Прага, 3 березня 2004 року.
Чи бувало з вами таке, щоб над вами посміювалися, чи уникали спілкування з вами, чи ж ставилися до вас несправедливо?
Якщо бажаєте, спробуйте відповісти для себе на ці запитання.
Я ж лише цитую їх, бо саме з цими трьома запитаннями звернулися дві французькі дослідниці до восьми з половиною тисяч співгромадян, старших від 18 років, щоб вияснити, наскільки потерпають люди від принизливого ставлення, проявів злості чи навіть ненависті.
Результати такого нетипового опитування оприлюднив сьогодні французький часопис "Ліберасьйон”.
У формулюванні запитань Мерилін Бек та Елізабет Альгава свідомо уникли слова "дискримінація". Але саме про це йшлося.
Виявилося, що третина всіх 8403 опитаних французів багаторазово зазнає образ, знущань та несправедливого ставлення до себе.
Найчастішим мотивом є зовнішність, вага чи зріст. 25 % назвали саме ці причини.
Наступною причиною є прізвище та ім"я (21 %). Навіть манера одягатися і розмовляти викликає у декого бажання принизити цю людину.
Якщо скласти список мотивів і йти зверху донизу, то нагорі після вищезгаданих причин дискримінації стоятиме професія, далі рівень освіти, регіон чи країна походження, вік і навіть стан здоров"я.
Часопис "Ліберасьон" називає й інші мотиви: сімейний стан (йдеться здебільшого про розлучених жінок), колір шкіри, політичні чи релігійні переконання, стать, місце проживання.
Найбільше на несправедливе ставлення до себе скаржаться безробітні та жінки, які займаються кваліфікованою працею.
Також частіше за інших дискримінацію відчувають імігранти та їхні нащадки.
Однак найважче почуває себе молодь віком від 18 до 24-х років.
Авторки дослідження припускають, що причину треба шукати в тому, що молодь, котра лише починає входити у політичне життя і брати участь у соціально-політичних дебатах, надто чутлива до подібних проявів несправедливості.
Серед опитаних були й такі 19 %, які зовсім не мають проблем з проявами нетерпимості! Більше того, ці проблеми їх не травмують і взагалі не позначаються на їхньому житті.
Шкода, що адрес цих людей часопис не надав. А так би хотілося запитати їх, як їм це вдається!
Чи бувало з вами таке, щоб над вами посміювалися, чи уникали спілкування з вами, чи ж ставилися до вас несправедливо?
Якщо бажаєте, спробуйте відповісти для себе на ці запитання.
Я ж лише цитую їх, бо саме з цими трьома запитаннями звернулися дві французькі дослідниці до восьми з половиною тисяч співгромадян, старших від 18 років, щоб вияснити, наскільки потерпають люди від принизливого ставлення, проявів злості чи навіть ненависті.
Результати такого нетипового опитування оприлюднив сьогодні французький часопис "Ліберасьйон”.
У формулюванні запитань Мерилін Бек та Елізабет Альгава свідомо уникли слова "дискримінація". Але саме про це йшлося.
Виявилося, що третина всіх 8403 опитаних французів багаторазово зазнає образ, знущань та несправедливого ставлення до себе.
Найчастішим мотивом є зовнішність, вага чи зріст. 25 % назвали саме ці причини.
Наступною причиною є прізвище та ім"я (21 %). Навіть манера одягатися і розмовляти викликає у декого бажання принизити цю людину.
Якщо скласти список мотивів і йти зверху донизу, то нагорі після вищезгаданих причин дискримінації стоятиме професія, далі рівень освіти, регіон чи країна походження, вік і навіть стан здоров"я.
Часопис "Ліберасьон" називає й інші мотиви: сімейний стан (йдеться здебільшого про розлучених жінок), колір шкіри, політичні чи релігійні переконання, стать, місце проживання.
Найбільше на несправедливе ставлення до себе скаржаться безробітні та жінки, які займаються кваліфікованою працею.
Також частіше за інших дискримінацію відчувають імігранти та їхні нащадки.
Однак найважче почуває себе молодь віком від 18 до 24-х років.
Авторки дослідження припускають, що причину треба шукати в тому, що молодь, котра лише починає входити у політичне життя і брати участь у соціально-політичних дебатах, надто чутлива до подібних проявів несправедливості.
Серед опитаних були й такі 19 %, які зовсім не мають проблем з проявами нетерпимості! Більше того, ці проблеми їх не травмують і взагалі не позначаються на їхньому житті.
Шкода, що адрес цих людей часопис не надав. А так би хотілося запитати їх, як їм це вдається!
