Варшава, 30 березня 2004 - Розмови про українсько-польські стосунки відбуваються не лише в обох країнах, але й за океаном. 26-27 березня у Колумбійському університеті в Нью-Йорку пройшла конференція «Україна-Польща. Минуле. Сучасність. Майбутнє». У роботі конференції взяли участь історики, політики та громадські діячі з України, Польщі та США. Співорганізаторами конференції стали: Український Інститут Америки та Інститут Пілсудського, Український Конґресовий Комітет Америки та Фонд Костюшка тощо.
Найбільш дискусійною виявилась сесія історична, де історики з обох країн представили свої бачення головних проблем з минулого: періодів першої та другої світових воєн і міжвоєнних часів. Помітним було, що версії українських та польських істориків дещо відрізняються, що, втім, не є чимось надзвичайним, як вважає відомий польський історик Анджей Пачковский:
Анджей Пачковский: “Історики – це теж люди, громадяни. Вони живуть у конкретному суспільстві і просякають його стереотипами і міфами. І цих стереотипів важко позбутися, зокрема, коли це гарячі стереотипи, які саме зараз відіграють важливу роль”.
У сесії, присвяченій сьогоденню українсько-польських стосунків, доповідачі говорили про проблеми досить відверто – без надмірної політичної коректності. Бо без відвертої розмови, як зауважив у своєму виступі редактор львівського культурологічного журналу «Ї» Тарас Возняк, не вдасться будувати нормальні стосунки. Тому, на думку пана Возняка, потрібно менше говорити про любов між народами, а більше про прагматичний інтерес обох держав.
Тарас Возняк: “Маючи свій не надто добрий досвід стосунків з Росією, Польща не зацікавлена у поглинанні України Росією з огляду на питання безпеки, а не з огляду на велику любов до України. Польща робитиме все, щоб не мати надто великого фронту зіткнення інтересів з Російською Федерацією. Вона зацікавлена, щоб між нею та Російською Федерацією була не тільки Україна, але й Білорусь”.
Як би там не було, але щодо майбутнього всі погоджувалися з тим, що про реальні майбутні стосунки між Україною і Польщею доцільніше буде розмовляти після президентських виборів в Україні.
Американські учасники та гості конференції, переважно викладачі та студенти Колумбійського університету, а також представники обох діаспор здебільшого ставили питання і часом представляли американський погляд на теми дискусій. Однак голова Міжнародної спілки україністів, історик Марк Фон Хаґен у заключному слові зауважив, що насправді Америка уважно слідкує за розвитком українсько-польських стосунків. Організатори та учасники конференції теж говорили, що думка американців є для них важливою. Чому саме, пояснив Анджей Пачковський.
Анджей Пачковський: “Для багатьох людей у Польщі, і як мені здається в Україні, є важливим те, що відбувається в Америці. Якщо поляки домовляться з українцями у Нью-Йорку, то їм легше буде домовитися у Луцьку”.
Українсько-польська конференція у Нью-Йорку мала також додаткове значення: вона стала черговою нагодою для налагодження діалогу між впливовими в США українською та польською діаспорами.
Найбільш дискусійною виявилась сесія історична, де історики з обох країн представили свої бачення головних проблем з минулого: періодів першої та другої світових воєн і міжвоєнних часів. Помітним було, що версії українських та польських істориків дещо відрізняються, що, втім, не є чимось надзвичайним, як вважає відомий польський історик Анджей Пачковский:
Анджей Пачковский: “Історики – це теж люди, громадяни. Вони живуть у конкретному суспільстві і просякають його стереотипами і міфами. І цих стереотипів важко позбутися, зокрема, коли це гарячі стереотипи, які саме зараз відіграють важливу роль”.
У сесії, присвяченій сьогоденню українсько-польських стосунків, доповідачі говорили про проблеми досить відверто – без надмірної політичної коректності. Бо без відвертої розмови, як зауважив у своєму виступі редактор львівського культурологічного журналу «Ї» Тарас Возняк, не вдасться будувати нормальні стосунки. Тому, на думку пана Возняка, потрібно менше говорити про любов між народами, а більше про прагматичний інтерес обох держав.
Тарас Возняк: “Маючи свій не надто добрий досвід стосунків з Росією, Польща не зацікавлена у поглинанні України Росією з огляду на питання безпеки, а не з огляду на велику любов до України. Польща робитиме все, щоб не мати надто великого фронту зіткнення інтересів з Російською Федерацією. Вона зацікавлена, щоб між нею та Російською Федерацією була не тільки Україна, але й Білорусь”.
Як би там не було, але щодо майбутнього всі погоджувалися з тим, що про реальні майбутні стосунки між Україною і Польщею доцільніше буде розмовляти після президентських виборів в Україні.
Американські учасники та гості конференції, переважно викладачі та студенти Колумбійського університету, а також представники обох діаспор здебільшого ставили питання і часом представляли американський погляд на теми дискусій. Однак голова Міжнародної спілки україністів, історик Марк Фон Хаґен у заключному слові зауважив, що насправді Америка уважно слідкує за розвитком українсько-польських стосунків. Організатори та учасники конференції теж говорили, що думка американців є для них важливою. Чому саме, пояснив Анджей Пачковський.
Анджей Пачковський: “Для багатьох людей у Польщі, і як мені здається в Україні, є важливим те, що відбувається в Америці. Якщо поляки домовляться з українцями у Нью-Йорку, то їм легше буде домовитися у Луцьку”.
Українсько-польська конференція у Нью-Йорку мала також додаткове значення: вона стала черговою нагодою для налагодження діалогу між впливовими в США українською та польською діаспорами.
