Київ, 1 березня 2004 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Почнемо з газетного шарудіння. “25 лютого, - повідомляє “Утро.ру”, - Президент України заявив, що в Баден-Бадені на нього готували замах. Порушено кримінальну справу.” Детективи спрацювали оперативно. Наразі арештовані двох кілерів.
“З іншого боку, - продовжує часопис, - у межах розслідування обставин замаху мав місце скандал. Крім СБУ, ведення справи було доручено генералу Валерію Кравченку”. Тому самому Кравченку, котрий у Німеччині зробив низку заяв, які компрометують політичне керівництво України.
“Газєта.ру” повідомляє, що пан розвідник продовжує курсувати офісами німецьких ЗМІ і викривати своїх керівників.
“У черговому інтерв’ю він заявив, що мав завдання стежити за одним із німецьких політиків та журналістами одного з телеканалів. За його словами, доручення дали йому у зв’язку з розслідуванням про зникнення дітей у одній із харківських лікарень.”
“Українська правда” має певні сумніви стосовно того, на чий млин ллє воду генерал-майор. “Чиїм знаряддям він є?” - перепитує видання.
Тим часом Міжнародна організація “Репортери без кордонів” опублікувала список “президентів, урядів, лідерів озброєних угрупувань”, які чинять тиск на мас-медіа і журналістів. Список вийшов під романтичною назвою “Хижаки”.
У компанії з Леонідом Кучмою опинилися президенти Росії, Казахстану, Білорусі, Узбекистану і Туркменістану.
Публіка звична до всього, тож навряд чи список цей зіпсував їм весняний настрій.
Владні сайти та Інтернет-ресурси політичних сил замерехтіли яскравими кольорами, на обрії щось заворушилось, повіяло вітром надій.
Мій колега Сергій Грабовський залип саме у цей сегмент “Павутини” і ділиться враженнями про перший день політичної весни в українському Інтернеті.
Сергій Грабовський
В Україні, між іншим, настала весна. Птахи зацвірінчали. Закохані зацілувалися. Політики зактивізувалися. Одне слово, весна.
Звучить пісня
Весна, весна, весна прийде...
Сергій Грабовський
Президент України Леонід Кучма у перший день весни підписав розпорядження “Про відзначення 65-ї річниці проголошення Карпатської України та вшанування пам‘яті її президента Августина Волошина”.
Логічний крок глави незалежної Української держави, якщо не згадувати, що за тиждень до цього, за указом того самого Леоніда Кучми, Україна відзначала ледь перелицьований День Червоної армії – 23-го лютого, а через тиждень святкуватиме як державне свято соціал-демократичний день боротьби за права трудящого жіноцтва.
Кілька мільйонів українських жінок їсть гіркий заробітчанський хліб за кордоном, то чи не краще перейменувати 8-ме березня на День боротьби за права українських заробітчанок?
Звучить пісня
...передам по радіо: “Прощай, рідна Батьківщино!”
Сергій Грабовський
Олександр Мороз святкував свій 60-літній ювілей в останній день зими, отож активність Соцпартії сконцентрувалася навколо цієї дати.
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин провів традиційну прес-конференцію, розповівши про новий етап боротьби за політичну реформу (до речі, за даними статистики, яка знає все, визначні успіхи в боротьбі за політреформу в останні два місяці чомусь супроводжувалися помітним падінням рівня зарплати, звісно, не ініціаторів реформи, а пересічних українців).
А блок “Наша Україна” на чолі з Віктором Ющенком підготував власний законопроект щодо змін до Конституції, в якому, на відміну від проекту Медведчука-Симоненка, запланована збалансована система противаг щодо повноважень гілок влади і водночас передбачена реальна відповідальність усіх гілок влади перед народом.
Звучить пісня
Весна, весна, весна...
Андрій Охрімович
На сайті “Самвидав-нет” вигулькнуло гасло: “Творіть, пацани. Історики колись подумають, що ми всі такі були.”
Якщо й далі все рухатиметься за цим алгоритмом, то літописці, які складатимуть думку про добу на основі форумних балачок, потягнуться не за бромом, бо він уже не допоможе, а кинуться шукати чогось на кілька градусів міцнішого, бо в “Павутині” часом пишуть таке, що, образно кажучи, без ста грамів не вкуриш.
Щоправда, і в реальному політичному житті суцільні та щільні тумани натякають, що головний кавардак попереду.
Зараз же, про всяк випадок, вив’язуються альтернативні способи життя. Хтось кудись їде, хтось обіцяє розслідування, а комусь примарилось, що на нього готували замах.
І все це на тлі неухильно зростаючого ВВП, яке, дивним чином, збіглося зі скороченням українського населення та подальшою здачею національних інтересів.
Паралельно вибулькують забуті фігури та фішки, плетуться інтриги і все це задля електорату, який, згідно задуму, має кабанчиком рвонути на виборчі дільниці після першого натяку на команду “Фас!”
На форумах, тренуючись передвиборчо гавкати, народ ретельно дере горлянки. Віктор Недоступ цього разу, замість традиційного санітарського халата, вдягнув бронежилета і поринув у самісінький епіцентр віртуальної “Палати № 6”.
Віктор Недоступ
На форумах “Української правди” виринуло здивування такого собі Грицька: “Люди, я в шоці від ахінеї, якою напханий цей форум! Таке враження, що люди не дружать з головою...”
Здивуватися є чому. Чоловік за підписом Анонім закинув меседж під назвою “Деякі аспекти застосування магії Вуду в Україні”.
Дописувач пояснює: “Незалежної України ще немає. Є труп “Радянська Україна”, який компартійна та комсомольська номенклатура старанно пудрить під живого і намагається перетворити у зомбі. Якщо не змінити давно поїдену трупними черв’яками владу – українці, як народ, зникнуть, повимирають, роз’їдуться і залишиться пустеля...”
На форумах сайту “Фор.Ю-Ей” свої “вздовж дороги мертві з косами стоять”. Там обговорюють Наталію Вітренко та неоковирну креатуру під назвою “Народний Рух України “Навіки з Росією”.
Персонаж на ім’я Прагматик філософськи позіхає: “Трупи інколи оживають, але смердить від них так само”.
Тим часом на форумах “Українського порталу” обговорюють зізнання Гаранта про те, що у Баден-Бадені, курорті, який надихнув російського класика Тургенєва на написання безсмертного творіння “Му-му”, на нього, на президента, готувався замах.
Такий собі Тракторист Вася не вірить: “Та то просто відмазка проти виступу генерала Кравченка! А тепер через кілька днів “Социс” оголосить рейтинг політиків, і в Кучми він підскочить у декілька разів”.
Дописувач на ім’я Грейз доповнює по-своєму: “В Україні було допитано близько тридцяти мільйонів підозрюваних”.
На сайті ж “Майдан.Орг” обійшлися без чорнухи. “Самі “покушаються”, самі розкривають,” – по-селянськи просто рубанув Михайло Свистович.
“А тим часом, - повідомляють небайдужі, - Київському самвидаву виповнюється десять років.”
З цього приводу один замріяний дописувач закликає: “Поети! Ставайте політичною елітою! Ідіть у натовпи, застосовуйте нейролінгвістичне програмування, кодуйте людей на перемогу. Зірки сприяють!”
Ну що тут скажеш? Хіба що згадати гуманістичне волання Грицька, форумчанина з “Української правди”: “Люди! Дружіть із своєю головою!”
Андрій Охрімович
Дружити з власною головою пропонує сайт “Самвидав.нет”, маючи на увазі тих легкодухів, які вірять рекламі презервативів. “Вас обдурили, – каже сайт, – бо презерватив зроблено із речовини під назвою латекс. Цей матеріал має пористу основу, що означає велику кількість маленьких дірочок, невидимих для ока. Мінімально можливий діаметр мікропори латексу 5 мікронів, тоді як діаметр сперматозоїда - 3 мікрона. Таким чином, презерватив є не стільки охороняючим, скільки провокуючим засобом.”
Щось подібне можна було б сказати і про нашу з вами державу: провокує на злягання, а не захищає.
Таке собі суспільство спектаклю за Гі Дебором з добрим присмаком гіпер-карнавального дійства. Маски з не надто лагідним вирізом очей. Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в Павутині”.
Павло Вольвач
Серед мочарів і колихких марив щоденних інформновин, пересічному обивателю досить важко прибитися до суходолу хоч якоїсь визначеності і певності.
Ну, наприклад, остання голосна історія з генералом Кравченком. Здавалося б, працює собі чоловік, кадровий спецслужбівець, забезпечує безпеку української дипломатії у Німеччині...
І раптом – бац! Виступає з викривальними промовами, і то не проти будь-кого, а проти вищого керівництва власної держави. Заявляє, що, буцімто, робота, яка йому доручалась, суперечить всім законодавствам. Навіть віддав 8 вибухових документів нардепу Томенку, які той передав до Генпрокуратури. Ось такі сюжетці подибуємо на сайті “Української правди”.
Натомість, зовсім протилежна історія сталася в іншому кутку глобуса, в Катарі.
Як уже повідомлялося, там, в результаті атентату загинув колишній президент бунтівної Ічкерії Зелімхан Яндрабієв.
Деякі російські сайти поспішили натякнути, мовляв, внутрібоївкарські, чеченські розборки.
Аж ба! Повідомлення в тій же “Странє. Ру.”: “Катарські пінкертони затримали трьох працівників російського посольства. Саме їм інкримінують вбивство Яндарбієва”.
Так воно чи ні – покаже слідство. А поза тим, дипломатія вимальовується досить цікава. Сказати б, вибухова.
Насамкінець, ще трохи про двоїстість дійсності. Сьоко Асахара (пам’ятаєте, був такий проповідник і провідник секти “Аум Сінрєкьо”), Божа, здавалося б, людина, а днями токійський суд засудив його до смертної кари за причетність до вбивства понад двадцяти осіб.
Багатоверстатником виявився Сьоко, як ткалі сестри-Виноградови...
А справжність, тим часом, вислизає з-під лещат свідомості, а події мерехтять, а постаті кружляють у танці, а тіні хитаються по стіні...
Андрій Охрімович
Ефемів розвелось, як грибів. А музичка лишається та сама: диц-диц. Народ слухацький покрутить настройку та й плюне. В голові гупають “сердюки”, “пугачови” та “стрєлкі”.
В телевізорі ще гірше. Як побачиш щось напудрене та осипле у люрексі, так взагалі жить не хочеться. Лишається вибір: або дивитися сесії парламенту (там, як писав класик, “тоже непогані хохми есть”), або лізти у “Павутину” на сайти, щоб послухать чогось ліпшого.
Інтернет пропонує чимало сайтів “тіпа” froster.com.ua і cufer.net. Там можна виловить улюблений гурт, пісню та ще й добряче набалакатись за музику.
Богдана Костюк, наслухавшись музику в Інтернеті, вийшла на музикантів, чиї записи користуються популярністю у Глобальній Мережі.
Богдана Костюк
Названі вище та десятки інших сайтів дозволяють пересічним користувачам інтернету, зробити вибір, яку музику ми хочемо слухати. Чи то буде класика рок-н-ролу, чи Кіркоров і Распутіна, чи українські виконавці - у “Павутині” все залежить від наших уподобань. Адже, на жаль, у світі реального шоу-бізнесу нам вибору не залишається: слухаємо те, що крутять ФМ-радіостанції та кабельне телебачення.
А там, згідно з аналітикою на сайтах cufer.net та “телекритики”, українського, автентичного мінімум.
Сучасна музична субкультура найчастіше переховується у клубах, виступає час від часу на “рок-екзистенціях” і наповнює музичні сайти новими піснями у форматі mp3.
Чи подобається така ситуація музикантам? Ось точка зору солістки гурту “Фарбований Лис” Лесі Щербак:
Леся Щербак
В Інтернеті ти маєш вибір слухати це або це, отримувати інформацію про той чи інший гурт, а TV чи радіо – це все ж таки нав’язування.
Це, може, на державному рівні треба приймати якісь закони для того, щоб прививати людям цю музику. а якщо її немає, то звідки ж її взяти? Не кожен буде шукати.
Богдана Костюк
Економіст за освітою, фронтмен гутру “Тартак” Олександр Положинський підходить до проблеми “музика – Інтернет – шоу-бізнес” прискіпливіше:
Олександр Положинський
Для нас це додаткова можливість розповсюджувати свій матеріал, але при тому взяти ситуацію, яка була 2 місяці тому, коли наша спільна пісня з Катею Чілі “Понад хмарами” мала велику ротацію на телебаченні, на радіо. Це могло б дуже сильно стимулювати продаж наших дисків, наших касет.
І що ми маємо в результаті? В результаті: на який сервер я не зайду, де є можливість скачати цю пісню.
Наша пісня з К.Чілі знаходиться на першому місці в хіт-парадах по кількості скачувань, обходить на кілька сотень позицій наступного переслідувача. Різниця з другим місцем в кілька сотень скачувань. Якщо це сплюсувати по всіх серверах, то це набереться кілька тисяч. А кілька тисяч проданих компакт-дисків – це вже досить таки нормальна сума.
З одного боку, добре, що є Інтернет, який нам допомагає розповсюджувати нашу музику в маси в Україні і за її межами, а з іншого боку, ми, потративши гроші на записи, на зйомки кліпів, на ротації, в результаті нічого не отримуємо.
Богдана Костюк
Стверджує Олександр Положинський.
Тим не менше, і він, і його колеги кажуть, що Інтернет для українського слухача української музики чи не єдина альтернатива російській і західній попсі.
Андрій Охрімович
Час програми добігає кінця і вимагає пари слів від Василя Симоненка:
“Помилялись не тільки люди, Помилялись навіть святі. Згадайте: Ісус від Іуди Мав останній цілунок в житті. Ми не святі, не боги, а значить, Не варто втішати себе дарма. Але, як твій промах Лиш ворог бачить, - Друзів у тебе нема!”
На цьому все. В київській студії радіо “Свобода” разом зі мною працював Михайло Петренко.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович.
Радіо “Свобода”. Київ.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Почнемо з газетного шарудіння. “25 лютого, - повідомляє “Утро.ру”, - Президент України заявив, що в Баден-Бадені на нього готували замах. Порушено кримінальну справу.” Детективи спрацювали оперативно. Наразі арештовані двох кілерів.
“З іншого боку, - продовжує часопис, - у межах розслідування обставин замаху мав місце скандал. Крім СБУ, ведення справи було доручено генералу Валерію Кравченку”. Тому самому Кравченку, котрий у Німеччині зробив низку заяв, які компрометують політичне керівництво України.
“Газєта.ру” повідомляє, що пан розвідник продовжує курсувати офісами німецьких ЗМІ і викривати своїх керівників.
“У черговому інтерв’ю він заявив, що мав завдання стежити за одним із німецьких політиків та журналістами одного з телеканалів. За його словами, доручення дали йому у зв’язку з розслідуванням про зникнення дітей у одній із харківських лікарень.”
“Українська правда” має певні сумніви стосовно того, на чий млин ллє воду генерал-майор. “Чиїм знаряддям він є?” - перепитує видання.
Тим часом Міжнародна організація “Репортери без кордонів” опублікувала список “президентів, урядів, лідерів озброєних угрупувань”, які чинять тиск на мас-медіа і журналістів. Список вийшов під романтичною назвою “Хижаки”.
У компанії з Леонідом Кучмою опинилися президенти Росії, Казахстану, Білорусі, Узбекистану і Туркменістану.
Публіка звична до всього, тож навряд чи список цей зіпсував їм весняний настрій.
Владні сайти та Інтернет-ресурси політичних сил замерехтіли яскравими кольорами, на обрії щось заворушилось, повіяло вітром надій.
Мій колега Сергій Грабовський залип саме у цей сегмент “Павутини” і ділиться враженнями про перший день політичної весни в українському Інтернеті.
Сергій Грабовський
В Україні, між іншим, настала весна. Птахи зацвірінчали. Закохані зацілувалися. Політики зактивізувалися. Одне слово, весна.
Звучить пісня
Весна, весна, весна прийде...
Сергій Грабовський
Президент України Леонід Кучма у перший день весни підписав розпорядження “Про відзначення 65-ї річниці проголошення Карпатської України та вшанування пам‘яті її президента Августина Волошина”.
Логічний крок глави незалежної Української держави, якщо не згадувати, що за тиждень до цього, за указом того самого Леоніда Кучми, Україна відзначала ледь перелицьований День Червоної армії – 23-го лютого, а через тиждень святкуватиме як державне свято соціал-демократичний день боротьби за права трудящого жіноцтва.
Кілька мільйонів українських жінок їсть гіркий заробітчанський хліб за кордоном, то чи не краще перейменувати 8-ме березня на День боротьби за права українських заробітчанок?
Звучить пісня
...передам по радіо: “Прощай, рідна Батьківщино!”
Сергій Грабовський
Олександр Мороз святкував свій 60-літній ювілей в останній день зими, отож активність Соцпартії сконцентрувалася навколо цієї дати.
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин провів традиційну прес-конференцію, розповівши про новий етап боротьби за політичну реформу (до речі, за даними статистики, яка знає все, визначні успіхи в боротьбі за політреформу в останні два місяці чомусь супроводжувалися помітним падінням рівня зарплати, звісно, не ініціаторів реформи, а пересічних українців).
А блок “Наша Україна” на чолі з Віктором Ющенком підготував власний законопроект щодо змін до Конституції, в якому, на відміну від проекту Медведчука-Симоненка, запланована збалансована система противаг щодо повноважень гілок влади і водночас передбачена реальна відповідальність усіх гілок влади перед народом.
Звучить пісня
Весна, весна, весна...
Андрій Охрімович
На сайті “Самвидав-нет” вигулькнуло гасло: “Творіть, пацани. Історики колись подумають, що ми всі такі були.”
Якщо й далі все рухатиметься за цим алгоритмом, то літописці, які складатимуть думку про добу на основі форумних балачок, потягнуться не за бромом, бо він уже не допоможе, а кинуться шукати чогось на кілька градусів міцнішого, бо в “Павутині” часом пишуть таке, що, образно кажучи, без ста грамів не вкуриш.
Щоправда, і в реальному політичному житті суцільні та щільні тумани натякають, що головний кавардак попереду.
Зараз же, про всяк випадок, вив’язуються альтернативні способи життя. Хтось кудись їде, хтось обіцяє розслідування, а комусь примарилось, що на нього готували замах.
І все це на тлі неухильно зростаючого ВВП, яке, дивним чином, збіглося зі скороченням українського населення та подальшою здачею національних інтересів.
Паралельно вибулькують забуті фігури та фішки, плетуться інтриги і все це задля електорату, який, згідно задуму, має кабанчиком рвонути на виборчі дільниці після першого натяку на команду “Фас!”
На форумах, тренуючись передвиборчо гавкати, народ ретельно дере горлянки. Віктор Недоступ цього разу, замість традиційного санітарського халата, вдягнув бронежилета і поринув у самісінький епіцентр віртуальної “Палати № 6”.
Віктор Недоступ
На форумах “Української правди” виринуло здивування такого собі Грицька: “Люди, я в шоці від ахінеї, якою напханий цей форум! Таке враження, що люди не дружать з головою...”
Здивуватися є чому. Чоловік за підписом Анонім закинув меседж під назвою “Деякі аспекти застосування магії Вуду в Україні”.
Дописувач пояснює: “Незалежної України ще немає. Є труп “Радянська Україна”, який компартійна та комсомольська номенклатура старанно пудрить під живого і намагається перетворити у зомбі. Якщо не змінити давно поїдену трупними черв’яками владу – українці, як народ, зникнуть, повимирають, роз’їдуться і залишиться пустеля...”
На форумах сайту “Фор.Ю-Ей” свої “вздовж дороги мертві з косами стоять”. Там обговорюють Наталію Вітренко та неоковирну креатуру під назвою “Народний Рух України “Навіки з Росією”.
Персонаж на ім’я Прагматик філософськи позіхає: “Трупи інколи оживають, але смердить від них так само”.
Тим часом на форумах “Українського порталу” обговорюють зізнання Гаранта про те, що у Баден-Бадені, курорті, який надихнув російського класика Тургенєва на написання безсмертного творіння “Му-му”, на нього, на президента, готувався замах.
Такий собі Тракторист Вася не вірить: “Та то просто відмазка проти виступу генерала Кравченка! А тепер через кілька днів “Социс” оголосить рейтинг політиків, і в Кучми він підскочить у декілька разів”.
Дописувач на ім’я Грейз доповнює по-своєму: “В Україні було допитано близько тридцяти мільйонів підозрюваних”.
На сайті ж “Майдан.Орг” обійшлися без чорнухи. “Самі “покушаються”, самі розкривають,” – по-селянськи просто рубанув Михайло Свистович.
“А тим часом, - повідомляють небайдужі, - Київському самвидаву виповнюється десять років.”
З цього приводу один замріяний дописувач закликає: “Поети! Ставайте політичною елітою! Ідіть у натовпи, застосовуйте нейролінгвістичне програмування, кодуйте людей на перемогу. Зірки сприяють!”
Ну що тут скажеш? Хіба що згадати гуманістичне волання Грицька, форумчанина з “Української правди”: “Люди! Дружіть із своєю головою!”
Андрій Охрімович
Дружити з власною головою пропонує сайт “Самвидав.нет”, маючи на увазі тих легкодухів, які вірять рекламі презервативів. “Вас обдурили, – каже сайт, – бо презерватив зроблено із речовини під назвою латекс. Цей матеріал має пористу основу, що означає велику кількість маленьких дірочок, невидимих для ока. Мінімально можливий діаметр мікропори латексу 5 мікронів, тоді як діаметр сперматозоїда - 3 мікрона. Таким чином, презерватив є не стільки охороняючим, скільки провокуючим засобом.”
Щось подібне можна було б сказати і про нашу з вами державу: провокує на злягання, а не захищає.
Таке собі суспільство спектаклю за Гі Дебором з добрим присмаком гіпер-карнавального дійства. Маски з не надто лагідним вирізом очей. Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в Павутині”.
Павло Вольвач
Серед мочарів і колихких марив щоденних інформновин, пересічному обивателю досить важко прибитися до суходолу хоч якоїсь визначеності і певності.
Ну, наприклад, остання голосна історія з генералом Кравченком. Здавалося б, працює собі чоловік, кадровий спецслужбівець, забезпечує безпеку української дипломатії у Німеччині...
І раптом – бац! Виступає з викривальними промовами, і то не проти будь-кого, а проти вищого керівництва власної держави. Заявляє, що, буцімто, робота, яка йому доручалась, суперечить всім законодавствам. Навіть віддав 8 вибухових документів нардепу Томенку, які той передав до Генпрокуратури. Ось такі сюжетці подибуємо на сайті “Української правди”.
Натомість, зовсім протилежна історія сталася в іншому кутку глобуса, в Катарі.
Як уже повідомлялося, там, в результаті атентату загинув колишній президент бунтівної Ічкерії Зелімхан Яндрабієв.
Деякі російські сайти поспішили натякнути, мовляв, внутрібоївкарські, чеченські розборки.
Аж ба! Повідомлення в тій же “Странє. Ру.”: “Катарські пінкертони затримали трьох працівників російського посольства. Саме їм інкримінують вбивство Яндарбієва”.
Так воно чи ні – покаже слідство. А поза тим, дипломатія вимальовується досить цікава. Сказати б, вибухова.
Насамкінець, ще трохи про двоїстість дійсності. Сьоко Асахара (пам’ятаєте, був такий проповідник і провідник секти “Аум Сінрєкьо”), Божа, здавалося б, людина, а днями токійський суд засудив його до смертної кари за причетність до вбивства понад двадцяти осіб.
Багатоверстатником виявився Сьоко, як ткалі сестри-Виноградови...
А справжність, тим часом, вислизає з-під лещат свідомості, а події мерехтять, а постаті кружляють у танці, а тіні хитаються по стіні...
Андрій Охрімович
Ефемів розвелось, як грибів. А музичка лишається та сама: диц-диц. Народ слухацький покрутить настройку та й плюне. В голові гупають “сердюки”, “пугачови” та “стрєлкі”.
В телевізорі ще гірше. Як побачиш щось напудрене та осипле у люрексі, так взагалі жить не хочеться. Лишається вибір: або дивитися сесії парламенту (там, як писав класик, “тоже непогані хохми есть”), або лізти у “Павутину” на сайти, щоб послухать чогось ліпшого.
Інтернет пропонує чимало сайтів “тіпа” froster.com.ua і cufer.net. Там можна виловить улюблений гурт, пісню та ще й добряче набалакатись за музику.
Богдана Костюк, наслухавшись музику в Інтернеті, вийшла на музикантів, чиї записи користуються популярністю у Глобальній Мережі.
Богдана Костюк
Названі вище та десятки інших сайтів дозволяють пересічним користувачам інтернету, зробити вибір, яку музику ми хочемо слухати. Чи то буде класика рок-н-ролу, чи Кіркоров і Распутіна, чи українські виконавці - у “Павутині” все залежить від наших уподобань. Адже, на жаль, у світі реального шоу-бізнесу нам вибору не залишається: слухаємо те, що крутять ФМ-радіостанції та кабельне телебачення.
А там, згідно з аналітикою на сайтах cufer.net та “телекритики”, українського, автентичного мінімум.
Сучасна музична субкультура найчастіше переховується у клубах, виступає час від часу на “рок-екзистенціях” і наповнює музичні сайти новими піснями у форматі mp3.
Чи подобається така ситуація музикантам? Ось точка зору солістки гурту “Фарбований Лис” Лесі Щербак:
Леся Щербак
В Інтернеті ти маєш вибір слухати це або це, отримувати інформацію про той чи інший гурт, а TV чи радіо – це все ж таки нав’язування.
Це, може, на державному рівні треба приймати якісь закони для того, щоб прививати людям цю музику. а якщо її немає, то звідки ж її взяти? Не кожен буде шукати.
Богдана Костюк
Економіст за освітою, фронтмен гутру “Тартак” Олександр Положинський підходить до проблеми “музика – Інтернет – шоу-бізнес” прискіпливіше:
Олександр Положинський
Для нас це додаткова можливість розповсюджувати свій матеріал, але при тому взяти ситуацію, яка була 2 місяці тому, коли наша спільна пісня з Катею Чілі “Понад хмарами” мала велику ротацію на телебаченні, на радіо. Це могло б дуже сильно стимулювати продаж наших дисків, наших касет.
І що ми маємо в результаті? В результаті: на який сервер я не зайду, де є можливість скачати цю пісню.
Наша пісня з К.Чілі знаходиться на першому місці в хіт-парадах по кількості скачувань, обходить на кілька сотень позицій наступного переслідувача. Різниця з другим місцем в кілька сотень скачувань. Якщо це сплюсувати по всіх серверах, то це набереться кілька тисяч. А кілька тисяч проданих компакт-дисків – це вже досить таки нормальна сума.
З одного боку, добре, що є Інтернет, який нам допомагає розповсюджувати нашу музику в маси в Україні і за її межами, а з іншого боку, ми, потративши гроші на записи, на зйомки кліпів, на ротації, в результаті нічого не отримуємо.
Богдана Костюк
Стверджує Олександр Положинський.
Тим не менше, і він, і його колеги кажуть, що Інтернет для українського слухача української музики чи не єдина альтернатива російській і західній попсі.
Андрій Охрімович
Час програми добігає кінця і вимагає пари слів від Василя Симоненка:
“Помилялись не тільки люди, Помилялись навіть святі. Згадайте: Ісус від Іуди Мав останній цілунок в житті. Ми не святі, не боги, а значить, Не варто втішати себе дарма. Але, як твій промах Лиш ворог бачить, - Друзів у тебе нема!”
На цьому все. В київській студії радіо “Свобода” разом зі мною працював Михайло Петренко.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович.
Радіо “Свобода”. Київ.
