Прага, 17 березня 2004 – Верховна Рада дозволила збройним силам НАТО «швидкий допуск» на територію України – така чи не найпомітніша деталь ухваленого в середу закону про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між урядом України й штабами верховних головнокомандувачів об’єднаних збройних сил НАТО в Атлантиці та Європі. Але цілком імовірно, що традиційно підозрілива до зближення України з НАТО Росія буде не проти цього меморандуму.
Меморандум, що визначає правове підґрунтя підтримки Україною за програмою «Партнерство задля миру» військових та миротворчих операцій НАТО, надасть збройним силам Північноатлантичного союзу право «швидкого допуску» на територію України, якщо це необхідно для втілення загальної політики НАТО.
Україна також надаватиме військам НАТО технічну, інформаційну, медичну й іншу допомогу, і то за плату, яку буде звільнено від податків та інших зборів, передбачено в меморандумі.
Такий документ, як передбачають деякі західні оглядачі, може розлютити Росію, яка вже неодноразово висловлювала стурбованість через розширення НАТО на колишні радянські республіки чи на поглиблення їхніх зв’язків із Північноатлантичним союзом.
Але може й не розлютити, вважає керівник київського Центру досліджень армії, конверсії й роззброєння Валентин Бадрак: «Я думаю, що сьогодні Україна вийшла на конструктивний, я б сказав, шлях співробітництва з Росією, коли російський бізнес дуже жваво працює в напрямку придбання українських об’єктів, і в тому числі об’єктів оборонно-промислового комплексу. Тому можна сказати, що гіпотетично російська сторона отримує таку собі компенсацію в вигляді збільшеного впливу на Україну і в вигляді збільшеної залежності України саме якраз у питаннях військово-технічних, у питаннях, які безпосередньо пов’язані з безпекою і обороноздатністю країни».
На думку Валентина Бадрака, яку він висловив для радіо “Свобода”, такий шлях розвитку стосунків задовольнить російську сторону за ситуації, коли російський бізнес намагається придбати дуже серйозні українські оборонні об’єкти , такі як, наприклад, «Хартрон», що виробляв свого часу певні агрегати для стратегічних ракетних систем, а сьогодні вже належить російському бізнесові, нагадує Валентин Бадрак: «Росія намагатиметься компенсувати втрату свого прямого політичного впливу, намагатиметься замінити його реальним впливом, скажімо, економічним, тобто, вона зможе мати такі важелі, які примусять Київ у певних практичних сферах рахуватися з Росією».
За умовами меморандуму, військова техніка НАТО зможе пересуватися територією України на підставі загального дозволу, що видаватиметься на всю операцію. Таким чином, коли закон про ратифікацію меморандуму підпише Президент України, відпаде нинішня практика отримання окремої згоди Києва на кожне окреме пересування військ Північноатлантичного союзу – чи то до України на досить часті спільні навчання, а чи транзитом на чергові чи термінові завдання до Афганістану й сусідніх країн.
При цьому в меморандумі зазначено, що він не має на меті суперечити законодавству та зобов’язанням України чи обмежувати її державний суверенітет.
Меморандум, що визначає правове підґрунтя підтримки Україною за програмою «Партнерство задля миру» військових та миротворчих операцій НАТО, надасть збройним силам Північноатлантичного союзу право «швидкого допуску» на територію України, якщо це необхідно для втілення загальної політики НАТО.
Україна також надаватиме військам НАТО технічну, інформаційну, медичну й іншу допомогу, і то за плату, яку буде звільнено від податків та інших зборів, передбачено в меморандумі.
Такий документ, як передбачають деякі західні оглядачі, може розлютити Росію, яка вже неодноразово висловлювала стурбованість через розширення НАТО на колишні радянські республіки чи на поглиблення їхніх зв’язків із Північноатлантичним союзом.
Але може й не розлютити, вважає керівник київського Центру досліджень армії, конверсії й роззброєння Валентин Бадрак: «Я думаю, що сьогодні Україна вийшла на конструктивний, я б сказав, шлях співробітництва з Росією, коли російський бізнес дуже жваво працює в напрямку придбання українських об’єктів, і в тому числі об’єктів оборонно-промислового комплексу. Тому можна сказати, що гіпотетично російська сторона отримує таку собі компенсацію в вигляді збільшеного впливу на Україну і в вигляді збільшеної залежності України саме якраз у питаннях військово-технічних, у питаннях, які безпосередньо пов’язані з безпекою і обороноздатністю країни».
На думку Валентина Бадрака, яку він висловив для радіо “Свобода”, такий шлях розвитку стосунків задовольнить російську сторону за ситуації, коли російський бізнес намагається придбати дуже серйозні українські оборонні об’єкти , такі як, наприклад, «Хартрон», що виробляв свого часу певні агрегати для стратегічних ракетних систем, а сьогодні вже належить російському бізнесові, нагадує Валентин Бадрак: «Росія намагатиметься компенсувати втрату свого прямого політичного впливу, намагатиметься замінити його реальним впливом, скажімо, економічним, тобто, вона зможе мати такі важелі, які примусять Київ у певних практичних сферах рахуватися з Росією».
За умовами меморандуму, військова техніка НАТО зможе пересуватися територією України на підставі загального дозволу, що видаватиметься на всю операцію. Таким чином, коли закон про ратифікацію меморандуму підпише Президент України, відпаде нинішня практика отримання окремої згоди Києва на кожне окреме пересування військ Північноатлантичного союзу – чи то до України на досить часті спільні навчання, а чи транзитом на чергові чи термінові завдання до Афганістану й сусідніх країн.
При цьому в меморандумі зазначено, що він не має на меті суперечити законодавству та зобов’язанням України чи обмежувати її державний суверенітет.
