Прага, 22 березня 2004 - Офіційна Москва та прокремлівська влада у Чечні продовжують кампанію примусового переселення чеченських біженців із Інгушетії до Чечні. Це робиться попри заклики міжнародних організацій про те, що повернення біженців повинне відбуватися виключно на добровільній основі.
1 березня в Інгушетії був закритий табір для біженців під назвою «Барт», який був одним із трьох великих наметових містечок, що залишалися на території Інгушетії.
А до 1-го квітня уряд Росії розпорядився ліквідувати вже другий табір «Супутник», де нині проживає близько 800 вимушених переселенців.
Правозахисники занепокоєні, що незабаром подібна доля очевидно спіткає і останній великий табір чеченських біженців на території Інгушетії, що має назву «Саціта».
Рада неурядових організацій Чечні повідомила, що керівник Міграційної служби МВС Російської Федерації Ігор Юнаш вже видав окреме розпорядження про ліквідацію табору для чеченських біженців «Супутник», де й досі залишається понад 150 наметів, у яких проживає понад 800 біженців. При цьому робиться видимість добровільного повернення біженців до Чечні.
Численні чиновники різних відомств практично щодня навідуються до двох наметових містечок, що залишаються на території Інгушетії і то обіцянками, то шантажем та погрозами, змушують доведених до повного відчаю людей підписувати документи про те, що вони готові повернутися до Чечні. Здебільшого у таборах проживають жінки з дітьми та люди похилого віку. Багато з них живуть у цих наметових містечках вже близько 4 років, від початку другої російсько-чеченської війни.
Основною причиною небажання біженців повертатися на батьківщину залишається відсутність гарантій безпеки для життя. І значній частині нема куди повертатися, їхні домівки були зруйновані під час воєнних дій.
Правозахисники повідомляють, що у Чечні не створені належні умови для проживання біженців. У пунктах тимчасового розміщення на території Чечні практично немає вільного місця. Однак російська влада зацікавлена ліквідувати останні табори для біженців на території Інгушетії, щоб таким чином демонструвати , нібито поступову нормалізацію ситуації у Чечні. Й тому у хід ідуть різні форми тиску на біженців. Скажімо, 6-го березня російські військові і співробітники чеченських та інгушських правоохоронних органів, використовуючи військову техніку, заблокували табір «Саціта» і організували так звану зачистку, очевидно, з метою залякати її мешканців. Спершу вони затримали 5-ох молодих чоловіків, але після перевірки документів їх відпустили.
Показовим є і факт, коли вагітній біженці Таїсі Ескірхановій відмовили у негайній медичній допомозі на території Інгушетії, запропонувавши їхати народжувати до Чечні за колишнім місцем проживання. На щастя, ця історія закінчилася добре, жінку все-таки встигли довести до лікарні у Чечні, де вона й народила дитину.
Оглядачі вважають, що, найімовірніше, згідно з існуючим розпорядженням, до 1-го квітня таки буде ліквідований табір для біженців «Супутник», після чого російська влада, очевидно, кине усі сили на ліквідацію останнього великого наметового містечка в Інгушетії під назвою «Саціта».
Слід зауважити, що, за даними ООН, окрім біженців, які проживають у наметових містечках, на території Інгушетії проживає ще близько 60 тисяч вимушених переселенців із Чечні. З них 24 тисячі проживають у тимчасових приміщеннях і понад 36 тисяч - у приватному секторі.
1 березня в Інгушетії був закритий табір для біженців під назвою «Барт», який був одним із трьох великих наметових містечок, що залишалися на території Інгушетії.
А до 1-го квітня уряд Росії розпорядився ліквідувати вже другий табір «Супутник», де нині проживає близько 800 вимушених переселенців.
Правозахисники занепокоєні, що незабаром подібна доля очевидно спіткає і останній великий табір чеченських біженців на території Інгушетії, що має назву «Саціта».
Рада неурядових організацій Чечні повідомила, що керівник Міграційної служби МВС Російської Федерації Ігор Юнаш вже видав окреме розпорядження про ліквідацію табору для чеченських біженців «Супутник», де й досі залишається понад 150 наметів, у яких проживає понад 800 біженців. При цьому робиться видимість добровільного повернення біженців до Чечні.
Численні чиновники різних відомств практично щодня навідуються до двох наметових містечок, що залишаються на території Інгушетії і то обіцянками, то шантажем та погрозами, змушують доведених до повного відчаю людей підписувати документи про те, що вони готові повернутися до Чечні. Здебільшого у таборах проживають жінки з дітьми та люди похилого віку. Багато з них живуть у цих наметових містечках вже близько 4 років, від початку другої російсько-чеченської війни.
Основною причиною небажання біженців повертатися на батьківщину залишається відсутність гарантій безпеки для життя. І значній частині нема куди повертатися, їхні домівки були зруйновані під час воєнних дій.
Правозахисники повідомляють, що у Чечні не створені належні умови для проживання біженців. У пунктах тимчасового розміщення на території Чечні практично немає вільного місця. Однак російська влада зацікавлена ліквідувати останні табори для біженців на території Інгушетії, щоб таким чином демонструвати , нібито поступову нормалізацію ситуації у Чечні. Й тому у хід ідуть різні форми тиску на біженців. Скажімо, 6-го березня російські військові і співробітники чеченських та інгушських правоохоронних органів, використовуючи військову техніку, заблокували табір «Саціта» і організували так звану зачистку, очевидно, з метою залякати її мешканців. Спершу вони затримали 5-ох молодих чоловіків, але після перевірки документів їх відпустили.
Показовим є і факт, коли вагітній біженці Таїсі Ескірхановій відмовили у негайній медичній допомозі на території Інгушетії, запропонувавши їхати народжувати до Чечні за колишнім місцем проживання. На щастя, ця історія закінчилася добре, жінку все-таки встигли довести до лікарні у Чечні, де вона й народила дитину.
Оглядачі вважають, що, найімовірніше, згідно з існуючим розпорядженням, до 1-го квітня таки буде ліквідований табір для біженців «Супутник», після чого російська влада, очевидно, кине усі сили на ліквідацію останнього великого наметового містечка в Інгушетії під назвою «Саціта».
Слід зауважити, що, за даними ООН, окрім біженців, які проживають у наметових містечках, на території Інгушетії проживає ще близько 60 тисяч вимушених переселенців із Чечні. З них 24 тисячі проживають у тимчасових приміщеннях і понад 36 тисяч - у приватному секторі.
