Прага, 28 лютого 2004 року.
Марина Пирожук
Вітаю всіх, чиї приймачі налаштовані на хвилі радіо “Свобода”. В ефірі – “Моніторинг тижня”, програма про найважливіші події в Україні та світі очима наших кореспондентів. З празької студії вас вітає Марина Пирожук.
Розпочнемо з огляду головних міжнародних подій тижня, який підготував мій колега Василь Дарчук.
Василь Дарчук
Почнемо від Близького Сходу, де тиждень пройшов під знаком недільного терористичного акту в Єрусалимі, жертвами якого стали принаймні 9 людей і понад 60 було поранено.
Інша подія, яку протягом тижня коментували ЗМІ – Міжнародний суд в Гаазі, який розглянув скаргу палестинських лідерів на будівництво Ізраїлем стіни безпеки уздовж кордону з палестинськими територіями.
Отже, повертаючись до теракту в Єрусалимі, здійсненого минулої неділі, варто нагадати, що від вибуху загинуло 9 пасажирів автобуса, включно із терористом смертником. Відповідальність за теракт взяла на себе екстремістська організація “Бригади мучеників Аль-Акси”, заявивши, що це був відплатний акт за недавній рейд ізраїльських сил безпеки у Секторі Газа, де унаслідок збройних сутичок загинуло 12 палестинців. Теракт осудили палестинські керівники, а також деякі світові лідери.
Тим часом Ізраїль протягом тижня продовжував рейди сил безпеки, а також перевірку палестинських банків, куди, згідно з підозрами, надходять кошти для підтримки терористичної діяльності палестинських екстремістських організацій. Внаслідок цих рейдів вилучено 8 мільйонів доларів, які надійшли з Ірану, Сирії і від бойовиків з Лівану.
Водночас протягом тижня на палестинських землях відбулися демонстрації протесту проти будівництва стіни безпеки. Під час сутичок із демонстрантами ізраїльські солдати застрелили двох палестинців. Двоє інших палестинців і один ізраїльтянин загинули в сутичці у Секторі Газа.
Дещо більшого розголосу протягом минулого тижня набув Міжнародний Суд в Гаазі, який від вівторка до четверга розглядав скаргу палестинців на продовження будівництва Ізраїлем стіни безпеки уздовж кордону з палестинськими територіями. Палестинці звинувачують Ізраїль у тому, що огорожу ставлять на палестинському боці, анексуючи таким чином їхню землю. Крім палестинців, на суді виступили свідки із сусідніх арабських країн. Хоча Ізраїль бойкотував слухання, судові представлено документи про стіну безпеки і пояснення у потребі її будівництва.
Як твердить ізраїльська сторона, стіна потрібна для захисту цивільного населення від дальших терактів. Досі терористи могли без перешкод дістатися на території Ізраїля. Відтепер рух юдей здійснюватиметься тільки через контрольно-пропускні пункти. На суді виступили, серед інших, представники Йорданії, які висловили припущення, що стіна безпеки може загострити ситуацію на Близькому Сході, і тоді тисячі палестинців можуть податися до Йорданії і дестабілізувати тут ситуацію, як свого часу вже сталося.
Серед інших аргументів наводиться також людський аспект будівництва прикордонної огорожі, тобто стіна відділить 700 тисяч палестинців на західному березі Йордану від 220 тисяч їхніх земляків у Секторі Газа. Досі вони спілкувалися через ізраїльську територію. Міжнародний Суд в Гаазі оголосив своє рішення у цій справі лише через кілька місяців. Це рішення матиме лише рекомендаційний характер, а не зобов’язуючий.
Наша наступна тема – Ірак, де минулий тиждень пройшов порівняно спокійно, якщо поминути дискусії довкола рекомендацій ООН відкласти вибори до кінця цього року або до початку наступного. На початку тижня група фахівців ООН, яка до цього відвідала Ірак і мала зустрічі з місцевими лідерами, оприлюднила рекомендації, в яких висловилася проти проведення виборів до передання американською адміністрацією влади іракському тимчасовому керівництву, тобто до 30 червня, чого вимагають шиїтські лідери.
На думку фахівців ООН, вибори без належної підготовки могли би лише викликати хаос і дальші громадянські конфлікти. Більшість членів урядової ради Іраку погодилися з рекомендаціями ООН. Їх привітав також керівник Тимчасової американської адміністрації у Багдаді Пол Бремер, однак підкреслив, що його адміністрація все ж таки передасть владу іракському керівництву до 30 червня, незалежно від часу проведення виборів.
Шиїтські лідери, які представляють 60% населення країни і сподіваються на домінуючу роль у новому іракському керівництві, з застереженням віднеслися до рекомендацій фахівців ООН. Після заяв кількох провідних шиїтських лідерів у п’ятницю, верховний аятола іракських шиїтів Ас-Cистані оприлюднив заяву, в якій він вимагає гарантій від міжнародної спільноти, що вибори в Іраку відбудуться ще до кінця цього року. “Нове іракське керівництво, яке перебере владу від 30 червня, – мовиться в заяві, – повинно отримати обмежені повноваження і зайнятися головно підготовкою виборів.
Тим часом, протягом тижня в Іраку тривали спорадичні сутички. У вівторок у курдському місті Кіркук на півночі країни терорист-самовбивця підірвав автомобіль, начинений вибухівкою, неподалік від міліцейської дільниці. Загинули принаймні 10 людей, і десятки інших були поранені.
На початку тижня Ірак відвідав міністр оборони США Рамсвельд. Головна мета візиту – домовитися про збільшення кількості іракських сил безпеки до 12 тисяч осіб. До середини травня ці сили повинні заступити низку американських підрозділів, які будуть виведені з Іраку.
Марина Пирожук
Україна потрапила до підсумкового американського огляду прав людини в світі згадкою про те, що її влада й далі втручалася в діяльність ЗМІ – залякувала журналістів і давала їм прямі вказівки що і як висвітлювати. Щорічні звіти про становище з правами людина в країнах світу за 2003 рік оприлюднив Державний департамент США. Владі України в звіті України пригадано й те, що досі не завершено справи про вбивства журналістів Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова. З подробицями – Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Державний секретар США Колін Павелл представив новий звіт у середу ввечері в Вашинґтоні: «Президент Буш вважає захист і утвердження прав людини за особливе покликання Америки. Ось чому щорічні звіти з прав людини – це не просто інформаційний інструмент; вони є життєво важливим політичним інструментом».
Що ж до України, то звіт помічає не лише недоліки, а й ті галузі, де є поліпшення. Але головне його спрямування критичне. У звіті, наприклад, зазначено: владні структури непрямо втручалися в політичний процес за допомогою кримінальних чи податкових справ проти політиків, журналістів та впливових підприємців (так було в справах Юлії Тимошенко, її родичів і колеґ у підприємництві). Повторні парламентські й місцеві вибори, що відбувалися минулого року, засвідчили серйозні недоліки; були використані адміністративні та інші перешкоди, щоб обмежити організаційні зусилля й доступ до засобів інформації опозиційним партіям; усе це обмежило й право громадян змінити свою владу (звіт держдепартаменту пригадує «численні випадки зловживання виборчим процесом, судовою системою й органами прокуратури та можливостями держави» в перебігу виборів мера Мукачевого і після них, а також низку перешкод, які влаштували блокові «Наша Україна», коли він намагався організувати свої заходи в Донецьку й Сумах).
Влада втручалася в діяльність засобів інформації: переслідувала й залякувала журналістів, цензурувала їхні матеріали й змушувала їх до самоцензури.
Було також дещо обмежено свободу зборів, влада перешкоджала зусиллям окремих осіб брати участь у деяких демонстраціях. Суди в Україні зазнавали політичного тиску й корупції і бували неефективні. У міліції й у в’язницях затриманих і в’язнів били й застосовували щодо них тортури – принаймні двоє затриманих померли за підозрілих обставин (тут згадано смерть в ув’язненні працівника міліції Ігоря Гончарова, який буцімто очолював банду вбивць Георгія Гонгадзе й нібито мав інформацію про причетність до вбивства Гонгадзе чільних урядовців); влада ж рідко коли карала офіційних осіб, що вчиняли зловживання, мовиться в звіті держдепартаменту США.
Серед інших проблем України були насильство, дискримінація жінок, зокрема сексуальні домагання на роботі. На надмірну прискіпливість і часті перевірки документів скаржаться національні меншини (головно цигани і мусульмани). Серйозною проблемою, до вирішення якої влада України вживає заходів, є продаж жінок і дівчат задля сексуальної експлуатації, зазначено в звіті Державного департаменту США про права людини в Україні.
Марина Пирожук
Після скандалу, що розпалився довкола заяв генерала СБУ Валерія Кравченка, західні коментатори та політологи почали говорити про те, що Україна знову повернулася до часів холодної війни – коли агенти спецслужб переходять з одного боку на інший. Про те, як оцінює ці події берлінський експерт з питань країн СНД Ольга Александрова, з Німеччини повідомляє Надія Кандиба.
Надія Кандиба
“На жаль, у практиці відносин між державами трапляється досить часто, що агенти з інших країн уважно стежать за окремими депутатами або журналістами,” – зауважила Ольга Александрова. Вона переконана, що в Німеччині про це добре знають і співробітники міністерства закордонних справ, і працівники відповідних служб.
“Але тут все є якимось дуже некрасивим, оскільки йшлося не про якісь особливі політичні питання або питання безпеки, а про таку справу, як торгівля людьми заради пересаджування органів. Це дуже некрасива історія”, - наголосила Ольга Александрова.
Нагадаємо, що генерал Кравченко повідомив, що з Києва надходили накази до посольств в Берліні слідкувати не тільки за представниками української опозиції, але також за депутатом Європарламенту від Німеччини та журналісткою німецького телеканалу ZDF, які розповіли про зникнення немовлят в одній із харківських лікарень і підключили до розслідування цієї справи Європейську комісію з прав людини.
Водночас берлінський політолог висловила сумнів у щирості дій генерала Служби безпеки України: “З огляду на свій життєвий досвід, я можу припустити, що це дійсно правда. Але якщо звернутися до особи цього генерала, так, як вона виникає з його інтерв’ю та його біографії, напрошується висновок, що він всю цю історію розпочав не тому, що він раптом так перейнявся ідеями демократії. Адже ще до недавнього часу він і сам стежив. Просто йому не хотілося їхати з Німеччини,” – припускає Ольга Александрова.
Далі вона зазначила: “Адже він продовжує мислити як кадебешник. Документи у мене є, але я їх не покажу, оскільки вони для службового користування. Але якщо ти агент і переходиш на інший бік, то саме закриті документи і представляють інтерес. Те, що можна прочитати в газетах, подивитися по телебаченню, або знайти в Інтернеті, нікому не потрібно. Тому в мене й виникло враження, що його підштовхнули на цей крок якісь дріб’язкові особисті мотиви,” – сказала Ольга Александрова.
Водночас берлінський політолог не виключила, що це може бути і якась заздалегідь спланована акція української сторони. “Це може бути акція кого завгодно. Ми не знаємо. На жаль, ці служби досі не тільки в Україні, але й у Росії є абсолютно закритими. Якщо щось і розголошується, то це трапляється внаслідок якогось сильного проколу. І якщо з’являються якісь подібні історії або скандали навколо цих служб, відразу виникає кілька гіпотез.”
Отже, підсумувала експерт з Берліна, ця історія є не дуже порядною для обох сторін.
Марина Пирожук
Європейський парламент ухвалив звіт у справі країн Закавказзя і закликає Євросоюз зміцнити відносини з трьома закавказькими державами. Водночас парламентарії закликають до того, щоб передусім Росія і Туреччина більш конструктивно поставилися до вирішення так званих “заморожених конфліктів” в регіоні. Зі свого боку США також домагаються від Росії дотримання міжнародних домовленостей і вивести свої війська з регіону. Тему продовжує Михайло Мигалисько.
Михайло Мигалисько
Ще у січні чільні представники Євросоюзу почали натякати на те, що три країни Закавказзя: Грузія, Вірменія та Азербайджан - мають можливість стати учасниками програми ЄС «Ширша Європа», яка передбачає поглиблення економічної та політичної інтеграції. В ухваленому звіті Європейського парламенту, який має лише дорадчий статус у питаннях закордонної політики ЄС, народні обранці закликають виділити більше допомоги, зробити необхідні заходи у становленні вільної торгівлі та надати більше повноважень спеціальному посланнику ЄС у справах Закавказзя. Спостерігачі зазначають, що ймовірно уже на червневому саміті ЄС Грузія, Вірменія та Азербайджан стануть учасниками програми «Ширша Європа». Крім того, Грузія має навіть можливість перейти на статус «нового сусіда» Євросоюзу, й так як Україна та Молдова у червні отримає уже конкретний «план дії».
Кріс Паттен, євро-комісар із зовнішніх відносин, виступаючи у четвер в європейському парламенті, заявив, що ЄС уважно стежить за розвитком перетворень у трьох закавказьких державах і домагається, щоб вони інтенсивно працювали в напрямку демократичних та економічних реформ.
Хоча щодо заклику Європарламенту стосовно більшого втручання ЄС у вирішенні конфліктів в регіоні, Паттен поставився більш стримано і вказав на те, що ЄС не готовий до таких операцій: «Щодо врегулювання конфліктів, то Європейська комісія надає свою повну підтримку зусиллям ОБСЄ та ООН у вирішенні регіональних заморожених конфліктів. Ми готові посприяти у пост-конфліктній відбудові після того, як дійде до мирних домовленостей.».
Зі свого боку європейські народні обранці в ухваленому документі закликають Європейський Союз посилити тиск на офіційну Москву, щоб зайняла конструктивний підхід до процесів врегулювання конфліктів на Закавказзі. Не можна досягнути стабілізації в цьому регіоні, якщо не буде припинено війни в Чечні та якщо не буде виведено російські війська з Грузії, вважають євро-парламентарії.
Тим часом, коли у тій справі Європейський союз вагається посилити тиск на офіційну Москву, у Вашингтоні, під час зустрічі із новообраним президентом Грузії Міхеілом Саакашвілі президент Джордж Буш значно чіткіше поставився до цієї проблеми: «Ми очікуємо, що російська влада виконає стамбульські домовленості. Зобов’язання у Стамбулі чітко вказують на те, що Росія відійде з баз на грузинській території. Ми продовжуємо працювати з президентом Грузії та президентом Путіним щодо виконання цього зобов’язання».
В цьому контексті слід зазначити, що виступаючи цього тижня на слуханні у Сенаті США, Джордж Тенет, директор Центрального розвідувального управління, перестеріг, що за президента Путіна офіційна «Москва стала більш напористою у своєму підході до сусідніх держав на пострадянському просторі, зокрема коли йдеться про Грузію, Україну та Молдову». Як зазначив шеф ЦРУ, в реалізації своєї стратегії Москва застосовує також російські комерційні структури, передусім із енергетичного сектору.
Марина Пирожук
МЗС Російської Федерації вимагає звільнення затриманих у Катарі агентів російських спеціальних служб, яких в катарській столиці звинуватили у причетності до вбивства колишнього президента Ічкерії Зелімхана Яндарбієва. Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портніков.
Віталій Портніков
Лише через тиждень після затримання в катарській столиці російських громадян, які виявилися агентами спецслужб РФ, МЗС Росії жорстко відреагувало на це затримання. Очевидно, до цього часу служба зовнішньої розвідки і МЗС РФ сподівалися відрегулювати катарську ситуацію по неофіційним каналах. Однак після того, як в катарській столиці представниками російських спецслужб були пред’явлені звинувачення у причетності до вбивства в Катарі колишнього президента Ічкерії Зелімхана Яндарбієва, посла Катара в РФ викликали до МЗС Росії.
Виконуючий обов’язки міністра Ігор Іванов зробив керівникові катарського представництва у Москві жорстку заяву, в якій вимагається звільнити представників російських спецслужб. Ці представники у заяві МЗС РФ називаються “громадянами, які знаходилися у відрядженні в посольстві Росії, а Росія не має жодного відношення до інциденту, пов’язаного із вбивством Зелімхана Яндарбієва”. Разом із цим, Ігор Іванов довго говорив про зв’язки нинішнього президента Ічкерії з міжнародним тероризмом і нагадував, що Яндарбієв був внесений до списку ООН як один з найбільш небезпечних міжнародних терористів.
Разом із цим стало відомо, що співробітники російського посольства в Катарі були допущені на зустріч із заарештованими, а посол Катару в РФ Мухаммед Аль-Кубейсі знову був викликаний до МЗС РФ. Після того, як посол залишив міністерство, він відмовився відповідати на наші запитання. А МЗС Росії продовжує вимагати у Катару звільнити осіб, які виконували завдання, пов’язані із протидією міжнародному тероризму.
Марина Пирожук
27 лютого в Чикаго відбулася світова прем’єра незвичайного фільму. Незвичайного у ньому багато: він не походить з Голлівудських студій, не має мільйонного бюджету і розповідає історію, яка мало цікавить звичайного американця. Але його творці переконані, що на фільм чекає багатомільйонна аудиторія передусім нових американських імігрантів, а серед них і нову українську громаду, адже головну роль у ньому грає молода українська актриса. Більше про фільм під назвою “Ланин Дощ” розповість Марія Щур.
Марія Щур
Без копійки в кишені, нелегальними шляхами і без документів вони приїжджають шукати кращого життя. Позаду у них злидні, розруха, зневіра, а попереду віра в те, що за океаном все буде інакше. Та ця мрія в самій Америці для багатьох людей з України та інших країн Східної Європи нерідко обертається на суцільний жах безробіття, безправ’я, самотності. Але з цього кола є вихід, і новий фільм, що побачить світ наприкінці тижня у Чікаґо, доводить, що це так. Фільм «Ланин Дощ» звучить як декларація того, що колись «невидимі люди», емігранти зі Східної Європи, стають видимі та успішні.
Головну жіночу роль у фільмі, що розповідає про брата і сестру, які втекли з колишньої Югославії до Америки, і опинилися там серед злочинців та повій, зіграла молода українська актриса Оксана Орленко. Оксана народилася в Одесі в акторській родині. До 1995 року вона жила в Україні, звідки привезла до Америки титул найвродливішої української дівчини - Місс України, але вже в Америці довела, що вона не лише вродлива, але й талановита актриса. За свою першу роль в кіно на Міланському кінофестивалі минулого року вона відразу отримала нагороду як «Найкраща актриса».
Цей фільм – не Голлівудський проект, бюджет у нього майже український – 215 тисяч доларів. Він – так зване альтернативне кіно, яке, здається, робиться самими новими іммігрантами про себе, і у першу чергу для себе і таких, як вони. Сценарист та продюсер фільму – емігрант зі Східної Європи у другому поколінні Майкл Охеда. Всі ролі у фільмі з дуже натуральним акцентом також виконують емігранти. Дарка, брата головної героїні, Лани, зіграв молодий болгарин Ніколай Стойлов.
Незважаючи на міжнародні нагороди фільму, Голлівудські дистриб’ютори сказали, що в нього не буде аудиторії, бо у фільмі не грають «зірки», і кого в Америці турбує доля двох східноєвропейських емігрантів. Але Девід Сікіч, власник маленької приватної дистриб’юторської компанії, вважає, що в Америці знайдеться багато людей, які побачать на екрані відображення і власної долі. «Ми віримо у цей фільм, бо він є доброї якості. Ми вже провели маркетингове дослідження серед української, боснійської, хорватської, польської та інших східноєвропейських громад. Ми продали вже багато квитків на прем’єру та на вихідні. Так що добра реакція на цей фільм уже помітна».
Девід Сікіч сподівається, що після того, як фільм «Ланин Дощ» побачать в Америці, він зможе привезти його і до Східної Європи. Принаймні дистриб’ютор планує показати стрічку влітку на Московському кінофестивалі. Якщо фільм сподобається глядачеві, то незабаром він з’явиться і в Україні. Щоправда, про шляхи поширення фільмів у Східній Європі американському дистриб''юторові, може, краще і не знати.
Марина Пирожук
На цьому – досить. Програма “Моніторинг тижня” добігла кінця. З вами була Марина Пирожук. Гарних вам вихідних!
Марина Пирожук
Вітаю всіх, чиї приймачі налаштовані на хвилі радіо “Свобода”. В ефірі – “Моніторинг тижня”, програма про найважливіші події в Україні та світі очима наших кореспондентів. З празької студії вас вітає Марина Пирожук.
Розпочнемо з огляду головних міжнародних подій тижня, який підготував мій колега Василь Дарчук.
Василь Дарчук
Почнемо від Близького Сходу, де тиждень пройшов під знаком недільного терористичного акту в Єрусалимі, жертвами якого стали принаймні 9 людей і понад 60 було поранено.
Інша подія, яку протягом тижня коментували ЗМІ – Міжнародний суд в Гаазі, який розглянув скаргу палестинських лідерів на будівництво Ізраїлем стіни безпеки уздовж кордону з палестинськими територіями.
Отже, повертаючись до теракту в Єрусалимі, здійсненого минулої неділі, варто нагадати, що від вибуху загинуло 9 пасажирів автобуса, включно із терористом смертником. Відповідальність за теракт взяла на себе екстремістська організація “Бригади мучеників Аль-Акси”, заявивши, що це був відплатний акт за недавній рейд ізраїльських сил безпеки у Секторі Газа, де унаслідок збройних сутичок загинуло 12 палестинців. Теракт осудили палестинські керівники, а також деякі світові лідери.
Тим часом Ізраїль протягом тижня продовжував рейди сил безпеки, а також перевірку палестинських банків, куди, згідно з підозрами, надходять кошти для підтримки терористичної діяльності палестинських екстремістських організацій. Внаслідок цих рейдів вилучено 8 мільйонів доларів, які надійшли з Ірану, Сирії і від бойовиків з Лівану.
Водночас протягом тижня на палестинських землях відбулися демонстрації протесту проти будівництва стіни безпеки. Під час сутичок із демонстрантами ізраїльські солдати застрелили двох палестинців. Двоє інших палестинців і один ізраїльтянин загинули в сутичці у Секторі Газа.
Дещо більшого розголосу протягом минулого тижня набув Міжнародний Суд в Гаазі, який від вівторка до четверга розглядав скаргу палестинців на продовження будівництва Ізраїлем стіни безпеки уздовж кордону з палестинськими територіями. Палестинці звинувачують Ізраїль у тому, що огорожу ставлять на палестинському боці, анексуючи таким чином їхню землю. Крім палестинців, на суді виступили свідки із сусідніх арабських країн. Хоча Ізраїль бойкотував слухання, судові представлено документи про стіну безпеки і пояснення у потребі її будівництва.
Як твердить ізраїльська сторона, стіна потрібна для захисту цивільного населення від дальших терактів. Досі терористи могли без перешкод дістатися на території Ізраїля. Відтепер рух юдей здійснюватиметься тільки через контрольно-пропускні пункти. На суді виступили, серед інших, представники Йорданії, які висловили припущення, що стіна безпеки може загострити ситуацію на Близькому Сході, і тоді тисячі палестинців можуть податися до Йорданії і дестабілізувати тут ситуацію, як свого часу вже сталося.
Серед інших аргументів наводиться також людський аспект будівництва прикордонної огорожі, тобто стіна відділить 700 тисяч палестинців на західному березі Йордану від 220 тисяч їхніх земляків у Секторі Газа. Досі вони спілкувалися через ізраїльську територію. Міжнародний Суд в Гаазі оголосив своє рішення у цій справі лише через кілька місяців. Це рішення матиме лише рекомендаційний характер, а не зобов’язуючий.
Наша наступна тема – Ірак, де минулий тиждень пройшов порівняно спокійно, якщо поминути дискусії довкола рекомендацій ООН відкласти вибори до кінця цього року або до початку наступного. На початку тижня група фахівців ООН, яка до цього відвідала Ірак і мала зустрічі з місцевими лідерами, оприлюднила рекомендації, в яких висловилася проти проведення виборів до передання американською адміністрацією влади іракському тимчасовому керівництву, тобто до 30 червня, чого вимагають шиїтські лідери.
На думку фахівців ООН, вибори без належної підготовки могли би лише викликати хаос і дальші громадянські конфлікти. Більшість членів урядової ради Іраку погодилися з рекомендаціями ООН. Їх привітав також керівник Тимчасової американської адміністрації у Багдаді Пол Бремер, однак підкреслив, що його адміністрація все ж таки передасть владу іракському керівництву до 30 червня, незалежно від часу проведення виборів.
Шиїтські лідери, які представляють 60% населення країни і сподіваються на домінуючу роль у новому іракському керівництві, з застереженням віднеслися до рекомендацій фахівців ООН. Після заяв кількох провідних шиїтських лідерів у п’ятницю, верховний аятола іракських шиїтів Ас-Cистані оприлюднив заяву, в якій він вимагає гарантій від міжнародної спільноти, що вибори в Іраку відбудуться ще до кінця цього року. “Нове іракське керівництво, яке перебере владу від 30 червня, – мовиться в заяві, – повинно отримати обмежені повноваження і зайнятися головно підготовкою виборів.
Тим часом, протягом тижня в Іраку тривали спорадичні сутички. У вівторок у курдському місті Кіркук на півночі країни терорист-самовбивця підірвав автомобіль, начинений вибухівкою, неподалік від міліцейської дільниці. Загинули принаймні 10 людей, і десятки інших були поранені.
На початку тижня Ірак відвідав міністр оборони США Рамсвельд. Головна мета візиту – домовитися про збільшення кількості іракських сил безпеки до 12 тисяч осіб. До середини травня ці сили повинні заступити низку американських підрозділів, які будуть виведені з Іраку.
Марина Пирожук
Україна потрапила до підсумкового американського огляду прав людини в світі згадкою про те, що її влада й далі втручалася в діяльність ЗМІ – залякувала журналістів і давала їм прямі вказівки що і як висвітлювати. Щорічні звіти про становище з правами людина в країнах світу за 2003 рік оприлюднив Державний департамент США. Владі України в звіті України пригадано й те, що досі не завершено справи про вбивства журналістів Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова. З подробицями – Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Державний секретар США Колін Павелл представив новий звіт у середу ввечері в Вашинґтоні: «Президент Буш вважає захист і утвердження прав людини за особливе покликання Америки. Ось чому щорічні звіти з прав людини – це не просто інформаційний інструмент; вони є життєво важливим політичним інструментом».
Що ж до України, то звіт помічає не лише недоліки, а й ті галузі, де є поліпшення. Але головне його спрямування критичне. У звіті, наприклад, зазначено: владні структури непрямо втручалися в політичний процес за допомогою кримінальних чи податкових справ проти політиків, журналістів та впливових підприємців (так було в справах Юлії Тимошенко, її родичів і колеґ у підприємництві). Повторні парламентські й місцеві вибори, що відбувалися минулого року, засвідчили серйозні недоліки; були використані адміністративні та інші перешкоди, щоб обмежити організаційні зусилля й доступ до засобів інформації опозиційним партіям; усе це обмежило й право громадян змінити свою владу (звіт держдепартаменту пригадує «численні випадки зловживання виборчим процесом, судовою системою й органами прокуратури та можливостями держави» в перебігу виборів мера Мукачевого і після них, а також низку перешкод, які влаштували блокові «Наша Україна», коли він намагався організувати свої заходи в Донецьку й Сумах).
Влада втручалася в діяльність засобів інформації: переслідувала й залякувала журналістів, цензурувала їхні матеріали й змушувала їх до самоцензури.
Було також дещо обмежено свободу зборів, влада перешкоджала зусиллям окремих осіб брати участь у деяких демонстраціях. Суди в Україні зазнавали політичного тиску й корупції і бували неефективні. У міліції й у в’язницях затриманих і в’язнів били й застосовували щодо них тортури – принаймні двоє затриманих померли за підозрілих обставин (тут згадано смерть в ув’язненні працівника міліції Ігоря Гончарова, який буцімто очолював банду вбивць Георгія Гонгадзе й нібито мав інформацію про причетність до вбивства Гонгадзе чільних урядовців); влада ж рідко коли карала офіційних осіб, що вчиняли зловживання, мовиться в звіті держдепартаменту США.
Серед інших проблем України були насильство, дискримінація жінок, зокрема сексуальні домагання на роботі. На надмірну прискіпливість і часті перевірки документів скаржаться національні меншини (головно цигани і мусульмани). Серйозною проблемою, до вирішення якої влада України вживає заходів, є продаж жінок і дівчат задля сексуальної експлуатації, зазначено в звіті Державного департаменту США про права людини в Україні.
Марина Пирожук
Після скандалу, що розпалився довкола заяв генерала СБУ Валерія Кравченка, західні коментатори та політологи почали говорити про те, що Україна знову повернулася до часів холодної війни – коли агенти спецслужб переходять з одного боку на інший. Про те, як оцінює ці події берлінський експерт з питань країн СНД Ольга Александрова, з Німеччини повідомляє Надія Кандиба.
Надія Кандиба
“На жаль, у практиці відносин між державами трапляється досить часто, що агенти з інших країн уважно стежать за окремими депутатами або журналістами,” – зауважила Ольга Александрова. Вона переконана, що в Німеччині про це добре знають і співробітники міністерства закордонних справ, і працівники відповідних служб.
“Але тут все є якимось дуже некрасивим, оскільки йшлося не про якісь особливі політичні питання або питання безпеки, а про таку справу, як торгівля людьми заради пересаджування органів. Це дуже некрасива історія”, - наголосила Ольга Александрова.
Нагадаємо, що генерал Кравченко повідомив, що з Києва надходили накази до посольств в Берліні слідкувати не тільки за представниками української опозиції, але також за депутатом Європарламенту від Німеччини та журналісткою німецького телеканалу ZDF, які розповіли про зникнення немовлят в одній із харківських лікарень і підключили до розслідування цієї справи Європейську комісію з прав людини.
Водночас берлінський політолог висловила сумнів у щирості дій генерала Служби безпеки України: “З огляду на свій життєвий досвід, я можу припустити, що це дійсно правда. Але якщо звернутися до особи цього генерала, так, як вона виникає з його інтерв’ю та його біографії, напрошується висновок, що він всю цю історію розпочав не тому, що він раптом так перейнявся ідеями демократії. Адже ще до недавнього часу він і сам стежив. Просто йому не хотілося їхати з Німеччини,” – припускає Ольга Александрова.
Далі вона зазначила: “Адже він продовжує мислити як кадебешник. Документи у мене є, але я їх не покажу, оскільки вони для службового користування. Але якщо ти агент і переходиш на інший бік, то саме закриті документи і представляють інтерес. Те, що можна прочитати в газетах, подивитися по телебаченню, або знайти в Інтернеті, нікому не потрібно. Тому в мене й виникло враження, що його підштовхнули на цей крок якісь дріб’язкові особисті мотиви,” – сказала Ольга Александрова.
Водночас берлінський політолог не виключила, що це може бути і якась заздалегідь спланована акція української сторони. “Це може бути акція кого завгодно. Ми не знаємо. На жаль, ці служби досі не тільки в Україні, але й у Росії є абсолютно закритими. Якщо щось і розголошується, то це трапляється внаслідок якогось сильного проколу. І якщо з’являються якісь подібні історії або скандали навколо цих служб, відразу виникає кілька гіпотез.”
Отже, підсумувала експерт з Берліна, ця історія є не дуже порядною для обох сторін.
Марина Пирожук
Європейський парламент ухвалив звіт у справі країн Закавказзя і закликає Євросоюз зміцнити відносини з трьома закавказькими державами. Водночас парламентарії закликають до того, щоб передусім Росія і Туреччина більш конструктивно поставилися до вирішення так званих “заморожених конфліктів” в регіоні. Зі свого боку США також домагаються від Росії дотримання міжнародних домовленостей і вивести свої війська з регіону. Тему продовжує Михайло Мигалисько.
Михайло Мигалисько
Ще у січні чільні представники Євросоюзу почали натякати на те, що три країни Закавказзя: Грузія, Вірменія та Азербайджан - мають можливість стати учасниками програми ЄС «Ширша Європа», яка передбачає поглиблення економічної та політичної інтеграції. В ухваленому звіті Європейського парламенту, який має лише дорадчий статус у питаннях закордонної політики ЄС, народні обранці закликають виділити більше допомоги, зробити необхідні заходи у становленні вільної торгівлі та надати більше повноважень спеціальному посланнику ЄС у справах Закавказзя. Спостерігачі зазначають, що ймовірно уже на червневому саміті ЄС Грузія, Вірменія та Азербайджан стануть учасниками програми «Ширша Європа». Крім того, Грузія має навіть можливість перейти на статус «нового сусіда» Євросоюзу, й так як Україна та Молдова у червні отримає уже конкретний «план дії».
Кріс Паттен, євро-комісар із зовнішніх відносин, виступаючи у четвер в європейському парламенті, заявив, що ЄС уважно стежить за розвитком перетворень у трьох закавказьких державах і домагається, щоб вони інтенсивно працювали в напрямку демократичних та економічних реформ.
Хоча щодо заклику Європарламенту стосовно більшого втручання ЄС у вирішенні конфліктів в регіоні, Паттен поставився більш стримано і вказав на те, що ЄС не готовий до таких операцій: «Щодо врегулювання конфліктів, то Європейська комісія надає свою повну підтримку зусиллям ОБСЄ та ООН у вирішенні регіональних заморожених конфліктів. Ми готові посприяти у пост-конфліктній відбудові після того, як дійде до мирних домовленостей.».
Зі свого боку європейські народні обранці в ухваленому документі закликають Європейський Союз посилити тиск на офіційну Москву, щоб зайняла конструктивний підхід до процесів врегулювання конфліктів на Закавказзі. Не можна досягнути стабілізації в цьому регіоні, якщо не буде припинено війни в Чечні та якщо не буде виведено російські війська з Грузії, вважають євро-парламентарії.
Тим часом, коли у тій справі Європейський союз вагається посилити тиск на офіційну Москву, у Вашингтоні, під час зустрічі із новообраним президентом Грузії Міхеілом Саакашвілі президент Джордж Буш значно чіткіше поставився до цієї проблеми: «Ми очікуємо, що російська влада виконає стамбульські домовленості. Зобов’язання у Стамбулі чітко вказують на те, що Росія відійде з баз на грузинській території. Ми продовжуємо працювати з президентом Грузії та президентом Путіним щодо виконання цього зобов’язання».
В цьому контексті слід зазначити, що виступаючи цього тижня на слуханні у Сенаті США, Джордж Тенет, директор Центрального розвідувального управління, перестеріг, що за президента Путіна офіційна «Москва стала більш напористою у своєму підході до сусідніх держав на пострадянському просторі, зокрема коли йдеться про Грузію, Україну та Молдову». Як зазначив шеф ЦРУ, в реалізації своєї стратегії Москва застосовує також російські комерційні структури, передусім із енергетичного сектору.
Марина Пирожук
МЗС Російської Федерації вимагає звільнення затриманих у Катарі агентів російських спеціальних служб, яких в катарській столиці звинуватили у причетності до вбивства колишнього президента Ічкерії Зелімхана Яндарбієва. Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портніков.
Віталій Портніков
Лише через тиждень після затримання в катарській столиці російських громадян, які виявилися агентами спецслужб РФ, МЗС Росії жорстко відреагувало на це затримання. Очевидно, до цього часу служба зовнішньої розвідки і МЗС РФ сподівалися відрегулювати катарську ситуацію по неофіційним каналах. Однак після того, як в катарській столиці представниками російських спецслужб були пред’явлені звинувачення у причетності до вбивства в Катарі колишнього президента Ічкерії Зелімхана Яндарбієва, посла Катара в РФ викликали до МЗС Росії.
Виконуючий обов’язки міністра Ігор Іванов зробив керівникові катарського представництва у Москві жорстку заяву, в якій вимагається звільнити представників російських спецслужб. Ці представники у заяві МЗС РФ називаються “громадянами, які знаходилися у відрядженні в посольстві Росії, а Росія не має жодного відношення до інциденту, пов’язаного із вбивством Зелімхана Яндарбієва”. Разом із цим, Ігор Іванов довго говорив про зв’язки нинішнього президента Ічкерії з міжнародним тероризмом і нагадував, що Яндарбієв був внесений до списку ООН як один з найбільш небезпечних міжнародних терористів.
Разом із цим стало відомо, що співробітники російського посольства в Катарі були допущені на зустріч із заарештованими, а посол Катару в РФ Мухаммед Аль-Кубейсі знову був викликаний до МЗС РФ. Після того, як посол залишив міністерство, він відмовився відповідати на наші запитання. А МЗС Росії продовжує вимагати у Катару звільнити осіб, які виконували завдання, пов’язані із протидією міжнародному тероризму.
Марина Пирожук
27 лютого в Чикаго відбулася світова прем’єра незвичайного фільму. Незвичайного у ньому багато: він не походить з Голлівудських студій, не має мільйонного бюджету і розповідає історію, яка мало цікавить звичайного американця. Але його творці переконані, що на фільм чекає багатомільйонна аудиторія передусім нових американських імігрантів, а серед них і нову українську громаду, адже головну роль у ньому грає молода українська актриса. Більше про фільм під назвою “Ланин Дощ” розповість Марія Щур.
Марія Щур
Без копійки в кишені, нелегальними шляхами і без документів вони приїжджають шукати кращого життя. Позаду у них злидні, розруха, зневіра, а попереду віра в те, що за океаном все буде інакше. Та ця мрія в самій Америці для багатьох людей з України та інших країн Східної Європи нерідко обертається на суцільний жах безробіття, безправ’я, самотності. Але з цього кола є вихід, і новий фільм, що побачить світ наприкінці тижня у Чікаґо, доводить, що це так. Фільм «Ланин Дощ» звучить як декларація того, що колись «невидимі люди», емігранти зі Східної Європи, стають видимі та успішні.
Головну жіночу роль у фільмі, що розповідає про брата і сестру, які втекли з колишньої Югославії до Америки, і опинилися там серед злочинців та повій, зіграла молода українська актриса Оксана Орленко. Оксана народилася в Одесі в акторській родині. До 1995 року вона жила в Україні, звідки привезла до Америки титул найвродливішої української дівчини - Місс України, але вже в Америці довела, що вона не лише вродлива, але й талановита актриса. За свою першу роль в кіно на Міланському кінофестивалі минулого року вона відразу отримала нагороду як «Найкраща актриса».
Цей фільм – не Голлівудський проект, бюджет у нього майже український – 215 тисяч доларів. Він – так зване альтернативне кіно, яке, здається, робиться самими новими іммігрантами про себе, і у першу чергу для себе і таких, як вони. Сценарист та продюсер фільму – емігрант зі Східної Європи у другому поколінні Майкл Охеда. Всі ролі у фільмі з дуже натуральним акцентом також виконують емігранти. Дарка, брата головної героїні, Лани, зіграв молодий болгарин Ніколай Стойлов.
Незважаючи на міжнародні нагороди фільму, Голлівудські дистриб’ютори сказали, що в нього не буде аудиторії, бо у фільмі не грають «зірки», і кого в Америці турбує доля двох східноєвропейських емігрантів. Але Девід Сікіч, власник маленької приватної дистриб’юторської компанії, вважає, що в Америці знайдеться багато людей, які побачать на екрані відображення і власної долі. «Ми віримо у цей фільм, бо він є доброї якості. Ми вже провели маркетингове дослідження серед української, боснійської, хорватської, польської та інших східноєвропейських громад. Ми продали вже багато квитків на прем’єру та на вихідні. Так що добра реакція на цей фільм уже помітна».
Девід Сікіч сподівається, що після того, як фільм «Ланин Дощ» побачать в Америці, він зможе привезти його і до Східної Європи. Принаймні дистриб’ютор планує показати стрічку влітку на Московському кінофестивалі. Якщо фільм сподобається глядачеві, то незабаром він з’явиться і в Україні. Щоправда, про шляхи поширення фільмів у Східній Європі американському дистриб''юторові, може, краще і не знати.
Марина Пирожук
На цьому – досить. Програма “Моніторинг тижня” добігла кінця. З вами була Марина Пирожук. Гарних вам вихідних!
