Київ, 26 березня 2004 року.
Тарас Марусик
Українське законодавство у сфері електронних засобів масової інформації, на відміну від сфери друкованих ЗМІ, регулює вживання мови, де чорним по білому написано, що мовою радіо і телебачення є державна мова. Щоправда, в місцях компактного проживання національних меншин допускається мовлення й іншою мовою.
На практиці ж все виглядає майже навпаки: більшість телерадіоорганізацій віддають перевагу іншій мові, єдиній, і ні для кого не є таємницею, що це російська. А використання державної проходить здебільшого в режимі мови нацменшини.
Додатково заплутала ситуацію ратифікація Верховною Радою України Європейської Хартії регіональних мов і мов меншин.
Заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Віталій Шевченко переконаний, що парламентарі поквапилися і, до того ж, ухвалили не зовсім правильно перекладений документ. Про це вже писала українська преса.
Пане Шевченко, відомо, що українське законодавство зобов’язує теле- і радіокомпанії вести мовлення державною мовою. Однак відповідні норми ігноруються чи не всіма ТРК. Чому, з Вашого погляду, склалася така ситуація?
Віталій Шевченко
Мені здається, що є дві причини. Перша причина криється, очевидно, в Національній раді, в її здатності приймати таке рішення. Бо, як відомо, нас за це часто критикують, і не часто ми відводимо ці претензії, що ми недостатньо послідовні в проведенні лінії на забезпечення функціонування державної мови в усіх сферах.
Це є правда, тому що Національна рада при всій критиці є доволі ліберальним органом. Сама по собі не настільки в нас часта практика застосування якихось дисциплінарних санкцій щодо телерадіокомпаній, а в частині “Мовна політика”, то взагалі, ви знаєте, я навіть не пригадаю, коли останній раз це було причиною, що за це когось покарали.
За сукупністю різних провин і недоліків, порушень ліцензійних умов – це бувало, а щоб застосували безпосередньо санкцію за порушення умов ліцензії в частині “Мови програм і передач”, то це справді виняток. Це одна із причин.
Друга причина (а вона є похідною до тієї першої, про що я говорив) – це все ж таки розпливчасті норми нашого законодавства. Бо, з одного боку, ніби чітко сказано в законі “Про телебачення та радіомовлення” ст. 9 про те, що телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою, але тут же ж наступною частиною цієї статті передбачено, що мовлення в певні регіони можуть здійснюватися мовою національних меншин. І в такому роді.
Часто така не конкретика стає предметом суперечок між Нацрадою і телерадіокомпаніями, до яких ми пред’являємо претензії в частині “Мови передач”.
Ми сподівалися, що, можливо, ситуація буде виправлена, коли Нацрада прийме в новій редакції законів і про телебачення і радіомовлення, і про Національну раду, однак процес цей за проведенням політичних реформ загальмувався. Напевне, ця ситуація ще деякий час пробуде в такому підвішеному стані.
Тарас Марусик
А чи Нацрада проводить регулярний моніторинг цих питань мовних?
Віталій Шевченко
Це одна з причин.
Моніторинги ми проводимо, але спеціалізовані щодо мови, то я вам не можу похвалитися, що ми цю роботу ґрунтовно ведемо. Але загалом причина в тому, що ми взагалі не можемо на якісному рівні проводити моніторинги, оскільки за 10 років існування Нацради цей орган не зумів випросити в Кабінету Міністрів кошти для того, щоб придбати відповідне устаткування. Бодай би якесь найпростішеньке, за яке, можливо, в Європі і соромно, але ми могли б ще ним покористуватися. В нас немає цих технічних можливостей, і все це проводиться на ентузіазмі.
Ви знаєте, там, де ентузіазм, там просто бажання чи небажання певних працівників, включно з нашими представниками в регіонах, які перебувають у своїх ситуаціях, у своїх залежностях, можливо, і політичних часом, це не без того...
Знаєте, одне діло, коли це робиться якісно, технічно виважено, і на цей результат можна посилатися в усіх випадках, і зовсім інше, коли ми мусимо кивати на таку річ, як людський фактор, який, в одному випадку, річ гарна, а в другому - не зовсім конкретна.
Тарас Марусик
Пане Шевченко, нещодавно на станціях київського метрополітену з’явилася нова телемережа. Чи Нарада контролює її діяльність?
Віталій Шевченко
Це ініціатива міських властей, яким належить метрополітен.
Я думаю, що вони мусили б звернутися до Національної ради і попросити, проліцензувати цей вид діяльності, оскільки він має дуже багато глядачів і справляє вплив на формування громадської думки.
Однозначно вони мусили б проліцензувати , і, відповідно до нашого законодавства з можливостями застосування якогось контролю з боку Нацради, проводити цю діяльність.
Тарас Марусик
Тобто, вони, як я правильно зрозумів, не одержали ліцензії.
Віталій Шевченко
Ліцензії в них на сьогоднішній день немає. Претензії пред’явити до них на сьогоднішній день ми і не тільки ми не можемо.
Тарас Марусик
Дякую. Це був заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Віталій Шевченко.
Тарас Марусик
Українське законодавство у сфері електронних засобів масової інформації, на відміну від сфери друкованих ЗМІ, регулює вживання мови, де чорним по білому написано, що мовою радіо і телебачення є державна мова. Щоправда, в місцях компактного проживання національних меншин допускається мовлення й іншою мовою.
На практиці ж все виглядає майже навпаки: більшість телерадіоорганізацій віддають перевагу іншій мові, єдиній, і ні для кого не є таємницею, що це російська. А використання державної проходить здебільшого в режимі мови нацменшини.
Додатково заплутала ситуацію ратифікація Верховною Радою України Європейської Хартії регіональних мов і мов меншин.
Заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Віталій Шевченко переконаний, що парламентарі поквапилися і, до того ж, ухвалили не зовсім правильно перекладений документ. Про це вже писала українська преса.
Пане Шевченко, відомо, що українське законодавство зобов’язує теле- і радіокомпанії вести мовлення державною мовою. Однак відповідні норми ігноруються чи не всіма ТРК. Чому, з Вашого погляду, склалася така ситуація?
Віталій Шевченко
Мені здається, що є дві причини. Перша причина криється, очевидно, в Національній раді, в її здатності приймати таке рішення. Бо, як відомо, нас за це часто критикують, і не часто ми відводимо ці претензії, що ми недостатньо послідовні в проведенні лінії на забезпечення функціонування державної мови в усіх сферах.
Це є правда, тому що Національна рада при всій критиці є доволі ліберальним органом. Сама по собі не настільки в нас часта практика застосування якихось дисциплінарних санкцій щодо телерадіокомпаній, а в частині “Мовна політика”, то взагалі, ви знаєте, я навіть не пригадаю, коли останній раз це було причиною, що за це когось покарали.
За сукупністю різних провин і недоліків, порушень ліцензійних умов – це бувало, а щоб застосували безпосередньо санкцію за порушення умов ліцензії в частині “Мови програм і передач”, то це справді виняток. Це одна із причин.
Друга причина (а вона є похідною до тієї першої, про що я говорив) – це все ж таки розпливчасті норми нашого законодавства. Бо, з одного боку, ніби чітко сказано в законі “Про телебачення та радіомовлення” ст. 9 про те, що телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою, але тут же ж наступною частиною цієї статті передбачено, що мовлення в певні регіони можуть здійснюватися мовою національних меншин. І в такому роді.
Часто така не конкретика стає предметом суперечок між Нацрадою і телерадіокомпаніями, до яких ми пред’являємо претензії в частині “Мови передач”.
Ми сподівалися, що, можливо, ситуація буде виправлена, коли Нацрада прийме в новій редакції законів і про телебачення і радіомовлення, і про Національну раду, однак процес цей за проведенням політичних реформ загальмувався. Напевне, ця ситуація ще деякий час пробуде в такому підвішеному стані.
Тарас Марусик
А чи Нацрада проводить регулярний моніторинг цих питань мовних?
Віталій Шевченко
Це одна з причин.
Моніторинги ми проводимо, але спеціалізовані щодо мови, то я вам не можу похвалитися, що ми цю роботу ґрунтовно ведемо. Але загалом причина в тому, що ми взагалі не можемо на якісному рівні проводити моніторинги, оскільки за 10 років існування Нацради цей орган не зумів випросити в Кабінету Міністрів кошти для того, щоб придбати відповідне устаткування. Бодай би якесь найпростішеньке, за яке, можливо, в Європі і соромно, але ми могли б ще ним покористуватися. В нас немає цих технічних можливостей, і все це проводиться на ентузіазмі.
Ви знаєте, там, де ентузіазм, там просто бажання чи небажання певних працівників, включно з нашими представниками в регіонах, які перебувають у своїх ситуаціях, у своїх залежностях, можливо, і політичних часом, це не без того...
Знаєте, одне діло, коли це робиться якісно, технічно виважено, і на цей результат можна посилатися в усіх випадках, і зовсім інше, коли ми мусимо кивати на таку річ, як людський фактор, який, в одному випадку, річ гарна, а в другому - не зовсім конкретна.
Тарас Марусик
Пане Шевченко, нещодавно на станціях київського метрополітену з’явилася нова телемережа. Чи Нарада контролює її діяльність?
Віталій Шевченко
Це ініціатива міських властей, яким належить метрополітен.
Я думаю, що вони мусили б звернутися до Національної ради і попросити, проліцензувати цей вид діяльності, оскільки він має дуже багато глядачів і справляє вплив на формування громадської думки.
Однозначно вони мусили б проліцензувати , і, відповідно до нашого законодавства з можливостями застосування якогось контролю з боку Нацради, проводити цю діяльність.
Тарас Марусик
Тобто, вони, як я правильно зрозумів, не одержали ліцензії.
Віталій Шевченко
Ліцензії в них на сьогоднішній день немає. Претензії пред’явити до них на сьогоднішній день ми і не тільки ми не можемо.
Тарас Марусик
Дякую. Це був заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Віталій Шевченко.
