Белград, 2 лютого 2004 – У першiй десятцi найсильнiших сербiв, як назвала їх газета, є лише двоє полiтикiв: це кандидат на прем’єра Воїслав Коштуниця та кандидат на його заступника Миролюб Лабус. Опитуванi на перше мiсце ставлять Боґолюба Карича, власника імперії, в рамках котрої є телеканал, мережi мобiльної телефонiї та iнтернету, унiверситет, банк тощо. Троє з-помiж десяти власникiв меґа-компанiй перебувають за кордоном: в Лондонi, Монте Карло та на Кипрi. На десятому мiсцi патрiарх Павло, глава Сербської православної церкви.
Згаданий Карич каже, що вiн багатий, але не втручається в полiтичнi справи. Оглядачi зазначають, що вiн намагається бути близьким до кожного уряду. Свого часу Карич пiдтримував режим Милошевича, згодом став лояльним першому демократичному урядовi. Наразi вiн, кажуть, грає активну роль в розподiлі мiнiстерських крiсел.
Сербськi оглядачi, якi аналiзують опитування, зазначають, що в Сербiї немає подiлу на виконавчу, законодавчу та судову влади. Державнi iнституцiї перебувають пiд владою неформальних iнтересних груп, якi нерiдко пов’язанi iз полiтичною полiцiєю та з мафiєю. Щодо мафiї, полем її брудної дiяльностi є, крiм контрабанди, торгiвля наркотиками, зброєю та жiнками. Мафiозо, який вiдмив бруднi грошi, стає поважаним бiзнесменом й виступає за закрiплення правової держави, не забуваючи при цьому розвивати якомога кращi стосунки з мiнiстрами, депутатами, закордонними дипломатами, зiрками шоу-бiзнесу та, звiсно, iз журналiстами. Таким чином створюється зачароване коло, в якому усе релятивiзується. Iншими словами, усi говорять про чесний бiзнес, про гру з вiдкритими картами, усi стверджують, що вони оплачують податки, усi виступають проти корупцiї та кумiвства, проти накопичення важелiв влади в руках однiєї партiї, однiєї групи чи однiєї людини. Усi додержуються законiв... Проте всi знають, що реальна картина зовсiм iнакша. Такий висновок робить белградська газета й зазначає, що в Сербiєю керує номенклатура, котрiй не потрiбна формальна боротьба за владу. Державою можна правити, залишаючися поза сценою, на якiй, згiдно з демократичними правилами, для того, щоб народ мав якусь розвагу, час вiд часу мiняються ляльки.
Згаданий Карич каже, що вiн багатий, але не втручається в полiтичнi справи. Оглядачi зазначають, що вiн намагається бути близьким до кожного уряду. Свого часу Карич пiдтримував режим Милошевича, згодом став лояльним першому демократичному урядовi. Наразi вiн, кажуть, грає активну роль в розподiлі мiнiстерських крiсел.
Сербськi оглядачi, якi аналiзують опитування, зазначають, що в Сербiї немає подiлу на виконавчу, законодавчу та судову влади. Державнi iнституцiї перебувають пiд владою неформальних iнтересних груп, якi нерiдко пов’язанi iз полiтичною полiцiєю та з мафiєю. Щодо мафiї, полем її брудної дiяльностi є, крiм контрабанди, торгiвля наркотиками, зброєю та жiнками. Мафiозо, який вiдмив бруднi грошi, стає поважаним бiзнесменом й виступає за закрiплення правової держави, не забуваючи при цьому розвивати якомога кращi стосунки з мiнiстрами, депутатами, закордонними дипломатами, зiрками шоу-бiзнесу та, звiсно, iз журналiстами. Таким чином створюється зачароване коло, в якому усе релятивiзується. Iншими словами, усi говорять про чесний бiзнес, про гру з вiдкритими картами, усi стверджують, що вони оплачують податки, усi виступають проти корупцiї та кумiвства, проти накопичення важелiв влади в руках однiєї партiї, однiєї групи чи однiєї людини. Усi додержуються законiв... Проте всi знають, що реальна картина зовсiм iнакша. Такий висновок робить белградська газета й зазначає, що в Сербiєю керує номенклатура, котрiй не потрiбна формальна боротьба за владу. Державою можна правити, залишаючися поза сценою, на якiй, згiдно з демократичними правилами, для того, щоб народ мав якусь розвагу, час вiд часу мiняються ляльки.
