Лондон, 27 лютого 2004 року.
28 лютого в Парижі відбудеться вручення найпрестижніших нагород французьким музичним виконавцям під назвою Victoires de la Musique – Перемоги музики. На нагороду в категорії “реґґей і світова музика” номіновано молоду співачку алжирського походження Суад Массі. Суад – це справжня сенсація французької музичної сцени. 2003 року вона була номером один у Франції за продажем альбомів “ворлд м’юзік” - світової музики. В ці дні Суад здійснює світове турне.
Суад Массі – нині велика знаменитість, незважаючи на те, що її пришестя 1999 року застукало зненацька абсолютно всіх фахівців. До 10 лютого 1999 року, коли алжирійка дебютувала в паризькому “Кабаре Соваж”, про неї не чув ніхто. Але її майстерність просто приголомшила. Її відразу охрестили “дівою фолк-року”, намагаючися вхопити оце щось невловиме і неповторне в її творах, ту родзинку, яка не підпадала під жодні визначення. Суад видала перший альбом 2000 року і ще далі посилила свою репутацію альбомом “Деб”, який вийшов 2003 року… “Деб”, що означає “розбите серце”, просто зацементував її зоряний статус. Таємниця її прориву - в використанні найрозмаїтіших музичних віянь, тобто у змішуванні культур. Натхнення лежить в алжирському корінні з його музикою й інструментами, передусім арабською лютнею. Проте поруч з екзотичними інструментами – цілком західна ґітара. Її музична освіта була цілком клясичною, а її першим великим музичним захопленням було андалусійське фламенко. Коли їй було 17, вона навіть входила до ґрупи фламенко “Ле Тріана д”Алжер”. Але в Парижі вона зовсім не прагнула ховатися від впливів року. Ну і як можна уникнути французької бардівської традиції? Вся ця гримуча суміш була присутня на концерті, який я бачив в знаменитій лондонській залі Шепердз Буш Емпаєр. Ним Суад завершувала тур Британськими островами, в перебігу якого її оксамитовий голос почули також Дублін і Корк в Ірландії, і Лідс з Брайтоном в Англії. Голос Массі наче пестить і місцями заколихує. Звучать речі романтично, та незнайомі звуки арабської ховають за собою дух боротьби. Суад завжди була ребельянткою. Це особливо важко в її рідному Алжирі, де жінці протипоказано виходити за певні межі. Але Суад почала демонструвати свій характер, ще коли, зневаживши все, грала з хлопцями в футбол. З того часу вона залишається господинею власної долі.
Серед публіки, яка прибула до зали Шепердз Буш Емпайр, можна було легко виокремити посилений арабський континґент, що на номери Суад бурхливо реаґував, щоразу влаштовуючи біля сцени суворі чоловічі танці, які дещо нагадували лезґинку, а також перегукуючися зі співачкою незрозумілою для більшости публіки її рідною мовою. Я розговорився з Мо Барті по тому, як він, прослухавши низку ліричних пісень, які Суад виконала під ґітару без супроводу бенду, весело повідомив їй, щоправда, вже французькою, що хоче танцювати. Мо, що грає музику раї у ґрупі “Фелюка”, яка базується в місті Лідсі, повідомив, що має те саме коріння, що й Суад. Тобто , це алжирське походження, але життя і творчість у Парижі. Мо, який називає Суад Массі алжирською Трейсі Чапмен, каже:
“Те, про що вона співає, це, переважно, тяжка доля алжирських жінок і жінок взагалі у світі. Одна з пісень, які співала Суад, називається “Рауї”, це з першого альбому. “Рауї” означає казкар. Суад каже “ХажІтек-мажІтек”, що значить “я розкажу тобі історію, ти готовий слухати?” Я пам”ятаю, коли був маленький, саме це мені казала моя бабуся, коли вкладала спати. Тож це було дуже чуло, символічно й експресивно,” – сказав Мо Барті з ґрупи “Фелюка”.
Загалом концерт дуже вдався, і це незважаючи на те, що багато присутніх франкофілів так і не дочекалися жодних речей мовою Вольтера. Суад залишилася вірною своєму корінню, хоча в спілкуванні з публікою досить вільно переходила від французької до англійської, а звідти через арабську до еспанської.
28 лютого в Парижі відбудеться вручення найпрестижніших нагород французьким музичним виконавцям під назвою Victoires de la Musique – Перемоги музики. На нагороду в категорії “реґґей і світова музика” номіновано молоду співачку алжирського походження Суад Массі. Суад – це справжня сенсація французької музичної сцени. 2003 року вона була номером один у Франції за продажем альбомів “ворлд м’юзік” - світової музики. В ці дні Суад здійснює світове турне.
Суад Массі – нині велика знаменитість, незважаючи на те, що її пришестя 1999 року застукало зненацька абсолютно всіх фахівців. До 10 лютого 1999 року, коли алжирійка дебютувала в паризькому “Кабаре Соваж”, про неї не чув ніхто. Але її майстерність просто приголомшила. Її відразу охрестили “дівою фолк-року”, намагаючися вхопити оце щось невловиме і неповторне в її творах, ту родзинку, яка не підпадала під жодні визначення. Суад видала перший альбом 2000 року і ще далі посилила свою репутацію альбомом “Деб”, який вийшов 2003 року… “Деб”, що означає “розбите серце”, просто зацементував її зоряний статус. Таємниця її прориву - в використанні найрозмаїтіших музичних віянь, тобто у змішуванні культур. Натхнення лежить в алжирському корінні з його музикою й інструментами, передусім арабською лютнею. Проте поруч з екзотичними інструментами – цілком західна ґітара. Її музична освіта була цілком клясичною, а її першим великим музичним захопленням було андалусійське фламенко. Коли їй було 17, вона навіть входила до ґрупи фламенко “Ле Тріана д”Алжер”. Але в Парижі вона зовсім не прагнула ховатися від впливів року. Ну і як можна уникнути французької бардівської традиції? Вся ця гримуча суміш була присутня на концерті, який я бачив в знаменитій лондонській залі Шепердз Буш Емпаєр. Ним Суад завершувала тур Британськими островами, в перебігу якого її оксамитовий голос почули також Дублін і Корк в Ірландії, і Лідс з Брайтоном в Англії. Голос Массі наче пестить і місцями заколихує. Звучать речі романтично, та незнайомі звуки арабської ховають за собою дух боротьби. Суад завжди була ребельянткою. Це особливо важко в її рідному Алжирі, де жінці протипоказано виходити за певні межі. Але Суад почала демонструвати свій характер, ще коли, зневаживши все, грала з хлопцями в футбол. З того часу вона залишається господинею власної долі.
Серед публіки, яка прибула до зали Шепердз Буш Емпайр, можна було легко виокремити посилений арабський континґент, що на номери Суад бурхливо реаґував, щоразу влаштовуючи біля сцени суворі чоловічі танці, які дещо нагадували лезґинку, а також перегукуючися зі співачкою незрозумілою для більшости публіки її рідною мовою. Я розговорився з Мо Барті по тому, як він, прослухавши низку ліричних пісень, які Суад виконала під ґітару без супроводу бенду, весело повідомив їй, щоправда, вже французькою, що хоче танцювати. Мо, що грає музику раї у ґрупі “Фелюка”, яка базується в місті Лідсі, повідомив, що має те саме коріння, що й Суад. Тобто , це алжирське походження, але життя і творчість у Парижі. Мо, який називає Суад Массі алжирською Трейсі Чапмен, каже:
“Те, про що вона співає, це, переважно, тяжка доля алжирських жінок і жінок взагалі у світі. Одна з пісень, які співала Суад, називається “Рауї”, це з першого альбому. “Рауї” означає казкар. Суад каже “ХажІтек-мажІтек”, що значить “я розкажу тобі історію, ти готовий слухати?” Я пам”ятаю, коли був маленький, саме це мені казала моя бабуся, коли вкладала спати. Тож це було дуже чуло, символічно й експресивно,” – сказав Мо Барті з ґрупи “Фелюка”.
Загалом концерт дуже вдався, і це незважаючи на те, що багато присутніх франкофілів так і не дочекалися жодних речей мовою Вольтера. Суад залишилася вірною своєму корінню, хоча в спілкуванні з публікою досить вільно переходила від французької до англійської, а звідти через арабську до еспанської.
