Доступність посилання

ТОП новини

“Сюжети”


Надія Степула “Сюжети”

Київ, 27 лютого 2004 року.

Надія Степула

На хвилях радіо “Свобода” – новий випуск радіожурналу СЮЖЕТИ. Вітаю вас, дорогі слухачі! З вами – автор і ведуча – я, Надія Степула.

СЮЖЕТИКИ – мініатюрні сюжети з царини культури в Україні та світі.

“Ще трохи морального неспокою”, як сказала би Доброхна Даберт, польська дослідниця мови поезії та мови ідеології, доктор гуманітарних наук. “Свобода заскочила всіх, також і кінематографістів” - пише пані Даберт у книжці “Бунтуючі вірші”. Аналізуючи польське кіно останнього десятиліття, Доброхна Даберт простежує явний перехід кінематографу зі стану, коли – цитую – “кіно відкрило фотогенічність насильства. Темою багатьох фільмів стали гангстери, мафії, стрілянина. Героєм – злочинне середовище” , - до стану нового. – “Наче наперекір задиханим бойовикам у польському кіно розвинувся нурт кіно художнього, - наголошує пані Даберт, - яке розміщує дію на узбіччі великого світу”.

Моральний неспокій сприяє пошукам нових тем і героїв, нових сюжетів, які б відбивали засобами мистецтва не тільки “фотогенічність насильства”, а й – світло і сяйво духовних поривань людей нинішнього століття.

На якому порозі новітнього побутування в цьому плані стоїть український кінематограф?

Про нові тенденції в молодому українському кінематографі , про пошуки відповідей на питання, чи кіно – це мистецтво, чи – бізнес, міркує режисер Сергій Лисенко.

Сергій Лисенко

Кіно можна розуміти в двох сенсах, в двох смислах. По-перше, кіно, як мистецтво, і по-друге, кіно, як виробництво, як великий бізнес. Це загальнопоширена думка і якщо в одній точці сходяться обидва ці поняття, то це є найвищий пілотаж.

В Україні нам найкраще досягти чи в тій чи в тій галузі якогось позитивного результату. Але, на жаль, ані там, ані там ми його поки що не бачимо.

Мені здається, що як це не дивно, здебільшого наші митці спрямовані на то, щоб створювати якісь арт-хаусні або великомистецькі авторські твори. Мені здається, ситуацію витягне саме така побутова річ, як бізнес.

Якщо буде налагоджено виробництво, тоді ця галузь буде існувати, в ній буде існувати попит і в ній буде існувати можливість молодим людям реалізовувати свої мистецькі амбіції.

Немає сенсу реалізовувати мистецькі амбіції, якщо вони не знаходять навіть свого користувача. Тому ми намагаємося зараз на своєму маленькому рівні, але все ж таки налагоджувати спершу виробництво і завдяки цим грошам реалізовувати свої якісь мистецькі проекти.

Надія Степула

Шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода” ви слухаєте “Сюжети” – радіожурнал про цікаві аспекти буття української та світової культури. З вами – ведуча я, Надія Степула.

У Парижі відбулася церемонія вручення “Сезарів” – престижної нагороди Французької Академії кіномистецтв. Ця нагорода – європейський аналог американського “Оскара”. У конкурсі брали участь як французькі фільми, так і картини, створені за межами Франції але французькою мовою. Переміг беззастережно Деніс Аркан – отримавши три призи: за кращий фільм, за кращу режисуру і за кращий сценарій. Його кінострічка має назву “Нашестя варварів”. Цей фільм, нагадаю, отримав і дві нагороди на Канському фестивалі.

Пересувна виставка творів сучасних українських живописців під назвою “Дорогами Тараса” відкрилася у Вінниці. На полотнах – Канів, Моринці, історичні пам’ятники, етюди, сюжети з народного життя. Представники різних малярських шкіл із Києва, Донецька, Вінниці присвятили свій доробок 190-літтю від дня народження Тараса Шевченка.

У столиці України відкрилась виставка робіт одного з найцікавіших українських художників минулого століття Василя Кричевського, якого вважають новатором як у графіці, так і в декоративному мистецтві, і в архітектурі. Він – автор “Малого Герба України”.

Сюжет про сповнене дивовижних перипетій життя художника, який після війни опинився у Венесуелі, про його твори, збережені й передані в дарунок українським музеям його сім”єю, почуємо в наступному випуску радіожурналу “Сюжети”.

А зараз я пропоную вам, дорогі слухачі радіо Свобода, сюжет про творчу долю художниці Людмили Морозової. У Львові виданий альбом, упорядник якого – дійсний член Академії мистецтв України Олександр Федорук. Зі смаком оформлене художнє видання про життя і творчість Людмили Морозової здійснене за сприяння відомого громадського діяча українців у США Маріяна Коця. Продовжує Леся Олійник.

Леся Олійник

Прізвище української художниці Людмили Морозової на її рідній землі відоме лише вузькому колу професіоналів. Хоча її картини збагачують музейні експозиції різних країв світу, а спадщина є частиною історії образотворчого мистецтва XX століття.

За 70 років праці творча еволюція Людмили Морозової пройшла від академічного тонального живопису до палітри імпресіоністичного спрямування. Більшу частина свого життя Людмила Морозова провела в еміграції, яку спровокувала Друга світова війна.

Територією її фізичного існування була спочатку Німеччина, затим США. Але духовним смислом життя - до останніх хвилин залишалася Україна, рідний Київ, де Людмила Морозова народилась і сформувалася як митець. Вона була глибоко релігійна людина, яка знала про своє місце і призначення на землі.

У своєму зверненні до українських студентів-майбутніх художників мисткиня писала: "З дитинства, юності залюблена в свою країну, в свою культуру. Доля моя була тяжка й трагічна. Ми мали три голоди, еміграцію. Радійте, що маєте вільну свою золоту, соняшну країну. Такої нема ніде! Бережіть свої традиції, свою духовну культуру".

У далекі 20-30-і роки студентка Київського художнього інституту захоплювалася храмами, які з великою любов’ю відтворювала на полотнах. Але її світобачення не потрапляло в унісон радянській атеїстичній ідеології, і Людмилу Морозову виключили з інституту.

У числі небагатьох вона намагалася врятувати від знищення Михайлівський Золотоверхий собор. Уже проживаючи з 1951 року в США, художниця організувала для його відбудови постійно діючу виставку своїх картин. Ще за життя Людмила Морозова мріяла побачити альбом з власними творами.

П’ять років не дожила художниця, щоб здійнилася її мрія. Заповітом мисткині було бажання, щоб творчий доробок повернувся на батьківщину. У музеях України знаходяться понад 100 полотен, велика колекція порцеляни та бібліотека Людмили Морозової.

Ось слова, про неї укладача Альбому, відомого вченого - Олександра Федорука: "Славетна була жінка. Вона була жінка з великої літери. Вона і художниця була з великої літери. Людина рідкісної душевної краси. Таких людей мало. Якщо б таких людей було побільше в світі,то ми були б добріші"

Надія Степула

Вперше в Україні відбулися гастролі “Театру без меж” (Unlimited Theater). Створений ще 1997 року студентами акторського мистецтва Лідського університету, відтоді він гастролює по всьому світу. В Україні вистави театру можна було побачити у Києві та Донецьку. Колектив привіз сюди виставу “Нейтрино”. Саме за цю роботу театр отримав приз “За нову драматургію” на театральному фестивалі в Единбурзі.

Про те, як театр потрапив до України, розповідає експерт Британської Ради Василь Губарець.

Василь Губарець

Один із найвідомих британських единбурзьких театральних фестивалів, який відбувається щороку. На цьому фестивалі експерти Британської Ради відбирають в окрему програму, яка називається “Вітрина британського сучасного театру”.

Ті вистави і ті трупи, які достойні представляти сучасний британський театр закордоном, поза межами Британії з точки зору якості та інноваційності перш за все.

Надія Степула

Про історію театру розповідає режисер Джон Спунер: “Як колектив однодумців, ми воліємо зробити театр не тільки розвагою, але явищем соціальним і політичним – у широкому сенсі. Тобто, нас цікавить розкриття ідей, презентованих особистостями (нашими героями) у контексті руху суспільства, що з цих особистостей (і, відповідно, ідей складається. Ми намагаємося дослідити, куди веде суспільство рух особистостей і наскільки динамічним для соціально-політичного розвитку суспільства є цей рух. Ми також прагнемо розкрити глядачам сутність процесів, до яких ми усі – як творчі істоти – залучені, які змушують нас не лише співіснувати, а й співпрацювати”

Говорить радіо Свобода. В ефірі – радіожурнал Сюжети.

Мандрівні сюжети у світовій літературі впродовж тисячоліть засвідчують глибинне взаємопроникнення культурних пластів. Як і люди, котрі мандрують по світі, мандрівні сюжети з’являються то в творчості одного автора, то – іншого, набувають якихось особливих рис у просторі культури, скажімо, десятого століття й виринають у просторі вже століття п’ятнадцятого чи двадцятого. Свого часу ви, шановні слухачі радіожурналу Сюжети на хвилях радіо Свобода, мали нагоду почути про мандрівні сюжети в літературі японській та в літературі українській. Сьогодні пропоную вам послухати діалог моїх колег – Наді Шерстюк і Віталія Пономарьова – про мандрівні сюжети у давній східній літературі.

Надія Шерстюк

Дуже популярний сюжет – це Юсуф і Золейха. Сюжет релігійний, взятий з Корану, а Коран, в свою чергу, запозичив з Біблії. Юсуф – це Іосиф Прекрасний, а Золейха – це дружина Пантефрія, та жінка, яка закохалася в Юсуфа.

Один з найвідоміших класичних перських поетів Фірдоусі, можливо, чи не найперший, він написав якраз "Юсуфа і Золейху". На відміну від його послідовників, класичних суфійських поетів, Фірдоусі вклав в цю поему не скільки містичний зміст, бо його послідовники вважали, що Золейха – це людина, а Юсуф – це те божественне начало, тобто кохання людини до Бога.

Але Фірдоусі поклав в основу дуже реалістичний сюжет. Це справді Золейха – дружина багатого вельможі і Юсуф – це юнак-раб, який мав надзвичайно гарну вроду. І от вона закохується в нього.

І Фірдоусі спочатку якимись мазками дає читачеві зрозуміти про вроду Юсуфа. Не описує наскільки він був такий красень спочатку, при першому знайомстві Юсуфа з Золейхою.

А потім вже, коли Юсуфа привезли в Єгипет і от виставили його на базар на продаж, то сила-силенна народу збіглася подивитись на Юсуфа, на цього красеня. І настільки було багато бажаючих, що кілька людей просто задушили в натовпі. І ті люди, які помирали, дивлячись на Юсуфа, вони помирали в блаженстві від тієї великої краси, яку він мав.

Потім, звичайно, було дуже багато поетів відомих, які писали на цю ж саму тему.

Віталій Пономарьов

Так, і Абдурахман Джамі цей самий сюжет обробляє зовсім іншим чином. За Кораном, Юсуф втік від домагання Золейхи. Так Джамі обробляє цей сюжет таким чином, що вони покохали один одного, і він робить з цього сюжету вишуканий і навіть еротичний сюжет про взаємне кохання.

І є ще один класичний мандрівний сюжет, теж походить з доісламської доби, це Лейлі і Меджнун. Це язичницький сюжет, з давньої арабської поезії, який вперше ввів до класичної літератури поет Нізамі, це теперішня територія Азербайджану.

І після того було безліч обробок цього сюжету. Це навпаки сюжет про кохання нещасливе. Меджнун, це арабською мовою означає божевільний.

Надія Шерстюк

Навіть божевільний від кохання.

Віталій Пономарьов

Юнак перетворюється на одержимого від кохання, але одержимий – це поет, бо він складає вірші-газелі на честь своєї коханої Лейлі. І вона також вмирає від цього нещасливого кохання, і на її могилі вмирає і Меджнун.

Надія Шерстюк

Іще один відомий сюжет – це Хосров і Ширін. Це також поема належить Нізамі, зокрема. Але відомо близько 30 інших поем, які побудовані на цьому сюжеті.

Надія Степула

Радіожурнал Сюжети відзвучав. Для вас його підготувала Надія Степула. У студії мені допомагала звукорежисер Наталя Антонечко. Дякуємо за увагу, дорогі слухачі.

Програми української редакції радіо Свобода продовжують виходити в ефір. Слухайте нас на коротких і середніх хвилях!

Гарної вам чутності, дорогі слухачі, хай щастить на світлі сюжети і на добрі почини!

Говорить радіо “Свобода”!

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG