді вони можуть влаштуватися якось, інтегруватися, а іноді – це неможливо. Все залежить від індивідуальної справи.

Надія Шерстюк

У Польщі чеченські біженці почувають себе впевненіше.

30-річний Вахід, колишній мешканець Гудермесу, з яким мені вдалося поспілкуватися у Люблінському притулку для біженців, зізнався, що Польща - чи не єдина держава, котра приймає біженців з Чечні.

Вахід (переклад)

Зараз у Чечні війни немає, як раніше, але й миру теж немає. Оці нічні рейди – це жах. Незрозуміло, які це структури: російські, чеченські...

Сам я не воював, але я підтримував бойовиків, були вони у мене вдома, їсти їм давав. Це вже небезпечно.

22 дні я просидів у підвалі. Мене били, зламали ключицю, простудив легені. Скрізь бетон. Люди у масках. Невідомо, що це за люди. А скрізь і чеченці, і росіяни.

Надія Шерстюк

На відміну від України, де діє лише один центр для шукачів притулку, під Одесою, у Польщі налічується десять осередків для біженців.

Як каже Наталія Прокопчук, Польща, яка у травні цього року стане членом Європейського Союзу, може стати гарним прикладом для України у сфері захисту прав біженців.

Наталія Прокопчук

Вже два роки, як Україна приєдналася до Конвенції ООН “Про статус біженця”. З одного боку - це є вже якийсь такий термін, а з іншого боку – це дуже мало.

Ми сподіваємося, що Україна й надалі буде робити кроки для того, щоб реалізовувати положення цієї конвенції. Для цього потрібно привести у відповідність до конвенції 42 закони України.

Ми сподіваємося, що ВР протягом цього року все ж таки знайде час і приділить цьому питанню увагу.

Марлен Дитрих (співає)

Надія Шерстюк

Шановні слухачі, це була програма “Права людини: українська реальність”, у якій ми спробували подивитися на проблему біженців в Україні і поза її межами.

У передачі брали участь голова Державного комітету у справах національностей та міграції Геннадій Москаль, заступник голови Парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Микола Шульга, афганський художник Акбар Хорасані та помічник з питань громадської інформації Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні Наталія Прокопчук.

Програму підготувала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагали мої колеги Богдана Костюк та Віктор Міняйло, над звуком працював Михайло Петренко. На все добре, шановні радіослухачі!

Говорить радіо “Свобода”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG